| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4. Значення порівняльного правознавства |
||
|
Порівняльно-правові дослідження в поєднанні з традиційними історичним, нормативним і соціологічним баченням права дозволяють: по-перше, вивчити явища правової дійсності, які раніше не охоплювалися проблематикою правознавства , і вийти за національні рамки своєї правової системи; по-друге, поглянути під особливим кутом зору на ряд традиційних проблем юридичної науки з урахуванням тенденцій розвитку права в сучасному світі. Для юридичної науки, зверненої насамперед до національного права, використання порівняльного правознавства особливо важливо, бо допомагає встановити, яким чином вирішується одна і та ж правова проблема в різних країнах, розширює горизонти юридичних досліджень, дозволяє враховувати як позитивний, так і негативний зарубіжний юридичний досвід. В даний час без урахування даних порівняльного правознавства загальнотеоретичні висновки не можуть претендувати на універсальний і узагальнюючий характер. З іншого боку, не-які сформовані поняття юридичної науки потребують уточнень з урахуванням зарубіжного юридичного досвіду і світової правової думки. Сучасну епоху характеризує наростаюча тенденція до взаємозалежності держав світового співтовариства. Сучасні цивілізації не можуть замкнутися виключно на самих собі, відмовитися від контактів і зв'язків, а отже, і від пізнання один одного. В даний час складається досить різноманітний в соціальному і політичному відношенні, але разом з тим взаємопов'язаний, багато в чому цілісний світ. Така єдність і міжнародна взаємозалежність з її неминучим взаємним зближенням лежать в основі порівнянності правових систем сучасності. Порівняльне правознавство покликане показати все це різноманіття в його правових аспектах, підкресливши тим самим пріоритет загальнолюдських цінностей у розвитку права в ціві-лізованних суспільствах. Необхідність міжнародного співробітництва, глобальні проблеми сучасності (науково-технічний прогрес, екологія, демографія та ін.) вимагають пильної уваги до основним правовим системам світу, нового бачення існуючих правових проблем. І в цьому плані зростає роль порівняльного правознавства як способу вивчення та оцінки юридичних сфер, в яких відбувається ця співпраця. Тут відкриваються широкі можливості для використання порівняльного правознавства з метою міжнародного співробітництва, формування єдиного світового правового простору. Порівняльне правознавство прагне тримати в полі зору всі основні правові системи сучасності. При цьому виникає ситуація рівності правових систем в науковому плані, в їх теоретичному вивченні та класифікації. Визнання паралельного існування різних правових систем створює сприятливий грунт для плідної співпраці юристів різних країн, якими б різними не були їхні соціально-політичні системи і правові структури. При цьому перед юристом-компаративістом стоїть завдання шляхом об'єктивного вивчення і зіставлення діючих правових систем знаходити найкращі юридичні рішення конкретних соціальних проблем в певному соціально-економічному, політичному і культурному контексті. Порівняльне правознавство багатоаспектне. По-перше, воно зачіпає загальнотеоретичні уявлення про право взагалі (а вони не збігаються у представників різних правових систем), показує плюралізм правових концепцій і праворозуміння. По-друге, в рамках порівняльного правознавства аналізуються не тільки проблеми на рівні загальної теорії права, а й питання галузевих юридичних наук, у зв'язку з чим порівняльно-правові дослідження набувають міждисциплінарний юридичний характер. По-третє, розгляд проблем порівняльного правознавства має як суто юридична, так і соціально-політичне значення, поскодьку полягає в тісному зв'язку із забезпеченням правових основ розгортання демократії, зміцненню-ня законності та здійснення справедливого правосуддя. Порівняльне правознавство являє собою комплексне напрямок юридичних наукових досліджень, що має науково-теоретичне і практико-прикладне значення. Воно є найбільш адекватним інструментом пізнання основних тенденцій правового розвитку в сучасну епоху. Разом з тим досягнутий рівень його розвитку не повністю задовольняє запити юридичної науки і потреби правової практики, дає недостатній матеріал для фундаментальних теоретичних висновків, відстає від вимог, висунутих реформами політичної і правової систем. Цьому є ряд причин. Перша. Багато вчених-юристи в радянський період при проведенні спеціалізованих досліджень проблем теорії і практики порівняльного правознавства ставили перед собою однозначно критичну мета, яка реалізовувалася в основному на «викривальному рівні» буржуазного права в плані контрастує порівняння. Зрозуміло, в умовах змагання та ідеологічної конфрон- тації двох протилежних суспільно-політичних систем такий критичний аналіз був певною мірою виправданий, однак він не присутній слід було зводити до тенденційного підбору матеріалів, висмикування окремих фактів, до однозначно негативним оцінками. Як і будь-який інший науковий аналіз, порівняльне дослідження правової дійсності зарубіжних країн покликане дати правдиву картину, що не втискувати складні, суперечливі, динамічні процеси в тісні, заздалегідь задані ідеологічні схеми, що склалися в минулому. Друга. Спеціалізовані дослідження проблем своєї національної правової системи не супроводжувалися конструктивним юридичним аналізом зарубіжних правових інститутів. Свого часу особливо негативну роль згортання досліджень і порівняльного аналізу зарубіжної держави і права в усьому їх різноманітті зіграла «кампанія по боротьбі з космополітизмом», коли наприкінці 40-х років такого роду дослідження були визнані «проявом низькопоклонства перед буржуазною культурою». У результаті ці два нерозривно пов'язаних напрямки правових досліджень майже не перетиналися при вирішенні внутрішніх проблем національного права. Тим часом життя показала необхідність розвивати порівняльне правознавство в його сучасному розумінні: спеціалізовано вивчати іноземне право, показуючи як його загальні закономірності і риси, так і специфічні риси основних правових сімей та окремих національних правових систем; розглядати з допомогою порівняльного методу зарубіжні форми і досвід вирішення конкретних правових проблем, поставлених політико-правовою реформою до порядку денного, особливо у зв'язку із завданням формування демократичної правової держави та справедливого громадянського суспільства. В останні десятиліття юридична компаративістика в світі істотно збагатилася: швидкими темпами зростає число і шириться тематичний діапазон порівняльно-правових досліджень, народжуються нові спеціалізовані інститути, розширюється коло юридичних знань з порівняльного права. Порівняльне правознавство вельми плідно як в області удосконалення національного законодавства, так і в справі розробки, прийняття та уніфікації міжнародно-правових актів, а також у викладанні юридичних дисциплін, так як воно накопичило досвід узагальнення емпіричного матеріалу, техніки та методики порівняльно-правових досліджень. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 4. Значення порівняльного правознавства " |
||
|
||