Головна
ГоловнаМитне, податкове, медичне правоПодаткове право → 
« Попередня Наступна »
М. Я. Азаров. Науково - практичний коментар до Податкового кодексу УКРАЇНИ. Том 3, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 239. Порядок сплати збору.


Збір сплачується за місцем реєстрації транспортних засобів за ставками, які діють на день сплати.
Юридичні особи в десятиденний строк після першої реєстрації в Україні транспортних засобів подають відповідному органу державної податкової служби за місцем свого знаходження та за місцем реєстрації транспортного засобу розрахунок суми збору за такі транспортні засоби за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. До розрахунку обов'язково додаються копії реєстраційних документів, завірені відповідним уповноваженим державним органом України, який проводив таку реєстрацію.
Платники збору зобов'язані при першій реєстрації в Україні пред'являти квитанції або платіжні доручення про сплату збору з відміткою банку про дату виконання платіжного доручення, а платники, звільнені від сплати збору, - відповідний документ, що дає право на користування такими пільгами.
У разі відсутності документів про сплату збору або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні не проводиться.
Органи, що проводять державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані повідомити органи державної податкової служби про зареєстровані транспортні засоби, а також про осіб, на яких вони зареєстровані. Форма та порядок подання інформації затверджується центральним органом державної податкової служби за погодженням з відповідним центральним органом, який реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху і державної реєстрації транспортних засобів.
Збір за першу реєстрацію транспортного засобу, як і раніше обчислюється і сплачується за місцем реєстрації транспортних засобів за ставками, які діють на день сплати.
Як сказано в пункті 239.2 статті 239 Податкового кодексу, юридичні особи зобов'язані впродовж десяти днів після першої реєстрації в Україні транспортних засобів подати до органів державної податкової служби за місцем свого знаходження та за місцем реєстрації транспортного засобу розрахунок суми збору. Варто зауважити, що, згідно зі статтею 1 Закону України № 755-ІУ від 15 травня 2003 року «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. А згідно зі статтею 5 цього ж Закону «державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця». Отже, місцезнаходження платника податку -юридичної особи та місце його реєстрації повинні співпадати.
Щодо розрахунку, який повинен в обов'язковому порядку подати до податкового органу платник цього збору, то, згідно з пунктом 46.1 статті 46, це є документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених Податковим кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, і на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов' язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Форма податкової декларації, відповідно до пункту 46.4 статті 46, встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України.
Разом з розрахунком збору за першу реєстрацію транспортного засобу платник цього збору обов'язково повинен подати копію Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, завіреного відповідним уповноваженим державним органом України, який проводив таку реєстрацію.
Платники збору зобов'язані сплатити суму збору перед першою реєстрацією транспортного засобу. Під час реєстрації в Україні вони повинні пред' явити квитанції або платіжні доручення про сплату збору з відміткою банку про дату виконання платіжного доручення. А платники, звільнені від сплати збору - відповідний документ, що дає право на користування такими пільгами.
Якщо платник збору під час реєстрації не пред'являє квитанції або платіжні доручення про сплату збору з відміткою банку про дату виконання платіжного доручення, або у випадку, якщо він має право на користування пільгами, відповідних документів, які засвідчують таке право, йому буде відмовлено у першій реєстрації транспортного засобу в Україні.
У разі відсутності документів про сплату збору або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні не проводиться.
Органи, що проводять державну реєстрацію транспортних засобів, зобов' язані повідомити органи державної податкової служби про зареєстровані транспортні засоби, а також про осіб, на яких вони зареєстровані. Форма та порядок подання інформації затверджується центральним органом державної податкової служби за погодженням з відповідним центральним органом, який реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху і державної реєстрації транспортних засобів.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 239. Порядок сплати збору."
  1. § 3. Правове значення і порядок державної реєстрації
    статті. За заміну свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку з його втратою або пошкодженням справляється реєстраційний збір у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Кошти, одержані відповідно до цього Закону як реєстраційний збір, зараховуються до місцевого бюджету за місцезнаходженням юридичної особи або місцем проживання. Документом, що підтверджує внесення
  2. § 3. Класифікація господарсько - правових санкцій
    статтями 543-544 ЦК. Наприклад, завдання збитків покупцеві за договором поставки було завдано в результаті невиконання контрагентами постачальника договірних зобов'язань. Учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути у порядку регресу повернути витрачені кошти з третіх осіб. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо
  3. Стаття 73. Поновлення та продовження процесуальних строків
    статті, судом постановляється ухва ла. 90 (Із змінами, внесеними згідно Ь Законом України від 16.03.2006р. N3S70-IV) 1. Коментована стаття визначає порядок продовження та по новлення процесуальних строків. Застосування правил про про довження або поновлення строку залежить від виду строку. Якщо пропущено строк, призначений суддею або судом, то за заявою сто рони або іншої особи, яка
  4. Стаття 79. Види судових витрат
    стаття цього Кодексу встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. Таким чином, закон вводить нове поняття - «судовий збір» - замість існуючого поняття «державне мито». Але п. 6 Прикінцевих та перехідних положень (розділ XI цього Кодексу) введено правило, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору,
  5. Стаття 82. Відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати
    статті 207 залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли оплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення. 3. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати. 4. У разі подання позовної заяви після
  6. Стаття 88. Розподіл судових витрат між сторонами
    стаття цього Кодексу визначає принципи і порядок розподілу судових витрат між сторонами. Головний принцип сплати судових витрат полягає у тому, що судові витрати несе сторона, з чиєї вини виникла справа, тобто та сторона, яка вчинила цивільне правопорушення. Тому в тих випадках, коли позов задоволено повністю, з відповідача позивачу підлягають стягненню всі документально підтверджені судові
  7. Стаття 119. Форма і зміст позовної заяви
    статті, відомості про забезпечення доказів або позову. 1. Новий ЦПК містить норми про право на позов і норми про порядок здійснення цього права у зворотній послідовності, ніж ЦПК 1963 року. Уявляється, що така послідовність є необгрунтованою як з теоретичних, так і з практичних підходів. При вирішенні питання про прийняття заяви головними та першочерговими є вимоги закону, які визначають, чи
  8. Стаття 121. Залишення позовної заяви без руху, повернення заяви
    статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забез-печення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків. 2. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120
  9. Розділ XI. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
    статті 84 цього Кодексу набирає чинності з момен ту набрання чинності відповідним законом. До цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України. 2і. До 1 січня 2008 року повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснюється судом тільки за вимогою особи, яка бере участь у справі, або за
  10. Стаття 6. Поняття податку та збору
    статті в такій редакції є певною новелою податкового законодавства. Вперше в українському податковому законодавстві надано визначення податку та збору. У ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування» під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів розумівся обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, який
© 2014-2022  yport.inf.ua