Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
О. В. Дзера. Цивільне право України. Книга 1, 2002 - перейти к содержанию учебника

§ 5. Визначення цивільного права та його система


Проведений аналіз предмета і методу цивільного права, його принципів та функцій дає можливість дати наукове визначення цивільного права як галузі приватного права. Таким чином, цивільне право як галузь приватного права - це сукупність цивільно-правових норм, закріплених у Цивільному кодексі України, інших законодавчих та інших нормативно-правових актах, які регулюють на засадах юридичної рівності, диспозитивності майнові відносини товарно-грошового характеру, а також особисті немайнові відносини (як пов'язані, так і не
Цивільне право / Под ред. Т. Й. Илларионовой й др. - М., 1998. - С. 12-
пов'язані з майновими відносинами) за участю суб'єктів (фізичних і юридичних осіб, держави, територіальних громад), які мають самостійний організаційно-майновий статус, діють вільно і на власний розсуд здійснюють свої права, вступають у правовідносини, а також несуть цивільно-правову відповідальність за винну протиправну поведінку перед потерпілим (боржником) за допущене порушення.
У цивілістичній науці наводяться й інші визначення поняття цивільного права, в яких акцентується увага на тих чи інших рисах предмета та методу цивільно-правового регулювання. І це зрозуміло, адже норми цивільного права регулюють надзвичайно широкий спектр цивільно-правових відносин. Незважаючи на таку різноманітність цивільних правовідносин, їх змістовну барвистість, норми цивільного права у своїй сукупності утворюють організаційно-цілісну систему цивільного права, побудовану на відповідних закономірностях створення правового організму та логічно взаємопов'язаних цивільно-правових нормах.
Цивільне право, як і будь-яка інша самостійна галузь права, має свою організаційно-технічну структурну побудову, яка пов'язує усі правові норми у певному порядку, розташуванні за відповідними юридичними ознаками. Таке структурне об'єднання правових норм утворює формалізовану систему цивільного права, що сприяє ефективному пізнанню та застосуванню цих норм. Як відомо, нині в нормотворчості досить широко практикується прийняття комплексних законодавчих актів, в яких містяться норми різних галузей права. У таких випадках вкрай важливо, по-перше, встановити галузеву належність тієї чи іншої норми, а по-друге - виявити її місце в системі відповідної галузі права.
Найважливішими складовими елементами структурної системи цивільного права безперечно є самі правові норми. Однак вони не можуть існувати самостійно, ізольовано, без взаємозв'язків. Тому вони об'єднуються у певні угрупу-вання залежно від особливостей врегульованих ними відносин, від способів та цілей такого врегулювання. Основним організаційно-структурним об'єднанням цивільно-правових норм є згрупування їх у цивільно-правові інститути. Отже, цивільно-правовий інститут - це певна сукупність цивільно-правових норм, що регулюють певну споріднену зовнішньо і внутрішньо категорію цивільно-правових відносин. Такими є, наприклад, інститути позовної давності, права власності, купівлі-продажу, дарування, найму, схову. При цьому серед багатьох інститутів цивільного права є такі, що містять норми, які застосовуються при регулюванні усіх цивільно-правових відносин, тобто загальноцивілістичні інститути утворюють Загальну частину цивільного права. Ті ж правові інститути, норми яких взаємодіють з нормами Загальної частини та регулюють безпосередньо конкретні майнові та особисті немайнові відносин, утворюють Особливу (спеціальну) частину цивільного права.
Такий поділ цивільного права певною мірою є умовним, адже на відміну від кримінального права, в якому існування Загальної та Особливої частин безпосередньо обумовлено структурою Кримінального кодексу України, законодавчої обумовленості ЦК України виділення Загальної та Особливої частин цивільного права не існувало. Тому в цивілістичній науці іноді висловлюються заперечення щодо наявності підстав для поділу цивільного права на загальну та особливу частини, оскільки в ньому немає універсальної загальної частини.
Отже доцільніше говорити про розділи цивільного права, в кожному з яких є загальна та спеціальна частини (наприклад, у зобов'язальному праві)1.
На наш погляд, структурна побудова норм нового ЦК України, книга перша якого має назву "Загальна частина", інших законодавчих актів цивілістичної належності дає підстави для позитивної відповіді на це питання. При цьому такий підхід не перешкоджає виділяти в окремих розділах цивільного права загальні та спеціальні положення.
Як правило, в юридичній літературі до загальної частини включають норми про суб'єктів, об'єкти цивільного права, угоди, представництво і довіреність, позовну давність, а всі інші, починаючи з інституту права власності, - до спеціальної частини. Власне такий підхід знайшов своє відображення і в новому ЦК України. Тому система цивільного права України може бути представлена у такому порядку.
Загальні/ частину цивільного права мають становити норми про: основні положення (цивільні відносини, підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, захист цивільних прав); суб'єктів і об'єкти цивільних прав; правочини (угоди); представництво і довіреність; позовну давність.
Особливу частину цивільного права утворюють норми про: особисті немай-нові права; речове право; інтелектуальну власність; зобов'язальне право (договірні та позадоговірні зобов'язання); спадкове право.
Досить складним і неоднозначним є питання про структурну побудову особливої частини. Висуваються пропозиції розглядати право власності та інші речові права, зобов'язальне право, спадкове право не як правові інститути, а як підга-лузі цивільного права, які у свою чергу складаються з правових інститутів та субінститутів. Відповідно зобов'язальне право є підгалуззю цивільного права, до якого входять, наприклад, інститути купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, майнового найму, підряду. В свою чергу інститут купівлі-продажу складається з субінститутів купівлі-продажу, зовнішньоекономічної торгівлі тощо. Субінститутами майнового найму є, зокрема, договір найму жилих приміщень, договір оренди земельних ділянок, договір лізингу. Така деталізація багаторівневої структурної побудови цивільного права є прийнятною і може бути корисною для кращого розуміння правової природи норм, що входять до тих чи інших підсистем цивільного права, та правильного їх застосування у судовій практиці. Так, якщо в нормах інституту підряду не розкривається зміст збитків, що підлягають відшкодуванню у разі порушення умов договору підряду, то слід керуватися відповідними правилами загальних положень зобов'язального права.
Див.: Харитонов Е. О., Саниахметова Н. А. Цивільне право. - К., 2001. - С. 23-24.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "§ 5. Визначення цивільного права та його система"
  1. § 1. Дихотомія "приватне право - публічне право" як підґрунтя характеристики становища приватної особи у суспільстві
    Як суспільний феномен, котрий стосується окремого індивіда і суспільства в цілому, право може розглядатися під кутом зору оцінки його значення як для приватних осіб, так і для суспільства, що, насамперед, і є основою виникнення відомої дихотомії "приватне право - публічне право". Загальна структура права виглядає так: 1) природне право як основа усього іншого права; 2) приватне та публічне
  2. § 2. Джерела приватного права
    Термін "джерела права" може вживатися в кількох значеннях: 1) чинники, що створюють право; 2) форма, у якій виражена норма об'єктивного права; 3) ті матеріали, що містять інформацію про правову систему чи окремі правові норми, які існували раніше, але з часом відійшли в історію. Такий підхід загалом відповідає традиції, що склалася у дослідженнях з цього питання у галузі загальної теорії
  3. § 3. Співвідношення приватного і цивільного права
    Підґрунтя розуміння засад визначення такого співвідношення було закладене ще в Стародавньому Римі, де один з найбільш блискучих теоретиків у галузі приватного права - Ульпіан поділяв приватне право на 3 частини: jus naturale ("природне право"), jus gentium ("право народів"), jus civile ("право цивільне", а точніше - "право громади") (Д.1.1.2). Jus naturale (природне право) - це право, якому
  4. § 4. Цивілістика
    У вітчизняній правовій науці цивілістика розглядається з 2 позицій: 1) як узагальнююче поняття, що вживається для визначення суспільних відносин цивільно-правового характеру, пов'язаних з цивільним правом, проблемами нормативного регулювання майнових та особистих немайнових прав фізичних і юридичних осіб та практикою цивільних правовідносин (в тому числі сімейно-правових, цивільних
  5. § 2. Становлення традиції цивільного права в Україні
    Початком становлення традиції цивільного права в Україні можна вважати створення у XVI ст. статутів Великого Князівства Литовського, в котрих намітився, хоч і вельми приблизно, але все ж досить виражений поділ права на галузі, в межах яких почали конституюватися відповідні цивільно-правові та публічно-правові інститути. Перший зі статутів - "Старий", прийнятий в 1529 р., - був першим загальним
  6. 3.2. ЦК УРСР 1963 р
    ЦК УРСР був прийнятий 18 липня 1963 р. і введений в дію з 1 січня 1964 р. ЦК складався з преамбули і 8 розділів, що містять 572 статті. Назви розділів: І - "Загальні положення"; II - "Право власності"; ЦІ - "Зобов'язальне право"; IV - "Авторське право"; V - "Право на відкриття"; VI - "Винахідницьке право"; VII - "Спадкове право"; VIII - "Правоздатність іноземців і осіб без громадянства.
  7. § 4.Трансформація концепції цивільного права наприкінці XX ст.
    У попередніх підрозділах зазначалися особливості формування цивільного права України та його концепції на перших етапах становлення останнього. Поступальний розвиток правових ідей був перерваний Жовтневим переворотом 1917 р. та наступними змінами в політичному житті країн, які знаходилися в сфері впливу РРФСР, а з часом утворили СРСР. Для цивільного права це означало відмову від можливості
  8. § 5. Створення ЦК України
    Підготовка проекту ЦК України, яка почалася у 1994 р., зумовила необхідність пошуку відповіді на низку концептуальних питань. Зокрема, чи має бути єдиний кодекс, що регулює майнові відносини? Яка система права має бути обрана як зразок? Якою має бути структура майбутнього кодексу? Чи має він регулювати сімейні відносини? У процесі обговорення цих питань знову виникла характерна для радянської
  9. § 2. Сучасне розуміння предмету цивільного права України
    Цивільне право - це поєднання концепції, ідей (принципів) та правових норм, що встановлюють на засадах диспозитивності, юридичної рівності та ініціативи сторін підстави набуття та порядок реалізації й захисту прав та обов'язків фізичними та юридичними особами, а також соціальними утвореннями, що виступають як суб'єкти немайнових та майнових (цивільних) відносин, з метою задоволення матеріальних і
  10. § 6. Структура (система) цивільного права
    Структура цивільного права - систематизована сукупність його елементів (цивільно-правових норм, інститутів, підгалузей або розділів), розташованих у послідовності та ієрархії, що визначаються внутрішньою логікою відповідної галузі. Варто зазначити, шо в літературі з цивільного права при характеристиці внутрішньої побудови (розміщення норм) цієї галузі йдеться як про "систему", так і про
© 2014-2020  yport.inf.ua