Головна
ГоловнаКонституційне, муніципальне правоКонституційне право → 
« Попередня Наступна »
Б.А. Страшун. Конституційне (державне) право зарубіжних країн. Частина загальна. Тома 1-2, 2000 - перейти до змісту підручника

3. Уповноважений з прав людини (омбудсман)

Це посадові особи, які зобов'язані стежити за тим, щоб державні органи, перш за все виконавча влада, не порушували права людини і громадянина. Цей інститут з'явився у Швеції в XIII столітті, але лише 700 років потому шведське слово «омбудсман» * увійшло в конституційно-правові тексти ряду інших країн (наприклад, в Конституції Намібії). У багатьох країнах було встановлено власне найменування цього інституту: Уповноважений з цивільних прав та Уповноважений з прав дитини - в Польщі, Уповноважений (Уповноважені) Державних зборів з прав громадян і Уповноважений (Уповноважені) Державних зборів з прав національних та етнічних меншин - в Угорщині, Народна правозахист - в Австрії, Адвокат народу - в Румунії, Парламентський комісар у справах адміністрації - у Великобританії, Посередник - у Франції, Захисник народу - в Іспанії, Комісія з прав людини - на Філіппінах, Уповноважений Бундестагу з оборони - у Німеччині.
* На жаль, в нашій літературі поширена англізірованной транскрипція даного терміну - «омбудсмен». У цьому, на наш погляд, позначається певний брак культури авторів, які не знають походження уживаного ними слова.
Цей орган розглядає скарги на порушення конституційних прав нерідко після того, як вичерпані всі законні шляхи для їх вирішення, і, якщо визнає за необхідне, знову порушує провадження у відповідних державних органах, аналізує стан справ у галузі прав людини і громадянина в країні і доповідає про це парламенту, пропонуючи прийняти відповідні законодавчі заходи. Сам же омбудсман чи іншій аналогічний орган дозволити справа зазвичай не може.
Як правило, даний орган утворюється парламентом, хоча є й інші способи: французька Посередник відповідно до Закону про заснування посади Посередника 1973 призначається на 6 років декретом Ради міністрів (строго кажучи, цей інститут подібний з омбудсманом тільки за функціями; з Парламентом він ніяк не пов'язаний, якщо не вважати права парламентаріїв звертатися до нього по справах, які, на їх думку, заслуговують його втручання); британський Парламентський комісар у справах адміністрації призначається теж Урядом, проте на відміну від Франції тісно пов'язаний в своєї діяльності з Парламентом і навіть може бути зміщений на вимогу обох палат. Але звернемося до більш типових прикладів і почнемо зі Швеції - родоначальниці розглянутого інституту.
Згідно § 6 гл. 12 шведського закону Форма правління, що формує частину конституції, Риксдаг може обрати одного або кілька омбудсманів для контролю за застосуванням законів та інших законодавчих актів у публічній діяльності. Акт про Риксдагу у § 10 гл. 8 встановив, що омбудсманів повинно бути четверо: головний юридичний омбудсман і три юридичних омбудсмана, які обираються на чотири роки. Риксдаг може обрати для кожного з омбудсманів одного або кількох заступників. Головний юридичний омбудсман визначає напрями діяльності інших юридичних омбудсманів. За клопотанням конституційної комісії Риксдаг може змістити омбудсмана або його заступника достроково. Вибори проводяться таємним голосуванням, і для обрання необхідно абсолютна більшість поданих голосів, але в третьому турі голосування досить відносної більшості. У випадках, передбачених інструкцією Риксдагу, омбудсман може виступати з клопотаннями. Він може бути присутнім на засіданнях суду або органу адміністрації та має доступ до протоколів та документів цих органів. Суд і орган адміністрації, а також державні і комунальні службовці зобов'язані подавати омбудсмана необхідні їм відомості. Те ж відноситься до іншій особі, яке підконтрольне омбудсмана. Прокурор зобов'язаний допомагати омбудсмана на його прохання.
Наведемо ще один приклад. У Конституції Намібії Омбудсману присвячена ціла гл. 10 (ст. 89-94). Відповідно до її положень Омбудсман незалежний і підкоряється тільки Конституції і закону. Ніякої член Кабінету чи парламенту, ніяка інша особа не можуть втручатися у здійснення Омбудсманом його функцій, і всі органи держави повинні надавати необхідне сприяння в охороні незалежності, гідності та ефективності роботи Омбудсмана. Цю посаду може займати або суддя Намібії, або особа, що володіє юридичною кваліфікацією, що дозволяє практикувати у всіх судах Намібії. Омбудсман призначається Президентом за рекомендацією Комісії юридичної служби. Він знаходиться на посаді до досягнення 65 років, але Президент може продовжити його перебування в ній до досягнення 70 років.
Омбудсман зобов'язаний розслідувати скарги щодо передбачуваних або очевидних випадків порушень основних прав і свобод, зловживань владою, несправедливого, грубого, непритомного або зневажливого поводження з жителем Намібії з боку офіційної особи будь-якого органу влади (центрального чи місцевого) , що свідчить про несправедливість або корупції або такій поведінці офіційної особи, яка в демократичному суспільстві розглядається як незаконне, що гнобить або нечесне. В обов'язки Омбудсмана входить також розслідування скарг на дії Комісії публічної служби, адміністративних органів держави, сил оборони, поліцейських сил, тюремної служби, оскільки такі скарги відносяться до неможливості досягти узгодженої організації таких служб або рівного доступу до вступу в такі служби, або справедливого управління в щодо цих служб. Звертає на себе увагу така конституційна обов'язок Омбудсмана, як розслідування скарг на грабіж та розбазарювання природних ресурсів, нераціональне їх використання, руйнування екосистем і природних красот Намібії.
Він зобов'язаний і вправі робити дії, спрямовані на виправлення становища, відшкодування шкоди, реституцію і т.п., зокрема вступаючи в переговори між сторонами і спонукаючи їх до компромісу, рекомендуючи звернутися зі скаргою до посадового особі, вищестоящому по відношенню до того, чиї дії оскаржуються, направляючи справу Генеральному обвинувачу (Prosecutor-General), звертаючись до компетентного суду, оскаржуючи дійсність законодавства або підзаконного регулювання, перевіряючи конституційність законів, що діяли до звільнення, щоб звернутися з відповідними рекомендаціями до Президента, Кабінету або Генеральному прокурору (Attorney-General).
Омбудсману ставиться в обов'язок енергійно розслідувати будь-які випадки передбачуваної або підозрюваною корупції чи розкрадання державних коштів посадовими особами та вживати необхідні кроки, включаючи доповіді Генеральному обвинувачу або Генеральному аудитору.
Про здійснення своїх повноважень і функцій Омбудсман щорічно доповідає Національним зборам.
Проводячи розслідування, Омбудсман має право викликати повісткою будь-яка особа і витребувати будь-який документ, звинувачувати особа у разі неявки за такою порядку або неподання документів перед компетентним судом, допитувати будь-яка особа, вимагати від будь-якої особи співробітництва та правдивого і відвертого розкриття будь-якої інформації, відомої особі і пов'язаної з розслідуваною справою.
Омбудсман може бути достроково зміщений Президентом за рекомендацією Комісії юридичної служби. Це можливо тільки на підставі розумової нездатності або тяжкого проступку. В останньому випадку Комісія юридичної служби проводить розслідування, а Президент за її рекомендацією може тимчасово усунути Омбудсмана з посади.
Незважаючи на таке досить детальне регулювання, Конституція передбачає видання парламентом спеціального акта про Омбудсманом.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 3. УПОВНОВАЖЕНІ З ПРАВ ЛЮДИНИ (Омбудсмана) "
  1. Стаття 17.2. Перешкоджання діяльності Уповноваженого з прав людини в Російській Федерації
    прав людини в Російській Федерації з метою вплинути на його рішення, невиконання посадовими особами обов'язків, встановлених Федеральним конституційним законом "Про Уповноваженого з прав людини в Російській Федерації", а також перешкоджання діяльності Уповноваженого з прав людини в Російській Федерації в іншій формі - тягне за собою накладення адміністративного штрафу в розмірі
  2. Уповноважені Державних зборів
    уповноважених необхідні голоси 2/3 присутніх депутатів Державних зборів. У завдання уповноваженого Державних зборів з цивільних прав входить перевірка чи організація перевірки надійшли до нього відомостей про порушення, пов'язані з конституційними правами, а також ініціатива загальних або окремих заходів в інтересах усунення цих порушень. Його статус врегульовано законом ЇХ
  3. Стаття 17.2. Перешкоджання законній діяльності Уповноваженого з прав людини в Російській Федерації
    прав людини в Російській Федерації з метою вплинути на його рішення - тягне за собою накладення адміністративного штрафу в розмірі від однієї тисячі до двох тисяч рублів. 2. Невиконання посадовими особами законних вимог Уповноваженого з прав людини в Російській Федерації, а так само невиконання посадовими особами обов'язків, встановлених Федеральним конституційним законом від 26
  4. Європейський омбудсман
    уповноваженого з контролю за адміністративними органами з'явилася в середньовічній Швеції, а в XX ст. була запозичена більшістю сучасних держав, у тому числі Росією. У 1992 р. аналогічний пост введений і в Європейському Союзі. Європейський омбудсман - одноосібний орган, який обирається Європарламентом строком на п'ять років (вибори завжди альтернативні). У своїй діяльності Омбудсман
  5. Стаття 17.2.1. Перешкоджання законній діяльності Уповноваженого при Президентові Російської Федерації з прав дитини
    прав дитини з метою вплинути на його рішення - тягне за собою накладення адміністративного штрафу в розмірі від однієї тисячі до двох тисяч рублів. 2. Невиконання посадовими особами законних вимог Уповноваженого при Президентові Російської Федерації з прав дитини - тягне за собою накладення адміністративного штрафу в розмірі від двох тисяч до трьох тисяч рублів. 3. Перешкоджання діяльності
  6. Стаття 301. Зміст ухвали про відмову в передачі справи до Президії Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації
    прав людини свя-викликають вичерпання внутрішньодержавних засобів судового захисту у значенні, надавало йому п. 1 ст. 35 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Див: рішення Європейського суду з прав людини від 25.06.2009 за скаргою N 6025/09 "Ковальова та інші проти
  7. Стаття 24. Відвідування установ та органів, виконавчої-няющих покарання
    уповноважені з прав людини в суб'єктах Російської Федерації, голови органів місцевого самоврядування - у межах відповідних територій; (в ред. Федерального закону від 08.12.2003 N 161-ФЗ) б) Генеральний прокурор Російської Федерації, прокурори суб'єктів Російської Федерації, підпорядковані їм прокурори, а також прокурори, які безпосередньо здійснюють нагляд за виконанням покарань на
  8. 49. Чи входить Європейський суд з прав людини в судову систему Європейського Союзу?
    прав людини (Страсбург) заснований Європейською конвенцією про захист прав людини та основних свобод 1950 р. і функціонує в рамках іншої інтеграційної організації - Ради Європи. Він розглядає справи за скаргами на порушення згаданої Конвенції з боку її держав-учасників (включаючи Росію). За підсумками розгляду справи Європейський суд з прав людини може визнати країну
  9. Стаття 15. Звернення засуджених та порядок їх роз-гляду
    уповноваженому з прав людини в суб'єкті Російської Федерації, уповноваженого з прав дитини в суб'єкт Російської Федерації, в громадські спостережні комісії, утворені відповідно до законодавства Російської Федерації, а також адресовані відповідно до міжнародних договорів Російської Федерації в міждержавних-ні органи по захисту прав і свобод людини, і
  10. Коментар до статті 17.2
    прав людини в Російській Федерації "посаду Уповноваженого з прав людини в Російській Федерації (далі - Уповноважений) засновується відповідно до Конституції РФ з метою забезпечення гарантій державного захисту прав і свобод громадян, їх дотримання та поваги державними органами, органами місцевого самоврядування та посадовими особами. Уповноважений призначається на