|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
11.1. Право власності юридичних осіб
|
|
Власність юридичних осіб - це одна з різновидів приватної власності.
Наявність майна на праві власності є необхідною умовою участі більшості юридичних осіб у цивільному обороті (виняток - унітарні підприємства та установи, які володіють майном на праві господарського відання або оперативного управління). Засновники (учасники) юридичних осіб зберігають щодо майна юридичної особи права вимоги або взагалі не мають на це майно жодних прав.
Майно юридичних осіб підпадає під загальні норми закону, регулюючі зміст права власності, підстави його виникнення і припинення. Порядок безпосереднього управління і розпорядження майном юридичної особи визначається її установчими документами.
Об'єктом права власності юридичної особи може бути будь-яке, не вилучене з обігу майно. Майно, обмежене в обороті, може належати юридичній особі тільки за наявності відповідного дозволу. Певний вплив на об'єкти , які можуть перебувати у власності юридичних осіб, надає наявність у деяких з них спеціальної правоздатності.
За загальним правилом кількість і вартість майна юридичної особи не обмежуються.
Майно господарського товариства або товариства складається з формованого його засновниками (учасниками) статутного (складеного) капіталу і майна, придбаного з інших підстав (угоди та ін.)
Управління та розпорядження майном товариства здійснюють повні товариші, а управління і розпорядження майном товариства - спеціально створювані органи суспільства. Відносно товариств встановлені мінімальний розмір статутного капіталу, а також обов'язкові фонди цільового призначення (наприклад, резервний фонд). Якщо на кінець фінансового року вартість чистих активів товариства стає меншою від мінімального розміру статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації.
При виході з товариства або товариства (крім акціонерного товариства) учаснику видається або виплачується належна йому частка майна товариства або товариства і, відповідно, зменшується вартість майна юридичної особи. Вихід акціонера з акціонерного товариства можливий тільки шляхом відчуження акції іншому акціонеру або третій особі. В результаті вартість майна акціонерного товариства не зменшується.
Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів у процесі ліквідації господарського товариства або товариства, розподіляється між його учасниками пропорційно до їхніх часток. Законом передбачається коло осіб, що володіють переважним правом на отримання належної їм частки майна, що залишилося після ліквідації відповідного юридичної особи (наприклад, вкладники в командитному товаристві).
Як виробничий, так і споживчий кооператив є власником належного йому майна. Кооперативу на праві власності може належати будь-яке майно, не вилучене з обігу, а майно, обмежене в обороті, - з дотриманням встановлених обмежень. Споживчий кооператив як некомерційна організація володіє спеціальною правоздатністю, що дещо обмежує перелік майна, яким він може мати на праві власності.
Управління та розпорядження майном кооперативу здійснюють спеціально створювані органи управління кооперативу. Власністю кооперативу є формований його членами пайовий фонд, а також майно, придбане кооперативом з інших підстав. У законі або статуті кооперативу може бути передбачено створення різних цільових фондів, у тому числі неподільних (наприклад, створення резервного фонду у виробничому кооперативі). При виході з кооперативу члену виплачується вартість його паю або видається майно, відповідне вартості паю. Залишилося після ліквідації кооперативу майно розподіляється між його членами.
Власністю некомерційних організацій є майно, передане їм їх засновниками (учасниками), а також майно, придбане на інших підставах. Зазначені організації мають право використовувати належне їм на праві власності майно тільки відповідно до цілей їх діяльності, визначеними в установчих документах.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна "11.1. Право власності юридичних осіб" |
- ПРОГРАМА КУРСУ "ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО"
--- --- У текст програми, опублікованій в цьому томі підручника раніше (у 2004, 2005, 2006 рр..), внесено зміни і доповнення, обумовлені зміною і розвитком сучасного законодавства у сфері житлових відносин, а також в галузі електроенергетики, капітального будівництва, транспортної діяльності та деяких інших, які зажадали оновлення та
- 32. Поняття і зміст права власності
Прийнято розрізняти право власності в об'єктивному і суб'єктивному сенсі. Право власності в об'єктивному значенні - це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини з привласнення матеріальних благ і забезпечують власнику право володіння, користування і розпорядження майном у межах, встановлених законодавством. У суб'єктивному сенсі під правом власності
- 34. Власність фізичних і юридичних осіб. Державна і муніципальна власність
Законодавство виділяє такі форми власності: 1) приватна власність (власність громадян і власність юридичних осіб), 2) державна власність (федеральна, що належить РФ, і власність суб'єктів РФ), 3) муніципальна власність (власність міст, селищ та інших муніципальних утворень). Залежно від форми власності виділяються
- ВСТУП
Росіяни люблять і поважають свою країну, пишаються Конституцією. І це правильно, оскільки росіяни - великий народ, а Російська Федерація - єдина країна в світі, в якій кожен її громадянин може реалізувати себе повною мірою, якщо, звичайно, він цього захоче. У Росії все більш зміцнюються основи демократичного устрою. Свідченням цього є переорієнтація законодавства
- § 3. Джерела муніципального права.
Джерелами муніципального права є: 1. Конституція Російської Федерації, яка закріпила місцеве самоврядування як одну з основ конституційного ладу, а також встановила, що органи місцевого самоврядування не входять до системи органів державної влади (ст. 12). Правовому регулюванню місцевого самоврядування в Конституції Російської Федерації присвячена гл. 8 "Місцеве
- § 4. Муніципальної-правові норми, інститути, суб'єкти.
Будучи єдиним за змістом, муніципальне право при цьому складається з відносно автономних, але пов'язаних між собою складових частин. Муніципальної-правова норма - це первинний елемент системи муніципального права. У сукупності муніципальної-правові норми утворюють галузь муніципального права. Під муніципальної-правовими нормами розуміються правові норми, що регулюють суспільні
- § 1. Основні теорії місцевого самоврядування.
У науці муніципального права сформувався цілий ряд теорій місцевого самоврядування, в яких по-різному розглядається його сутність. Найбільш вірною видається класифікація Л. Велихова, який виділяє наступні теорії місцевого самоврядування: вільної громади, громадську (господарську) і державну. --- Див: Веліхов Л. Основи міського
- § 1. Організація місцевого самоврядування в містах федерального значення.
Для міста Москви, міста федерального значення як суб'єкта Російської Федерації, встановлено певні особливості в організації місцевого самоврядування. Викликано це тим, що місто Москва має складну адміністративний поділ, в тому числі і соціальну, транспортну інфраструктуру, що вимагає централізованого забезпечення і обслуговування. Територіальними одиницями міста Москви є
- Глава 5. ГАРАНТІЇ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
Гарантії здійснення місцевого самоврядування в Російській Федерації визначаються і забезпечуються державою в особі федеральних і регіональних органів державної влади. Вони мають різноманітний характер і можуть бути об'єднані в дві основні групи: загальні гарантії місцевого самоврядування та спеціальні (юридичні) гарантії місцевого самоврядування. У статті 12 Конституції Російської
- § 1. Муніципальне майно.
У власності муніципальних утворень може перебувати: майно, призначене для вирішення встановлених Федеральним законом "Про загальні принципи місцевого самоврядування в Російській Федерації "питань місцевого значення; майно, призначене для здійснення окремих державних повноважень, переданих органам місцевого самоврядування, у випадках, встановлених федеральними та
|