ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Людмила Іногамова-Хегай, Олексій Рарог, Олександр Чуча. Кримінальне право Російської Федерації. Загальна частина. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

§ 3. Категорії злочинів


КК 1996 р. вперше на законодавчому рівні класифікувати-рова злочину залежно від характеру і ступеня загально-жавної небезпеки діяння. Стаття 15 КК виділила наступні категорії злочинів: невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.
КК 1960 р. містив такі поняття, як тяжкі злочини, особливо тяжкі злочини, а також не становлять великої суспільної небезпеки. Разом з тим у законі відсутні ознаки кожної із зазначених категорій, не було єдиного кри-терия їх класифікації. Виділяються наукою кримінального права категорія менш тяжких злочинів у законі відображення не знаходила.
Стаття 15 КК говорить, що злочинами невеликої важки-сти зізнаються навмисні і необережні діяння, за вдосконалення-шення яких максимальне покарання, передбачене КК, не перевищує двох років позбавлення волі.
Злочинами середньої тяжкості зізнаються навмисне-ні діяння, скоєння яких максимальне покарання, передбачене КК, не перевищує п'яти років позбавлення волі, і необережні діяння, скоєння яких максимальне

покарання, передбачене КК, перевищує два роки позбавлення волі.
Тяжкими злочинами визнаються умисні діяння, скоєння яких максимальне покарання, передбачений-ве КК, не перевищує 10 років позбавлення волі.
Особливо тяжкими злочинами визнаються умисні діяння, скоєння яких КК передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 10 років або більш суворе наказаніе1.
Дана класифікація є природною, тобто заснованої на істотному ознаці, що визначається природою злочину, а саме його суспільної небезпеки. Оскільки громадська небезпека не може бути сприйнята безпосередньо зовнішнім показником, формалізацією цієї небезпеки прийнято вважати санк-цію. Розмір покарання, передбачений в санкції статті, відображаючи-ет ступінь суспільної небезпеки злочину і дозволяє срав-нить ступінь суспільної небезпеки різних злочинів.
У той же час розмір покарання завжди чітко визначений у санкціях статей. Дана обставина не залишає можливо-сти для суддівського розсуду при віднесенні злочину до тієї чи іншої категорії.
Додатковим показником, що його більш точної класифікації злочинів, є форма вини. Так, Престо-полон невеликої та середньої тяжкості можуть бути як умиш-лені, так і необережні діяння. Тяжкі та особливо тяжкі пре-ступления можуть відбуватися лише зумисне.
Таким чином, формалізованими критеріями поділу пре-ступленій на категорії виступають максимум санкції статті Особливої ??частини КК і форма провини. Законодавцем виділені чотири категорія умисних злочинів і два - здійснювали-мих з необережності.
1 Наведена класифікація відображає сучасні уявлення ня науки кримінального права з даного питання (див.: Клас-сификация злочинів і її значення для органів внутрішніх справ / Під ред. Н.І: Загородникова. М. , 1983; Кривоченко Л.М. Класифіка-ція злочинів. Харків, 1979).

Виходячи з даної класифікації, до злочинів невеликої тяжкості слід віднести такі злочини, як побої (ст. 116
КК), залишення в небезпеці (ст. 125 КК) , невиконання зобов'язаний-ностей по вихованню неповнолітнього (ст. 156 КК), непра-вомерний доступ до комп'ютерної інформації (ч. 1 ст. 272 ??КК).
Злочинами середньої тяжкості є, наприклад, вимиємо-гательства (ч. 1 ст. 163 КК), втягнення неповнолітнього у вчинення антигромадських дій (ч. 1, 2 ст. 151 КК), що не-законне заняття приватною медичною практикою або приватної фармацевтичною діяльністю (ст. 235 КК).
Тяжкі злочини - це масові заворушення (ч. 1, 2 ст. 212 КК), умисне заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю (ст. 111 КК), захоплення заручника (ч. 1 ст. 206 КК) , винесення заве-домо неправосудного вироку суду до позбавлення волі або спричинило інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 305 КК) та ін
До особливо тяжких злочинів слід віднести вбивство (ст. 105 КК) , державну зраду (ст. 275 КК), посягання на життя державного чи громадського діяча (ст. 277
КК), диверсію (ст. 281 КК) та ін
Значення категоризації злочинів полягає в тому, що вона звернена до законодавця і зобов'язує враховувати її при конст-руірованіі кримінально-правових інститутів і норм1. У зв'язку з цим категоризацію злочинів слід визнати важливим прийомом законодавчої техніки.
Розподіл злочинів на категорії залежно від ступеня їх суспільної небезпеки має не тільки теоретичне, а й практичне значення. Віднесення діяння до тієї чи іншої катего-рії може мати такі правові наслідки, як визначення виду рецидиву (ст. 18 КК), караність готування до Престо-полон (ч. 2 ст. 30 КК), визначення режиму відбування покарання у вигляді позбавлення волі (ст. 58 КК); впливає на визначення по-рядка призначення покарання за сукупністю злочинів (ст. 69 КК), на правила скасування умовного засудження (ст. 74 КК), на звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дея-них каяттям ( ст. 75 КК), примиренням з потерпілим
1 Див: Курс кримінального права. Т. 1 / За ред. Н.Ф. Кузнєцової, І.М. Тяж-
кової. М., 2002. С. 154.

(Ст. 76 КК) або із закінченням терміну давності (ст. 78 КК); впливає на правила умовно-дострокового звільнення від відбування на-казания (ст. 79 КК), заміни невідбутої частини покарання більш м'яким (ст. 80 КК), звільняючи від покарання у зв'язку із змінами-ем обстановки (ст. 801 КК), відстрочки відбування покарання бере-менним жінкам і жінкам, які мають малолітніх дітей (ст. 82 КК), звільнення від відбування покарання у зв'язку з исте-чением строків давності обвинувального вироку суду (ст. 83
КК), погашення судимості (ст. 86 КК), призначення покарання неповнолітнім (ст. 88 КК), а також на застосування прин-дітельних заходів виховного впливу (ст. 90 КК), освобо-ждение від покарання неповнолітніх (ст. 92 КК), застосований-ня до них умовно-дострокового звільнення від відбування нака-зания (ст. 93 КК), визначення строків давності (ст. 94 КК) і строків погашення судимості (ст. 95 КК).
Санкції, які обираються законодавцем за конкретні переступив-лення, не можуть визначатися незалежно від віднесення пре-ступления до певної категорії.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 3. Категорії злочинів "
  1. Глава 41 Розвиток права в умовах" неоабсолютізма "
    категорія нерухомості - тимчасово-заповідні землі). Речі ділилися на: 1) головні і приналежності: 2) роздільні і нероздільні: 3) споживані і неспоживна: 4) замінні і незамінні: 5) тлінні і нетлінні: 6) вилучені з обігу і неіз'ятие з обігу. Закон давав визначення власності: "Влада, встановлена ??цивільними законами, виняткова і незалежна від осіб сторонніх,
  2. Стаття 6. Принцип справедливості Коментар до статті 6
    категорії злочинів (ст . 15), а ступінь суспільної небезпеки злочину визначається обставинами вчиненого (наприклад, ступенем здійснення злочинного наміру, способом скоєння злочину, розміром шкоди або вагою, що настали, роллю винного при вчиненні злочину у співучасті). Наприклад, вбивство відрізняється від крадіжки і по об'єкту посягання, і по
  3. Стаття 14. Поняття злочину Коментар до статті 14
    категорії формально-матеріальних, оскільки в ньому законодавець вказує і матеріальний ознака - суспільну небезпеку, і формальні ознаки - протиправність і караність діяння. Таким чином, у законі встановлені чотири ознаки, за наявності яких діяння визнається злочином, - це винність, суспільна небезпека, протиправність і караність. При визначенні злочину
  4. Стаття 15. Категорії злочинів Коментар до статті 15
    категоріях злочинів. В цій нормі встановлюється поділ злочинів на види залежно від їх характеру і ступеня суспільної небезпеки. Характер суспільної небезпеки діяння залежить від виду та значущості об'єкта посягання і є його якісною характеристикою. Ступінь суспільної небезпеки діяння є кількісною характеристикою діяння і залежить від багатьох
  5. Стаття 18. Рецидив злочинів Коментар до статті 18
    категорія злочину: категорія нового умисного злочину і категорія злочину, за вчинення якого є судимість. Другий критерій - число судимостей. У законі кількісний критерій позначений як число засуджень, але фактично він означає число судимостей, оскільки при визначенні рецидиву приймаються до уваги тільки ті засудження, стосовно до яких судимість
  6. Стаття 20. Вік, з якого настає кримінальна відповідальність Коментар до статті 20
    категорій злочинів кримінальним законом передбачено настання відповідальності за їх вчинення з чотирнадцяти років. В основному злочину, за вчинення яких встановлено знижений вік кримінальної відповідальності, відносяться до категорії тяжких або особливо тяжких, але в цьому аспекті мають місце і винятки. Так, кримінальна відповідальність з чотирнадцяти років настає за крадіжку без обтяжуючих
  7. Стаття 30. Приготування до злочину і замах на злочин Коментар до статті 30
    категорії злочину. Підставою відповідальності є наявність в діянні складу незакінченого
  8. Стаття 55. Зміст дисциплінарній військовій частині Коментар до статті 55
    категоріям військовослужбовців, а тільки прямо зазначених у законі і лише у разі, якщо вони не відслужили встановленого законом терміну служби за призовом. Можливість призначення вмісту у дисциплінарної військової частини сполучена з наявністю деяких обставин. Першим з них є вчинення злочину проти військової служби. За скоєння злочинів, що посягають на інші об'єкти,
  9. Стаття 58. Призначення засудженим до позбавлення волі виду виправної установи Коментар до статті 58
    категорій. Критеріями призначення засудженим до позбавлення волі виду виправної установи є: а) форма вини; б) категорія злочину; в) факт відбування раніше покарання у вигляді позбавлення волі; г) стать; д) вік; е) вид призначеного покарання (на певний строк або довічно) ; ж) вид рецидиву; з) строк призначеного позбавлення волі. Поєднання цих критеріїв в різних варіантах
  10. Стаття 60. Загальні початку призначення покарання Коментар до статті 60
    категорії злочинів (ст. 15). Так, очевидно, різними за характером є, наприклад, такі злочини, як вбивство і крадіжка. Перший злочин посягає на самий охороняється і значимий об'єкт - життя людини, друга - на відношення власності. Водночас вбивство, тобто умисне заподіяння смерті іншій людині, відмінно за характером заподіяння смерті з необережності, а крадіжка