Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
М.І.Панченко. Цивільне право України, 2005 - перейти к содержанию учебника

Які є речові способи забезпечення виконання зобов'язань?

Невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань дезорганізують виробництво, кредитно-фінансовий ринок, економіку в цілому, а тому питанню забезпечення договірних зобов'язань тепер надається велике значення. Наприклад, у сучасній банківській практиці застава є пріоритетним способом забезпечення зобов'язань. Спосіб забезпечення виконання зобов'язання шляхом застави за своєю природою має речово-правовий характер, оскільки заставодавець, який порушує зобов'язання, позбавляється права на річ шляхом примусового її вилучення на підставі судового рішення. Особа, яка надає майно в заставу, називається заставодавцем. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручник). При заставі майна заставодавцем може бути як власник майна, так і особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на нього. Особа, яка отримує майно в заставу, називається заставодержателем. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Заставою може бути забезпечена вимога, яка виникне в майбутньому. Отже, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом. Найбільш поширеними видами застав є: іпотека (застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи; іпотека землі (предметом цієї застави є земля); заклад (застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом у володіння третьої особи). Предметом застави може бути будь-яке майно (в тому числі речі, цінні папери, майнові права), яке може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Як правило, предмет застави залишається у заставодавця. Право застави поширюється також на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання заставленого майна (майбутній урожай, приплід худоби та ін.). Якщо закон або договір вимагає оцінки предмета застави, така оцінка здійснюється заставодавцем із заставоутримувачем відповідно до цін, що звичайно діють на подібні предмети в торговельному обігу на момент застави. Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом. Майно, що перебуває у спільній власності, може передаватись у заставу лише за згодою всіх співвласників. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна. Якщо предмет застави не підлягає обов'язковому страхуванню, його можна застрахувати за згодою сторін на домовлену суму. Договір застави повинен укладатись у письмовій формі. У договорі мають бути зазначені суть зобов'язання, що забезпечене заставою, опис заставленого майна. Опис майна в договорі може мати й загальну форму (вказівка на вид заставленого майна тощо). Нотаріальне посвідчення договору застави вимагається, якщо предметом застави є нерухоме майно, транспортні засоби, космічні об'єкти. Застава нерухомого майна підлягає також державній реєстрації (внесенням запису до Державного реєстру застав рухомого майна). Право виникнення застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту нотаріального посвідчення, якщо інше не випливає з умов договору. Заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, його не буде виконано (якщо інше не передбачено законом чи договором). У разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває права звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою. При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду, якщо інше не передбачено законом або договором. Заставлене майно, на яке звернено стягнення, реалізується державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або виконавчого напису нотаріальних органів. Реалізація проводиться з публічних торгів у порядку, передбаченому процесуальним законодавством, якщо інше не передбачено договором або законом. У разі коли протягом розумного строку заставлене майно не буде продано, заставоутримувач має право залишити заставлене майно за собою. Заставодавець має право в будь-який час до моменту реалізації предмета застави припинити звернення стягнення на майно виконанням свого зобов'язання. Право застави припиняється у разі: - припинення забезпеченого заставою зобов'язання; - загибелі заставленого майна, якщо заставодавець не замінив предмет застави; - набуття заставодержателем права власності на предмет застави; - реалізації предмета застави; - при закінченні терміну дії права, що становить предмет застави. Другим способом забезпечення виконання зобов'язання, який за своєю природою також має речово-правовий характер, є право притримання. Сутність цього способу полягає в тому, що кредитор, у якого перебувала річ, що її належить передати боржникові або особі, зазначеній боржником, у разі невиконання боржником у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або компенсації кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків, має право притримувати її доти, доки відповідне зобов'язання не буде виконано. Особливість притримання як способу забезпечення виконання зобов'язання полягає в тому, що кредитору належить право притримувати річ боржника до виконання останнім зобов'язання, і для реалізації цього права кредитору не потрібно, щоб можливість утримання речі була передбачена договором. Кредитор, який притримує річ, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника. Кредитор не має права користуватися притриманим майном. Він відповідає за його втрату, псування або пошкодження, якщо не доведе, що це сталося внаслідок дії непереборної сили. Боржник, який є власником притриманої речі, зберігає право розпорядження нею. У цьому разі він зобов'язаний сповістити набувача речі про факт притримання речі та права кредитора. Вимоги кредитора, який притримує річ, задовольняються з її вартості відповідно до положень про звернення стягнення на предмет застави. Зразок договору застави ДОГОВІР ЗАСТАВИ №_ м. Дніпропетровськ 1 грудня 2004 р. ТОВ "ААА", надалі - "Заставодержатель", в особі директора Оніщенка В.В., що діє на підставі Статуту товариства, та ВАТ "МММ", надалі - "Заставодавець", в особі голови правління товариства Куценка Я.Ф., що діє на підставі Статуту, з урахуванням положень Цивільного кодексу України, що регулює заставу, уклали договір на таких умовах: 1. Предмет договору 1.1. Заставодавець забезпечує вимоги, що містяться у його зобов'язаннях за договором № 1 від 1 листопада 2004 р., про надання безпроцентної зворотної фінансової допомоги шляхом передачі Заставодержателю у заставу сільськогосподарської продукції, що є його власністю, згідно з переліком, у кількості, з показниками якості та за ціною, вказаними у складському свідоцтві, яке додається (Додаток № 1). 1.2. Заставодержатель набуває права власності на об'єкт застави у разі невиконання зобов'язань Заставодавця згідно із зазначеним у ст. 1.1 договору. 2. Зобов'язання сторін 2.1. Заставодавець зобов'язується одночасно з укладенням цього договору передати Заставодержателю документи, які підтверджують його право власності на об'єкт застави: копії прибуткових накладних, а також сертифікатів на продукцію, що підлягає обов'язковій сертифікації, санітарні та карантинні посвідчення. 2.2. Забезпечені заставою зобов'язання Заставодавця, зазначені у ст. 1.1, здійснюються шляхом повернення суми, одержаної як фінансова допомога, у термін, визначений договором. 2.3. Заставодавець гарантує відсутність прав третіх осіб на заставлену продукцію та зобов'язується не відчужувати, а також не передавати в заставу цю продукцію за іншими зобов'язаннями і занести цей договір до книги застав підприємства. 2.4. Заставодержатель зобов'язується не розголошувати комерційну таємницю, що складається з відомостей про об'єкт застави. 2.5. У разі невиконання Заставодавцем умов ст. 2.2 цього договору право власності на заставлену продукцію передається Заставодержателю на підставі ст. 1.2 цього договору по закінченні трьох діб з дня закінчення строку повернення фінансової допомоги. 3. Відповідальність сторін 3.1. У разі невиконання зобов'язань за цим договором винна сторона відшкодовує завдані збитки, включаючи неодержаний прибуток. 3.2. За кожний день прострочення зобов'язань Заставодавця, обумовлених ст. 2.5 цього договору, він сплачує пеню у розмірі 0,5 % вартості об'єкта застави. Договір набирає чинності з дня його укладення та діє до його повного виконання. Зміни до договору можуть бути внесені письмовою угодою сторін. Юридичні адреси та банківські реквізити сторін: Заставодержатель Заставодавець Договір підписали: Директор Голова правління (Оніщенко В.В.) __(Куценко Я.Ф.)
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Які є речові способи забезпечення виконання зобов'язань?"
  1. § 6. Структура (система) цивільного права
    Структура цивільного права - систематизована сукупність його елементів (цивільно-правових норм, інститутів, підгалузей або розділів), розташованих у послідовності та ієрархії, що визначаються внутрішньою логікою відповідної галузі. Варто зазначити, шо в літературі з цивільного права при характеристиці внутрішньої побудови (розміщення норм) цієї галузі йдеться як про "систему", так і про
  2. § 3. Цінні папери як об'єкти цивільних правовідносин
    Поняття цінного паперу уперше сформульоване в Німеччині. Усередині XIX в. цінним папером називали кожний документ майново-правового змісту. У радянському цивільному праві поняття цінних паперів уперше було визначено в Основах цивільного законодавства Союзу PCP і союзних республік 1991 p., де ст. 31 встановлювала, що цінними паперами визнаються документи, що посвідчують майнове право, яке може
  3. § 3. Правовий режим майна господарських товариств
    Насамперед зазначимо, що основною особливістю, за якою товариство відрізняється від інших суб'єктів господарювання є можливість добровільного об'єднання майна та зусиль засновників (учасників) для формування ними власності. При цьому (учасники) засновники господарського товариства, які передали майно до статутного фонду не є власниками майна товариства у правовому розумінні. Такий висновок
  4. Стаття 153. Оподаткування операцій особливого виду
    153.1. Оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті. 153.1.1. Доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що
  5. Стаття 170. Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів
    170.1. Оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм). 170.1.1. Податковим агентом платника податку-орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в
  6. § 1. Поняття та структура цивільного законодавства
    Цивільне законодавство - це система нормативних актів, які містять цивільно-правові норми. Як співвідносяться між собою цивільне право і цивільне законодавство? Цивільне право - це сукупність юридичних норм. Цивільне законодавство - система нормативних актів. Цивільне право - внутрішня форма права, зміст якого визначається соціально-економічними особливостями суспільних відносин, що ним
  7. § 2. Цивільна правоздатність держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах
    Цивільна правоздатність держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад, у поєднанні з поняттям їх дієздатності, утворює єдину категорію - цивільну правосуб'єктність зазначених суб'єктів. Цивільна правоздатність держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад - це соціально-правова можливість бути суб'єктом цивільних правовідносин. Основні засади участі держави та
  8. § 6. Захист цивільних прав та інтересів судом
    Стаття 55 Конституції гарантує судовий захист прав і свобод людини і громадянина, незважаючи на наявність у правових нормах прямої вказівки на можливість такого захисту. Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається (ст. 125 Конституції). Систему судів загальної юрисдикції
  9. § 1. Загальна характеристика захисту права власності
    Розглядаючи питання захисту права власності, насамперед необхідно звернути увагу на те, що в літературі йдеться як про захист права власності , так і про його охорону . При визначенні співвідношення них понять, очевидно, доцільно виходити з того, що "охорона права власності" є поняттям більш широким і охоплює усю сукупність норм права, які передбачають підстави набуття права власності та його
  10. § 1. Тенденція розвитку суміжних речових прав (речово-правових інститутів) у законодавстві України
    Доля речових прав в історії українського цивільного законодавства складалася по-різному. На початку XX ст. вони складали достатньо розгалужену систему, що, значною мірою, ґрунтувалася на положеннях римського права (часто у німецькій інтерпретації), і охоплювала сервітутні права, право забудови, чиншеві права, заставу нерухомості тощо. З моменту встановлення радянської влади в Україні й