| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
ГЛАВА 15. ДОГОВІР УПРАВЛІННЯ МАЙНОМ |
||
|
Поняття та загальна характеристика договору управління майном. Договору управління майном присвячена гл. 70 ЦК України. Згідно зі ст. 1029 ЦК України договором, управління майном є такий договір, за яким одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Договір управління майном є двостороннім (права та обов'язки виникають у двох сторін - установника управління та управителя), реальним (вважається укладеним з моменту передачі майна управителю), відплатним (управління майном здійснюється за винагороду) та каузальним (договір не буде мати юридичної сили, якщо він не спрямований на досягнення визначеної мети, якою є добросовісне управління майном). Суб'єктами договору управління майном є установник управління та управитель, а у випадках, передбачених договором, - також вигодонабувач. Установником управління є власник майна (ч. 1 ст. 1032 ЦК України). Саме власник визначає мету договору управління майном, обсяг переданих повноважень, а також особу, в інтересах якої управитель повинен діяти. Установником управління може виступати як індивідуальний власник, так і співвласники, яким майно належить на праві спільної часткової або спільної сумісної власності. Наприклад, подружжя має право передати належне їм на праві спільної власності майно (наприклад, будинок) в управління, але тільки за взаємною згодою. Якщо майно належить на праві власності юридичній особі, то вона також може виступати установником управління майном. ЦК України (ч. 2-5 ст. 1032) встановлює випадки, коли установником управління може бути й інша особа. Так, якщо власником майна є: 1) фізична особа, місцеперебування якої невідоме або її визнано безвісно відсутньою, установником управління є орган опіки та піклування; 2) малолітня особа або фізична особа, яка визнана недієздатною, установником управління може бути опікун або орган опіки та піклування; 3) неповнолітня особа, установником управління є ця особа за дозволом батьків (усиновлювачів) або піклувальника; 4) особа, цивільна дієздатність якої обмежена, установником управління є її піклувальник. Крім того, установником управління можуть виступати і невлас-ники-володільці виключних та зобов'язальних прав. Так, при передачі в управління державного чи комунального майна установником управління майна вправі бути лише орган, уповноважений власником. Наприклад, управління акціями (частками) товариств, які перебувають у державній власності, здійснює Фонд державного майна1. Управління майном потребує спеціальних навичок і знань, тому це викликає необхідність передати його в управління професіоналам. Управителем може бути суб'єкт підприємницької діяльності. Він діє без довіреності. Управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Цивільне законодавство встановлює певні обмеження щодо осіб, які можуть бути управителями. Відповідно до ч. 2 ст. 1033 ЦК України управителем не може бути орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самовря-дування. Крім того, вигодонабувач не може виступати одночасно й управителем (ч. З ст. 1033 ЦК України). Вигодонабувач - це особа, вказана в договорі установником управління, яка має право набувати вигоди від майна, переданого в управління. Дана особа не бере участі в договорі, але має власну заінтересованість від процесу використання майна, переданого в управління. 1 Пункт 2 Порядку управління акціями (частками), які перебувають у державній власності, господарських товариств, створених за участю Фонду державного майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2001 р. Мі> 518. Вигодонабувачами можуть виступати фізичні особи (як підприємці, так і не підприємці), юридичні особи, держава тощо. Однак, як уже зазначалося, вигодонабувачем не може бути управитель. Істотними умовами договору управління майном є (ст. 1035 ЦК України): - перелік майна, що передається в управління (предмет договору); - розмір і форма плати за управління майном. Договір управління майном буде вважатися укладеним, якщо сторони досягнуть згоди з усіх істотних умов договору. Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно (ч. 1 ст. 1030 ЦК України). До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання, сировина, продукція та інші види майна, що передбачені для діяльності підприємства, а також право на торгову марку, права вимоги та інші права, якщо інше не передбачено договором або законом. В управління може бути передане майно, що перебуває у приватній, державній або комунальній власності. Крім того, згідно з ч. 1 ст. 1039 ЦК України в управління може передаватися майно, що є предметом договору застави. Майно, яке є предметом даного договору, має бути відокремлене від іншого майна установника управління і від майна управителя. Майно, набуте управителем у результаті управління майном, включається до складу отриманого в управління майна. Не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом (ч. 2 ст. 1030 ЦК України). Наприклад, ч. 5 ст. 32 ЦК України встановлює, що за наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права, тобто право управління грошовими коштами таких осіб покладається на їх батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Але грошові кошти можуть входити до складу майнового комплексу, що передається в управління (наприклад, до складу підприємства як майнового комплексу входять і належні підприємству гроші). Звернення стягнення на майно, передане в управління, за вимогою кредитора установника управління не допускається, крім випадку визнання установника управління банкрутом або звернення стягнення за вимогою заставодержателя на майно, що є предметом договору застави (ст. 1040 ЦК України). Розмір плати за управління майном визначається за домовленістю сторін. Форма винагороди управителя може бути різною. Вона може сплачуватися у вигляді відсотків від доходів, отриманих у результаті управління майном; її може бути встановлено в твердій грошовій сумі, що сплачується, наприклад, щомісяця чи після закінчення управління майном. Якщо вигода від використання майна виражена в натурі, то винагорода може бути встановлена також у натуральній формі. Можлива й змішана форма виплати винагороди. Відповідно до ст. 1029 ЦК України установник управління передає управителеві майно в управління на певний строк. Строк є важливою умовою даного договору, оскільки управитель не виступає власником майна під час управління і після спливу строку, визначеного в договорі, повинен повернути майно установнику управління. Строк управління майном встановлюється в договорі управління майном (ч. 1 ст. 1036 ЦК України). Якщо ж сторони не визначили строку дії даного договору, він вважається укладеним на п'ять років. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору управління майном після закінчення його строку договір вважається продовженим на такий самий строк і на тих же самих умовах. Таким чином, це звільняє сторони договору управління майном від необхідності укладання нового договору в разі виникнення бажання продовжити їх співпрацю на тих самих умовах. Договір управління майном укладається у письмовій формі. Якщо предметом договору управління є нерухоме майно, він підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "ГЛАВА 15. ДОГОВІР УПРАВЛІННЯ МАЙНОМ" |
||
|
||