Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 297. Наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого


1. Наруга над могилою, іншим місцем поховання, над тілом (останками, прахом) померлого або над урною з прахом померлого, а також незаконне заволодіння тілом (останками, прахом) померлого, урною з прахом померлого, предметами, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці поховання, на тілі (останкові, прахові) померлого,-
караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з корисливих чи хуліганських мотивів, або щодо братської могили чи могили Невідомого солдата, або поєднані із застосуванням насильства чи погрозою його застосування,-
караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки,-
караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
(Стаття 297 в редакції Закону № 1166-УІ від 19.03.2009 р.)
1. Об'єкт злочину - моральні засади суспільства в частині поваги до померлих та місць їхнього поховання. Цей злочин заподіює моральну шкоду насамперед рідним і близьким померлих, порушує громадський спокій, може викликати міжетнічні та міжконфесійні конфлікти, негативно впливає на виховання підлітків. Ставлення до померлих чи не найбільш яскраво показує різницю між цивілізацією і дикістю, в ньому відображається і ставлення особи до інших соціальних цінностей.
2. Предметами злочину є: а) могила; б) інше місце поховання; в) тіло (останки, прах) померлого; г) урна з прахом померлого; д) предмети, що знаходяться на (в) могилі, іншому місці поховання, на тілі (останкові, прахові) померлого.
Крім того, кваліфікований склад цього злочину має місце, якщо предметом злочину є: братська могила чи могила Невідомого солдата.
Могила - місце на кладовищі, у крематорії, колумбарії або в іншій будівлі чи споруді, призначеній для організації поховання померлих, де похована труна з тілом померлого чи урна з прахом. Інше місце поховання - це кладовище, колумбарій або інша будівля або споруда, призначена для поховання померлих, включаючи склеп, мавзолей, меморіальну стіну з прахом померлих, частини шахти, корабель чи літак з тілами загиблих тощо. Тіло (останки, прах) померлого - це неживе людське тіло (труп) - як ціле, так і розчленоване, чи його окремі частини. Тіло померлого є предметом злочину незалежно від його стану («свіже», бальзамоване, муміфіковане) та причин смерті (природна, насильницька, від дії стихійних факторів тощо). Тілом померлого слід визнавати і тіло немовляти, яке народилося без ознак життя, а також отримане в результаті аборту. Під урною з прахом померлого розуміється посудина, зазвичай у формі вази, для зберігання праху померлого, який піддано спаленню, або ж праху, зібраного на місці давнього поховання. Предмети, що знаходяться на (в) могилі, іншому місці поховання, на тілі (останкові, прахові) померлого,- це будь-які речі, що перебувають у могилі чи на ній, в іншому місці поховання (хрест, стела, камінь чи інша споруда або насип) над місцем поховання, а також одяг, індивідуальні речі та прикраси, ордени і медалі, труна, вінки, світильники, вази тощо).
3. Об'єктивна сторона злочину полягає у:
1) нарузі над могилою, іншим місцем поховання, над трупом або урною з прахом покійного;
2) незаконному заволодінні тшж (останками, прахом) померлого, предметами, що знаходяться на (в) могилі, іншому місці поховання, на тілі (останкові, прахові) померлого.
Наруга - це образливе ставлення, грубе знущання, демонстрація зневаги до місця поховання чи праху покійного. Способи вчинення наруги в законі не визначені. Це можуть бути: осквернення, у т. ч. шляхом вчинення непристойних надписів, малюнків, виливання нечистот; руйнування надмогильних споруд; розкопування місця поховання, розчленування трупа чи його знищення, зривання одягу. Наруга характеризується як об'єктивним моментом - вчиненням щодо померлого чи місця поховання певних діянь, так і суб'єктивним - усвідомленням того, що відповідними діями зневажається пам'ять про померлого, порушуються суспільні принципи, які панують у цій сфері. Наруга переважно вчиняється шляхом дії. Однак не можна виключати її вчинення і через бездіяльність, наприклад, невтручання в поведінку свійських тварин, які, наприклад, розривають могилу, справляють на ній природні потреби.
Незаконне заволодіння відповідними предметами - це протиправне їх вилучення і привласнення. Сюди належать, насамперед, вчгаене з порушенням встановленого порядку заволодіння органами померлого для їх використання з метою трансплантації, заволодіння тілом (останками, прахом) задля отримання викупу за його (їх) видачу, а також демонтаж і наступний продаж могильних загорож, пам'ятників, плит, вінків, квітів, лампад, які знаходяться на могилі, звернення на свою користь коштовностей, які є елементом поховання, тощо.
Діяння, передбачене ст. 297, відсутнє, якщо у встановленому порядку здійснюються ексгумація трупа, перенесення могили на інше місце, впорядкування місця поховання, археологічні дослідження, а також якщо певні дії з трупом не становлять наруги (наприклад, мотивом розчленування трупа є приховування вчиненого вбивства).
Момент закінчення злочину визначається з урахуванням змісту вчинюваного діяння. Якщо воно полягає у нарузі, то закінченим цей злочин є відтоді, коли виконане діяння достатньо вказує на наявність її об'єктивних і суб'єктивних ознак. Коли ж діяння виражається у заволодінні, то злочин закінчений з моменту набуття винним можливості розпорядитися відповідними предметами на власний розсуд (сховати, продати, подарувати тощо).
4. Суб'єкт злочину загальний.
5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі умислу. При цьому винний усвідомлює, що: а) здійснює посягання щодо могили, іншого місця поховання чи тіла померлого; б) передбачає, що своїми діями завдає моральні страждання іншим особам, порушує моральні засади суспільства у частині ставлення до покійних;
в) бажає зневажити пам'ять про померлого, продемонструвати своє негативне ставлення до суспільних принципів, які панують у цій сфері (тобто, діє з прямим умислом) або ж свідомо це припускає (тобто, діє з непрямим умислом).
Мотиви цього посягання можуть бути різноманітними - неприязні стосунки з померлим чи його близькими, помста, заздрість, ревнощі, національна, релігійна чи політична нетерпимість. У випадках, передбачених ч. 2 ст. 297, мотиви - корисливий або хуліганський - впливають на кваліфікацію скоєного.
6. Кваліфікуючими ознаками цього злочину є вчинення його:
- повторно (див. коментар до ст. 32);
- за попередньою змовою групою осіб (див. коментар до ч. 2 ст. 28);
- з хуліганських або корисливих мотивів. Корисливий мотив виражає прагнення винного отримати будь-яку матеріальні вигоду від вчинення цього посягання. Він, насамперед, характерний для заволодіння предметами, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці поховання, на тілі (останкові, прахові) померлого, заволодіння тілом померлого чи його частинами для їх наступного продажу чи вимагання коштів за їх повернення. Також корисливий мотив матиме місце у випадку вчинення відповідних дій за винагороду. Хуліганські мотиви мають місце тоді, коли винний бажає продемонструвати свою зневагу до загальновизнаних норм і правил ставлення до померлих та місць їх упокоєння, вихваляється своєю псевдосміливістю, намагається утвердитися в очах оточуючих завдяки приниженню інших осіб чи їх почуттів. Тобто, це мотиви, які з позицій громадської моралі визнаються недостойними, низькими, такими, що виражають прагнення протиставити особу суспільству. Хуліганськими мотивами є й ті, що обумовлені расовою, національною чи релігійною нетерпимістю, різними підходами до оцінки історичних подій тощо;
- щодо братської могили або могили Невідомого солдата. Братська* могила - це колективне поховання людей, які загинули внаслідок голодомору, стихійного лиха, військових дій, політичних репресій. Зазвичай такі поховання здійснювалися без дотримання визначених ритуалів (окремих домовин, позначення прізвищ та інших даних про захованих). Братські могили існують і поза кладовищами чи іншими спеціально відведеними місцями поховання. Вони є предметом відповідного злочину, незалежно від того, чи встановлені на них надмогильні споруди (стели, пам'ятні знаки), чи виділені вони на місцевості, відомі чи невідомі громадськості саме як братські могили. Могила Невідомого солдата це військовий меморіал, присвячений загиблим у військових діях, який включає в себе власне поховання останків та відповідний пам'ятний знак. При цьому, поняття «солдат» в КК використане як родове для позначення будь-яких військовослужбовців, включаючи офіцерів, моряків, членів правоохоронних формувань, які загинули в бойових діях чи збройних конфліктах. Предметом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 297, є братські могили та могили Невідомого солдата незалежно від того, на якій стороні загиблі брали участь у подіях, що спричинили їхню загибель, як оцінюються суспільством чи окремими особами відповідні війни чи інші соціальні катаклізми та роль їх учасників на момент вчинення посягання;
- із застосуванням насильства або погрози його застосування. Диспозицією ч. 2 ст. 297 охоплюється застосування насильства у вигляді побоїв і мордування, легкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження, катування (окрім його кваліфікованих видів), а також погроза будь-яким насильством, включаючи погрозу вбивством.
7. Особливо кваліфікуючою ознакою наруги над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого є спричинення тяжких наслідків. Тяжкими наслідками щодо цього посягання слід визнавати заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, самогубство, масові заворушення, значні за масштабами, тривалістю та іншими характеристиками міжнаціональні чи міждержавні конфлікти тощо.
Закон України «Про поховання та похоронну справу» від 10 липня 2003 р.
Комплексна програма пошуку і впорядкування поховань жертв війни та політичних репресій. Затверджена постановою КМ від 20 грудня 2000р. № 1867.
Інструкція про порядок здійснення перепоховання останків громадян іноземних держав, які загинули внаслідок воєн, депортацій та політичних репресій на території України. Затверджена наказом ДКБ від 9 лютого 1998 р. № 25.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 297. Наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого"
  1. Стаття 197. Операції, звільнені від оподаткування
    статтею 4 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації», поширюються правила маркування. Маркування проводиться шляхом нанесення напису «Благодійна допомога. Продаж заборонено» на етикетку, ярлик або безпосередньо на зовнішню або внутрішню упаковку товару. Під час маркування товарів благодійної допомоги може використовуватися символіка благодійної організації та благодійника.
  2. Які немайнові права забезпечують соціальне буття фізичної особи?
    надає його носієві юридично забезпечену можливість мати з моменту народження певне ім'я, вимагати від оточення, щоб його називали власним іменем. Інші особи не можуть користуватися цим ім'ям чи привласнювати його. Використання імені фізичної особи в літературних та інших творах як персонажа допускається лише за її згодою, а після її смерті - за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, -
  3. Стаття 165. Доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу
    статті170 цього розділу: а) творчими спілками їх членам у випадках, передбачених законом; б) Товариством Червоного Хреста України на користь отримувачів благодійної допомоги відповідно до закону; в) іншими неприбутковими організаціями (крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ) та благодійними фондами України, статус яких визначається відповідно до закону, на
  4. Стаття 152. Зґвалтування
    статтями 153-155 цього Кодексу,- карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. 3. Зґвалтування, вчинене групою осіб, або зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього - карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років. 4. Зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також зґвалтування малолітньої чи малолітнього - карається позбавленням волі
  5. § 3. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю
    надгробного пам'ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується. За змістом ст. 1202 ЦК відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища
  6. Стаття 39. Законні представники
    стаття містить правила про так зване законне представництво або, точніше, про представництво по справах не повнолітніх, недієздатних, обмежено дієздатних, безвісно відсут ніх та ін. 2. Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), згідно зі ст. 31 ЦК України наділена частковою дієздатністю. Цивільне процесуальне законодавство не визнає їх дієздатними. Що стосується
  7. Стаття 70. Державний реєстр фізичних осіб - платників податків
    статті, митних декларацій під час перетину митного кордону України; 70.12.5. сплати фізичними особами податків і зборів; 70.12.6. проведення державної реєстрації фізичних осіб - підприємців або видачі таким особам спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на провадження деяких видів господарської діяльності, а також реєстрації незалежної професійної діяльності;
  8. Стаття 97. Погашення грошових зобов'язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутством
    статті під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або зупинення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства. 97.2. У разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків,
  9. Стаття 99. Порядок виконання грошових зобов'язань фізичних осіб у разі їх смерті або визнання безвісно відсутніми чи недієздатними, а також неповнолітніх осіб
    статті. 99.7. Якщо майна недієздатної або безвісно відсутньої особи недостатньо для забезпечення виконання грошових зобов'язань такої фізичної особи, а також для сплати нарахованих штрафних (фінансових) санкцій, то суми податкового боргу списуються у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби. 99.8. У разі скасування судом рішення про визнання фізичної особи
  10. Стаття 138. Склад витрат та порядок їх визнання
    статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. 138.1.1. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта