| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 10. Відшкодування ядерної шкоди |
||
|
Використання ядерної енергії є одним з видів джерел підвищеної небезпеки. Маючи на меті правове регулювання суспільних відносин під час здійснення всіх видів діяльності у сфері використання ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання, забезпечення мінімального рівня утворення радіоактивних відходів при використанні ядерної енергії, захист навколишнього природного середовища, життя та здоров'я громадян від впливу іонізуючого випромінювання, забезпечення відшкодування шкоди, зумовленої радіаційним впливом, законодавцем встановлено особливості відшкодування ядерної шкоди. Зокрема, питання відшкодування такої шкоди регулюються законами України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 8 лютого 1995 р., "Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення" від 13 грудня 2001 p., а також Віденською конвенцією про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 12 вересня 1997 р. Умови відповідальності за ядерну шкоду не відрізняються від умов відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, проте мають деякі особливості. Так, протиправність виражається у настанні ядерного інциденту. Під цим поняттям розуміється будь-яка подія або низка подій одного й того ж походження, що завдають ядерної шкоди. Ядерною шкодою визнається втрата життя, будь-які ушкодження, завдані здоров'ю людини, або будь-яка втрата майна, або шкода, заподіяна майну, або будь-яка інша втрата чи шкода, що є результатом небезпечних властивостей ядерного матеріалу на ядерній установці або ядерного матеріалу, який надходить з ядерної установки чи надсилається до неї, крім шкоди, заподіяної самій установці або транспортному засобу, яким здійснювалося перевезення. Ядерна шкода відшкодовується виключно у формі грошової компенсації. Суб'єктом, зобов'язаним відшкодувати заподіяну ядерну шкоду, виступає експлуатуюча організація (оператор). Експлуатуючою організацією (оператором) є призначена державою юридична особа, яка здійснює діяльність, пов'язану з вибором майданчика, проектуванням, будівництвом, введенням в експлуатацію, експлуатацією, зняттям з експлуатації ядерної установки або вибором майданчика, проектуванням, будівництвом, експлуатацією, закриттям сховища для захоронения радіоактивних відходів, забезпечує ядерну та радіаційну безпеку і несе відповідальність за ядерну шкоду. Відповідальність оператора за ядерну шкоду є абсолютною, тобто настає незалежно від встановлення його вини, крім випадків, коли вона заподіяна ядерним інцидентом, що виник безпосередньо як наслідок стихійного лиха виняткового характеру, збройного конфлікту, воєнних дій, громадянської війни або повстання. Коли заподіяння ядерної шкоди пов'язане з діяльністю більш як одного оператора, ці оператори несуть часткову відповідальність. У разі неможливості визначення частки кожного з них у заподіянні шкоди, вони несуть солідарну відповідальність. У будь-якому разі відповідальність кожного оператора не повинна перевищувати меж цивільної відповідальності за заподіяну шкоду, встановлених законом. Якщо оператор доведе, що ядерна шкода виникла повністю або частково внаслідок грубої недбалості особи, якій заподіяна шкода, або внаслідок дії чи бездіяльності такої особи з наміром заподіяти шкоду, оператор за рішенням суду може бути звільнений повністю або частково від обов'язку відшкодування шкоди, заподіяної такій особі. Особливості існують і стосовно строків давності. Так, право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності, а якщо шкоду заподіяно майну або навколишньому природному середовищу, то право на подання позову діє протягом десяти років з дня заподіяння шкоди. Законом України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" (ст. 77) передбачено, що оператор повинен забезпечити страхування або інше фінансове забезпечення відшкодування за ядерну шкоду. Якщо розміру страхування або іншого фінансового відшкодування недостатньо, то відшкодування шкоди за поданими позовами забезпечується державою. У такому випадку держава має право регресу до оператора, який не забезпечив відшкодування ядерної шкоди. Відшкодування ядерної шкоди включає кошти, які виплачуються з фондів соціального страхування та соціального забезпечення, фондів медичного страхування, а також кошти, які виплачуються у разі нещасного випадку на виробництві або на випадок професійних захворювань. Фонди, за рахунок яких здійснено відшкодування, та організації, які виплатили зазначені суми на відшкодування ядерної шкоди, також мають право регресного позову до оператора. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "§ 10. Відшкодування ядерної шкоди" |
||
|
||