Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
О. В. Дзера. Цивільне право України. Книга 2, 2002 - перейти к содержанию учебника

Глава ЗОБОВ'ЯЗАННЯ З БЕЗПІДСТАВНОГО ПРИДБАННЯ АБО ЗБЕРЕЖЕННЯ МАЙНА


Зобов'язання з безпідставного придбання або збереження майна - один із видів позадоговірних зобов'язань. На підставі цього зобов'язання особа, яка одержала (набула) чи зберегла майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, встановленої законом або договором, зобов'язана повернути безпідставно придбане чи збережене майно цій потерпілій цій особі (ст. 469 ЦК УРСР, ст. 1231 ЦК України). В цьому визначенні привертають увагу особливі юридичні факти, що породжують даний вид позадоговірних зобов'язань. До них належать:
а) збільшення або збереження майна однієї особи за рахунок іншої особи. Вираз "за рахунок іншої особи" означає, що водночас відбуваються два процеси: придбання або збереження майна однією особою (набувачем) і втрата (витрачання) майна іншою особою (потерпілим). Одержання майна може полягати не лише у придбанні предметів матеріального світу, а й у набутті речових і зобов'язальних прав (наприклад, права власності на речі та гроші, в набутті права вимоги, в прийнятті послуг). Збереження майна має місце, коли одна особа виконала зобов'язання іншої, прийняла на себе зобов'язання замість іншої, зазнала витрат, які за нормального стану речей мала була б понести особа, що зберегла майно;
б) збільшення або збереження майна має бути безпідставним. Безпідставність полягає в тому, що придбання чи збереження майна має місце "без достатньої підстави, встановленої законом або договором" (ч. 1 ст. 469 ЦК УРСР), "без достатньої правової підстави " (п. 1 ст. 1231 ЦК України) або за підставою, яка згодом відпала (ч. 2 ст. 469 ЦК УРСР, ст. 1231 ЦК України). Правило "без достатньої правової підстави, встановленої законом або договором" підлягає поширеному тлумаченню, а саме: без достатньої правової підстави, передбаченої не лише законом чи договором, а й адміністративним актом та односторонньою угодою. У цивільно-правовій науці таке одержання майна називається також безпідставним збагаченням.
Іноді правова підстава, за якою придбано майно, згодом відпадає. Це буває, зокрема, або при одержанні майна на підставі угоди, яку пізніше і визнав суд чи господарський суд недійсною, або у зв'язку з введенням у дію нової правової норми, якій надається зворотна сила, або внаслідок скасування вищою інстанцією рішення суду, на підставі якого було проведено стягнення на користь позивача.
Учасниками цих зобов'язань можуть бути як громадяни, так і організації. Предметом зазначених зобов'язань є дії зобов'язаних осіб.
Особа, яка безпідставно одержала майно за рахунок іншої особи, зобов'язана повернути його потерпілому в натурі (ст. 1232 ЦК України). Наприклад, у результаті помилки залізниця видала вантаж організації, яка не є вантажоодержувачем. У цьому разі зазначена організація придбала не належне їй майно і зобов'язана повернути безпідставно придбане майно в натурі.
У разі невиконання цього обов'язку безпідставно одержане майно підлягає стягненню із зазначеної організації у примусовому порядку через суд. Заходи державного примусу, що застосовуються до таких осіб, є також цивільно-правовою санкцією. Для застосування її необхідно встановити об'єктивний факт придбання чи збереження майна без достатніх підстав, встановлених законом, адміністративним актом або угодою. Наявності вини в діях зобов'язаної особи не вимагається. Це пояснюється тим, що безпідставно придбане майно може бути не лише результатом поведінки зобов'язаної особи, а й результатом подій, поведінки самого потерпілого, третіх осіб (п. 2 ст. 1231 ЦК України).
Те саме стосується характеру обов'язку особи, яка безпідставно зберегла майно за рахунок іншої особи. Наприклад, електролічильник, встановлений у комунальній квартирі, записаний на ім'я одного з мешканців цієї квартири, який сплачує за користування електроенергією за всіх мешканців квартири. Проте останні при цьому не відшкодовують платникові свою частку. Зазначені мешканці зберігають своє майно (гроші) за рахунок володільця електролічильника, і тому вони зобов'язані відшкодовувати йому витрати, пов'язані з оплатою кількості електроенергії, яку вони споживають. Потерпілий має право вимагати повернення безпідставно одержаного майна у натурі також на підставі віндикаційного позову до незаконного володільця. Таке право узгоджується з п. З ст. 1231 ЦК України, згідно з яким положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником з чужого незаконного володіння.
Коли неможливо повернути майно у натурі, проводиться грошова компенсація. При цьому беруть до уваги ціни, що діяли на момент розгляду справи.
Розрахунки з приводу доходів між потерпілим і особою, яка безпідставно придбала майно, аналогічні розрахункам між власником і добросовісним набувачем у зв'язку з віндикацією майна (статті 148 і 469 ЦК УРСР). Вони полягають у тому, що особа, яка безпідставно одержала чи зберегла майно, зобов'язана повернути або відшкодувати всі доходи, які вона мала або повинна була мати з цього майна з того часу, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про безпідставність одержання майна. Зі свого боку ця особа має право вимагати відшкодування зроблених нею витрат на майно з того часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи. Ці положення знайшли своє закріплення також у ст. 1233 ЦК України.
У деяких випадках безпідставно одержане майно не підлягає поверненню. Так, не можуть бути витребувані суми авторської винагороди чи винагороди винахідникові, автору промислового зразка, корисної моделі, раціоналізаторові, що виплачені зайво або за підставою, яка згодом відпала, коли їх виплата проведена організацією добровільно за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку одержувача (п. З ст. 471 ЦК УРСР). Майже аналогічна норма закріплена і в п. 1 ст. 1234 ЦК України.
У всіх зазначених випадках поведінка осіб, які одержали відповідні грошові суми, є невинною, і тому законодавець не визнав за потрібне застосувати до них цивільно-правову санкцію у вигляді повернення майна, що одержано безпідставно чи за підставою, яка згодом відпала.
Не є також безпідставно одержаним:
а) майно, передане на виконання зобов'язання до настання строку виконання (п. 1 ст. 471), бо ст. 166 ЦК УРСР допускає дострокове виконання зобов'язання боржником, якщо інше не випливає із закону, договору чи зі змісту зобов'язання. Проте і в інших випадках дострокового виконання зобов'язань передане майно не може бути витребувано як безпідставно одержане, оскільки уповноважена особа набула його за певною правовою підставою, хоч і з відступом від умов виконання зобов'язання;
б) майно, передане на виконання зобов'язання після закінчення строку позовної давності у випадках, якщо таке виконання допускається ст. 82 ЦК УРСР. Це пояснюється тим, що позовна давність встановлена не для того, щоб звільнити боржників від виконання їх обов'язків. У зв'язку з цим добровільне виконання зобов'язання після закінчення строку позовної давності є виконанням належного, і боржник не має права вимагати повернення виконаного.
У ст. 1234 ЦК України, яка визначає перелік безпідставно набутого майна, що не підлягає поверненню, вищенаведені випадки не зазначені, оскільки таке майно розглядається як належно набуте. Водночас у цій статті є застереження про те, що не підлягає поверненню безпідставно набуте майно, якщо це встановлено законом.
Повернення майна потерпілому не є єдиною цивільно-правовою санкцією, що її застосовують до осіб, які безпідставно одержали майно. Згідно зі ст. 470 ЦК УРСР передбачається й інша цивільно-правова санкція - стягнення безпідставно придбаного майна у доход держави. В цій же статті визначено ознаки дій, що зумовлюють застосування такої санкції. До них належать:
дії мають бути протиправними, що порушують інтереси держави й суспільства;
вчинення таких дій має характеризуватися суб'єктивним наміром порушити закон, тобто необхідно встановити вину особи у формі умислу;
дії не повинні полягати у вчиненні угод. В іншому разі застосовують правові наслідки недійсності угод;
дії не повинні підлягати під дію норм адміністративного та кримінального законодавства, що передбачають конфіскацію безпідставно придбаного майна.
Прикладами такої дії можуть бути привласнення грошей, одержаних від продажу знахідки, власника якої не знайдено. За позовом прокурора, фінансових органів, місцевих державних адміністрацій безпідставно придбані суми в судовому порядку стягуються у доход держави.
Особа, яка безпідставно одержала майно внаслідок незаконних, навмисних дій, зобов'язана також повернути або відшкодувати всі доходи, що вона мала або повинна була мати з безпідставного придбаного майна. У даному випадку вона прирівнюється до незаконного недобросовісного володільця. Отже, у власність держави стягуються доходи або їхній грошовий еквівалент за весь час володіння безпідставно придбаним майном.
Стягнення безпідставно придбаного майна у доход держави, як цивільно-правова санкція, застосовується до незаконних володільців, якщо особа, за рахунок якої придбано майно, або невідома, або за чинним законодавством втратила право вимагати повернення належного їй майна.
Між тим у главі 83 нового ЦК України не передбачається взагалі можливість стягнення в доход держави безпідставно набутого особою майна. Очевидно це має здійснюватися за іншими правовими підставами, встановленими цивільним, кримінальним чи іншим законодавством.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Глава ЗОБОВ'ЯЗАННЯ З БЕЗПІДСТАВНОГО ПРИДБАННЯ АБО ЗБЕРЕЖЕННЯ МАЙНА"
  1. § 7. Загальна характеристика інших засобів захисту права власності
    глава 81) цей спосіб захисту називає "безпідставним збагаченням", який включає в себе лише безпідставне набуття майна. Тобто проектом не передбачає безпідставного збереження майна. Стосовно до розрахунків між сторонами, слід зазначити, що їх порядок нагадує порядок відшкодування збитків. У разі неможливості повернути майно в натурі має бути відшкодована його вартість, яка визначається на момент
  2. ГЛАВА 28. НАБУТТЯ, ЗБЕРЕЖЕННЯ МАЙНА БЕЗ ДОСТАТНЬОЇ ПРАВОВОЇ ПІДСТАВИ
    зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Інститут зобов'язань з набуття та збереження майна без достатньої правової підстави виник у римському приватному праві як самостійний елемент системи квазіконтрактів. Згодом у процесі рецепції римського приватного права за візантійським типом у Київській Русі, а набагато пізніше і в Україні, зобов'язання з набуття,
  3. § 4. Підстави виникнення зобов'язань
    глава 52 ЦК, але варто було б включити спеціальну згадку про таку підставу виникнення зобов'язань і до ст. 509 ЦК. У цьому сенсі більш вдалим виглядає формулювання ч. 2 ст. 151 ЦК 1963 р,, де прямо було зазначено, що зобов'язання виникають з договору та з інших підстав. Що ж стосується ЦК 2003 р., то тут такого висновку можна дійти лише шляхом комплексного тлумачення ст.ст. 11, 509. Отже,
  4. § 1. Поняття, підстави виникнення та види господарських зобов'язань
    зобов'язання виступає в якості головного механізму встановлення і регулювання стосунків між суб'єктами господарсько - виробничих та організаційно - господарських відносин. Вони опосередковують процес виробництва, переміщення реалізацією матеріальних благ, інтелектуальної власності, організаційно - господарські відносини між їх виробниками та органами господарського керівництва. Господарське
  5. Що означає зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави?
    зобов'язання, в основі вчинення якого лежать врешті-решт дозволені дії, проте мотиви їх здіснення неправомірні або через помилку, або через інші фактори. Між зобов'язаннями з договорів і зобов'язаннями з безпідставного збагачення є суттєві відмінності. Вони полягають у тому, що в договорах передача майна здійснюється на законній підставі (угода сторін), і тому одержане за договором майно не може
  6. Стаття 153. Оподаткування операцій особливого виду
    глава 30 розділу ІІ ЦКУ. Також згідно з абзацем 3 п. 153.15 статті 153 ПКУ, балансова вартість основних засобів та нематеріальних активів юридичної особи, що припиняється, включається до складу балансової вартості відповідних груп основних засобів та нематеріальних активів платника податків - правонаступника на дату затвердження передавального акта та підлягає амортизації в порядку, визначеному
  7. Стаття 170. Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів
    глава 71) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Одним із способів забезпечення зобов'язань за позикою (кредитом) є
  8. § 5. Особливості змісту та порядку укладення господарських договорів
    зобов'язання самостійно, керуючись загальнодозвільним принципом правового регулювання. Господарські відносини між суб'єктами господарювання, які перебувають в юридичне нерівному становищі (відносинах субординації), можуть мати як договірний, так і недого-вірний характер. У тому разі, коли юридичною підставою виникнення господарських правовідносин є угода, між такими суб'єктами має місце
  9. § 1. Поняття та склад зобов'язання
    зобов'язального права поряд з інститутом власності посідає важливе місце в системі цивільного права України. Зобов'язальне право охоплює сукупність цивільно-правових норм, які регулюють майнові відносини, що складаються у зв'язку з передачею майна, наданням послуг, виконанням робіт, заподіянням шкоди або безпідставним придбанням майна. Зобов'язальне право поділяється на дві частини: загальні
  10. § 3. Система цивільних зобов'язань
    зобов'язань, як і інших правових інституцій, пов'язана перш за все з необхідністю визначення відповідних критеріїв для поділу цих інституцій на відповідні класифікаційні групи або ряди. В науці цивільного права не раз робилися спроби систематизувати зобов'язання за різними принципами. Так, 1.Б. Новицький виділяв відповідно три групи зобов'язань: а) зобов'язання, які виникають на підставі або у