| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 3. Правовий режим майна господарських товариств |
||
|
Як суб'єкти права власності, господарські товариства відповідно до ст.115 ЦК є власниками: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного фонду або за ЦК статутного капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. З моменту передачі майна у власність товариства учасники втрачають на це майно речові права, а набувають лише право вимоги - зобов'язального права (тобто у разі виходу з товариства особа може вимагати лише компенсацію, а не повернення речі в натуральній формі, а у разі ліквідації товариства - вимагати частки в майні, що залишилося після ліквідації). Між тим, майно, що передано товариству у користування, у разі виходу з товариства повертається учаснику у натуральній формі без винагороди. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про господарські товариства», ст. 86 ГК і п. 2 ст. 115 ЦК вкладами засновників і учасників до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному (складеному) капіталі (за ГК статутний фонд). Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці. У випадках, коли майно передається учасником товариства тільки у користування, розмір вкладу і, відповідно, частка учасника може визначатися виходячи з орендної плати за користування цим майном, нарахованої за строк, встановлений рішенням загальних зборів. Ст. 12 Закону «Про господарські товариства» передбачає, що ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю товариства або передане йому у користування, несе товариство, якщо інше не передбачається установчими документами. Крім вкладів, товариство виступає власником іншого майна Це виготовлена у процесі господарювання продукція, доходи від продажу цінних паперів, кредити банків, пожертвування тощо. Юридичними підставами виникнення права власності господарських товариств є відповідні договори, згідно з якими утворюється статутний капітал товариства. В акціонерному товаристві (далі - AT) засновники вносять свої вклади згідно з договором про створення AT, інші акціонери - на умовах договору купівлі-продажу акцій. Але майно товариства виникає не тільки внаслідок об'єднання майна засновників і учасників, а ще й в результаті власної господарської діяльності, інших дій, не заборонених законом (наприклад, на підставі цивільно-правових договорів). Майно, що перебуває у власності товариства, поділені на фонди. В обов'язковому порядку створюється статутний (за ЦК статутний (складений) капітал) і резервний фонд. Статутний фонд - сукупна вартість (у грошовому виразі) вкладів учасників (засновників) у майно при створенні господарського. для забезпечення його діяльності у розмірах, визначених установчими документами. Основними функціями статутного фонду є стабілізаційна (забезпечення діяльності самого товариства) і гарантійна (забезпечення відповідальності перед кредиторами). Для виконання гарантійної функції встановлюється мінімальний розмір статутного фонду, який не може бути меншим від розміру, визначеного законом. Він визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Мінімальний розмір статутного фонду, як вже зазначалося: акціонерного товариства - 1250 мінімальних заробітних плат; товариства з обмеженою відповідальністю - 100 мінімальних заробітних плат; товариства з додатковою відповідальністю - 100 мінімальних заробітних плат. Розмір статутного фонду обчислюється виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства (ст. 24 та 52 Закону України «Про господарські товариства»). За наслідками успішного господарювання статутний фонд може бути збільшений з ініціативи вищого органу товариства. Для деяких юридичних осіб, які функціонують у формі господарських товариств, законом встановлені спеціальні вимоги щодо мінімального розміру статутного фонду, зокрема для комерційних банків, страхових та інвестиційних компаній, інвестиційних фондів та фондових бірж. Крім мінімального розміру статутного капіталу, частиною третьою ст. 86 ГК та ст. 13 Закону України «Про господарські товариства» встановлюються певні обмеження щодо коштів, за рахунок яких може формуватися статутний капітал (забороняється використовувати для цього бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит і під заставу), та гарантії щодо підтвердження платоспроможності юридичних осіб - засновників відкритих AT (їхній фінансовий стан щодо спроможності здійснити відповідні внески до статутного капіталу має бути перевірений аудитором). Крім того, ст. 14 Закону України «Про господарські товариства» та ч. 4 ст. 87 ГК передбачено створення резервного (страхового) фонду у розмірі, передбаченому установчими документами, але не менше 25 відсотків статутного фонду. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду передбачається в установчих документах і не може бути при цьому меншим 5 відсотків суми чистого прибутку. Товариством створюються і інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами. Наприклад, в AT створюється фонд сплати дивідендів, який формується з чистого прибутку, тобто прибутку, що залишається у розпорядженні товариства після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет та процентів за банківський кредит (ст. 15 Закону «Про господарські товариства»). Це пов'язано з правилом, що діюче AT не має права сплачувати дивіденди за рахунок статутного фонду та іншого капіталізованого майна. Статутний фонд формується при створенні товариства, його учасники зобов'язані вносити вклади в порядку і розмірах, способами і в строки, передбачені установчими документами. Наприклад, при формуванні статутного фонду передбачено: для відкритого AT - оплатити до скликання установчих зборів 30% номінальної вартості акцій; для закритого AT - оплатити до скликання установчих зборів - 50% номінальної вартості акцій; для товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ), товариства з додаткової відповідальністю (далі - ТДВ) - внести на момент реєстрації товариства не менше 30% вкладу. Учасники повинні повністю внести вклади (акціонери - оплатити акції) у строки, встановлені установчими зборами, але не пізніше року після державної реєстрації товариства. Держателями акцій можуть бути підприємства, установи, організації державні органи, працівники даного товариства, а також громадяни, якщо інше не передбачено законодавчими актами України або статутом товариства. У разі несплати у встановлений строк акціонер, якщо інше не передбачено статутом товариства, сплачує за час прострочки 10% річних від суми простроченого платежу. При несплаті протягом 3 місяців після встановленого строку платежу AT має право реалізувати неповністю оплачені акції в порядку, встановленому статутом товариства. У відповідності до п. 2 ст. 144 ЦК не допускається звільнення учасника ТОВ від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства. Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинно оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства. Статутний капітал поділяється на частки учасників, відповідно поділяються прибутки та збитки товариства. У відповідності до ст. 118 ЦК господарське товариство (товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) є залежним, якщо іншому (головному) господарському товариству належать двадцять або більше відсотків статутного капіталу товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю чи двадцять або більше відсотків простих акцій акціонерного товариства. Господарське товариство, яке придбало або іншим чином набуло двадцять або більше відсотків статутного капіталу товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю чи двадцять або більше відсотків простих акцій акціонерного товариства, зобов'язане оприлюднити цю інформацію в порядку, встановленому законом. Будь-які, навіть передбачені установчими документами товариства, зміни статутного фонду, не зареєстровані в установленому порядку, є порушенням і тягнуть за собою покарання у вигляді адміністративних штрафів за порушення обліку і звітності. Державна реєстрація такого товариства може бути скасована, а саме товариство - ліквідоване (ст. 7,16 та 38 Закону України «Про господарські товариства»). Зміни статутного фонду ТОВ можливі за таких умов: якщо після закінчення другого чи коленого наступного фінансового року вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю виявиться меншою від статутного фонду, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку, якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації; зменшення статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю допускається після повідомлення в порядку, встановленому законом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків; збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів встановлюється законом і статутом товариства. Рішення товариства про зміну розміру статутного фонду набуває чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру. Учасник повного товариства має право за згодою інших його учасників передати свою частку у складеному капіталі чи її частину іншому учасникові товариства або третій особі. У разі передання частки (її частини) новому учасникові до нього переходять повністю чи у відповідній частині права, що належали учасникові, який передав частку (її частину). Особа, якій передано частку (її частину), відповідає за зобов'язаннями товариства відповідно до ч. 2 ст. 124 ЦК У разі передання учасником товариства усієї частки іншій особі участь цього учасника в повному товаристві припиняється. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інше. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено. У разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку та в порядку, встановлених статутом і законом, або зменшити свій статутний капітал. Частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень ст. 148 ЦК. Окрім того, право власності на частку учасника у товаристві може переходити також у разі виключення учасника із товариства. За систематичне невиконання або виконання обов'язків неналежним чином, або перешкоджання діями учасника досягненню цілей товариства. Тоді виключеному учаснику виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді; або вона передається іншій особі (особам), або відбувається зменшення статутного фонду. За загальним правилом звернення стягнення на частку учасника у товаристві по його власних зобов'язаннях не допускається. Але при недостатності майна учасника для покриття його боргів кредитори вправі вимагати виділення частки учасника-боржника. Порядок виплати аналогічний до випадків правонаступництва. При виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування і тому повертається в натуральній формі без винагороди. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "§ 3. Правовий режим майна господарських товариств" |
||
|
||