Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 227. Право на приховання факту усиновлення від дитини, яка усиновлена


1. Усиновлювач має право приховувати факт усиновлення від дитини, яка ним усиновлена, і вимагати нерозголошення цієї інформації особами, яким стало відомо про неї як до, так і після досягнення дитиною повноліття.
2. Усиновлювач має право приховувати від дитини факт її усиновлення, якщо розкриття таємниці усиновлення може завдати шкоди її інтересам.
3. Якщо усиновлюється дитина, яка не досягла семи років, службові особи при виявленні її згоди на усиновлення зобов'язані вживати заходів щодо забезпечення таємниці усиновлення від самої дитини.
1. Згідно з ч. 1 ст. 227 СК усиновлювач має право приховувати факт усиновлення від дитини, яка ним усиновлена, і вимагати нерозголошення цієї інформації особами, яким стало відомо про неї як до, так і після досягнення дитиною повноліття.
Воля усиновлювача на приховання факту усиновлення, як і воля на його розголошення, є досить складним явищем, оскільки це пов'язано насамперед з інтересами дитини, адже саме дитина є головною особою, заради якої зберігають таємницю усиновлення. Тому усиновлювачу надане право приховувати від дитини факт її усиновлення, якщо розкриття таємниці усиновлення може завдати шкоди її інтересам.
2. Усиновлювач може сам обирати варіант поведінки щодо розголошення таємниці перед дитиною: пояснити дитині, що вона усиновлена, або приховувати його. І тому суперечливою видається точка зору тих науковців, які вважають, що розкриття дитині таємниці усиновлення навіть самим усиновлювачем можливо лише при надзвичайних обставинах. У противному випадку сама таємниця усиновлення позбавлялася б сенсу і тої посиленої охорони, яку їй забезпечує законодавець. Тому воля усиновлювача на розголошення таємниці усиновлення не є абсолютною та суверенною: усиновлювач не може за власним бажанням розголосити цю сімейну таємницю. До такого кроку він повинен бути вимушений надзвичайними обставинами не стосовно усиновленої дитини, а щодо всіх третіх осіб.
3. Як слушно відзначає З.В. Ромовська, збереження таємниці усиновлення важливе не лише для усиновлювача та усиновлюваного, а й їх нащадків. Тому при розголошенні таємниці усиновлення «особа, яка зараз сама є матір'ю, батьком, та її діти мають підстави вважати порушеними свої інтереси».
4. Аналіз чинного законодавства свідчить, що збереження таємниці усиновлення стосується як дитини, яку усиновлюють, так і сторонніх осіб. У зв'язку з цим суперечливою видається позиція тих науковців, які вважають за недоцільне збереження таємниці усиновлення, якщо вона відома усиновленому3. Адже, як відзначалося, таємниця усиновлення пов'язана з її секретністю і для оточуючих. Як свідчить практика, досить часто усиновлювачі, які усиновили, наприклад, підлітка, не бажають розголошувати цей факт, оскільки сторонні особи по-різному оцінюють відносини між усиновлювачами та дитиною і можуть негативно на них вплинути. До того ж слід враховувати й моральний фактор: зазвичай ані дитина, ані усиновлювач не заінтересовані у тому, щоб оточуючі знали про факт усиновлення.
Таким чином, таємницю усиновлення можна зберегти від самої дитини при усиновленні її у ранньому віці. В інших випадках її зберігають від оточуючих.
5. Відповідно до ч. 4 ст. 227 СК, якщо усиновлюється дитина, яка не досягла семи років, службові особи при виявленні її згоди на усиновлення зобов'язані вживати заходів щодо забезпечення таємниці усиновлення від самої дитини.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 227. Право на приховання факту усиновлення від дитини, яка усиновлена"
  1. Стаття 180. Обов'язок батьків утримувати дитину
    статтями 122 та 125 цього Кодексу. Однак у сімейному праві відсутня єдина точка зору щодо підстав виникнення прав й обов'язків з утримання між батьками й дітьми. Одні вчені вважають підставою виникнення прав й обов'язків батьків і дітей фактичний склад, що включає в себе споріднення (походження дитини) і факт його засвідчення у встановленому законом порядку. На їхню думку, саме така позиція
  2. Стаття 226. Право на таємницю усиновлення
    право на таємницю перебування на обліку тих, хто бажає усиновити дитину, пошуку дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення та її розгляду, рішення суду про усиновлення. 2. Дитина, яка усиновлена, має право на таємницю, в тому числі і від неї самої, факту її усиновлення. 3. Особа, яка була усиновлена, має право після досягнення нею чотирнадцяти років на одержання інформації щодо
  3. Стаття 168. Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)
    статті 207, 208, 226-228, 282). Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. (ст. 24). Положення про Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини. Затверджене постановою КМ № 367 від 25 березня 2006
  4. Стаття 26. Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою
    статті встановлюються перешкоди до укладення шлюбу. Такі перешкоди пов'язані з наявністю одного з двох факторів: а) факту споріднення (ч. ч. 1-3 ст. 26 СК України); б) факту усиновлення дитини (ч. 4, ч. 5 ст. 26 СК України). Вважається, що особи, які пов'язані між собою близьким ступенем споріднення або фактом усиновлення дитини, не можуть укладати шлюб, враховуючи біологічні або соціальні
  5. Стаття 39. Законні представники
    стаття містить правила про так зване законне представництво або, точніше, про представництво по справах не повнолітніх, недієздатних, обмежено дієздатних, безвісно відсут ніх та ін. 2. Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), згідно зі ст. 31 ЦК України наділена частковою дієздатністю. Цивільне процесуальне законодавство не визнає їх дієздатними. Що стосується
  6. Стаття 256. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення
    стаття містить приблизний перелік фактів, які можна .встановлювати в судовому порядку. 1) Факт родинних відносин. У заяві слід вказати мету встановлення факту, який орган державної реєстрації актів цивільного стану і коли відмовив у видачі відповідного документа. Просити можна про підтвердження такого ступеня спорідненості, який може спричинити правові наслідки для заявника (одержання спадщини,
  7. § 4. Ім'я та місце проживання громадянина. Акти громадянського стану
    статтями 62, 63, 166 КпШС. Громадянин має право змінити своє ім'я, якщо воно йому не подобається, по досягненні 16 років. Зміна імені проводиться органами РАГСу за місцем проживання заявника згідно з Положенням "Про порядок розгляду клопотань про зміну громадянами України прізвищ, імен, по батькові", за- твердженим Постановою Кабінету Міністрів від 27 березня 1993 р. № 233. При
  8. Стаття 12. Обчислення строків, встановлених у цьому Кодексі
    стаття має відсильний характер і спрямовує до ЦК України. Такий прийом юридичної техніки є цілком виправданим, оскільки він забезпечує економію нормативного матеріалу та усунення дублювання правових норм. В сімейному праві застосовується встановлене в ЦК України подвійне визначення часу - строк та термін. Строком є певний періоду часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне
  9. Стаття 14. Здійснення сімейних прав
    стаття встановлює загальні правила щодо здійснення учасниками сімейних відносин свої прав. В цілому суб'єктивне сімейне право можна розглядати як гарантовану правом і законом міру можливої або дозволеної поведінки учасника сімейних відносин. У свою чергу здійснення сімейних прав - це процес задоволення особою своїх матеріальних та особистих інтересів на підставі юридичних можливостей, які вона
  10. Стаття 31. Заручини
    статті визначаються наслідки відмови наречених від шлюбу. Вказана норма зазнала певних змін. Законом України від 22.12. 2006 р. № 524-У «Про внесення змін до Сімейного та Цивільного кодексів України» було змінено назву ст. 31 СК України та виключено з неї частину першу та другу. В первісному варіанті коментована стаття мала назву «Заручини» і закріплювала загальне правило, що заручини не