| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 82. Припинення права одного з подружжя на утримання |
||
|
1. Право одного з подружжя на утримання, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним повторного шлюбу. Право на утримання припиняється від дня настання цих обставин. 2. Якщо після припинення права на утримання виконання рішення суду про стягнення аліментів буде продовжуватися, всі суми, одержані як аліменти, вважаються такими, що одержані без достатньої правової підстави, і підлягають поверненню у повному обсязі, але не більше як за три роки. 3. Право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що: 1) одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги; 2) платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу. 4. Право одного з подружжя на утримання припиняється у випадках, передбачених статтями 83, 85, 87 і 89 цього Кодексу. 1. В коментованій статті СК України визначені підстави припинення права на утримання одного з подружжя. Всі підстави можна поділити на дві групи. До першої належать підстави, за наявності яких право на утримання припиняється автоматично, до другої - підстави, за якими право на утримання припиняється лише за рішенням суду. 2. Автоматично право на утримання припиняється у разі: 1) поновлення працездатності одного з подружжя; 2) реєстрації тим з подружжя, хто має право на утримання, повторного шлюбу. Вказані обставини можуть бути підтверджені відповідними документами, тому встановлювати їх в судовому порядку не потрібно. Право на утримання припиняється автоматично від дня настання передбачених обставин. 3. Зокрема право на утримання припиняється від дня поновлення працездатності одного з подружжя. Мається на увазі особа, у якої право на утримання виникло внаслідок інвалідності. Інвалідність може бути встановлена на визначений строк (1-3 роки) або безстроково. Це залежить від стану здоров'я або віку інваліда. Особам пенсійного віку, а також інвалідам при стійких, необоротних морфологічних змінах і порушеннях функцій організму інвалідність встановлюється безстроково. Переогляд інвалідів з нестійкими, зворотними морфологічними змінами та порушеннями функцій органів і систем організму з метою визначення ефективності відновного лікування та реабілітаційних заходів, стану здоров'я і ступеня соціальної адаптації проводиться через 1 -3 роки. Переогляд інвалідів раніше вказаних строків, а також громадян, інвалідність яких встановлено без зазначення строку переогляду, проводиться при зміні стану здоров'я і працездатності або при виявленні фактів зловживань чи помилок, допущених у встановленні Право на утримання припиняється за однаковими підставами, незалежно від того, виникло воно у шлюбі чи після нього. Право на утримання, що виникає після розірвання шлюбу на підставі ч. 4 ст. 76 СК України, не припиняється внаслідок поновлення працездатності, оскільки за наявності передбачених у вказаній нормі підстав особа має право на утримання і тоді, коли є працездатною. У випадку, якщо один з подружжя після розірвання шлюбу має право на утримання відповідно до декількох підстав, що передбачені різними частинами ст. 76 СК України, включаючи і її ч. 4, воно не припиняється навіть за умови поновлення працездатності і триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу. 4. Право на утримання припиняється автоматично від дня реєстрації повторного шлюбу. Після розірвання шлюбу та одержання Свідоцтва про розірвання шлюбу особа має право на повторний шлюб (ст. 116 СК України). Право на утримання не припиняється, якщо повторний шлюб укладено з тією самою особою, що і попередній. Хоча в СК України передбачене право на поновлення шлюбу після його розірвання, не можна скидати з рахунків випадок, коли особи, які раніше перебували між собою в шлюбі, укладають повторний шлюб (ст. 117 СК України). Припинення права на утримання внаслідок укладення іншого шлюбу є справедливим, адже обов'язок по утриманню не може бути покладений одночасно на колишнього і теперішнього подружжя. На відміну від реєстрації повторного шлюбу, перебування у фактичних шлюбних відносинах не зазначене в коментованій статті як підстава припинення права на утримання (див. коментар до ст. 91 СК України). Таким чином, право особи, яка перебуває в фактичних шлюбних відносинах, на одержання аліментів автоматично не припиняється. Проте її право на утримання від колишнього чоловіка, дружини може бути припинене на підставі п. 1 ч. 3 ст. 82 СК України, якщо суд встановить, що одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги у зв'язку з перебуванням у фактичних шлюбних відносинах. 5. В ч. 2 ст. 82 СК України передбачені наслідки продовження стягнення аліментів на виконання рішення суду після автоматичного припинення права на утримання. Необхідність даної норми обумовлена тим, що про обставини, що є підставою для припинення права на утримання (поновлення працездатності, укладення повторного шлюбу), в першу чергу дізнається особа, яка мала таке право. Однак вона не є заінтересованою в припиненні надання їй утримання. Зобов'язана особа може дізнатися про настання зазначених обставин через певний час, в тому числі внаслідок приховання їх другою стороною. Тому в СК України обрано найпростіше рішення. Якщо виконання рішення суду продовжується після припинення права на утримання, всі суми, одержані як аліменти, вважаються такими, що одержані без достатньої правової підстави, і підлягають поверненню У повному обсязі. Як відзначає З.В. Ромовська, в даній нормі визначена юридична природа грошових сум, які продовжували стягуватися з особи після припинення її аліментного обов'язку. Оскільки відпала правова підстава для стягнення, виплачені грошові суми підлягають поверненню відповідно до ст. 1212 ЦК України як такі, що одержані без достатньої правової підстави. Якщо утримання надавалося протягом тривалого часу після припинення права, одержані суми підлягають поверненню не більше як за три роки. 6. Норма ч. 2 ст. 82 СК України розрахована лише на випадок, якщо утримання продовжує надходити за рішенням суду. Випадки добровільного надання утримання після припинення права залишаються осторонь. Проте не можна виключати існування і таких відносин. Наприклад, сторони зазначили в договорі, що дружина буде одержувати аліменти від чоловіка, якщо вона буде певний час проживати та здійснювати догляд за його дитиною від першого шлюбу. У випадку щезнення обставини, якою сторони обумовили право на аліменти, чоловік може продовжувати їх сплачувати. Ймовірно в такому випадку, якщо обов'язок виконувався добровільно і особа, яка була зобов'язаною, надавала утримання після припинення права, ч. 2 ст. 82 СК України може застосовуватися за аналогією (ч. 1 ст. 10 СК України). Якщо ж одержувач подасть суду докази того, що платник продовжував добровільне надавати утримання після того, як дізнався про припинення права, ці суми не можуть вважатися такими, що передані безпідставно, і не підлягають стягненню за правилами ст. 1212 ЦК України. 7. До другої групи підстав припинення права на аліменти віднесені ті обставини, наявність яких має бути встановлена судом: 1) припинення потреби одержувача аліментів в матеріальній допомозі; 2) припинення можливості платника аліментів надавати матеріальну допомогу. Кожна з цих обставин може бути предметом спору, тому вона встановлюється судом і підлягає доведенню заінтересованою стороною. Стягнення аліментів припиняється від дня набрання рішенням суду законної сили. Суд з'ясовує наявність зазначених обставин виключно на момент розгляду справи, тому, якщо вони виникли задовго до судового розгляду спору, суми, які сплачені з того часу не підлягають поверненню. Про припинення потреби одержувача аліментів в матеріальній допомозі можуть свідчити укладення одержувачем аліментів з третіми особами договорів довічного утримання, ренти, спадкового договору на умовах надання утримання. В ч. 3 ст. 82 СК України йдеться про припинення права на аліменти, які були присуджені за рішенням суду. Дана норма не застосовується до випадків надання утримання в добровільному порядку, тому що факти потреби в матеріальній допомозі і здатності другого з подружжя надавати таку матеріальну допомогу, а також їх відсутність у всіх випадках підлягає встановленню в судовому порядку. 8. В Постанові Пленуму Верховного Суду України № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб і родину України» від 12.06.1998 р. вказувалося, що перебування непрацездатного чоловіка, дружини, в будинках інвалідів або старих само по собі не виключає потреби в матеріальній допомозі й не звільняє зобов'язаних осіб від сплати аліментів, але може бути підставою для зменшення їхнього розміру (п. 16). В СК України не передбачено спеціальної норми стосовно перебування того з подружжя, хто є непрацездатним, у лікувальному, оздоровчому або іншому закладі, тому що сама по собі дана обставина не впливає на зобов'язання його утримання. Зобов'язання по утриманню може бути припинене за рішенням суду на підставі п. 1 ч. 3 ст. 82 СК України, якщо буде встановлено, що одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги у зв'язку з його перебуванням у відповідному закладі. 9. В ст. 82 СК України передбачено загальні підстави припинення права одного з подружжя на утримання. В окремих нормах закріплені спеціальні підстави внаслідок яких право одного з подружжя на утримання припиняється (див. коментар до статей 83, 85, 87 і 89 СК України). Зобов'язання по утриманню також припиняється внаслідок смерті однієї із сторін. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "Стаття 82. Припинення права одного з подружжя на утримання" |
||
|
||