| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3. Зміст, форма і види банківської гарантії |
||
|
1) найменування гаранта; 2) найменування принципала; 3) найменування бенефіціара; 4) посилання на основний договір, в якому передбачена необхідність видачі гарантії; 5) максимальна грошова сума, що підлягає виплаті гарантом; 6) термін, на який видана гарантія, або інший юридичний факт, при настанні якого припиняється гарантійне зобов'язання; 7) правила здійснення платежу ; 8) перелік обставин, при настанні яких можливе скорочення суми гарантійних виплат; 9) можливість або неможливість передачі бенефіціаром права вимоги третій особі. Обсяг і деталі перерахованих умов, які входять у зміст банківської гарантії, повинні відповідати вимогам, що містяться в угоді між гарантом і принципалом про видачу гарантії. Однак у тексті банківської гарантії завжди повинні бути зазначені: найменування гаранта; сума, на яку видана гарантія; термін, на який вона видана. Обсяг зобов'язання гаранта по банківській гарантії визначено ст. 377 ГК, згідно з якою передбачене банківською гарантією зобов'язання гаранта перед бенефіціаром обмежується сплатою суми, на яку видана гарантія. Порядок і способи обчислення суми гарантійного зобов'язання можуть бути різними і включати умови про нарахування відсотків на основну суму. Проте слід мати на увазі, що відповідальність гаранта перед бенефіціаром за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по гарантії не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо в гарантії не передбачено інше (п. 2 ст. 377 ЦК). Інакше кажучи, якщо в гарантії не передбачено інше, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань перед бенефіціаром гарант несе відповідальність на загальних підставах. Порушення гаранта можуть виражатися в різних формах - затримці, необгрунтованій відмові у виплаті грошових сум по гарантії і пр. Оскільки зобов'язання по гарантії носять грошовий характер, при простроченні виплати суми гарантійного зобов'язання на гаранта може бути покладена відповідальність, передбачена ст. 395 ГК. З визначення банківської гарантії, що міститься в ст. 368 ГК, слід, що зобов'язання гаранта повинні бути оформлені письмово. На відміну від норм, що регулюють відносини з поручительству, неустойку, заставі і вказують, що недотримання письмової форми угод про застосування цих способів забезпечення тягне їх недійсність, для банківської гарантії чинним законодавством такі наслідки недодержання письмової форми прямо не передбачені. Проте сутність банківської гарантії полягає в тому, що вона являє собою письмово оформлене зобов'язання, в силу якого кредитор принципала - бенефіціар вправі вимагати отримання грошей (ст. 368 ЦК). Тобто банківська гарантія - це завжди документ, який вчинений у письмовій формі (включаючи електронну документацію, телеграми, телекси, телефакси). У зв'язку з цим у ст. 3 Уніфікованих правил МТП для банківських гарантій за першою вимогою 1992 підкреслюється, що тексти самих гарантій, так само як всі інші пов'язані з нею документи, повинні бути ясними, точними і виключати спірні моменти. Банківські гарантії можна класифікувати за різними ознаками. Залежно від характеру зобов'язань, виконання яких забезпечується видачею банківської гарантії, виділяють: тендерні гарантії; гарантії виконання; гарантії повернення платежу (1). --- (1) Детальніше про істотні ознаки наведених видів гарантій див.: Ерпилева Н.Ю. Указ. соч. С. 91 - 92; Трофимов К. Використання банківських гарантій у міжнародних та вітчизняних контрактах / / Господарство право. 1999. N 11. С. 44 - 48. Залежно від того, чи має гарант право відкликати видану гарантію чи ні, банківські гарантії можна розділити на відкличні та безвідкличні. За загальним правилом належним чином видана банківська гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не передбачено інше (ст. 371 ЦК). Право на відкликання гарантії може бути безумовним або залежати від настання певних умов (наприклад, визнання принципала неплатоспроможним, зміни змісту забезпечуваного зобов'язання). Право на відкликання гарантії має відповідати умовам угоди принципала і гаранта про видачу банківської гарантії. Якщо гарант, що володіє правом відкликання, реалізує своє право, то з моменту отримання бенефіціаром письмового повідомлення гаранта про відкликання гарантії зобов'язання гаранта, що випливають з неї, припиняються. Але якщо гарант не використав право на відкликання гарантії, а бенефіціар пред'явив до нього вимогу про виконання зобов'язання, що випливає з банківської гарантії, то гарант не має права її відкликати, оскільки його право на відгук присікається фактом пред'явлення вимоги бенефіціаром. Відгук гарантії, виданої гарантом на умовах безвідкличну, юридично нікчемний і не припиняє зобов'язання гаранта по ній. Залежно від того, має чи не має бенефіціар право передавати іншій особі свої вимоги до гаранта, передбачені в банківській гарантії, банківські гарантії поділяються на передані і непередавані. За загальним правилом право вимоги до гаранта, що належить бенефіціару по банківській гарантії, не може бути передано іншій особі, якщо в гарантії не передбачено інше (ст. 372 ЦК). Передача права вимоги по банківській гарантії підпорядковується нормам гол. 24 ГК про відступлення права вимоги (цесії). Умови та порядок передачі бенефіціаром права вимоги повинні бути обумовлені у самій банківській гарантії. Включення в банківську гарантію умови про можливість передачі бенефіціаром права вимоги третій особі має бути обумовлено в угоді гаранта з принципалом. Якщо гарантія всупереч угоді гаранта з принципалом видається бенефіціару з правом передачі вимоги з неї третій особі, то гарант втрачає право регресної вимоги до принципала, а сама банківська гарантія набуває абстрактний характер. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 3. Зміст, форма і види банківської гарантії " |
||
|
||