Способи вчинення розкрадань чужого майна, довіреного винним особам.
З урахуванням особливостей типових способів розкрадань всі злочини досліджуваної класифікацій груп можна розділити їх дві класифікаційні групи.
У першу групу слід включити розкрадання, для здійснення яких попередньо створюються невраховані надлишки (резерви для розкрадання) продукції, сировини, напівфабрикатів, а також грошових коштів.
У другій групі необхідно об'єднати всі інші способи розкрадання, не пов'язані зі створенням неврахованих надлишків.
Типові способи створення неврахованих надлишків матеріальних цінностей зводяться до наступних:
1) заниження обсягів виробленої продукції;
2) недоопріходованіе надійшла на базу, склад, виробництво продукції, напівфабрикатів, сировини;
3) переклад продукції, сировини, товарів, іншого майна з нижчих сортів у вищі і відпуск споживачам (одержувачам) цих матеріальних засобів за вищими цінами (створення пересортиці);
4) необгрунтоване списання матеріальних цінностей на наднормативні втрати в процесі зберігання, транспортування, стихійних лих, а також на будівництво тимчасових споруд;
5) завищення обсягів виконаних робіт з метою виплати незароблених коштів і списання вихідних матеріалів;
6) підроблення облікових документів, прибуткових або видаткових записів у регістрах бухгалтерського обліку.
Поширеним способом розкрадання грошових коштів, типовим і для присвоєння, і для розтрати є включення у відомості на оплату праці, так званих «мертвих душ».
Кожен з перерахованих вище типових способів розкрадань має різноманітний механізм його практичного застосування.
У зв'язку з домінуючим впливом об'єктивних факторів на формування структурних елементів криміналістичної характеристики розкрадань і більш стабільних залежностей між ними, ніж по інших категоріях суспільно небезпечних діянь, істотно зростає інформаційно-пошукова роль способу вчинення злочинів. Саме спосіб вчинення привласнення чи розтрати дозволяє правильно і чітко визначити механізм і локалізацію слідів, документи в яких відображені ознаки розкрадань, місце і час їх здійсненні.
Для замаскованих розкрадань типовий трьохетапний спосіб їх вчинення, що складається з трьох етапів: підготовчого, безпосереднього вчинення та укриття. Ці етапи можуть бути реалізовані розкрадачами як послідовно (традиційна схема), так і в іншій черговості (ситуаційна схема). При реалізації ситуаційної схеми розкрадачі особливу увагу приділяють діям по укриттю слідів злочинів і своєї участі у злочинній діяльності. При цьому варіанті способу розкрадання дії по укриттю ознак і слідів злочинів можуть вчинятися паралельно з діями з підготовки та безпосереднього здійснення і, зрозуміло, на заключному етапі. Цей варіант способу розкрадань можна відобразити в наступній елементарної схемою.
Варіант способу розкрадань
Примітка:
П - підготовчі дії;
У - дії по укриттю розкрадань;
С - дії з безпосереднього здійснення розкрадань.
Особливу увагу, яка приділяється розкрадачами маскуванні скоєних ними присвоєнь ввіреного їм чужого майна в чому обумовлює тривалість вчинення подібних злочинів і значної шкоди заподіюється власникам майна.
Що стосується розтрат, то спосіб вчинення цього різновиду розкрадань не відрізняється особливою витонченістю. По більшості вивчених кримінальних справ цієї категорії спосіб вчинення злочину носить або усічений (відсутній підготовчий етап), або спрощений характер (відсутні етапи з підготовки та приховування розкрадань). Проте, по багатьох кримінальних справах про розтрати, злочинці вже після виникнення недостач - наслідків розкрадання прагнуть замаскувати ознаки скоєних ними суспільно небезпечних діянь. Більше того, хоча підготовчі дії при вчиненні розтрати, як правило, відсутні, дії з приховування цього різновиду розкрадань проводяться нерідко досить кваліфіковано.
Досить різноманітні і прийоми з приховування розкрадань. Вони, в основному, складаються у використанні для цієї мети фіктивних бухгалтерських проводок, збільшення видаткової частини і зменшення прибуткової складової бюджету організації, завищення коштів на рахунках собівартості продукції і відповідне зменшення на кореспондуючих рахунках. враховують матеріальні та грошові кошти підприємства, виписка підроблених витратних і приховування прибуткових накладних (фактур), різні махінації з інвентаризаційними і слічітельнуювідомість, обман або підкуп членів інвентаризаційних комісій, складання приймальних актів на товари, нібито надійшли з нестачею, умисне заплутування бухгалтерського обліку та звітності , знищення бухгалтерської та іншої документації, інсценування крадіжки документів, товарів або коштів, підпал приміщень, з подальшим списанням нестач на втрати при пожежі, а також і на інші стихійні лиха і т.д.
Слід ще раз підкреслити, що для розкрадань, особливо скоєних у формі присвоєння, характерним є поєднання деяких дій з підготовки злочину з прийомами з приховування наслідків цих деліктів - недостач, надлишків, пересортиці і т.п.
Місце вчинення присвоєнь і розтрат, частіше за все, пов'язані з фінансовими, кредитними, господарськими та іншими операціями, в ході здійснення яких і здійснюються дії з розкрадання (банки, склади, підприємства торгівлі, збуту і постачання, транспортні та інші організації).
Час скоєння розкрадань. Як правило, розкрадання у формі привласнення та розтрати здійснюються в період роботи підприємств та організацій, в яких і відбуваються ці злочини. Значно рідше ці делікти відбуваються в інші періоди часу.
У криміналістиці виділяється і досліджується комплексний елемент криміналістичної характеристики злочинів - обстановка розкрадання. Цей комплексний елемент характеризує сукупність умов, в яких здійснюється розкрадання, ввіреного винним чужого майна. Обстановка вчинення розкрадань включає в свою структуру місце і час злочину особливості зберігання, транспортування, відпустки і оприбуткування матеріальних цінностей, фінансових операцій, контролю, обліку та охорони товарів, сировини, продукції, інших цінностей і грошових коштів. Обстановці, в якій здійснюються розкрадання, властиво низький організаційний рівень господарської діяльності, некваліфіковані управління, облік і звітність, серйозні недоліки в охороні і пропускній системі.
Суб'єкти розкрадань. Особистісні дані про розкрадачів свідчать про неоднорідність їх складу за багатьма демографічними психологічними показниками. З криміналістичних позицій серед них можна, з певною часткою умовності, виділити три групи:
1. Організатори розкрадань і найбільш активні учасники злочинів. Зазвичай ці особи мають яскраво виражені антисоціальні установки, сильну корисливу спрямованість. Вони володіють організаторськими здібностями і є визнаними лідерами в злочинному середовищі. Нерідко вони займають високе службове становище в легальній кадрової ієрархії і використовують в злочинних цілях свій адміністративний ресурс і службові можливості.
У теж час ця група «топ-розкрадачів» добре розбирається в господарській діяльності, фінансово-банківських операціях, бухгалтерських розрахунках, професійно знає відповідні розділи і ділянки виробництва, торгівлі, постачання і збуту. Для цієї групи розкрадачів характерний високий освітній рівень, підвищена підприємливість і комунікабельність. Всі вони егоїстичні, розважливі, в основі їхньої діяльності лежать виключно корисливі мотиви, при цьому корисливі устремління зростають у міру «вдалого» завершено черговий кримінальної комбінації. Слід відзначити особливу обережність кримінальних ділків, жорстокість по відношенню до свого найближчого оточення.
2. Розкрадачі-рвачі. Їх життєві установки близькі до відповідних характеристик представників першої групи, але проявляються ці якості в меншій мірі. Будучи активними виконавцями злочинних планів організаторів, вони в той же час можуть, за певних умов, проявити кримінальну ініціативу. Зокрема, члени цієї класифікаційної групи здійснюють дії, які кваліфікуються як ексцес виконавця злочину (ст.36 КК РФ). З членів цієї нерідко, з придбанням злочинного досвіду, висуваються організатори розкрадань, лідери злочинних груп. Виникаючі в силу цього «кримінального зростання» внутрішньогрупові конфлікти, часто набувають досить гострі форми, що іноді закінчуються збройними «розбірками» і замовними вбивствами. Ці обставини необхідно використовувати як у слідчій діяльності, так і особливо, в оперативно-розшуковій роботі, при роз'єднанні злочинних угруповань, вербуванні агентури, припиненні підготовлювані розкрадань, пошуку викрадених матеріальних цінностей та грошових коштів.
3. У третю класифікаційну групу розкрадачів входять особи, які вчиняють розкрадання, ввіреного їм майна в силу своєї моральної нестійкості, під впливом несприятливих життєвих обставин, зловживання алкогольними напоями, а також під тиском погроз, підкупу, шантажу. Негативні, антигромадські установки у цих осіб виражені не так сильно як у представників перших двох груп. Нерідко представники третьої групи при вмілому професійному контакті з ними слідчого дають найцінніші свідчення при виробництві допитів, очних ставках перевірки показань на місці, а також допомагають при огляді та дослідженні документів, виявленні цінностей, виявленні додаткових свідків.
Знання групових типологічних особливостей особистості розкрадачів надає неоціненну послугу для з'ясування всіх деталей способів розкрадань, встановленні нових, раніше невідомих епізодів розкрадань та осіб, причетних до їх вчинення.
З урахуванням психологічних особливостей особистості розкрадачів, слідчий обирає найбільш оптимальні прийоми слідчих дій, прагнути трансформувати конфліктну ситуацію в просту, безконфліктну і отримати вичерпну доказову інформацію про обставини кримінальної справи. Як правило, протидія слідчим з боку розкрадачів-організаторів, передбачає виробництво складної підготовчої роботи і відповідної оперативно-розшукової розробки цих осіб. З іншого боку, розслідування кримінальних справ про розкрадання, вчинених представниками третьої групи, втягнутих у вчинення злочинів іншими людьми, в тому числі і вищестоящими посадовими особами або ж встали на кримінальний шлях в результаті систематичного впливу різних несприятливих обставин, відбувається в більш сприятливих ситуаціях, коли ситуації конфлікту, порівняно легко трансформуються в безконфліктні, а при вмілому використанні тактичних прийомів може виникнути ситуація співробітництва.
Однак якщо представники третьої класифікаційної групи суб'єктів розкрадання діють у складі організованої злочинної групи, то вплив лідерів і організаторів злочинної діяльності буває досить сильним, визначальним рольові функції членів кримінального формування, що веде до виникнення гострих конфліктних ситуацій навіть з другорядними учасниками розкрадань. Тому слідчі повинні враховувати фактори групової психології розкрадачів і обирати найбільш оптимальну тактику виробництва слідчих дій і тактичних операцій.
Розслідування розкрадань, скоєних організованими злочинними групами та злочинними співтовариствами, являє собою складний багатоепізодним процес, що характеризується тактичними й організаційними труднощами. У цій складній слідчої ситуації особливого значення набуває визначення слабкої ланки, в протистоїть слідчому злочинного ланцюга та використанні цієї інформації в процесі розслідування.
Важливим специфічним структурним елементом криміналістичної характеристики розкрадань є характер і розмір шкоди (збитків), завданої присвоєнням або розтратою. Характер шкоди визначається предметом розкрадання - готова продукція, напівфабрикати, сировину, різноманітні товари, різна техніка і транспорт, а також грошові кошти (грошові знаки Росії або іноземних держав). Згідно з приміткою 4 до ст.158 великим розміром визнається вартість викраденого майна, що перевищує 250 000 рублів, а особливо великим - 1000000 рублів. Як правило, тривалість розкрадань в значній мірі визначає розмір завданої злочином матеріальної шкоди. Однак нерідко один або два епізоди розкрадання, скоєних з незначним часовим проміжком можуть привести до особливо великого збитку. Збиток, що заподіюється організованою злочинною групою або злочинним співтовариством розкрадачів зазвичай характеризується особливо великим розміром. У теж час не виключені розкрадання в особливо великому розмірі, вчинені лише одним злочинцем за нетривалий період часу.
Викрадене майно і гроші виявляються:
- у спеціально обладнаних схованках;
- в оселях, гаражах, дачах і інших об'єктах, належать розкрадачам, їх родичам, близьким і знайомим, а також на робочих місцях всіх цих осіб;
- у місцях реалізації викраденого і при транспортуванні викрадених цінностей;
- грошові засоби виявляються також на рахунках у банках, відкритих на підставних осіб, рідше на самих розкрадачів.
Інформація, релевантна "Способи вчинення розкрадань чужого майна, довіреного винним особам."
- Стаття 160. Привласнення чи розтрата Коментар до статті 160
вчинення злочину. 4. Присвоєння як форму розкрадання слід відрізняти від тимчасового позаимствования чужого майна особою, у віданні якого воно знаходилося. Якщо ввірене майно використано незаконно, але без наміру звернути його у свою власність або у власність третіх осіб, дії не повинні розглядатися як розкрадання. За наявності відповідних ознак вони можуть бути - § 3. Форми розкрадання
способом відбувається зазіхання на відносини власності. За цією ознакою розрізняються шість форм хіще-ня: крадіжка, грабіж, розбій, шахрайство, привласнення або розтрата ввіреного - Привласнення чи розтрата (ст. 160 КК)
способу ізрасхо-нання) або його відчуження, тобто продаж, дарування, передача в борг або в рахунок погашення боргу і т.д. На відміну від присвое-ня, яке характеризується як утримання чужого майна, розтрата представляє собою издержание цього майна. Вона зізнається закінченою з моменту фактичного витрачення або відчуження ввіреного винному майна. Склад обо-їхніх злочинів - - Глава 21. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ
розкрадання. 3. Об'єктом розкрадання є відносини власності, тобто суспільні відносини у сфері розподілу матеріальних благ колективного або індивідуального користування. Розкрадання - майнове злочин, тому його предметом не можуть бути об'єкти інтелектуальної власності, а також електрична та теплова енергія. 4. Одним з обов'язкових ознак розкрадання є - § 5. Корисливі злочини проти власності, що не містять ознак розкрадання
розкрадання і збігаються з ними по суб'єктивних ознаками, але не володіють основною ознакою розкрадання. Вилучення чужого майна чи не входить в їх об'єктивну сторону, або вони не пов'язані із зверненням вилученого майна на користь винного або інших осіб і не мають такої мети. Чинне законодавство знає три види корисливих пре-ступленій, які не є розкраданням: вимагання (ст. - 31.1. Криміналістична характеристика розкрадань
способи розкрадання, скоєного шляхом присвоєння, носять значно більш хитрощі і завуальований характер, ніж розкрадання у формі - 8. Привласнення чи розтрата (ст. 160 КК)
способу вилучення майна. Тут за основу був узятий не спосіб вилучення та заволодіння, а посадове становище винного, яким він зловживав при вчиненні розкрадання. Саме ж розкрадання здійснювалося способом, властивим привласнення, розтрату або шахрайства. У чинному КК РФ використання особою свого службового становища передбачено в якості кваліфікуючої ознаки названих злочинів. - Стаття 7.27. Дрібне викрадення
викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати за відсутності ознак злочинів, передбачених частинами другою, третьою і четвертою статті 158, частин другої та третьої статті 159 та частинами другою і третьою статті 160 Кримінального кодексу Російської Федерації, - (в ред. Федерального закону від 31.10.2002 N 133-ФЗ) тягне за собою накладення адміністративного штрафу в - Стаття 163. Вимагання Коментар до статті 163
способом заволодіння чужим майном. 2. Об'єктивна сторона вимагання складається з двох доданків - пред'явлення майнових вимог і загрози заподіяння потерпілому небажаних наслідків, яка служить засобом досягнення винним мети і повинна бути реальною. 3. При відмежуванні вимагання від грабежу і розбою слід враховувати, що якщо при грабежі і розбої насильство - Стаття 7.27. Дрібне викрадення
викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати за відсутності ознак злочинів, передбачених частинами другою, третьою і четвертою статті 158, частин другої та третьої статті 159 та частинами другою і третьою статті 160 Кримінального кодексу Російської Федерації, - (в ред. Федерального закону від 31.10.2002 N 133-ФЗ) тягне за собою накладення адміністративного штрафу в - Стаття 165. Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою Коментар до статті 165
способу, використовуваному при шахрайстві, однак злочин, передбачений статтею коментарів, у зв'язку з відсутністю ознак розкрадання (вилучення майна) таким не є. Збитки власнику чи іншому власникові майна з використанням обману або зловживання довірою може бути заподіяна шляхом ухилення від сплати різних законних платежів, незаконної експлуатації в особистих - § 4. Види розкрадання
способами і заподіяли в сукупності великий збиток, не можуть об'єднуватися єдиної кваліфікацією, так як в межах дрібного розміру квалифи-кація злочину визначається формою розкрадання. Тому, наприклад, крадіжка і розтрата, кожна з яких здійснена в НЕ-великих розмірах, повинні кваліфікуватися самостійно, навіть якщо їх загальний розмір є великим. На практиці зустрічаються - § 2. Поняття та ознаки розкрадання чужого майна
скоєні з корисливої метою протиправні безплатне вилучення і (або) звернення чужого майна на користь винне-го або інших осіб, які заподіяли збитки власнику чи іншому власникові цього майна »(примітка 1 до ст. 158 КК). З наведеного визначення випливають основні ознаки розкрадання чужого майна. Видовим об'єктом виступають відносини власності як родове поняття по - Стаття 161. Грабіж Коментар до статті 161
способу заволодіння майном, має кваліфікуватися за сукупністю, як відповідний злочин проти власності та хуліганство, згвалтування чи інший злочин. 4. Кваліфіковані види грабежу в основному такі ж, як і при крадіжці. Специфічним для грабежу кваліфікуючою ознакою є вчинення його з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, або з погрозою - Стаття 160. Привласнення чи розтрата Коментар до статті 160
спосіб) розкрадання, що присвоєння і розтрата можуть складати при єдиному умислі єдине продовжуваний розкрадання. У тому випадку, коли особа вчиняє з єдиним умислом розкрадання довіреного йому майна, одна частина якого їм присвоюється, а інша частина цього майна розтрачується, скоєне не утворює сукупності злочинів. Склад привласнення чи розтрати матеріальний. Присвоєння вважається - Поняття, зміст, значення і ознаки об'єктивної сторони злочину
спосіб соверш-я діяння, знаряддя або засоби його соверш-я. Тільки 1 з Указ. вище ознак об'єктивної сторони переступив-я постійно присутня в конкр-их складах переступив-й. Інші ознаки мають місце тільки в окремих конкр-их складах. Наслідки і причинний зв'язок зустрічаються досить часто, а інші ознаки - місце, час, спосіб, засоби, обстановка - значно рідше. У - Коментар до статті 7.27
скоєні з корисливої метою протиправне безплатне вилучення і (або) звернення чужого майна на користь винного або інших осіб, які заподіяли збитки власнику чи іншому власникові цього майна. Крадіжка являє собою таємне викрадення чужого майна, шахрайство - розкрадання чужого майна або придбання права на вказане майно шляхом обману або зловживання довірою.