|
1. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встанов
лює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги
і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для
вирішення справи.
2. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх
осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків,
письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів,
висновків експертів.
1. Частина перша цієї статті дає нормативне визначення доказів. Відповідно до нього доказами є: а) не факти, не обставини, а фактичні дані, тобто відомості про факти; б) будь-які фактичні дані, тобто жодні докази не мають заздалегідь встановленої сили для суду; в) дані, одержані у процесуальній формі, тобто з зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами; г) такі фактичні дані, що вказують на наявність чи відсутність фактів підстави позову і фактів, що обґрунтовують заперечення проти позову, а також інші обставини, що мають значення для правильного ви-
75
рішення справи, тобто такі дані, що належать до цієї справи, до шуканого факту.
2. Докази у цивільній справі класифікуються за такими підставами:
а)заджерелом їх одержання вониможутьбутиособистими(джере-
лом їх є люди - відомості, одержані від сторін, свідків і т.д.), речовими (джерелом є речі - письмові і речові докази) і змішаними (джерелом є, наприклад, письмові докази і усні пояснення - висновок експерта);
б) за способом утворення вони поділяються на первісні (відомості
про факти, одержані з першоджерела - з оригіналу документа, від
свідка-очевидця і т. ін.) і похідні - відомості, отримані з джерела, що
відтворює інший засіб доказування (копія документа, наприклад);
в) стосовно шуканого факту вони можуть бути прямими (вказують
на наявність чи відсутність шуканого факту) і непрямими (такими,
що дозволяють зробити можливий висновок про шуканий факт);
г) за способом повідомлення відомостей про факти докази поділя
ються на усні, письмові і речові.
3. Частина друга коментованої статті хоча і не дає поняття, але
вказує на засоби доказування, тобто ті джерела, з яких суд одержує
фактичні дані, докази. Ця частина містить вичерпний перелік за
собів доказування: пояснення сторін і третіх осіб, їхніх представ
ників, допитаних як свідків, показання свідків, письмові докази,
речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновок експерта.
Однак у судовій практиці не випадково велике значення надається,
наприклад, висновку органів опіки і піклування. Тому перелік за
собів доказування треба було б доповнити вказівкою на пояснення
прокурора, пояснення і висновок органів державної влади і органів
місцевого самоврядування, оскільки пред'явленню позову проку
рором, пред'явленню позову органами державної влади і органами
місцевого самоврядування, дачі ними висновку передує вивчення
обставин справи, і названі учасники процесу повідомляють суду
певні відомості про обставини, що можуть сприяти повному і пра
вильному розгляду і вирішенню цивільної справи.
|
- § 5. Місце проживання фізичної особи
доказу при встановленні місця проживання) може бути оскаржена у судовому порядку. Можливість обрання місця проживання залежить від віку та стану психічного здоров'я фізичної особи. Самостійно реалізувати це право може фізична особа, яка досягла 14 років, за винятком обмежень, які встановлюються законом (ч. 2 ст. 29 ЦК). Спостерігаються певні розбіжності у підходах до вирішення цього питання у
- § 6. Недійсність правочинів
статті ЦК вказують на такий момент. Так, ст. 210 ЦК передбачає, що правочин, який піддягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Згідно зі ст. 212 ЦК правочини, укладені з відкладальною або скасувальною умовою, набувають чинності з моменту настання відповідної умови. Момент набрання чинності правочином може бути зазначений у самому правочині шляхом вказівки на
- 8.2. Правочини з дефектами волі
докази, котрі підтверджують перебування фізичної особи у момент укладення правочину в стані, за якого особа не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Правові наслідки визнання такого правочину недійсним можна поділити на основні і додаткові. Основним наслідком є двостороння реституція. Додатковими наслідками є те, що сторона, яка знала про стан фізичної особи у момент
- 8.3. Правочини з дефектами форми
доказах, фіксації угоди засобами аудіо-, відеозапису, інших аналогічних доказах. Для деяких видів прнвочинів спеціальним законом може перед- оачатися недійсність у разі недодержання простої письмової форми. Наприклад, згідно зі ст. 547 ЦК гіравочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (неустоііка, порука, застава та ін.), вчинений і І недодержанням письмової форми, є нікчемним. Отже для
- § 2. Особливості договору оренди державного та комунального майна
статті, сторонам договору оренди дозволяється встановити ставку оренди із визначенням грошового еквівалента в іноземній валюті. При цьому, виходячи з вимог ст. З Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" про те, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та
- § 8. Договір комісії
докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи. 4. Комісіонер вчиняє правочини за рахунок комітента, що є спільною рисою договору комісії із договором доручення. Стаття 1016 ЦК зобов'язує комітента забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою. Згідно зі ст. 1024 ЦК комісіонер має право на відшкодування витрат,
- § 4. Судові процедури, які застосовуються до боржника
статтею 53 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією. Органи управління боржника протягом трьох днів з дня прийняття рішення про санацію та призначення керуючого санацією зобов'язані забезпечити передачу керуючому
- § 3. Способи забезпечення виконання господарських зобов'язань
статтями ЦК такі способи. Неустойка (штраф, пеня) - грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст.549 - 552 ЦК). Різновидами неустойки є штраф і пеня. Штраф - вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми
- Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення
стаття КпАП, що передбачає адміністративну відповідальність за дане правопорушення. У випадку вилучення у порушника предметів або документів до протоколу вноситься відповідний запис. По-друге, це відомості про особу правопорушника: поізвише. ім'я. по батькові, вік, рід занять, матеріальне становище, місце проживання і роботи, документ, що посвідчує особу (паспорт або інший документ).
- Стаття 366. Права осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил
статті особи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними
|