Головна
ГоловнаТеорія та історія держави і праваІсторія права → 
« Попередня Наступна »
О. А. Жидков, Н. А. Крашеніннікова, В. А. Савельєв. Історія держави і права зарубіжних країн. Частина 2, 1996 - перейти до змісту підручника

Правова система Франції та її розвиток в XIX-XX ст.

Революційна епоха не сприяла створенню цілісної і закінченої правової системи. Вона призвела до створення досить розрізненого і часто не погодженого права.
Французька революція XVIII в. при всьому її нігілістичному підході до старого праву сприяла тому, що надалі у Франції відбувається зростання авторитету закону і перетворення його на основне джерело права. В очах французів саме закон, а не звичаї чи судова практика представлявся найбільш ефективним засобом скасування старих феодальних інститутів і вироблення нового доступного і справедливого права.
Саме в законі насамперед знаходили своє відображення постулати природного права і "вимоги природи". Правовий порядок, при якому закон розглядався як акт верховної влади, наділеною повноваженням встановлювати норми, що мають вищу юридичну силу, відбивав ту ступінь розвитку суспільства, коли закон дійсно був найбільш зручною правовою формою вираження як загальної волі, так і інтересів окремих груп і прошарків суспільства, насамперед його правлячих кіл. Звідси у французькій правовій системі з формально юридичної точки зору будь-яке рішення суду мало грунтуватися (на відміну від Англії) на писаному праві - законі, а не на попередній практиці - прецеденті.
Нова правова система створювалася у Франції відповідно до принципів і цілей, висунутими ще в період революції. Саме революція XVIII в. підготувала необхідну грунт для того, щоб з встановленням "сильної" урядової влади (Наполеона Бонапарта) в інтересах суспільства, а насамперед нових підприємницьких кіл та селян-власників, була проведена широкомасштабна кодифікація всього французького права.
За короткий відрізок часу (з 1804 по 1810 р.), зокрема завдяки енергії і самого Наполеона, було видано 5 кодексів, що охопили всі основні для того часу галузі права й увійшли в історію під назвою кодифікації Наполеона (цивільний, торговий, кримінальний, цивільно-процесуальний, кримінально-процесуальний кодекси).
Ця кодифікація, яка, за образним висловом юристів того часу, володіла "ясністю геометричної системи", мала велике значення для утвердження вільного підприємництва. Хоча законодавець і робив у ряді випадків крок назад у порівнянні з більш радикальним законодавством революції, ці кодекси, безсумнівно, мали революційний зміст, відбивши підсумки революційних бур і потрясінь.
Успіх кодифікації Наполеона визначався значною мірою і тим, що її укладачі, використовуючи революційні ідеї та підходи, відновили перервану в роки революції спадкоємність у праві і звернулися не тільки до революційної практиці, але і до дореволюційному праву , кутюма, канонічному праву, римському праву.
У Франції наприкінці XVIII - початку XIX в., На відміну від Англії, законодавець, особливо при проведенні кодифікаційних робіт, широко використовував спадщина римських юристів, сприйняв сам дух римського права. Логіка побудови французького права (його поділ на публічне і приватне), його основні конструкції і поняття, багато юридичні визначення сходять до римського права, переробленому відповідно з французькими умовами ще в дореволюційну епоху такими видатними юристами, як Будинки, Потьє, Буржон та ін
Створена вже наприкінці XVIII - початку XIX в. під безпосереднім впливом французької революції правова система Франції в основних своїх рисах, незважаючи на ускладнення її структури, модернізацію основних правових інститутів, розвиток її джерел, збереглася і до початку XX в.
Протягом майже всієї першої половини XX в. у Франції формально продовжувала діяти класична наполеонівська кодифікація права. Але після другої світової війни усложнившийся характер суспільного життя, нові економічні процеси, зростання правової культури та інші фактори спричинили поступове оновлення традиційних наполеонівських кодексів.
Реформуванню та демократизації піддалися перш за все кодекси судочинства. У 1958 р. наполеонівський КПК був замінений новим Кримінально-процесуальним кодексом.
Своєрідна техніка поновлення наполеонівського законодавства використовувалася в 1971-1973 рр.. при складанні нового ЦПК. Він був сформований шляхом видання чотирьох декретів, які увійшли в якості самостійних розділів ЦПК в 1975 р. В тій чи іншій мірі піддалися переробці і кодекси матеріального права (ГК, ТК і КК).
У XX столітті значно активізувалася законодавча діяльність французького парламенту. Це отримало своє вираження у зростанні числа органічних законів, що вносять доповнення як у статті Конституції, так і в поточні (звичайні) закони, що приймаються в сфері, закріпленої за законодавчою владою (права і свободи громадян, порядок виборів, націоналізація і денаціоналізація підприємств і т. д.).
В останні десятиліття у Франції істотно зросло число нормативних актів, що приймаються органами виконавчої влади. Важливу роль у розвитку цього процесу зіграла Конституція 1958
Відповідно до ст. 34 Конституції, яка містила вичерпний перелік питань, що відносяться до виключної компетенції парламенту, всі інші правові питання, які потребують законодавчого регулювання, відносяться до так званої регламентарной влади, здійснюваної урядовими органами.
Урядові декрети могли змінювати закони, схвалені до набрання чинності конституції. Уряду отримали від парламенту повноваження видавати декрети і ордонанси, що містять норми, які зазвичай є предметом законодавства. Це - декрети-закони (в період Третьої і Четвертої республіки) і ордонанси (у період П'ятої Республіки).
У другій половині XX в, динамізм правового життя, зокрема в законодавчій сфері, показав очевидну недостатність і обмеженість наполеонівської правової системи, побудованої з п'яти кодексів. Зростання числа законів, а також підзаконних актів з урахуванням традиційної прихильності французького права до кодифікованим формам послужив основою для виникнення у другій половині XX в. більшого числа великих консолідованих актів. Вони поклали початок формуванню важливих нових галузей права, які були невідомі наполеонівської епохи. Так, уряду Четвертої республіки тільки з 1951 по 1956 р. ввели в дію 19 своєрідних кодексів: трудовий, митний, сім'ї та соціальної допомоги, дорожній, податковий, публічного охорони здоров'я і т.д.
У наступний період деякі з них були скасовані або переглянуті. Разом з тим саме життя зажадала поєднання законів та підзаконних регулювання та в інших нових сферах суспільного життя. Так, з'явилися додаткові кодекси: будівництва і жител (1978 р.), інтелектуальної власності (1992 р.), цивільної авіації та ін
У XX столітті джерелами французького права, які практично не були відомі правової системі попереднього часу, стали виступати правові (торгові) звичаї, а також судова практика у вигляді рішень Касаційного суду. Таким чином, признававшееся протягом тривалого часу у Франції як джерело права законодавство і засновані на ньому нормативні акти виконавчої та муніципальної влади втратили своє виняткове, домінуюче значення.
Для правової системи Франції XIX в. було характерно досить чіткий розподіл права на публічне і приватне. До публічного права в першу чергу ставилося конституційне та адміністративне законодавство, причому останнє отримало особливо ретельну розробку та деталізацію.
До приватного права насамперед ставилося цивільне і торговельне законодавство. Однак у правовій системі Франції в XX в. з'явився і ряд нових галузей, які у французькій юридичній літературі прийнято називати змішаними або комплексними, тобто поєднують публічно-правові та приватноправові підходи (податкове, митне, банківське і т.д.).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Правова система Франції та її розвиток в XIX-XX ст. "
  1. Тема 13. Правова система Англії
    правової сім'ї. Значення і місце загального права в правовій системі. Судовий прецедент. Співвідношення законодавства і судової правотворчості. Судові доктрини і концепція норм права. Своєрідність основних правових інститутів і галузей права. Основні тенденції в розвитку сучасної англійської права. Зростання ролі статутного права (законодавства). Зростання делегованого
  2. Тема 21. Російська правова система
    правової культури. Правова система РРФСР. Становлення сучасної правової системи Російської Федерації. Джерела сучасного російського права. Конституція Росії 1993 Тенденції розвитку сучасного російського
  3. Тема 9. Правові системи Скандинавських країн
    правових систем Скандинавських країн в самостійну правову сім'ю. Історичний розвиток правових систем Скандинавських країн. Уніфікація та гармонізація законодавства Скандинавських країн. Особливості правових систем Скандинавських країн. Система джерел
  4. 3.2. Адміністративне право: поняття та предмет
    правова доктрина) - складова частина російської правової науки, система наукових поглядів і уявлень, знань і теоретичних положень про галузь адміністративного права і про предмет його регулювання. Предмет науки «адміністративне право» - найбільш загальні закономірності розвитку і функціонування державного управління, стан і перспективи розвитку адміністративно-правового
  5. Тема 12. Соціалістичне право як особливий історичний тип права
    правових систем в різних країнах. Джерела і основні галузі соціалістичного права. Соціалістичне право у федеративній і унітарній державі. Класифікація соціалістичних правових систем. Радянська правова система. Особливості правових систем європейських соціалістичних країн. Особливості правових систем соціалістичних держав Азії. Правова система Куби.
  6. Тема 10. Правові системи країн Латинської Америки
    правових систем країн Латинської Амери-ки. Роль рецепції права у розвитку правових систем на прикладі країн Латинської Америки. Історично склалося домінування романо-германської моделі. Поєднання в правових системах латиноамериканських країн рецепції і модернізації права. Особливості правових систем країн Латинської Америки. Зростаючий вплив права США в другій половині XX в.
  7. § 4. Структура курсу цивільного та торгового права капіталістичних держав
    правові системи сучасного світу, право яких сформувалося і продовжує розвиватися в умовах ринкової економіки. Вибір цих країн визначено наступними факторами. Цивільне право Франції, успадкувавши багаті традиції римського приватного права, примножило їх, пристосувавши до умов капіталістичного суспільства і торгового обороту, властивого цьому етапу розвитку цивілізації. Саме
  8. 1. Поняття змішаних правових систем
    правових систем. Своє право мають і недержавні спільності. Йдеться про канонічному праві, мусульманському праві, індуському праві, іудейському праві. Все це є об'єктивною передумовою виникнення і розвитку змішаних правових систем. Змішані правові системи зустрічаються не тільки у федеративних, але і в унітарних державах. Причини юридичної плюралізму змішаних правових
  9. Тема 22. Правова система Узбекистану
    правова сім'я. Джерела сучасного узбецького права. Конституція Республіки Узбекистан 1992 р. і розвиток
  10. Тема 20. Змішані правові системи
    правових систем. Особливості історичної взаємодії і поєднання елементів романо-германської правової сім'ї та англійського загального права в правових системах різних країн. Правові системи канадської провінції Квебек і американського штату Луїзіани. Правова система Ізраїлю. Правова система ПАР. Інші змішані правові системи. Розділ шостий Порівняльне правознавство та
  11. Література
    правовий аспекти порівняльного правознавства. М., 1982. С. 57. 7. Голландська правова культура. М., 1998. 8. Давид Р. Основні правові системи сучасності. М., 1988. 9. Жю / шо справи Морандьер Л. Цивільне право Франції. М., 1958. Т. 1. 10. Італія: Конституція і законодавчі акти. М., 1988. 11. Кнапп В. Великі системи права в сучасному світі / / Сировина тельное правове-дення: Зб.
  12. Список рекомендованої літератури
    системи ФРН. 3. Лексин В.М., Швецов А.М. Держава та регіони. Теорія і практика державного регулювання територіального розвитку. - М.: УРСС, 1997. 4. Мещерякова О.В. Податкові системи розвинених країн світу (довідник). - М.: Фонд «Правова культура», 1995. 5. Податки і оподаткування: Навчальний посібник для вузів / И.Г. Русакова, В.А. Кашин, А.А. Толкушкін та ін / За ред. І.Г.
  13. 5. Які методи використовує право Європейського Союзу?
    Правових систем різних держав, поряд із зазначеними вище для нього характерні специфічні методи впливу - методи уніфікації та гармонізації. Метод уніфікації передбачає встановлення Союзом єдиних правил поведінки, які безпосередньо регулюють суспільні відносини на всій його території. Інструментом уніфікації служать регламенти (англ. regulation; франц. Reglement) -
  14. Глава I. Історичний нарис становлення та розвитку об'єднаної Європи та її правової системи
      правової
  15. Діахронному і синхронне порівняння
      правові системи та їх компоненти, тобто порівняння може носити історичний (діахронний) характер. Тоді воно називається диахронией порівнянням. Проте найчастіше предме-юм порівняння є чинні правові системи (синхронне порівняння) і виявляються тенденції до їх зближення, які і стануть переважно об'єктом порівняльно-правового аналізу. Порівняння правових систем однієї і тієї ж
  16. Тема 14. Правова система США
      правової системи США. Федеральне право і право штатів. Особливості загального права США. Кодифікація та систематизація законодавства США. Судовий контроль. Джерела американського права. Сучасні тенденції розвитку американського
  17. 1. Місце скандинавського права на правовій карті світу
      правових систем, які з тими чи іншими застереженнями можуть бути віднесені до романо-германської сім'ї. У зв'язку з цим розглянемо латиноамериканське право, правову систему Японії, а також хоча прямо і не входить до романо-германську сім'ю, але близьке їй скандинавське право. Почнемо з останнього. Незважаючи на те що країни Північної Европи1 - Швеція, Норвегія, Данія, Ісландія, Фінляндія
© 2014-2022  yport.inf.ua