Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 323. Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу


1. Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу,-
карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Та сама дія, вчинена батьком, матір'ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником або особою, на яку покладено обов'язки щодо виховання потерпілого чи піклування про нього, його тренером, або повторно, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 314, 315, 317, 324 цього Кодексу,-
карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені щодо двох чи більше осіб, або якщо вони заподіяли шкоду здоров'ю потерпілого,-
караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.
4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони заподіяли істотну шкоду здоров'ю потерпілого або інші тяжкі наслідки,-
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
Примітка. Допінг - це засоби і методи, які входять до переліку заборонених Антидопінговим кодексом Олімпійського руху.
(Стаття 323 із змінами, внесеними згідно із Законом N9 616-\/І від
01.10.2008 р.)
1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є здоров'я неповнолітньої особи. Додатковий об'єкт - нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток неповнолітніх.
2. Потерпілим від цього злочину є особа, яка не досягла 18-річного віку, незалежно від статі і від того, чи займається вона спортом.
3. Об'єктивна сторона злочину полягає у спонуканні неповнолітніх до застосування допінгу. За певних умов (наприклад, у разі його демонстрації, вживання винуватим) допінг слід визнавати засобом вчинення злочину. Водночас будь-який допінговий метод не може бути засобом вчинення злочину.
Допінг - це речовини і методи, що застосовуються для підвищення працездатності спортсменів, є потенційно небезпечними для їхнього здоров'я і заборонені для використання Антидопінговим кодексом Олімпійського руху та компетентними органами відповідних спортивних організацій.
Серед допінгових препаратів і допінгових методів, що використовуються у спорті, особливу небезпеку становлять анаболічні стероїди (речовини, котрі збільшують м'язову масу і фізичну силу). Якщо раніше під згубний вплив цих речовин (застосування їх бере^вій початок з 1960 р.) потрапляли спортсмени, які прагнули досягти результатів міжнародного рівня, то нині поширюється вживання анаболічних речовин у навчальних закладах, аматорських спортивних секціях, клубах бодібілдінгу тощо.
Зловживання анаболічними речовинами має шкідливі соціальні наслідки. Вживання значних доз цих речовин чоловіками порушує функції ендокринної та статевої систем, збільшує молочні залози, підвищує кров'яний-тиск, викликає головний біль і носову кровотечу, розлад функцій печінки, алергічні реакції і навіть руйнує систему імунного захисту організму. У жінок від них настає вірілізація - понижується голос, зменшуються груди, виникає чоловіча лисина, росте волосся на обличчі, на руках і ногах. Порушення фізіології у дітей виявляється, зокрема, у тому, що вони не можуть досягти природного зросту. Існує також небезпека формування фізичної і психічної залежності організму людини внаслідок вживання великих доз анаболічних стероїдів.
Окрім анаболічних речовин, відповідно до Забороненого списку Всесвітнього ан- тидонінгового кодексу, заборонено також використовувати гормони та подібні їм речовини, речовини з антиестрогенною активністю, діуретини та інші маскуючі речовини. До заборонених належать такі методи: а) посилення перенесення кисню (допінг крові, у т. ч. застосування автологічних, гомологічних чи гетерологічних продуктів крові або клітин крові будь-якого походження, або штучне підвищення здатності крові поглинати, транспортувати і постачати кисень); б) хімічні та фізичні маніпуляції;
в) генний допінг.
Відповідно до законодавства, на території України організація та здійснення анти- допінгового контролю в спорті провадяться з дотриманням вимог Антидопінгового кодексу Олімпійського руху та покладаються на Національний антидопінговий центр з лабораторією антидопінгового контролю у його складі, який створюється КМ.
Спонукання - це будь-які умисні дії, спрямовані на те, щоб збудити у неповнолітньої особи бажання застосувати допінг чи добитися від неї згоди застосувати його хоча б один раз (умовляння, пропозиція, порада, переконування, примушування, погрози, шантаж тощо). Такі дії можуть полягати у даванні тренерами, керівниками спортивних, культуристських чи інших товариств, клубів, груп, секцій вказівок про застосування допінгу, у погрожуванні відрахуванням у разі відмови тощо. Якщо спосіб спонукання сам по собі утворює склад іншого злочину (наприклад, умисне тяжке тілесне ушкодження, погроза вбивством), він потребує самостійної кримінально-правової оцінки.
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, що являють собою спонукання.
4. Суб'єктом злочину є осудна особа, яка до моменту його вчинення досягла 18-річного віку.
5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Ставлення винного до настання наслідків у виді шкоди здоров'ю потерпілого та тяжких наслідків (частини 2 і З.ст. 323) є необережним.
6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 323) є вчинення його: 1) батьком, матір'ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником або особою, на яку покладено обов'язки щодо виховання потерпілого чи піклування про нього; 2) тренером потерпілого; 3) повторно; 4) особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 314, 315, 317, 324 цього Кодексу.
Про поняття батька, матері, вітчима, мачухи, опікуна чи піклувальника, особи, на яку покладено обов'язки щодо виховання потерпілого чи піклування про нього, див. коментар до ст. 155, а про поняття повторності - ст. 32 і коментар до неї.
Слово «тренер» походить від англійського Ігаіп - виховувати, навчати, і термін тренер у ст. 323 означає особу, яка професійно займається тренуванням спортсменів, тобто здійснює навчально-тренувальну роботу, спрямовану на виховання, навчання й удосконалення майстерності, розвиток функціональних можливостей своїх підопічних, незалежно від конкретної посади (тренер, головний тренер, старший тренер, тренер- масажист тощо). Не є тренером у розумінні ст. 323 інструктор, викладач фізкультури, а також керівник спортивної команди, лікар, методист спортивного клубу, інженер зі спортивного обладнання та інші особи, які організовують тренування і виступи спортсменів на змаганнях, але не здійснюють власне навчально-тренувальну роботу. У разі вчинення ними спонукання неповнолітніх до застосування допінгу такі особи за наявності підстав можуть нести відповідальність за частинами 1, 3 або 4 цієї статті.
7. Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є: 1) вчинення його щодо двох чи більше осіб; 2) заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого (ч. З ст. 323); 3) заподіяння істотної шкоди здоров'ю потерпілого або інших тяжких наслідків (ч. 4 ст. 323).
Про поняття щодо двох або більше осіб див. коментар до ст. 315.
Під шкодою здоров'ю потерпілого у ч. З ст. 323 слід розуміти, зокрема, завдані з необережності середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження, під істотною шкодою здоров'ю потерпілого у ч. 4 ст. 323, наприклад, необережне зараження потерпілого вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, а під іншими тяжкими наслідками - самогубство потерпілого або його вбивство через необережність. Ці наслідки мають настати саме від застосування неповнолітнім допінгу, тобто необхідно встановити наявність причинового зв'язку між застосуванням потерпілим допінгу і відповідним наслідком.
Необережне зараження потерпілого вірусом імунодефіциту людини чи іншою невиліковною інфекційною хворобою, що є небезпечною для життя людини, вчинене внаслідок свідомого поставлення особи в небезпеку такого зараження, потребує кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 130 і ч. З ст. 323, а самогубство неповнолітнього внаслідок примушування його до застосування допінгу - за сукупністю злочинів, передбачених ч. З ст. 120 і ч. 4 ст. 323.
Антидопінгова конвенція від 16 листопада 1989р. Ратифікована Україною 15 березня 2001 р.
Додатковий протокол до Антидопінгової конвенції (м. Варшава, 12 вересня 2002 р.). Ратифікований Україною 1 липня 2004 р.
Міжнародна конвенція про боротьбу з допінгом у спорті (м. Париж, 18 листопада 2005 р.). Ратифікована Україною 3 серпня 2006р.
Закон України «Про антидопінговий контроль у спорті» від 5 квітня 2001 р.
Заборонений список Всесвітнього антидопінгового кодексу (м. Копенгаген, 5 березня 2003 р.).
Постанова ПВС К° 2 від 21 лютого 2004 р. «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність» (пункти З, 13).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 323. Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу"
  1. Стаття 59. Конфіскація майна
    статті 176, 177, 201, 204, 208, 209, 240, 246, 248, 249, 305 КК). 9. Якщо додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов'язковим, то у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням воно не застосовується, оскільки ст. 77 передбачає вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому
  2. Стаття 152. Зґвалтування
    статтями 153-155 цього Кодексу,- карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. 3. Зґвалтування, вчинене групою осіб, або зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього - карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років. 4. Зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також зґвалтування малолітньої чи малолітнього - карається позбавленням волі
  3. АЛФАВІТНО-ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК
    323 Допомога (див. також: Ненадання допомоги): медична-184 правова-397 психіатрична - 92 Дорогоцінне каміння і метали: 214 Дослідження природних багатств: 244 Досліди: 142 Дотація: 222 Дохід (див. також: Нажива, Прибуток): 202, у т. ч. одержаний злочинним шляхом - 209 Е Екологічна (див. також: Безпека): експертиза - 236 катастрофа (див. також: Катастрофа) - 42 Екоцид: 441 Експлуатація
  4. § 2. Особливості відшкодування шкоди різних форм
    неповнолітніх осіб, відшкодовується ними у частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду. Якщо в момент завдання шкоди кількома неповнолітніми особами одна з них перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад відшкодовує завдану шкоду у частці, яка визначається за рішенням суду. Згідно зі ст. 1183 ЦК батьки зобов'язані
  5. § 4. Правомірність і допустимість методів психологічного впливу в кримінальному судочинстві
    спонукання - 5,5 %8 . Необхідно зазначити, що будь-який вплив, що містить елементи насильства, не може бути правомірним і допустимим при проведенні допиту. З огляду на це важливого значення набуває визначення співвідношення впливу і насильства, встановлення ознак психологічного впливу і психічного насильства та їх відмінностей. Межа між впливом і насильством полягає у свободі вибору тієї чи
  6. § 2. Психологія допиту
    спонуканням); 3) за характером відображення дійсності (така, що відповідає дійсності, й така, що не відповідає їй). У літературі з психології містяться цікаві рекомендації, що стосуються використання паралінгвізмів у процесі розслідування злочинів, зокрема при допиті. Йдеться про жести, міміку, рухи тіла, звукові явища, які супроводжують мову людини і є певною мірою відображенням її емоційного
  7. Застосування спеціальних засобів працівниками міліції.
    неповнолітніх за умови якщо ці особи не чинять опір
  8. Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення
    стаття КпАП, що передбачає адміністративну відповідальність за дане правопорушення. У випадку вилучення у порушника предметів або документів до протоколу вноситься відповідний запис. По-друге, це відомості про особу правопорушника: поізвише. ім'я. по батькові, вік, рід занять, матеріальне становище, місце проживання і роботи, документ, що посвідчує особу (паспорт або інший документ).
  9. 2.2. Загальна характеристика прав дітей та батьків.
    статті 77 КпШС України за життя батьків діти не мають права на їх майно, так само як батьки не мають права і майно дітей. Таким чином, батьки мають право належне їм майно продавати, дарувати, передавати до найму, не запитуючи згоди на це дітей. Батьки можуть також позбавити спадщини за своїм заповітом (за винятком випадків, передбачених статтею 535 ЦК України, - обов'язкова частки у спадщині).
  10. 2.3. Загальна характеристика батьківських прав та обов'язків.
    статті 20, 21 КпШС України). Всі питання сім'ї вирішуються подружжям спільно, на основі взаємної згоди, повної рівності та виходячи з інтересів сім'ї в цілому та інтересів неповнолітніх дітей особисто. Особлива увага повинна виявлятися до охорони та забезпечення інтересів вагітної жінки. При відсутності згоди у вирішенні деяких питань спільного життя кожний з подружжя або двоє разом мають право