Головна
ГоловнаКонституційне, муніципальне правоКонституційне право → 
« Попередня Наступна »
Під редакцією професора В.В.Маклакова. ІНОЗЕМНЕ КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО, 1996 - перейти до змісту підручника

Вищі органи влади Польщі

Мала конституція в основу організації вищих органів державної влади кладе принцип поділу влади, проголошуючи, що носіями законодавчої влади є Сейм і Сенат Республіки, виконавчої влади - Прези-дент і Рада міністрів, судової - незалежні суди (ст. 1). Форма правління відповідно до Малої конституцією - сме-шанная, з сильною владою глави держави - Президента, на перший погляд, нагадує французьку модель (є й істотні відмінності, які проявляються у порядку формування Уряду, його взаєминах з парламентом та ін.)
Парламент Польської Республіки. Конституційний закон 1992 передбачає двопалатну структуру парламенту. Сейм є палатою загальнонаціонального представництва. Сенат, як у багатьох європейських країнах, є верхньою палатою регіонального представництва.
Термін повноважень Сейму і Сенату рівний - 4 роки. Сейм може бути розпущений на підставі власної постанови, прийнятого більшістю не менше 2/3 голосів від загальної кількості депутатів або Президентом у випадках і порядку, передбачених конституційним законом. Особливістю парламенту Польщі є та обставина, що розпуск Сейму тягне за собою одночасно і припинення повноважень Сенату. Сейм не може бути розпущений під час дії надзвичайного стану.
Закон містить заборону для депутатів і сенаторів, членів Ради міністрів та інших вищих посадових осіб на заняття діяльністю, що суперечить їхньому статусу, а також обов'язок цих осіб перед призначенням на посаду та після її звільнення представляти заяви про своє майновий стан.
Малої конституцією передбачається вільний мандат депутата і сенатора, які проголошуються представниками всієї нації, не пов'язаними наказами виборців; останні не володіють правом відкликання депутата або сенатора. Конституційний закон гарантує імунітет депутатам і сенаторам: вони не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності, не можуть бути заарештовані або затримані відповідно без згоди Сейму і Сенату, вираженого більшістю не менше 2/3 голосів у присутності не менше половини від загального числа депутатів.
Індемнітет депутата і сенатора означає, що вони не можуть бути притягнуті до відповідальності за дії, що випливають з виконання ними своїх депутатських повноважень ні в період дії мандата, ні після його закінчення, якщо тільки вони не заподіяли шкоду особистим інтересам інших осіб.
Робота Сейму і Сенату відбувається роздільно. Палати скликаються на перше засідання Президентом протягом місяця з дня виборів. Сейм і Сенат обирають зі свого складу Маршала (голови палати), віце-маршалів і комісії. Термін повноважень Маршалів і віце-маршалів закінчується з початком першої сесії парламенту нового скликання.
Сейм і Сенат можуть проводити спільні засідання під головуванням Маршала Сейму, утворюючи при цьому Націо-нальне збори, в наступних випадках: 1) прийняття конституції; 2) прийняття присяги Президентом; 3) визнання факту ус- тойчивость втрати здатності Президентом виконувати покладені на нього обов'язки за станом здоров'я; 4) висування ня звинувачень на адресу Президента.
Компетенція польського парламенту - щодо певна. Мала конституція не визначає всіх сфер законодав-котельної діяльності Сейму і Сенату. Законодавчий процес регулюється Конституційним законом 1992 р. і регламентами палат. Законодавча ініціатива належить депутатам, Сенату, Президенту і Раді Міністрів. Рада Міністрів, вносячи законопроект, подає відомості про фінансові наслідки його здійснення, а Також докладає до нього проекти основних виконавчих актів.
Законопроекти проходять два читання. Під час першого читання обговорюються загальні положення законопроекту з метою його оцінки в цілому, вирішення питання про направлення проекту на подальший розгляд до комісії або відвід проекту. По дру-ром читанні право внесення поправок в процесі розгляду Сеймом належить авторам проекту, депутатам і Раді міністрів. Маршал Сейму може з власної ініціативи або за пропозицією уряду відхилити внесення поправки на голосування, якщо вона не була попередньо розглянута комісією.
Реальна робота над законопроектом в період між читаннями здійснюється, як правило, в двох комісіях: комісії, компетентної з питань змісту проекту, і в комісії законодавчих припущень; вони готують спільний док-лад.
Сейм і Сенат, за загальним правилом, приймають закони та інші акти більшістю голосів у присутності не менше поло-провини від загального числа депутатів або сенаторів, якщо інше не передбачено конституційним законом. Закон, прийнятий Сеймом, передається Маршалом Сейму в Сенат. Постанова Сенату, що відхиляє закон, або містить поправку, вва-ється прийнятим, якщо Сейм не відкине його абсолютною більшістю голосів. Вирішальні законодавчі повноваження, та-ким чином, належать Сейму.
Закони підписує Президент республіки, який володіє правом вето. Подолати вето Президента Сейм може не менш ніж 2/3 голосів. Після повторного затвердження закону Сеймом у Президента з'являється можливість звернутися до Конституційного суду з пропозицією про розгляд питання про відповідність акта основному закону. Таке звернення Президента зупиняє набрання законом чинності. Мала конституція посилила таким чином роль Президента в законодавчому процесі.
Рада міністрів може визнати свій власний законопроект як терміновий, обгрунтувавши свою позицію.
Конституційний закон 1992 увів в практику інститут делегованого законодавства. Сейм може надати Раді міністрів повноваження з видання розпоряджень, що мають силу закону, обмежуючи при цьому предмет їх регулиро-вання і термін дії таких повноважень. При цьому Рада міністрів не може видавати розпорядження, що мають силу закону, з наступних питань: зміна конституції; вибори Президента, СОНМО, Сенату, а також органів територіального само-врядування; державний бюджет; особисті, політичні права і свободи громадян, а також права та обов'язки, що випливають із трудових відносин та соціального страхування; ратифікація міжнародних договорів. Президент може накласти вето на таке розпорядження. У цьому випадку Рада міністрів має внести розпорядження, що має силу закону, в Сейм в якості законопроекту.
Сейм здійснює контроль за діяльністю уряду. Основними формами контролю є: 1) усні запитання депутатів до Голови Ради міністрів або окремим його членам; 2) інтерпеляція, з якою може звернутися депутат до Голови Ради міністрів або його окремим членам; 3) слідчі комісії; 4) схвалення програми уряду, сформованого Президентом (вотум довіри або вотум недовіри), 5) вираз вотуму недовіри Раді міністрів, окремому міністру; 6) затвердження або незатвердження проекту бюджету, підготовленого Радою міністрів, звіту про його виконання; 7) утворення органів парламентського контролю: Уповноваженого з цивільних прав. Верховної палати контролю (ВПК), що здійснює контроль господарської, фінансової, організаційно-адміністративної діяльності органів державної адміністрації. Верховна палата контролю під-чиняться Сейму, представляє йому результати аналізу виконання бюджету, звіти про свою діяльність. Голови ВПК призначає і відкликає Сейм за згодою Сенату.
15 липня 1987 Сеймом був прийнятий закон про Уповноваженого з цивільних прав. Був створений парламентський інсти-тут, чия діяльність спрямована на юридичне забезпечення прав і свобод громадян. Лише в 1989 році він знайшов своє кон-ституционного оформлення. Уповноважений обирається Сеймом за згодою Сенату строком на чотири роки. У своїй роботі він зобов'язаний обмежуватися лише індивідуальними справами громадян, але на практиці його діяльність набагато ширше.
У разі порушення прав повноваження Уповноваженого рівнозначні прав прокурора. Він може розглядати скарги з цивільних, трудових, кримінальних, адміністративних справах. Його повноваження дозволяють йому опротестувати те чи інше рішення державного органу до Вищого адміністративного суду, виступити з вимогою перегляду в порядку нагляду будь-якого вступив в силу рішення суду.
Відповідно до конституції Сейм обирає членів Конституційного трибуналу. Державного трибуналу і деяких інших посадових осіб держави, а також Голови Ради міністрів і його членів у певних Малої конституцією випадках.
Сейм має право прийняти постанову про стан війни виключно у разі скоєння збройного нападу на Республіку, а також якщо з міжнародних договорів випливає необхідність спільної оборони проти агресії. До зовнішньополітичних повноважень парламенту належить ратифікація та денонсація міжнародних договорів, які стосуються кордонів держави, оборонних союзів, а також договорів, які потребують фінансових витрат держави або змін у законодавстві.
Президент Республіки. Запровадження інституту Президента в Польщі стало даниною історичним традиціям, реализаци-їй принципу поділу влади в державно-правовій практиці. Президент є верховним представником держави у внутрішніх і міжнародних відносинах, стежить за дотриманням конституції, стоїть на сторожі суверенітету і безпеки держави, недоторканності та неподільності його території, а також дотримання міжнародних договорів. Широкі повноваження Президента характеризують його статус як глави виконавчої влади і як глави держави.
Президент обирається строком на 5 років і може бути обраний повторно тільки один раз.
Президент, як вже зазначалося, має значними засобами впливу на парламент, здійснюючи право вето. Президент має право законодавчої ініціативи, а також направляти послання Сейму або Сенату, які не підлягають обговоренню. Йому належить право прийняття рішення про проведення референдуму за згодою Сенату.
У встановлених законом випадках Президент може розпустити парламент після з'ясування думки Маршала Сейму та Маршала Сенату. Такими підставами є: неприйняття Сеймом закону про бюджет протягом трьох місяців з дня перед-уявлення його проекту в парламент; вираз недовіри Уряду в передбачених конституційним законом слу-чаях (ст. 62, 66), а також необрання Ради міністрів Сеймом у порядку ст . 60 Малій конституції.
Президент практично не підконтрольний у своїй діяльності парламенту. Повноваження парламенту щодо Прези-дента зводяться до 1) призначенням виборів глави держави Маршалом Сейму; 2) прийняття Національним зборами присяги президента, 3) пред'явленню звинувачення президенту в порушенні конституції або законів, а також у вчиненні злочину (таке пред'явлення виробляється постановою Національних Зборів більшістю не менше 2/3 голосів від загального числа членів, що тягне за собою припинення ним своїх обов'язків; до відповідальності президента приваблює Державний трибунал - ст. 50), 4) визнанням Національним зборами факту стійкої втрати здатності президентом виконувати обов'язки за станом здоров'я, що є підставою для його усунення з посади президента; 5) надання згоди на продовження дії надзвичайного стану, введеного президентом відповідно до законодавства.
Президент Республіки Польща, як голова виконавчої влади наділений широкими повноваженнями стосовно пра-вительству. Президент призначає Голову Ради міністрів і за його пропозицією затверджує склад уряду, за пропозицією Голови Ради міністрів може здійснювати зміни у складі уряду, приймає присягу і відставку Ради міністрів або окремих його членів.
Голова Ради міністрів інформує президента про основні напрямки діяльності уряду. Прези-дент володіє правом скликати засідання Ради міністрів і головувати на них з проблем, що мають особливе значення для держави.
Конституційний закон передбачає інститут контрасигнатури актів глави держави, але накази і розпорядження Президента, видані в межах його дискреційних повноважень, не вимагають підписання Головою або членом Ради міністрів.
Значні повноваження належать Президенту, як главі держави у сфері зовнішньої політики: він здійснює загальне керівництво у сфері зовнішніх зносин; призначає і звільняє з посади повноважних представників Поль-ської Республіки в іноземних державах, а також приймає вірчі і відкличні грамоти акредитованих при ньому дипломатичних представників іноземних держав; ратифікує і денонсує міжнародні договори (крім тих, які є предметом розгляду парламенту).
Президент здійснює значні військові повноваження, а також у сфері зовнішньої і внутрішньої безпеки, створюючи в цих цілях консультативний орган - Рада Національної Безпеки. Президент є Верховним головнокомандувачем збройними силами. За погодженням з міністром національної оборони призначає і звільняє з посади начальника генерального штабу Війська Польського; та інших вищих військових посадових осіб. На період війни Президент призначає головнокомандувача збройними силами.
Надзвичайно важливими представляються повноваження Президента республіки з введення в країні воєнного стану в разі зовнішньої загрози, оголошенню стану війни в разі вчинення збройного нападу на країну, або якщо з міжнародних договорів випливає необхідність спільної оборони від агресії в період , коли Сейм не засідати, а так-же введенню надзвичайного стану в разі загрози внутрішньої безпеки держави чи стихійного лиха на частини або на всій території країни строком до 3 місяців.
 Як глава держави. Президент Польщі володіє правом призначення або участі в призначенні на найважливіші державні пости: він пропонує Сейму кандидатуру Голови національного польського банку; призначає суддів за пропозицією Всепольського ради правосуддя; призначає і відкликає голови Вищого адміністративного суду та голів Верховного суду; призначає Голову Ради міністрів, може призначати державних міністрів для його представництва в парламенті при вирішенні питань, пов'язаних із здійсненням повноважень президента, і деяких інших вищих посадових осіб.
 Президент республіки виконує й інші, традиційні для глави держави, повноваження: вирішує питання прийому та виходу з громадянства; здійснює право помилування та інше. Президент при здійсненні своїх повноважень видає накази і розпорядження.
 У разі, якщо пост Президента вільний, до часу вступу на посаду нового Президента, а також, якщо глава держави тимчасово не може виконувати свої обов'язки, його заміщають Маршал Сейму, а якщо і він не може виконувати цих повноважень, - Маршал Сенату.
 Рада міністрів Польщі (уряд) здійснює внутрішню і зовнішню політику республіки. Констітуціон-ний закон визначає компетенцію Ради міністрів досить докладно. Уряд забезпечує виконання законів; видає розпорядження, що мають силу закону; керує, координує і контролює роботу всіх інших органів державної адміністрації, несе відповідальність перед Сеймом за їх діяльність; охороняє на підставі законів інтереси державної скарбниці; розробляє проект бюджету та інших фінансових планів держави, а також після їх затвердження Сеймом керує їх виконанням; здійснює в межах і формах, визначених конституційним законом та іншими законами, нагляд за територіальним самоврядуванням та іншими формами самоврядування; розвиває відносини і укладає договори з урядами інших держав і міжнародними організаціями; забезпечує внутрішню і зовнішню безпеку держави (ст. 52 Малій конституції). Рада міністрів видає розпорядження і постанови.
 Мала конституція надзвичайно докладно регламентує порядок формування уряду. Як зазначалося раніше, Голови Ради міністрів призначає Президент, який стверджує і його склад протягом 14 днів з дня першого засідання Сейму нового скликання. Але призначений Президентом Рада міністрів має отримати вотум довіри Сейму. У разі несформування уряду в зазначеному порядку Сейм протягом 21 дня повинен обрати уряд. Якщо Сейм не виконає цього. Президент формує уряд у встановленому порядку. Якщо в результаті і цієї процедури Уряд сформований не буде, право обрання Ради міністрів переходить до Сейму. У разі отримання чергового негативного результату Президент розпускає Сейм або призначає Рада міністрів строком на 6 місяців, протягом якого Сейм повинен прийняти рішення про довіру уряду (службове уряд). Якщо така постанова про довіру не буде вжито або Раді міністрів буде виражений вотум недовіри. Президент розпускає Сейм.
 Прийняття Сеймом постанови про вотум недовіри абсолютною більшістю голосів може супроводжуватися Ізбрані-ем Голови Ради міністрів і його членів самим представницьким органом влади (конструктивний вотум недовіри). У разі, якщо таке обрання не відбувається. Президент приймає відставку Уряду або розпускає Сейм. Особливо-стю є право Сейму приймати постанови про вотум недовіри окремому міністру, що є підставою для його відставки.
 Конституційний закон 1992 встановив, що представником уряду у воєводстві є воєвода, який од-новременно є органом урядової адміністрації.
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "Вищі органи влади Польщі"
  1.  V. Вищі органи державної влади і управління РРФСР
      органи державної влади та управління
  2.  VI. Вищі органи державної влади і управління автономної республіки
      органи державної влади та управління автономної
  3.  Контрольні питання
      вищі органи влади Речі Посполитої 2. Склад, порядок формування та компетенція Загальних вального Сейму 3. Порядок формування та діяльність Депутатської посольської хати 4. Правові акти, що визначають положення вищих органів державної влади Речі
  4.  Контрольні питання
      вищі органи державної влади Великого князівства Литовського в 14-16в.в. 3. Компетенція князя, Ради. Сойму. 4. Правове та соціальне становище стани
  5.  Стаття 47. Фінансове забезпечення діяльності поліції
      вищі посадові особи суб'єктів Російської Федерації (керівники вищих виконавчих органів державної влади суб'єктів Російської Федерації), а також інші органи державної влади суб'єктів Російської Федерації, передбачені конституціями (статутами) суб'єктів Російської Федерації (п. 47 ст. 2 Федерального закону "Про основні гарантії виборчих прав і права на участь в
  6.  Стаття 168. Покладання на органи Федерального ка-значейства функцій з виконання бюджетів держав-них позабюджетних фондів Російської Федерації, бюджетів суб'єктів Російської Федерації, бюджетів територіальних-них державних позабюджетних фондів та місцевих бюд-жетів
      вищі виконавчі органи державної влади суб'єктів Російської Федерації, органи управління територіальними державними позабюджетними фонду-ми і місцеві адміністрації муніципальних утворень вправі здійснювати виконання відповідно бюджетів державних позабюджетних фондів Російської Федерації, бюджетів суб'єктів Російської Федерації, бюджетів територіальних
  7.  2. Конституційні засади організації державної влади
      органи законодавчої, виконавчої та судової влади ... Державна влада служить усім громадянам і може здійснюватися тільки у випадках, межах та порядку, що встановлені законом. Кожен громадянин може робити те, що не заборонено законом, і ніхто не може бути примушений робити те, до чого закон не зобов'язує "(ст. 2). Принцип правової держави закріплений у нормах про верховенство
  8.  Тема 7. Державно-правові відносини ВКЛ з Польщею
      Тема 7. Державно-правові відносини ВКЛ з
  9.  Глава 13. Політичні інститути та конституційне право Польщі
      Глава 13. Політичні інститути та конституційне право
  10.  7.7. Територіальні федеральні органи виконавчої влади
      органи виконавчої влади входять до системи органів виконавчої влади РФ і здійснюють виконавчо-розпорядчу діяльність в межах певного територіального утворення (федерального округу, суб'єкта РФ). Загальні права територіальних органів: 1) представляти відповідні міністерства і відомства РФ в їх відносинах з органами виконавчої влади суб'єктів РФ;
  11.  7. Правові механізми захисту конституцій
      органи. У більшій частині країн до числа останніх відносяться уповноважені з прав людини. Так, наприклад, в Угорщині засновані такі органи, як Комісар Державних Зборів з прав громадян та Комісар Державних Зборів з прав національних та етнічних меншин (ст. 32B). В окремих країнах створені спеціальні органи, які здійснюють нагляд за конституційністю
  12.  Стаття 27. Спільна підготовка проектів доку-ментів територіального планування федеральними орга-нами виконавчої влади, органами виконавчої вла-сти суб'єктів Російської Федерації, органами місцевого само-врядування
      вищі виконавчі органи державної влади суб'єктів Російської Федерації; 3) органи місцевого самоврядування. 4. Пропозиції про спільну підготовку проекту документа територіального планування або проектів документів територі-ального планування повинні містити положення про організацію скоординованих робіт, пов'язаних з підготовкою проекту доку-мента територіального
  13.  6. Конституції та питання міжнародного права
      . Особливістю постсоціалістичних конституцій стало розширення блоку конституційних норм, які відображають розвиток інтеграційних процесів. В окремі конституції включені положення про можливість передачі частини суверенних прав держави міжнародним наднаціональним організаціям. Практично всі конституції визнають обов'язковий характер загальновизнаних принципів і норм міжнародного
  14.  Глава XVIII Основи організації влади в суб'єктах Російської Федерації
      вищі і місцеві суди суб'єкта Російської Федерації і входить в судову систему Російської Федерації. (4) Найменування органів державної влади суб'єкта Російської Федерації самостійно. Органи державної влади суб'єкта Російської Федерації здійснюють повноваження суб'єкта Російської Федерації, за винятком тих, які віднесені до повноважень органів місцевого самоврядування.
  15.  17.5. Права та обов'язки органів державної влади, інших державних органів та органів місцевого самоврядування щодо комерційної таємниці
      органи та органи місцевого самоврядування мають право на доступ до комерційної таємниці в межах встановленої для них компетенції законодавством РФ. Особи, що володіють комерційною таємницею, зобов'язані надати її органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування за їх вимогам в межах компетенції зазначених органів у випадках, встановлених
  16.  1. Загальна характеристика форм правління
      влади всіх постсоціалістичних держав покладено принцип поділу влади. Наприклад, Конституція Казахстану прямо вказує, що взаємини трьох гілок влади складаються з використанням системи стримувань і противаг (ч. 4 ст. 3). Фактично в цій Конституції доктрина поділу влади постає в її первісному варіанті, при якому всі влади в державі мають діяти
  17.  Стаття V
      органи державної влади Російської Федерації і органи влади республіки в складі Російської Федерації виконують федеральні закони та інші правові акти Російської Федерації в республіці у складі Російської Федерації у порядку, встановленому законодавством Російської Федерації. 2. Юридичні документи, видані органами влади Російської Федерації, республіки в складі Російської
  18.  Стаття V
      органи державної влади Російської Федерації і органи влади республіки в складі Російської Федерації виконують федеральні закони та інші правові акти Російської Федерації в республіці у складі Російської Федерації у порядку, встановленому законодавством Російської Федерації. 2. Юридичні документи, видані органами влади Російської Федерації, республіки в складі Російської