|
1. Порушеннями порядку та умов відбування примусових робіт є:
а) порушення громадського порядку, за яке засудженого було притягнуто до адміністративної відповідальності;
б) порушення трудової дисципліни;
в) порушення встановлених для засудженого правил проживання у виправному центрі;
г) неявка без поважних причин на реєстрацію до виправного центру засудженого, якому дозволено проживання за його межами.
2. Злісними порушеннями порядку та умов відбування примусових робіт є:
а) вживання спиртних напоїв, наркотичних засобів або психотропних речовин;
б) дрібне хуліганство;
в) непокору представникам адміністрації виправного центру або їх образа за відсутності ознак переступив-лення;
г) виготовлення, зберігання або передача заборонених предметів і речовин;
д) організація страйків чи інших групових непокори, а так само участь в них;
е) відмова від роботи;
ж) самовільне без поважних причин залишення території виправного центру ;
з) несвоєчасне (понад 24 годин) повернення до місця відбування покарання.
3. Засуджений до примусових робіт визнається злісним порушником порядку та умов відбування примусових ра-бот при вчиненні злісного порушення, а також при здійсненні протягом року трьох порушень, передбачених частиною першою на-що стоїть статті, постановою начальника виправного центру за поданням дисциплінарної комісії виправного цін-тра .
4. Типове положення про дисциплінарну комісії виправного центру затверджується федеральним органом виконавчої влади, що здійснює функції з вироблення і реалізації державної політики та нормативно-правового регулювання у сфе-ре виконання кримінальних покарань.
5. Відносно засудженого до примусових робіт, визнаного злісним порушником, начальник виправного центру направляє до суду подання про заміну невідбутої частини покарання до примусових робіт позбавленням волі.
6. З дня направлення подання, зазначеного у частині п'ятій цієї статті, і до рішення суду адміністрацією исправи-тельного центру за погодженням з прокурором засуджений до примусових робіт може бути посаджу в приміщення для порушиться-телей.
|
- Стаття 60.14. Заходи стягнення, що застосовуються до осуж-денним до примусових робіт
порушення порядку та умов відбування примусових робіт, адміні-ністраціей виправного центру можуть застосовуватися такі заходи стягнення: а) догану; б) скасування права проживання поза гуртожитки ; в) оселення в приміщення для порушників на строк до 15
- Стаття 60.12. Виховна робота із засудженими-ми до примусових робіт
статтями 60.13 і 60.14 цього Кодексу заходів заохочення і стягнення. 3. Виховна робота із засудженими до примусових робіт проводиться з урахуванням індивідуальних особливостей особи і обставин вчинених ними
- Стаття 60.11. Обов'язки адміністрації исправи-тельного центру
статтями 60.13 і 60.14 цього Кодексу заходи заохочення і стягнення; веде роботу з підготовки засуджених до примусових робіт до звільнення. 2. Порядок виконання обов'язків, зазначених у частині першій цієї статті, визначається цим Кодексом, а також нормативними правовими актами федерального органу виконавчої влади, що здійснює функції з вироблення і реалізації
- Стаття 60.10. Утримання із заробітної плати осуж-денних до примусових робіт
порядку, встановленому Федеральним законом від 2 жовтня 2007 року N 229-ФЗ "Про виконавче виробництві". 3. У виправних центрах засудженим до примусових робіт виплачується не менше 25 відсотків від нарахованої їм заробіт-ної плати. 4. Засуджений до примусових робіт має право звертатися до суду з клопотанням про зниження розміру утримань із заробітної плати у разі погіршення його
- Стаття 60.1. Місця відбування примусових робіт
порядку заміни іншого виду покарання, можуть бути направлені для відбування покарання у виправний центр, розташований на території іншого суб'єкта Російської Федерації, у порядку, передбаченої частиною другою цієї
- Стаття 1239. Примусова ліцензія
умовах права використання результату інтелектуальної діяльності, виключне право на який належить іншій особі (примусова
- Стаття 4. Заборона примусової праці
стаття про відповідальність за ухилення від суспільно корисної праці (у законодавстві таке ухилення називалося дармоїдством). Заборона примусової праці міститься в окремій статті, а не в статті "Основні трудові права та обов'язки працівників", як було передбачено в КЗпП. Це підкреслює основне значення такої заборони для регулювання трудових відносин. Заборона
- Стаття 19.32. Порушення законодавства про громадський контроль за забезпеченням прав людини в місцях примусового утримання
ня - тягне попередження або накладення адміністративного штрафу на посадових осіб у розмірі від п'ятисот до однієї тисячі рублів. 2. Порушення членом громадської спостережної комісії вимог кримінально-виконавчого законодавства Російської Федерації, нормативних правових актів з питань виконання покарань, а також невиконання законних вимог адміністрації місця
- Стаття 102. Продовження, зміна і припинення застосування примусових заходів медичного характеру Коментар до статті 102
ня примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за поданням адміністрації установи, що здійснює примусове лікування, на підставі висновку комісії лікарів-психіатрів . 2. Особа, якій призначена примусовий захід медичного характеру, не рідше одного разу на шість місяців підлягає огляду комісією лікарів-психіатрів для вирішення питання про наявність
- Стаття 100. Амбулаторне примусове спостереження і лікування у психіатра Коментар до статті 100
умовах. 3. Особи, що знаходяться на амбулаторному примусовому лікуванні, не можуть припинити лікування без рішення суду, не мають права відмовитися від призначених їм лікувально-реабілітаційних заходів. У разі відмови від лікування воно може здійснюватися без згоди хворого за рішенням комісії лікарів-психіатрів установи, який надає амбулаторну психіатричну допомогу (ч. 4 ст. 11 Закону РФ "Про
- Стаття 130. Тюрми
порушення встановленого порядку відбування покарання у виправних колоніях загального, суворого і особливого режимів. У в'язницях також можуть міститися засуджені, які перебувають там з підстав, зазначених у статті 77 цього Кодексу. Термін, призначений за вироком суду для відбування у в'язниці, обчислюється з дня прибуття засудженого до в'язниці. Якщо в період перебування у слідчому ізоляторі до
|