| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Сутність і завдання кримінального права |
||
|
Носієм існуючого соціального порядку в сучасних державах є товариство, носієм планомірно створюваного правопорядку - держава. Обгрунтовуючи необхідність в сучасних державах правопорядку, Г. Ешека піддає критиці положення радянської теорії держави і права про відмирання права. «Надія марксизму на те, що в безкласове суспільство право буде надмірно, примусова влада держави відімре і що соціальний порядок буде забезпечуватися тільки силами громадськості, не здійснилася навіть у високорозвинених соціалістичних державах і навіть у них розглядається як утопія». Ця критика б'є мимо цілі, вона спотворює положення марксистської теорії права і видає бажане за дійсне. На основі положень історичного матеріалізму марксистська правова наука обгрунтовує тезу про поступове відмирання держави і права в комуністичному суспільстві. У соціалістичному суспільстві на всіх етапах його розвитку, в тому числі і в розвиненому соціалістичному суспільстві, держава і право не тільки зберігаються, але постійно зміцнюються і удосконалюються для більш успішного вирішення завдань створення основ комуністичного суспільства. Ці положення сформульовані в Програмі КПРС. Питання вдосконалення державного управління та зміцнення соціалістичної законності займають важливе місце в рішеннях XXIV і XXV з'їздів КПРС, у постановах Пленумів ЦК КПРС. Розкриваючи сутність кримінального права і його значення в справі охорони соціального порядку, Г. Ешека підкреслює його примусовий характер і відмінність від інших галузей права. Цивільне та державне право теж використовують державний примус, але для кримінального права загроза і здійснення примусу є основним засобом забезпечення правопорядку. При цьому кримінальне право використовує найбільш гостру форму державного примусу - покарання, яке застосовується для охорони існуючого соціального порядку, тоді як інші заходи і засоби забезпечення виявляються недостатніми, в межах, необхідних для підтримки порядку. Проф. Єшок є прихильником легалістський напрямки. У своїх роботах він багаторазово обгрунтовує тезу про необхідність обмеження сфери застосування державного примусу. «Кримінальне право повинно служити тільки цілі подолати хаос у світі і свавілля людей шляхом деякого свідомого обмеження їх свободи. Однак воно може це робити тільки в певній формі, що відповідає загальній культурі нації ». Наведені визначення сутності кримінального права не містять і натяку на класовий зміст і спрямованість державного примусу. Їх призначення - затвердити надкласовий характер кримінально-правової репресії, застосовуваної нібито в інтересах усіх громадян для забезпечення соціального порядку в суворо визначених межах. Критерієм допустимого вторгнення кримінального права у «вільне поведінку членів суспільства» декларується не небезпека злочинних діянь для панують у даному суспільстві відносин, а такі аморфні категорії, як «культура нації», «досягнутий рівень розвитку суспільства» і т.п. Теоретичні висновки Ешека про сутність і завданнях кримінального права спираються на норми чинного законодавства ФРН та матеріали судової практики. Відповідно до конституції ФРН, закон має на меті забезпечити «загальну свободу дій будь-якої людини» (ст. 21). В одному з рішень Верховного суду ФРН, зокрема, вказується, що для захисту вільного демократичного правопорядку кримінальне право застосовує примус тільки для забезпечення миру, дотримуючись свободу кожного члена суспільства, захищаючи його від протиправного насильства і керуючись при цьому принципом законності. Захист соціального порядку означає придушення панування більш сильних і забезпечення всім громадянам вільного розвитку їх особистості завдяки створенню загальної безпеки. Грунтуючись на ст. 21 Конституції ФРН, Г. Ешека стверджує, що кримінальне право може вводити обмеження лише тоді, коли це необхідно для захисту суспільства й огородження членів суспільства від свавілля і насильства. З цього робиться висновок: «кримінальне право не тільки обмежує свободу, але й забезпечує свободу кожному громадянину суспільства». «Справедливість у кримінальному праві означає не пом'якшення або посилення покарання, а призначення його строго у відповідності з небезпекою злочину і виною суб'єкта». У концепції Г. Ешека про сутність кримінального права та призначення його інститутів важливе місце займає характеристика функцій кримінального права. У своїх роботах Ешека обгрунтовує тезу про те, що кримінальне право здійснює дві функції - репресивну і превентивну. Кримінальне право служить меті захисту суспільства шляхом встановлення відповідальності за вже скоєні злочини, тому воно має репресивний, примусовий характер. Воно служить цій меті і за допомогою попередження злочинів у майбутньому, тому кримінальне право має і превентивну природу. «Репресивна і превентивна ролі кримінального права не знаходяться в суперечності, вони утворюють єдність». Розвиваючи свою думку, автор пояснює: відповідальність за вже скоєні злочини шляхом встановлення покарання за принципом справедливості по своїй суті приходить занадто пізно, оскільки покарання звернено в минуле і не може ліквідувати вже скоєний злочин. Репресивна функція кримінального права не є вираженням прагнення здійснити абсолютний моральний ідеал шляхом «мирської» Кримінально-правової справедливості. Вона (репресивна функція) є необхідною умовою досягнення захисту суспільства правовими засобами. При застосуванні покарання мети спеціального і загального попередження досягаються лише певною мірою. Покарання винній особі призначається відповідно до тяжкості скоєного і виною особи; воно має сприяти виправленню суб'єкта і утриманню його від вчинення злочину в майбутньому. Норми кримінального закону, що встановлюють ознаки карних діянь і принципи кримінальної відповідальності, зміцнюють в громадянах почуття впевненості в правопорядок і безпеки, тому вони сприяють певної мотивації їх поведінки і утримують від вчинення злочинних діянь Дослідження репресивної і превентивної функцій кримінального права призводить проф. Ешека висновку, що завдання кримінального права щодо попередження злочинів та забезпечення боротьби зі злочинністю може бути здійснена за допомогою наявних засобів покарання тільки у відношенні так званих випадкових, ситуативних злочинців. У таких випадках кримінальне право, виконуючи репресивну функцію, одночасно завжди здійснює опосередковано і попереджувальну задачу. «Справедливе покарання в інтересах суспільства неминуче є в цих випадках інструментом забезпечення соціального порядку в майбутньому». Крім того, кримінальне право покликане безпосередньо виконувати превентивну функцію. Хоча кожне покарання має служити меті ресоціалізації злочинця і тим самим виконувати превентивну функцію, однак, на думку проф. Ешека, ця мета не може бути досягнута за допомогою покарання щодо осіб, схильних до скоєння злочинів, що характеризуються певним «злочинним станом». Ешека зазначає, що у цих злочинців в силу фізичних, моральних дефектів або недоліків виховання відсутні стримуючі стимули, самообмеження і тому покарання не чинить на них належної запобіжного впливу. Ці особи становлять найбільшу небезпеку як латентні злочинці. На цій підставі автор робить висновок, що стосовно до цих суб'єктів кримінальне право повинно використовувати інші засоби для того, щоб забезпечити захист суспільства від вчинення злочинів у майбутньому. «Сучасне кримінальне право має для цієї мети заходи виправлення і безпеки, які як цілеспрямовані соціально-педагогічні та обмежувальні кошти безпосередньо впливають на корені небезпечного для суспільства стану осіб, схильних до скоєння злочинів». Аналізуючи питання про сферу застосування заходів безпеки, проф. Єшок вказує, що для здійснення кримінальним правом превентивної функції, ці заходи повинні використовуватися не тільки відносно звичних (професійних) злочинців, а й стосовно ще однієї великої криміногенної групи: тих осіб, які через фізичні, духовних недоліків, особливостей характеру не задовольняють вимогам технічного прогресу. У силу цього вони повинні бути усунені від певних видів небезпечної діяльності, якою вони відповідно до загальних принципів свободи діяльності могли б займатися. Це, так звані, необережні злочинці, до яких насамперед слід віднести осіб, які вчиняють злочини на транспорті. Ешека вважає, що оскільки в сучасному кримінальному праві все ширше поряд з покаранням застосовуються заходи безпеки і виправлення, назва Strafrecht (буквально - наказательной право) не охоплює всю область застосування кримінально-правових заходів впливу. Автор вважає, що цей термін перш за все відноситься до загального кримінального права, так як тут на- Казань виступає в ролі основного засобу захисту суспільства від небезпечних посягань. На відміну від нього, «кримінальне право неповнолітніх та молоді» охоплює тільки незначну частину «виховного права молоді». На думку Г. Ешека, вказане ще більшою мірою відноситься до законодавства про звичних і професійних злочинців. У цих випадках заходи виховання та виправлення, заходи безпеки застосовуються значно частіше, ніж міри покарання. На підставі викладеного проф. Єшок приходить до висновку, що «злочин, покарання і заходи безпеки є основними інститутами сучасного кримінального права». Таким чином, визнання принципу «подвійної» функції кримінального права (Zweispurigkeit), тобто двоєдиної системи заходів, що використовуються в кримінальному праві, - мір покарання і заходів безпеки, є невід'ємною складовою частиною концепції проф. Ешека. Необхідність використання в сучасному кримінальному праві заходів безпеки для боротьби з злочинністю теоретично обгрунтовується ним не тільки на базі вчення про функції кримінального права, а й вчення про вино, що ми покажемо далі. У рішенні Г. Ешека питання про сутність, цілі та функціях кримінального права висловлено його кредо. Воно полягає в утвердженні таких принципів: 1) кримінальне право має загальнонаціональний, а не класовий характер, так як воно не є засобом забезпечення інтересів якогось класу. Воно охороняє єдине за своєю соціальною структурою «суспільство вільно об'єдналися людей»; 2) дотримання законності є найважливішою умовою досягнення цілей, що стоять перед кримінальним правом, зокрема мети «забезпечення свободи та безпеки кожному громадянину суспільства» ; 3) репресивна і превентивна функції кримінального права перебувають у нерозривній єдності і реалізуються завдяки застосуванню заходів покарання і заходів безпеки; 4) індивідуалізація кримінальної відповідальності на підставі принципу « пропорційності »при призначенні покарання і заходів безпеки є« гарантією справедливості застосування державного примусу ». Простежимо, як на основі цих загальних положень Г. Ешека вирішує питання про поняття злочину, вини, проблеми підстав кримінальної відповідальності і форм її реалізації. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Сутність і завдання кримінального права " |
||
|
||