| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
в) свобода пересування, вибір місця проживання та гарантії заснованих на них прав |
||
|
Одним з найбільш актуальних у сучасний період є питання про свободу пересування, вибору місця проживання, свободу залишати Республіку Білорусь і безперешкодно повертатися назад. Тут справа не тільки в прописці (хоча це питання - одне з принципових і часто торкається громадянами при зверненні їх до Конституційного Суду), але і в реалізації громадянами ряду інших прав: житлових, трудових та ін Предметом розгляду в Конституційному Суді вже були норми юридичних актів, що стосуються зазначених прав. Так, Конституційний Суд підтвердив право громадян Республіки Білорусь на покупку квартир, житлових будинків в населених пунктах Білорусі незалежно від місця проживання, включаючи і випадки проживання їх за кордоном (деякі особливості допустимі для м. Мінська як столиці нашої держави), про неконституційність залучення посадових осіб до адміністративної відповідальності за прийом на роботу без прописки, про впорядкування справляння плати за житлові приміщення і комунальні послуги у зв'язку з проживанням громадян не за місцем прописки та ін Щодо справляння плати за прийом на роботу іногородніх вважаємо, що при помірності такої плати це припустимо. Як неконституційну оцінив би норму, що передбачає в деяких випадках обмеження для постановки на облік громадян, які бажають поліпшити житлові умови, в залежності від терміну проживання в тому чи іншому населеному пункті. Особливий інтерес в плані реалізації громадянами Республіки Білорусь закріпленого в статті 30 Конституції права на свободу пересування представляє справу з питання про конституційність правових актів, що передбачають проставлення відміток у паспортах громадян Республіки Білорусь для тимчасового виїзду за кордон. Висновок по ньому було оголошено Конституційним Судом 27 вересня 2002 Провадження по справі було порушено за пропозицією Палати представників Національних зборів Республіки Білорусь. Відповідно до Закону "Про порядок виїзду з Республіки Білорусь і в'їзду в Республіку Білорусь громадян Республіки Білорусь", іншими нормативними правовими актами громадянин, перш ніж виїхати за кордон, повинен не тільки отримати візу, оформити інші документи, а й поставити в паспорті відмітку (штамп), який свідчить про те, що у нього немає обмежень на виїзд за кордон. У тому, що певні обмеження для виїзду за кордон можуть бути передбачені в законодавстві, немає чогось сверхособенного (наприклад, коли громадянин, який бажає тимчасово виїхати за кордон, ухиляється від виконання зобов'язань, накладених на нього судом, до виконання зобов'язань обмежується у праві на виїзд, то тим самим захищаються інтереси відповідних осіб). Інша справа, що вони (ці обмеження) повинні визначатися тільки законом і в повній відповідності зі статтею 23 та іншими статтями Конституції Республіки Білорусь, з тим щоб не порушувалася природа закріплених в них прав і свобод. Обмеження для тимчасового виїзду повинні бути розумними і справедливими. Держава, як це передбачено в статті 59 Конституції, зобов'язана приймати всі доступні йому заходи для створення такого внутрішнього і міжнародного порядку, при якому найбільш повно здійснюються права і свободи особистості, і насамперед ті, що передбачені Конституцією, включаючи і право на свободу пересування, виїзду з Республіки Білорусь і безперешкодного повернення назад. Реалізації цього права сприяє і та обставина, що вже зараз завершується видача паспортів нового зразка, які відповідають міжнародним стандартам і дійсні, як це прямо вказано на сторінці 29 паспорта, для виїзду за кордон. Додаткове проставлення відміток (штампів) в паспорті, яке деколи пояснюється необхідністю контролю за особами, що мають тимчасове обмеження на виїзд, є не тільки зайвим обтяженням для громадян, але й невідповідним з проголошеними в Конституції цілями. Тому найбільш оптимальним варіантом забезпечення конституційних прав громадян є якнайшвидше завершення створення сучасної системи обліку осіб, щодо яких у суворій відповідності з Конституцією встановлені обмеження на виїзд, що має виключити проставлення будь-яких відміток у паспортах абсолютного більшості громадян. Враховуючи, що для створення такої системи необхідно час, а існуючий нині підхід в законодавстві і на практиці в певній мірі захищає інтереси держави і тих громадян, які перебували з тимчасово виїжджають за кордон особою в правових відносинах, Конституційний Суд передбачив свого роду перехідний етап до повної реалізації закріпленого в статті 30 Конституції права. Раді Міністрів Республіки Білорусь, іншим уповноваженим державним органам запропоновано в можливо короткі терміни, але не пізніше 31 грудня 2005 р., завершити створення такої системи обліку, застосування якої дозволить використовувати загальногромадянський паспорт в якості документа для виїзду з Республіки Білорусь без проставлення відмітки. Безумовно, що Уряд може створити таку систему і в більш короткий термін, тоді реалізація даного Висновку буде більш швидкою. За інформацією компетентних органів для переходу до такої системи буде потрібно 3 - 4 млн. доларів. За її створення однозначно висловився Державний комітет прикордонних військ Республіки Білорусь. Вже зараз на ряді прикордонних переходів така система створена і її просто слід поширити на всі пункти пропуску. До цього визнано допустимим проставлення відмітки в паспорті для тимчасового виїзду за кордон, передбачене нормативними актами, явившимися предметом перевірки. Крім того, Національним зборам рекомендовано вже нині розглянути питання про вдосконалення Закону "Про порядок виїзду з Республіки Білорусь і в'їзду в Республіку Білорусь громадян Республіки Білорусь" з метою його більшої гуманізації та усунення зайвих перешкод для реалізації громадянам їх конституційних прав, більш справедливого рішення питань, пов'язаних зі сплатою державного мита при виїзді за кордон. Визначаючи свою позицію, Конституційний Суд виходив з визнання права громадян на свободу пересування як невід'ємного. А встановлення обмежень для тимчасового виїзду окремих громадян за кордон можливо строго відповідно до статті 23 Конституції і має відповідати цілям і принципам демократичної правової держави. Враховувалася і зарубіжна практика. Наприклад, у Латвії представники прикордонної охорони в пунктах пропуску на державному кордоні цієї країни перевіряють наявність візи, а також здійснюють "комп'ютерну" перевірку всіх виїжджають за кордон осіб. Виїзд громадян з Литви в інші держави регламентується тільки Конституцією. Дія інших документів у цій області скасовано в 1999 році. Цікаво, що після прийняття зазначеного рішення на адресу Міністерства закордонних справ надійшов лист виконуючого обов'язки директора Бюро з демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ) ОБСЄ Стівена Вагенсела, що стосується Висновку Конституційного Суду Республіки Білорусь про скасування відмітки в паспорті, роздільної виїзд за кордон. У листі зазначено задоволення ухваленим рішенням, згідно з яким громадяни Республіки Білорусь в найближчому майбутньому зможуть подорожувати за кордон за своїм національним паспортом без будь-яких додаткових процедур. На думку виконуючого обов'язки директора БДІПЛ, цей крок наблизить Білорусь до виконання зобов'язань, передбачених Гельсінською Заключним Актом та іншими документами ОБСЄ. БДІПЛ також вітала ідею створення централізованого реєстру громадян, як це передбачено у Висновку Конституційного Суду, і висловила надію, що разом з розглядом скасування системи прописки це сприятиме подальшому дотриманню права на свободу пересування і вибору місця проживання в Республіці Білорусь. Розгляд справи в Конституційному Суді не завжди означає, що рішення буде винесено на користь звернувся. Так, 9 жовтня 2002 Конституційним Судом прийнято рішення "Про конституційності встановлення місцевого збору з фізичних осіб при перетині ними кордону Республіки Білорусь через контрольно-пропускні пункти". Дане рішення винесено у зв'язку з колективною скаргою громадян з приводу стягнення з них плати на прикордонних переходах. Конституційним Судом дане звернення розглянуто на підставі частини першої статті 116 та частини четвертої статті 122 Конституції Республіки Білорусь. Предметом конституційного контролю були рішення Брестського обласного, Брестського міського, Кам'янецького районної Рад депутатів, якими на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць зокрема, був встановлений місцевий збір з фізичних осіб при перетині ними кордону Республіки Білорусь через контрольно-пропускні пункти, розташовані на території цих Рад. Вивчення нормативних правових актів, практики їх застосування показало наступне. До виключної компетенції місцевих Рад депутатів Конституція відносить встановлення відповідно до закону місцевих податків і зборів. Законом "Про бюджет Республіки Білорусь на 2002 рік" визначено перелік таких податків і зборів, які можуть вводити обласні, Мінський міський Ради депутатів, Ради депутатів базового територіального рівня. У їх числі зазначені і збори з фізичних осіб при перетині ними кордону через контрольно-пропускні пункти Республіки Білорусь. Конституційний Суд виходив з того, що рішення Брестського обласної Ради депутатів від 21 грудня 2001 р. № 294 про передачу міським та районним Радам депутатів повноважень по введенню зазначеного збору є правомірним. Рішеннями Брестського міської Ради депутатів запроваджено місцевий збір при перетині контрольно-пропускного пункту "Варшавський міст", пункту митного оформлення № 104 "Брест-Центральний", Кам'янецького районної Ради депутатів - через контрольно-пропускний пункт "Песчатка", Брестського районної Ради депутатів - через контрольно-пропускні пункти "Домачево - Словатичи" і "Томашівка". Заявники у своїй скарзі звертали увагу на те, що збір з фізичних осіб стягується при перетині ними кордону Республіки Білорусь через контрольно-пропускні пункти без надання їм додаткових послуг. У цьому зв'язку Конституційний Суд зазначив, що мита і збори відносяться до грошових повинностям, що стягуються в індивідуальному порядку не за послугу, а у зв'язку з діями державних органів при реалізації ними деяких своїх державно-владних повноважень. У даному випадку фізичним особам надається можливість перетнути кордон Республіки Білорусь через контрольно-пропускні пункти при реалізації ними права на виїзд за кордон. Отримані кошти від збору спрямовуються на поліпшення інфраструктури та благоустрою контрольно-пропускних пунктів та прилеглих прикордонних застав, фінансування заходів з регулювання проїзду, забезпечення громадського порядку, організацію прибирання, освітлення на прикордонних переходах, на утримання інженерного обладнання та інші потреби, пов'язані з діяльністю державних органів з забезпечення ними можливості реалізації громадянами свого права на виїзд за територію Республіки Білорусь. У цьому зв'язку рішення місцевих Рад депутатів у частині встановлення місцевих зборів при перетині громадянами кордону Республіки Білорусь визнані правомірними як прийняті в межах Конституції і законів Республіки Білорусь. У Конституційному Суді Республіки Білорусь розглянуто звернення Міністерства внутрішніх справ щодо вдосконалення діючого інституту прописки громадян Республіки Білорусь і схеми його подальшого правового регулювання. У зверненні також зазначено, що діючий інститут прописки, будучи важливим елементом здійснення правоохоронної діяльності держави, відіграючи важливу роль у забезпеченні виконання громадянами своїх зобов'язань, контролю за міграцією населення, продовжує регулюватися законодавством СРСР. Проаналізувавши положення Конституції, норми міжнародно-правових актів, законодавство про паспортну систему, Конституційний Суд зазначив, що відповідно до статті 30 Конституції громадяни Республіки Білорусь мають право вільно пересуватися і обирати місце проживання в її межах. Дана норма знаходить відображення і в статті 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, де вказується, що кожному, хто законно перебуває на території будь-якої держави, належить, у межах цієї території, право на вільне пересування і свобода вибору місця проживання. Зазначена конституційна норма безпосередньо стосується діючих адміністративно-правового інституту прописки - виписки громадян, паспортної системи в цілому. Тому в статті 6 Закону від 15 березня 1994 "Про порядок набуття чинності Конституцією Республіки Білорусь" передбачалось ухвалення протягом двох років нормативного акту, що регулює перехід до реалізації громадянами права вільного пересування і вибору місця проживання в межах Республіки Білорусь, закріпленого в статті 30 Конституції. Верховна Рада не виконав даного законодавчого вимоги. В результаті паспортна система Республіки Білорусь функціонує в значній мірі на основі законодавства СРСР, яке не відповідає ні вимогам Конституції, ні велінням часу. Конституційний Суд зазначив, що чинний адміністративно-правовий інститут прописки перешкоджає вільному підприємництву і руху робочої сили і власності, розвитку ринкових відносин, суттєво обмежує конституційне право на вільне пересування і вибір місця проживання. Приписи статті 30 та інших норм Конституції повинні виступати в якості своєрідного категоричного імперативу, що зобов'язує здійснити перехід від інституту прописки, що має дозвільний характер, до реєстраційній системі обліку громадян з повідомної основою. Слід мати на увазі, що реєстраційний порядок аж ніяк не виключає можливості обмеження свободи пересування і вибору місця проживання. Однак це має грунтуватися виключно на приписах Конституції. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "в) свобода пересування, вибір місця проживання та гарантії заснованих на них прав" |
||
|
||