Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 239. Забруднення або псування земель


1. Забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля,-
караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Ті самі діяння, що спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки,-
караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
1. Основний безпосередній об'єкт злочину - встановлений порядок раціонального використання, захисту і відтворення земель як складної екосистеми, тісно пов'язаної з іншими елементами довкілля - надрами, водами, рослинним і тваринним світом тощо. Додатковим об'єктом є життя і здоров'я особи, інші блага.
2. Предметом злочину виступають землі - верхній шар земної поверхні у межах зони аерації, під якою слід розуміти верхню товщу земної кори між її поверхнею і дзеркалом ґрунтових вод. Законодавство про охорону земель розуміє під землями поверхню суші з грунтами, корисними копалинами та іншими природними елементами, що органічно поєднані і функціонують разом із нею. Передусім у ст. 239 маються на увазі землі, покриті грунтом. Ґрунт як найважливіший компонент земель та об'єкт особливої охорони - це природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори та є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості - родючості (здатності постачати рослинам необхідні для їх росту поживні речовини, воду, повітря). Разом із тим слід враховувати, що землі може покривати не ґрунт, а, наприклад, пісок, щебінь, монолітний камінь.
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на землі: а) сільськогосподарського призначення; б) житлової та громадської забудови; в) природно- заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) оздоровчого призначення; ґ) рекреаційного призначення; д) історико-культурного призначення; е) лісового фонду; є) водного фонду; ж) промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
3. Об'єктивна сторона злочину полягає у забрудненні або псуванні земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля.
У складі цього злочину терміни «забруднення» та «псування» одночасно позначають і діяння, і суспільно небезпечні наслідки.
Забруднення земель - це привнесення чи виникнення в зоні аерації одного і більше інгредієнтів (або їх комбінацій), що можуть погіршити продуктивність і якість біоти. Землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені несприятливі кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності або інших антропогенних навантажень, внаслідок проникнення у землі різних забруднюючих речовин. При цьому негативні зміни можуть бути зумовлені не лише появою у ґрунті нових речовин, яких раніше не було, а й збільшенням вмісту речовин, що характерні для складу незабрудненого ґрунту або порівняно з даними агрохімічного паспорта для земель сільськогосподарського призначення,- понад гранично допустиму концентрацію забруднюючих речовин. Під останньою розуміється максимально допустима кількість забруднюючих речовин у ґрунтах, яка не зумовлює негативних екологічних наслідків для їх родючості, загального стану довкілля, якості сільськогосподарської продукції та здоров'я людей. Такі нормативи, як гранично допустимі концентрації становлять табличні дані, які вміщують цифрові показники граничної допустимості тієї чи іншої речовини (фтору, свинцю, міді, нітратів тощо) в одиниці ґрунту (тонні чи кілограмі).
Види забруднення земель можуть бути різними - хімічне, радіоактивне, бактеріальне тощо. Поняттям забруднення земель слід охоплювати їх отруєння, тобто насичення ґрунтів токсичними речовинами, внаслідок чого земля перетворюється на фактор небезпеки для людини, флори і фауни.
Факти забруднення земель встановлюються інспекторами Державної екологічної інспекції МОПС, службовими особами спеціально уповноважених органів інших органів виконавчої влади, яким надані права державних інспекторів, і оформлюються відповідним протоколом.
Псування земель - це така зміна фізичних, біологічних та інших властивостей і характеристик земель, яка зумовлює непридатність використання їх за цільовим призначенням або потребує спеціальних обмежень (включаючи консервацію). Зниження природно-господарської цінності земель може виявлятись, наприклад, у знищенні або порушенні родючого шару ґрунту, порушенні структури ґрунту, знищенні корисної для ґрунту фауни, засміченні або засоленні ґрунту, його деградації.
Розглядуваний злочин має місце лише у разі, коли забруднення або псування земель сталося внаслідок порушення спеціальних правил поводження із зазначеними вище речовинами, відходами чи іншими матеріалами, які у такому разі виступають засобом вчинення посягання. Тривале зниження або втрата родючості земель, виведення їх із сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту, яке стало результатом безгосподарського використання земель (наприклад, це стосується порушення правил рекультивації земель, їх затоплення, знищення родючого шару ґрунту транспортними засобами), має кваліфікуватись за ст. 254.
Про поняття відходи див. коментар до ст. 268.
До шкідливих речовин і матеріалів у плані відповідальності за ст. 239 потрібно відносити, зокрема, неочищені і незнешкоджені стічні води, покидьки, нафту і нафтопродукти, солі важких металів та інші небезпечні хімічні речовини, штами-продуценти і продукти біотехнології. Внаслідок порушення спеціальних правил землі можуть бути забруднені понад встановлені норми пестицидами (токсичні речовини, їх сполуки або суміші хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, а також гризунів, бур'янів тощо) або агро- хімікатами (органічні, мінеральні і бактеріальні добрива, хімічні меліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості ґрунтів та урожайності культур тощо).
Порушення спеціальних правил, що спричиняє забруднення або псування земель, може бути вчинене шляхом дії або бездіяльності. Наприклад, зберігання та видалення відходів повинно здійснюватись у місцях, визначених органами місцевого самоврядування, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначено обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. У зв'язку з цим самовільне захоронення (складування) промислових, побутових та інших відходів на землях утворює склад цього злочину. Забруднення земель може стати наслідком скидів шкідливих речовин і матеріалів у різних аварійних ситуаціях (прорив очисних споруд, транспортних трубопроводів, ємкостей різного призначення тощо).
Невиконання або неналежне виконання при застосуванні пестицидів і агрохімікатів комплексу заходів згідно з встановленими для певної ірунтово-кліматичної зони регламентами, що спричинило забруднення ґрунтів, має кваліфікуватися за ст. 239.
Злочин, передбачений ч. 1 ст. 239, визнається закінченим з того моменту, коли забруднення або псування земель створило небезпеку для життя, здоров'я людей або для довкілля. Загроза заподіяння шкоди має бути реальною, очевидною, а негативні наслідки (загибель хоча б однієї людини або зараження її епідемічним чи інфекційним захворюванням, зниження тривалості життя або імунного захисту людей, відхилення у розвитку людей тощо) не настають лише завдяки своєчасно вжитим заходам або в силу інших обставин, які не залежать від волі винної особи. Наприклад, серйозний розлад здоров'я людини здатне викликати вживання сільськогосподарської продукції, вирощеної на земельних ділянках, забруднених токсичними речовинами. Створення вказаної небезпеки слід розглядати як своєрідний різновид суспільно небезпечних наслідків, які хоч і тісно пов'язані з діянням, однак мають самостійний характер.
Якщо реальної загрози заподіяння шкоди охоронюваним соціальним цінностям внаслідок порушення спеціальних правил не виникло, вчинене має тягнути адміністративну відповідальність (ст. 52 КАП).
4. Суб'єкт злочину спеціальний. Це особа, на яку покладено обов'язок виконання спеціальних правил щодо запобігання забруднення і псування земель. Тому не може нести відповідальність за ст. 239 особа, яка під час весіннього паводку не очистила каналізаційну систему будинку, що призвело до забруднення приватної земельної ділянки.
5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною або необережною формою вини. При цьому слід враховувати, що забруднення або псування земель, якщо умисел винного був спрямований на спричинення загибелі людей, їх масового захворювання або інших тяжких наслідків, може розцінюватись як екоцид або як злочин проти національної безпеки України чи проти життя і здоров'я особи. Психічне ставлення винного до тяжких наслідків (ч. 2 ст. 239) може характеризуватися тільки необережністю.
6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 239) є спричинення загибелі людей, їх масового захворювання або інших тяжких наслідків. Про ці поняття див. коментар до ст. 242.
Конституція України (ст. 14).
ЗК (розділи II, VI, VIII).
Закон України «Про пестициди і агрохімікати» від 2 березня 1995 р.
Закон України «Про меліорацію» від 14 січня 2000 р.
Закон України «Про відходи» від 5 березня 1998 р.
Закон України «Про охорону земель» від 19 червня 2003 р.
Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 р.
Закон України «Про ратифікацію Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі» від 17 квітня 2007р.
Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, що підлягають відшкодуванню. Затверджений постановою КМ№ 1279 від 17листопада 1997р.
Положення про порядок ведення державного земельного кадастру. Затверджене постановою КМ№ 15 від 12 січня 1993 р.
Порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Затверджений постановою КМ № 284 від 19 квітня 1993 р.
Положення про моніторинг земель. Затверджене постановою КМ № 661 від 20 серпня 1993 р.
Порядок одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у т. ч. токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів. Затверджений постановою КМ №440 від 20 червня 1995 р.
Перелік видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів. Затверджений постановою КМ№ 1147 від 17 вересня 1996р.
Порядок ведення реєстру місць видалення відходів. Затверджений постановою КМ № 121 від 3 серпня 1998 р.
Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель. Затверджене постановою КМ N2 1958 від 25 грудня 2002 р.
Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства. Затверджена наказом МОПС N2 171 від 27 жовтня 1997р. (в редакції наказу N2 149 від 4 квітня 2007р.).
Постанова ПВС N2 17 від 10 грудня 2004 р. «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» (пункти 5-7).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 239. Забруднення або псування земель"
  1. § 3. Охорона земель як об'єкта природного середовища
    забруднення побутовими відходами та стічними водами кожен рік з користування вилучається близько 50 тисяч гектарів орних земель, продовжують розорюватися нові земельні площі. Загальна площа розораних земель сягає 57 відсотків. Незважаючи нате що останнім часом внесення мінеральних добрив значно скоротилося, спеціалісти стверджують, що сільськогосподарські угіддя перенасичені пестицидами та
  2. Стаття 326. Порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами
    239, 241, 242,243. 4. Суб'єкт злочину загальний. Як правило, суб'єктом цього злочину є службові особи, громадяни-підприємці та інші особи, на яких покладено обов'язки з дотримання відповідних правил. 5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю до діяння і до наслідків у вигляді створення загрози настання тяжких наслідків, необережністю до наслідків у вигляді
  3. Стаття 441. Екоцид
    статті 2-4). Ратифікований СРСР 18 травня 1967 р. Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини від 16 листопада 1972 р. Ратифікована УРСР 4 жовтня 1988р. Конвенція про заборону військового чи будь-якого іншого ворожого застосування засобів впливу на природне середовище від 10 грудня 1976р. Ратифікована СРСР 16 травня 1978 р. Додатковий протокол до Женевських конвенцій
  4. Стаття 14. Визначення понять
    статті 14. До об'єктів вкладень інвестицій також відносять цінні папери, які є документами встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих
  5. Стаття 138. Склад витрат та порядок їх визнання
    статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. 138.1.1. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта
  6. Стаття 283. Земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню
    статті ПК України наводиться перелік земельних ділянок, що звільняються від оподаткування земельним податком. Щодо визначення поняття «земельна ділянка», то воно встановлено в п. 14.1.74 ст. 14 ПК України. У податковому законодавстві багатьох зарубіжних країн закріплено звільнення окремих видів земельних ділянок від оподаткування земельним податком, який стягується як самостійно, так і входить
  7. § 3. Форми власності на землі сільськогосподарського призначення
    забруднення, створення джерел неприємного запаху тощо. Тому Земельним кодексом на власників землі і землекористувачів покладається обов'язок добросусідства. Гарантії прав власників передбачають також охорону й захист належного стану самої земельної ділянки, тобто неприпустимість погіршення будь-яких корисних властивостей земельної ділянки, приведення їх у непридатний для використання стан.
  8. § 1. Характеристика організаційно-правового забезпечення раціонального використання земель та інших природних ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності суб'єктів аграрного підприємництва
    забруднення тощо. Регулювання відносин по охороні та раціональному використанню вод здійснюється відповідно до Водного кодексу. Законодавство зобов'язує підприємства, діяльність яких впливає на водний режим, будувати очисні споруди. Правові норми закріплюють нормативи граничне допустимих концентрацій шкідливих речовин у водоймах. Правове регулювання використання лісових ресурсів та надр
  9. § 4. Підстави та порядок відшкодування збитків, заподіяних власникам земель і землекористувачам
    забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України постановою від 19 квітня 1993 року «Про порядок визначення збитків власникам землі і землекористувачам», яка передбачає створення спеціальних комісій для визначення розмірів
  10. § 6. Юридична відповідальність землевласників і землекористувачів за шкоду, заподіяну землям сільськогосподарського призначення та іншим природним об'єктам
    забруднення їх хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами; розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель; невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням; порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків щодо приведення