Головна
ГоловнаТеорія та історія держави і праваТеорія права і держави → 
« Попередня Наступна »
А.Х. Саїдов. Порівняльне правознавство (основні правові системи со-тимчасовості): Підручник, 2003 - перейти до змісту підручника

4. Значення порівняльного правознавства

У юридичній науці велика увага приділяється порівняльного правознавства. І хоча суперечки та дискусії про статус цього наукового напрямку в системі юридичних наук, про коло відносяться до його відання проблем тривають і донині, нині загальновизнано, що порівняльні дослідження права дуже важливі для подальшого розвитку юридичної науки.
Порівняльно-правові дослідження в поєднанні з традиційними історичним, нормативним і соціологічним баченням права дозволяють:
по-перше, вивчити явища правової дійсності, які раніше не охоплювалися проблематикою правознавства , і вийти за національні рамки своєї правової системи;
по-друге, поглянути під особливим кутом зору на ряд традиційних проблем юридичної науки з урахуванням тенденцій розвитку права в сучасному світі.
Для юридичної науки, зверненої насамперед до національного права, використання порівняльного правознавства особливо важливо, бо допомагає встановити, яким чином вирішується одна і та ж правова проблема в різних країнах, розширює горизонти юридичних досліджень, дозволяє враховувати як позитивний, так і негативний зарубіжний юридичний досвід. В даний час без урахування даних порівняльного правознавства загальнотеоретичні висновки не можуть претендувати на універсальний і узагальнюючий характер. З іншого боку, не-які сформовані поняття юридичної науки потребують уточнень з урахуванням зарубіжного юридичного досвіду і світової правової думки.
Сучасну епоху характеризує наростаюча тенденція до взаємозалежності держав світового співтовариства. Сучасні цивілізації не можуть замкнутися виключно на самих собі, відмовитися від контактів і зв'язків, а отже, і від пізнання один одного. В даний час складається досить різноманітний в соціальному і політичному відношенні, але разом з тим взаємопов'язаний, багато в чому цілісний світ. Така єдність і міжнародна взаємозалежність з її неминучим взаємним зближенням лежать в основі порівнянності правових систем сучасності. Порівняльне правознавство покликане показати все це різноманіття в його правових аспектах, підкресливши тим самим пріоритет загальнолюдських цінностей у розвитку права в ціві-лізованних суспільствах.
Необхідність міжнародного співробітництва, глобальні проблеми сучасності (науково-технічний прогрес, екологія, демографія та ін) вимагають пильної уваги до основним правовим системам світу, нового бачення існуючих правових проблем. І в цьому плані зростає роль порівняльного правознавства як способу вивчення та оцінки юридичних сфер, в яких відбувається ця співпраця. Тут відкриваються широкі можливості для використання порівняльного правознавства з метою міжнародного співробітництва, формування єдиного світового правового простору.
Порівняльне правознавство прагне тримати в полі зору всі основні правові системи сучасності. При цьому виникає ситуація рівності правових систем в науковому плані, в їх теоретичному вивченні та класифікації. Визнання паралельного існування різних правових систем створює сприятливий грунт для плідної співпраці юристів різних країн, якими б різними не були їхні соціально-політичні системи і правові структури. При цьому перед юристом-компаративістом стоїть завдання шляхом об'єктивного вивчення і зіставлення діючих правових систем знаходити найкращі юридичні рішення конкретних соціальних проблем в певному соціально-економічному, політичному і культурному контексті.
Порівняльне правознавство багатоаспектне. По-перше, воно зачіпає загальнотеоретичні уявлення про право взагалі (а вони не збігаються у представників різних правових систем), показує плюралізм правових концепцій і праворозуміння. По-друге, в рамках порівняльного правознавства аналізуються не тільки проблеми на рівні загальної теорії права, а й питання галузевих юридичних наук, у зв'язку з чим порівняльно-правові дослідження набувають міждисциплінарний юридичний характер. По-третє, розгляд проблем порівняльного правознавства має як суто юридична, так і соціально-політичне значення, поскодьку полягає в тісному зв'язку із забезпеченням правових основ розгортання демократії, зміцненню-ня законності та здійснення справедливого правосуддя.
Порівняльне правознавство являє собою комплексне напрямок юридичних наукових досліджень, що має науково-теоретичне і практико-прикладне значення. Воно є найбільш адекватним інструментом пізнання основних тенденцій правового розвитку в сучасну епоху. Разом з тим досягнутий рівень його розвитку не повністю задовольняє запити юридичної науки і потреби правової практики, дає недостатній матеріал для фундаментальних теоретичних висновків, відстає від вимог, висунутих реформами політичної і правової систем. Цьому є ряд причин.
Перша. Багато вчених-юристи в радянський період при проведенні спеціалізованих досліджень проблем теорії і практики порівняльного правознавства ставили перед собою однозначно критичну мета, яка реалізовувалася в основному на «викривальному рівні» буржуазного права в плані контрастує порівняння. Зрозуміло, в умовах змагання та ідеологічної конфрон-
тації двох протилежних суспільно-політичних систем такий критичний аналіз був певною мірою виправданий, однак він не присутній слід було зводити до тенденційного підбору матеріалів, висмикування окремих фактів, до однозначно негативним оцінками.
Як і будь-який інший науковий аналіз, порівняльне дослідження правової дійсності зарубіжних країн покликане дати правдиву картину, що не втискувати складні, суперечливі, динамічні процеси в тісні, заздалегідь задані ідеологічні схеми, що склалися в минулому.
Друга. Спеціалізовані дослідження проблем своєї національної правової системи не супроводжувалися конструктивним юридичним аналізом зарубіжних правових інститутів. Свого часу особливо негативну роль згортання досліджень і порівняльного аналізу зарубіжної держави і права в усьому їх різноманітті зіграла «кампанія по боротьбі з космополітизмом», коли наприкінці 40-х років такого роду дослідження були визнані «проявом низькопоклонства перед буржуазною культурою». У результаті ці два нерозривно пов'язаних напрямки правових досліджень майже не перетиналися при вирішенні внутрішніх проблем національного права.
Тим часом життя показала необхідність розвивати порівняльне правознавство в його сучасному розумінні: спеціалізовано вивчати іноземне право, показуючи як його загальні закономірності і риси, так і специфічні риси основних правових сімей та окремих національних правових систем; розглядати з допомогою порівняльного методу зарубіжні форми і досвід вирішення конкретних правових проблем, поставлених політико-правовою реформою до порядку денного, особливо у зв'язку із завданням формування демократичної правової держави та справедливого громадянського суспільства.
В останні десятиліття юридична компаративістика в світі істотно збагатилася: швидкими темпами зростає число і шириться тематичний діапазон порівняльно-правових досліджень, народжуються нові спеціалізовані інститути, розширюється коло юридичних знань з порівняльного права. Порівняльне правознавство вельми плідно як в області удосконалення національного законодавства, так і в справі розробки, прийняття та уніфікації міжнародно-правових актів, а також у викладанні юридичних дисциплін, так як воно накопичило досвід узагальнення емпіричного матеріалу, техніки та методики порівняльно-правових досліджень.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 4. Значення порівняльного правознавства "
  1. Введення
    значення порівняльного правознавства пов'язано з необхідністю повніше осмислювати нові явища і провідні тенденції в розвитку правових систем сучасності, виявляти основні закономірності правового розвитку, оперувати новітнім зарубіжним правовим матеріалом. Порівняльне правознавство - важливий фактор збагачення і розвитку загальної теорії права і галузевих юридичних наук, розширення наукового
  2. 3. Предмет порівняльного правознавства
    значення питання про классифика ції цих систем); - традиційне «порівняльне законодавство», тобто сравне ня нормативних джерел з конкретних правових проблем, переважно на рівні і в рамках галузей права; - так зване функціональне порівняння і деякі ін ші соціологічно орієнтовані види порівняльно-правових досліджень; - історико-порівняльне вивчення
  3. 1 . Наукова функція порівняльного правознавства
    значенні порівняльного правознавства для філософії права: «Філософія вимагає універсалізму; немає потреби говорити про убозтві і вузькості філософії права, що базується лише на вивченні свого національного права. Порівняльне право, абсолютно очевидно, сприяє тому, щоб долати подібного роду бар'єри ». У цьому полягає другий аспект їх взаємозв'язку. На відміну від філософії права соціологія
  4. 1. Правова карта світу - основний предмет вивчення порівняльного правознавства
    значення порівняльного правознавства для розвитку юридичної науки полягає не тільки в придбанні нових теоретичних знань про правову дей-ствительности, а й у тому, що ці знання тим чи іншим чином враховуються при виробленні концепцій розвитку національного права. Отже, відносна самостійність порівняльного правознавства визначається низкою об'єктивних і суб'єктивних факторів.
  5. Висновок
    значення для аналізу нових національних правових систем має оцінка поширеності досоциалістічеських форм соціального регулювання. Однак поширеність феодальних пережитків, роль різних форм правового регулювання в сучасній ціннісно-нормативної організації не слід перебільшувати. В даний час елементи традиціоналізму більшою мірою присутні на рівні
  6. Міжнародна академія порівняльного права (МАСП)
    значенні порівняльного правознавства в сучасному світі. Програми останніх конгресів характеризувалися поєднанням традиційної юридичної тематики і проблем, що мають особливу актуальність в сучасному світі. Робота конгресів відрізнялася, по-перше, поглибленим аналізом ряду загальнотеоретичних проблем правового розвитку та методології порівняльного правознавства, по-друге, розширенням кола
  7. ЛІТЕРАТУРА для поглибленого вивчення курсу
    значення / / Актуальні питання становлення місцевого самоврядування в Російській Федерації: Зб. наукових праць / Відп. ред. А.А. Бєлкін. М., 1999. Саломаткін А.С. Адміністративно-територіальний устрій Російської Федерації (питання теорії і практики). М., 1995. Саломаткін А.А. Місцеве самоврядування в сільських поселеннях Росії. Питання теорії та практики. Челябінськ, 1999. Таболин В.В.
  8. § 2. Джерела комерційного права
    значення законодавця і службова роль прийнятих ним нормативних актів. Даний висновок повною мірою поширюється на комерційне законодавство, тим самим і визначається його природа як комплексного законодавства. Слід підкреслити відмінність між поняттями «комерційне право» і «комерційне законодавство». Комерційне право - це сукупність загальних і спеціальних норм приватного
  9. § 1. Основні правові системи сучасності
    значення для регулювання приватних, насамперед майнових, відносин. Місце російського цивільного права серед цивільно-правових систем сучасності. Після жовтня 1917 р. в юридичній літературі завжди намагалися підкреслити особливості права СРСР як права нового "соціалістичного" типу. Видається, що так зване соціалістичне право не може бути віднесено до числа
  10. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    значення судового наказу, який є підставою для негайного звільнення на предмет незаконного позбавлення волі 24. IDEM PER IDEM [ідем пер ідем] - те ж за допомогою того ж; визначення через яке визначається 25. IN BREVI [ін бреві] - коротко 26. IN CORPORE [ін корпоре] - в повному складі 27. IN PLENO [ін ПЛЕН] - в повному складі 28. IN RE [ін ре] - на ділі 29. IN SITU [ин ситу]