|
Legisactio per pignoris capionem була найдавнішої виконавчої легісакціей, що мала на меті здійснення певних правових вимог. В особливо визначених випадках кредитор міг сам, без магістрату, відняти у боржника річ. Так як процес по legisactio per pignoris capionem проходив позасудовому і на ньому не зобов'язані були бути присутніми обидві сторони (565), деякі римські юристи оскаржували це властивість даного виду легісакціі. Переважала думка, що сторони все ж мають бути присутні, так як виконавець зобов'язаний був здійснити всі необхідні формальності, приписані для досягнення мети цієї легісакціі. (566)
Право користуватися цією легісакціей і захоплювати чуже майно мали, наприклад, воїни у особи, яке їм заборгувала плату.
|
- 35. ЛЕГІСАКЦІОННИЙ ПРОЦЕС
per sponsionem praeiudicialem. Був пізнішим зміною legis actio sacramento. Сторона, що програла втрачала третину спірної суми на користь виграла. Полягав у запрошенні з'явитися через 30 днів для отримання сповіщення про призначення судді; - legis actio per manus iniectionem - речовий позов допомогою накладення руки. Застосовувався при наявності судового рішення або несплаті визнаного боргу.
- Процес по приватноправових спорах
pereg-rinus для суперечок з чужинцями і urbanus для суперечок між римлянами), а при виникненні спорів, пов'язаних з ринком, - курульне едил. Крім звертався з позовом викликалася також друга сторона. Виклик її аж до застосування сили проводився за правилами in jus vocatio (виклик для вирішення питання про право). Сторони повинні були з'явитися особисто, так як представництво не допускалось і
- 56. ЗАСТАВНЕ ПРАВО. ФОРМИ ЗАСТАВИ. ВСТАНОВЛЕННЯ, ЗАХИСТ І ПРИПИНЕННЯ ЗАСТАВНОГО ПРАВА
pignoris) мав місце в тому випадку, коли річ коштувала дорожче, ніж було зайнято у кредитора, то кредитор мав право ще раз перезаставити річ. На практиці мала місце чергу кредиторів; 4) застава зобов'язань - спосіб гарантії інших зобов'язань (наприклад, отримання нової позики гарантувалося передачею в заставу боргової розписки від іншого боржника), 5) заставу сервітутів. Застава захищався
- § 3 Загальне поняття про легисакционном, формулярном і екстраординарному процесах
legisactio пояснюються двояко: або (за словами Гая) такі вирази відбуваються тому, що ці форми процесу були створені законами, або ж від того, що претензії сторін у легисакционном процесі повинні бути виражені словами відповідного закону (і отже, тільки за умови, якщо дана претензія підходить під текст якого-небудь закону і можна було її здійснити). Однак наведене
- 36 ЗАСТАВНЕ ПРАВО. ФОРМИ ЗАСТАВИ. ВСТАНОВЛЕННЯ, ЗАХИСТ І ПРИПИНЕННЯ ЗАСТАВНОГО ПРАВА
pignoris) - форма застави. Якщо річ коштувала дорожче, ніж було зайнято у кредитора, то кредитор мав право ще раз перезаставити річ; 6) застава зобов'язань - форма застави, коли отримання нової позики гарантувалося передачею в заставу боргової розписки від іншого боржника; 7) застава сервітутів. Застава встановлювався договором, легатом або законом. Захист застави здійснювалося
- § 228. Stipulatio
per pegnoris capionem, поки не були введені condictiones або строгі позови цивільного права (actiones stricti juris). Condictiones служили для захисту кредиторів і в класичному, і в посткласичному праві. Condictio certae creditae pecuniae служила засобом отримання кредитором боргу за вимогами certam creditam pecuniam. За цим позовом суддя виносив вирок, коли переконувався, що вимога
- § 340. Legisactio sacramento
legisactio sacramento in
- § 341. Legisactio per judicis postulationem
legisactio sacramento, так як суддя призначався відразу на вимогу позивача і не брався
- § 342. Legisactio per condictionem
legisactio sacramentum і legisactio per judicis
- § 343. Legisactio per manus injectionem
per manus injectionem був основним видом виконавчого позову, що застосовувався в легисакционном процесі. Він служив для покарання боржника (персональна розправа). Legisactio per manus injectionem проводився, коли зобов'язання боржника було підтверджено судовим рішенням на підставі будь-якої легісакціі або визнано перед магістратом. До виконання доходило, якщо боржник у строк 30 днів
|