Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 76. Обов'язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням


1. У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на засудженого такі обов'язки:
1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого;
2) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кри- мінапьно-виконавчої інспекції;
3) повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;
4) періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію;
5) пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
2. Контроль за поведінкою таких засуджених здійснюється кримінально- виконавчою інспекцією за місцем проживання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.
(Стаття 76 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1254-У/І від
14.04.2009 р.)
1. У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого один або декілька обов'язків, які передбачені ч. 1 ст. 76. Перелік зазначених обов'язків є вичерпним, і суд на власний розсуд не може покладати на особу, до якої застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, інших, не передбачених законом, обов'язків (наприклад, обов'язків погасити заборгованість перед кредитором, не змінювати місця проживання чи місця роботи без дозволу кримінально- виконавчої інспекції (далі - КВІ), закінчити навчання, влаштуватися на роботу), а також скасовувати повністю або частково чи доповнювати раніше покладені на засудженого обов'язки. Виконання вказаних обов'язків обмежується іспитовим строком, встановленим судом. Зі змісту ч. 1 ст. 76 випливає, що суд може не покладати на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, жодних обов'язків, якщо не вважає це за потрібне. Проте в останньому випадку суд не матиме можливості дорікнути засудженому у тому, що він не виконує покладені на нього обов'язки, а отже, з цієї підстави направити його для відбування призначеного покарання відповідно до ч. 2 ст. 78.
Про поняття потерпілого див. коментар до ст. 46, а про поняття захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших людей - коментар до ст. 96. Поняття КВІ, а також порядок з'явлення засудженого для реєстрації до неї, отримання дозволу на виїзд за межі України і повідомлення про зміну місця проживання, роботи або навчання визначені відповідними актами кримінально-виконавчого та іншого законодавства України. Відповідно до пунктів 2, 3 і 4 ч. 1 ст. 76 засуджений має право без дозволу КВІ виїжджати за межі України лише у разі, якщо це не порушує його обов'язків повідомляти про зміну місця проживання, роботи або навчання, і періодично з'являтися для реєстрації в цю інспекцію. Поклавши на засудженого обов'язок, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 76, суд не встановлює періодичність та дні проведення реєстрації; відповідно до ч. З ст. 13 КВК вирішення цього питання віднесено до компетенції кримінально-виконавчих інспекцій.
2. Застосування до засудженого звільнення від відбування покарання з випробуванням КК пов'язує із здійсненням контролю за поведінкою такого засудженого з метою встановлення факту його виправлення. Зміст контролю полягає у встановленні того, чи належно засуджений виконує покладені на нього обов'язки і чи не вчинив він правопорушень.
Суб'єктами такого контролю є: КВІ за місцем проживання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командири військових частин (у ст. 76 до командирів військових частин слід відносити також і начальників військових установ, в яких проходять службу засуджені військовослужбовці). При цьому, згідно із законодавством України:
а) з метою встановлення випадків порушення засудженим громадського порядку працівник КВІ щомісяця направляє запити до інформаційних підрозділів органів внутрішніх справ на предмет виявлення засуджених, що перебувають на обліку в інспекції і які притягувалися до адміністративної відповідальності;
б) стосовно засуджених, на яких судом покладено обов'язок періодично з'являтися на реєстрацію, виноситься постанова про встановлення днів явки на реєстрацію від одного до чотирьох разів на місяць, з якою вони ознайомлюються під розпис, після чого на засудженого заводиться листок реєстрації. Періодичність явки на реєстрацію (крім випадків, коли така періодичність визначена вироком суду) може змінюватися начальником (інспектором) КВІ залежно від поведінки засудженого, виконання ним обов'язків;
в) якщо суд зобов'язав засудженого пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб, то виконання ним даного обов'язку має бути засвідчене відповідною довідкою медичної установи;
г) якщо судом засудженому встановлено обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання, то КВІ видає такий дозвіл тільки після звільнення його судом від призначеного покарання;
д) у разі покладення на засудженого обов'язку публічно або в іншій формі попросити пробачення у потерпілого він має подати до КВІ підтвердження про те, що виконав цей обов'язок;
є) засуджений, на якого покладено обов'язок повідомляти КВІ про зміну місця проживання, роботи або навчання, повинен це зробити протягом трьох днів після зміни місця проживання, роботи або навчання в письмовій формі.
Інструкція про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань. Затверджена наказом ДДПВП та МВС N2 270/1560 від 19 грудня 2003 р.
Постанова ПВС № 7 від 24 жовтня 2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» (п. 9).
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах ВСУ від 12 жовтня 2004 р. у справі 3.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 76. Обов'язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням"
  1. Стаття 4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
    статті, частини статей тощо) можуть бути визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України і втрачають чинність з дня ухвалення такого рішення. При цьому закони чи їх окремі положення визнаються неконституційними, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Визнання
  2. Стаття 5. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі
    статтю у відповідність до частини 3 ст. З КК, згідно з якою цим Кодексом визначаються не лише злочинність і караність діяння, а й інші його кримінально-правові наслідки, а також загалом забезпечити поширення на особу усіх сприятливих для неї наслідків зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі. Під законом про кримінальну відповідальність тут розуміється не тільки Кримінальний
  3. Стаття 44. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності
    статті 36- 43); 3) малозначне діяння (ч. 2 ст. 11); 4) готування до злочину невеликої тяжкості (ч. 2 ст. 14); 5) добровільну відмову при незакінченому злочині (ст. 17). Звільнення від кримінальної відповідальності також слід відрізняти від випадків, коли особа такій відповідальності не підлягає (ч. 2 ст. 7, ч. 2 ст. 385, ч. 2 ст. 396). 3. КК передбачає такі види звільнення від кримінальної
  4. Стаття 55. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю
    статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв'язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. 3. При призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися
  5. Стаття 75. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
    статтями 71 і 72, і направляє засудженого для відбування покарання. Звільнення особи від відбування покарання із застосуванням ст. 75 виключає призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна, що випливає зі змісту ст. 77, і це необхідно враховувати при постановленні вироку. Вчинення засудженим протягом іспитового строку дисциплінарних правопорушень, а також адміністративних
  6. Стаття 79. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років
    статті 76 цього Кодексу. 3. Контроль за поведінкою засуджених здійснюється кримінально-виконавчою інспекцією. 4. Після закінчення іспитового строку суд, залежно від поведінки засудженої, звільняє її від покарання або направляє для відбування покарання, призначеного вироком. 5. У разі, коли звільнена від відбування покарання з випробуванням жінка відмовилася від дитини, передала її в дитячий
  7. Стаття 87. Помилування
    статті 85, 87). При цьому реальна правозастосовна практика згідно з нормативними актами Президента України (2000 р., 2005 р.), які визначали і визначають порядок здійснення помилування, зорієнтована на непов'язане із звільненням від кримінальної відповідальності помилування засуджених, яке здійснюється у виді: 1) заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк (згідно з ч. 2
  8. Стаття 88. Правові наслідки судимості
    статтями 437-439 та ч. 1 ст. 442, є підставою для незастосування давності виконання обвинувального вироку (ч. 6 ст. 80); 11) враховується при визначенні обов'язкової частини покарання, яка фактично повинна бути відбута при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання (п. 2 ч. З ст. 81, п. 2 ч. З ст. 107), а також при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким (п. 2 ч. 4 ст.
  9. Стаття 104. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
    статтею. 2. Звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження до арешту або позбавлення волі. 3. Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років. 4. У разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на окрему особу, за її згодою або на її прохання, обов'язок
  10. Стаття 105. Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру
    статті. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у пунктах 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає. 4. Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом. 1. Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру є специфічним заходом, який застосовується щодо
© 2014-2022  yport.inf.ua