Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінально-процесуальне право → 
« Попередня Наступна »
Президент Російської Федерації. Кримінально-виконавчий кодекс Російської федерації зі змінами від 07.06.2013, 2013 - перейти до змісту підручника

Стаття 60.1. Місця відбування примусових робіт

1. Засуджені до примусових робіт відбувають покарання у спеціальних установах - виправних центрах, располо-дені в межах території суб'єкта Російської Федерації, в якому вони проживали або були засуджені.
2. За відсутності на території суб'єкта Російської Федерації за місцем проживання засудженого до примусових робіт або за місцем його засудження виправного центру або неможливість розміщення (залучення до праці) засуджених у наявних виправних центрах засуджені направляються за погодженням з відповідними вищестоящими органами управління кримінально-виконавчої системи в виправні центри, розташовані на території іншого суб'єкта Російської Федерації, в якому є умови для їх розміщення (залучення до праці).
3. Ізольовані ділянки, що функціонують як виправні центри, можуть створюватися при виправних установах. Порядок створення зазначених ділянок визначається федеральним органом виконавчої влади, що здійснює функції з Вира-ботке та реалізації державної політики та нормативно-правового регулювання у сфері виконання кримінальних покарань.
4. Засуджені, яким примусові роботи призначені в порядку заміни іншого виду покарання, можуть бути направлені для відбування покарання у виправний центр, розташований на території іншого суб'єкта Російської Федерації, у порядку, передбаченої частиною другою цієї статті.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Стаття 60.1. Місця відбування примусових робіт "
  1. Стаття 37. Обов'язки засудженого до позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю
    Коментар до статті 37 Основним обов'язком засудженого є виконання вимог вироку суду, тобто не позичати заборонену посаду і не займатися забороненої діяльністю. Інші обов'язки пов'язані із здійсненням контролю за відбуванням покарання. Засуджений зобов'язаний на вимогу інспекції представляти документи, пов'язані з відбуванням покарання: довідки, характеристики з місця
  2. Стаття 26. Умови виконання та відбування покарання у вигляді обов'язкових робіт
    Коментар до статті 26 1 - 2. Засуджений зобов'язаний сумлінно трудитися на певному для нього об'єкті і відпрацювати встановлений судом строк обов'язкових робіт; дотримуватися правил внутрішнього розпорядку організації, в якій він відбуває покарання; ставити до відома кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; з'являтися за викликом інспекції. У разі зміни місця
  3. Стаття 29. Відповідальність засуджених до обов'язкових робіт
    Коментар до статті 29 січня. Якщо засуджений недобросовісно ставиться до праці, або не повідомила про зміну місця проживання, або не з'явився до інспекції за викликом, із засудженим в інспекції проводиться бесіда. Якщо засуджений не вийшов на роботу без поважних причин або порушив трудову дисципліну, інспекція виносить йому письмове попередження. 2. Якщо засуджений визнається злісно
  4. Коментар до статті 20.25
    1. Стосовно до ч. 1 коментованої статті див. п. 3 ч. 1 ст. 3.5 КоАП. 2. Згідно ч. 1 ст. 3.9 КоАП адміністративний арешт полягає в утриманні порушника в умовах ізоляції від суспільства. Відповідно до п. 2 Положення про порядок відбування адміністративного арешту, затвердженого Постановою Уряду РФ від 2 жовтня 2002 р. N 726, особи, піддані адміністративному арешту,
  5. Стаття 30. Злісне ухилення від відбування обов'язкових робіт
    Коментар до статті 30 січня. Засуджений, більше двох разів протягом місяця не вийшов на роботу без поважних причин, або більше двох разів протягом місяця порушив трудову дисципліну, визнається злісно ухиляються від відбування обов'язкових робіт. Які злісно ухиляються від відбування покарання визнається також засуджений, який утік з місця проживання з метою ухилення від відбування покарання.
  6. Стаття 50. Виправні роботи Коментар до статті 50
    1. Виправні роботи призначаються тільки як основне покарання особам, які можуть бути виправлені без ізоляції від суспільства. Вони можуть призначатися за вироком суду, а також у порядку заміни покарання (штрафу) жорсткішим або більш м'яким. Особливий випадок - заміна військовослужбовцям вмісту у дисциплінарної військової частини або арешту виправними роботами (ч. 3 ст. 81 КК РФ).
  7. Стаття 20.25. Несплата адміністративного штрафу або самовільне залишення місця відбування адміністративного арешту
    (в ред. Федерального закону від 08.12.2003 N 161-ФЗ) 1. Несплата адміністративного штрафу в строк, передбачений цим Кодексом, - тягне за собою накладення адміністративного штрафу в двократному розмірі суми несплаченого адміністративного штрафу або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб. 2. Самовільне залишення місця відбування адміністративного арешту - тягне
  8. Стаття 50. Порядок відбування покарання у вигляді обмеження волі
    Коментар до статті 50 1. Покарання у вигляді обмеження волі є альтернативним покаранню у вигляді позбавлення волі. З метою збереження соціально корисних зв'язків засудженого, в тому числі сімейних зв'язків, трудових відносин тощо, законом встановлено, що обмеження волі відбувається за місцем проживання засудженого. 2. До числа обов'язків засудженого до обмеження волі відноситься
  9. § 7. Виправні роботи
    Виправні роботи призначаються засудженому, не маю-щему основного місця роботи, на певний вироком суду строк з утриманням в дохід держави встановленої судом до-ли заробітку, і відбуваються у місцях, визначених органом ме- стного самоврядування за погодженням з органом, що виконує виправні роботи, але в районі місця проживання засуджений-ного (ст. 50 КК). За
  10. Стаття 53. Обмеження свободи Коментар до статті 53
    1. Введення в дію норм про застосування покарання у вигляді обмеження свободи відповідно до Федерального закону від 13 грудня 2001 р. N 4-ФЗ було відкладено до 2005 р. Проте до теперішнього часу розглядається покарання не застосовується судами Російської Федерації, так як федерального закону, що вводить в дію обмеження волі, не прийнято. 2. Покарання у вигляді обмеження волі може
  11. Звільнення від покарання у зв'язку з хворобою
    . Освоб-е від наказ-ия у зв'язку з хворобою. Особа, у кот-ого після соверш-я переступив-я настало психічний розлад, яка позбавляє його можливості усвідомлювати фактичний характер і заг-ую небезпеку своїх дій (бездіяльності) або керувати ними, звільняється від наказ-ия, а особа, яка відбуває наказ-ие , звільняється від подальшого його відбування. Таким особам суд може призначити примусові
  12. Стаття 178. Контроль за дотриманням умов відстрочки відбування покарання
    Коментар до статті 178 1. У разі якщо засуджений, до якого застосована відстрочка відбування покарання, ухиляється від виховання дитини та догляду за ним, кримінально-виконавча інспекція викликає засудженого або відвідує його за місцем проживання (роботи), проводить з ним профілактичну бесіду і відбирає пояснення. За недотримання умов відстрочки за відсутності поважних причин засудженому
  13. Стаття 104. Примусові заходи медичного характеру, з'єднані з виконанням покарання Коментар до статті 104
    1. Медичні заходи у вигляді амбулаторного примусового спостереження та лікування у психіатра виконуються за місцем відбування засудженим позбавлення волі, а щодо засуджених до інших видів покарань - в установах органів охорони здоров'я, що надають амбулаторну психіатричну допомогу. Ці заходи можуть бути призначені осудним особам, які вчинили злочини і страждають психічними
  14. Стаття 172. Підстави звільнення від відбування нака-зания
    Підставами звільнення від відбування покарання є: а) відбуття строку покарання, призначеного за вироком суду; б) скасування вироку суду з припиненням справи виробництвом; в) умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; г) заміна невідбутої частини покарання більш м'яким видом покарання; д) помилування або амністія; е) важка хвороба або інвалідність; ж) інші підстави,
  15. Стаття 46. Відповідальність за порушення порядку та умов відбування виправних робіт і за злісне ухилення від їх відбування
    Коментар до статті 46 1. До порушень порядку та умов відбування покарання відносяться неявка на роботу без поважних причин протягом 5 днів після одержання припису з кримінально-виконавчої інспекції; неявка в кримінально-виконавчу інспекцію за її викликом або для реєстрації без поважних причин; прогул або поява на роботі в стані алкогольного, наркотичного або
  16. 5. Примусові заходи медичного характеру, з'єднані з виконанням покарання
    Примусові заходи медичного характеру, з'єднані з виконанням покарання, відрізняються певною специфікою. Вони застосовуються до осіб, які вчинили злочин у стані осудності, але страждають психічними аномаліями і визнаним обмежено осудними або потребують лікування від алкоголізму чи наркоманії. Зазначені особи можуть бути засуджені до позбавлення волі або до заходів
  17. Стаття 314. Ухилення від відбування позбавлення волі Коментар до статті 314
    1. З об'єктивної сторони злочин виражається: а) в неявці особи, засудженої до позбавлення волі, якому дозволено короткочасний і тривалий виїзд за межі виправних установ, до місця позбавлення волі після закінчення терміну виїзду; б) неявці особи, засудженої до позбавлення волі, якому надано відстрочку відбування покарання, до місця позбавлення волі після закінчення строку відстрочки. В
  18. Стаття 152. Порядок і умови відбування арешту засудженими військовослужбовцями
    Порядок і умови відбування арешту засудженими військовослужбовцями визначаються цим Кодексом, нормативними право-вимі актами федерального органу виконавчої влади, що здійснює функції з вироблення і реалізації державної полі-тики, нормативно- правового регулювання у галузі оборони, а також правилами відбування кримінальних покарань засудженими воєн-бовців. (В ред.
  19. Стаття 181. Надання допомоги засудженим, звільняються-даємо від відбування покарання
    1. Засудженим, звільняються від примусових робіт, арешту або позбавлення волі на певний термін, забезпечується безкоштовний проїзд до місця проживання, вони забезпечуються продуктами харчування або грошима на час проїзду в порядку, встановлюється ваемих уповноваженим федеральним органом виконавчої влади. (в ред. Федеральних законів від 23.07.2008 N 160-ФЗ, від 27.12.2009 N 377-ФЗ, від