| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 3. Категорії злочинів |
||
|
КК 1996 р. вперше на законодавчому рівні класифікувати-рова злочину залежно від характеру і ступеня загально-жавної небезпеки діяння. Стаття 15 КК виділила наступні категорії злочинів: невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі. КК 1960 р. містив такі поняття, як тяжкі злочини, особливо тяжкі злочини, а також не становлять великої суспільної небезпеки. Разом з тим у законі відсутні ознаки кожної із зазначених категорій, не було єдиного кри-терия їх класифікації. Виділяються наукою кримінального права категорія менш тяжких злочинів у законі відображення не знаходила. Стаття 15 КК говорить, що злочинами невеликої важки-сти зізнаються навмисні і необережні діяння, за вдосконалення-шення яких максимальне покарання, передбачене КК, не перевищує двох років позбавлення волі. Злочинами середньої тяжкості зізнаються навмисне-ні діяння, скоєння яких максимальне покарання, передбачене КК, не перевищує п'яти років позбавлення волі, і необережні діяння, скоєння яких максимальне покарання, передбачене КК, перевищує два роки позбавлення волі. Тяжкими злочинами визнаються умисні діяння, скоєння яких максимальне покарання, передбачений-ве КК, не перевищує 10 років позбавлення волі. Особливо тяжкими злочинами визнаються умисні діяння, скоєння яких КК передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 10 років або більш суворе наказаніе1. Дана класифікація є природною, тобто заснованої на істотному ознаці, що визначається природою злочину, а саме його суспільної небезпеки. Оскільки громадська небезпека не може бути сприйнята безпосередньо зовнішнім показником, формалізацією цієї небезпеки прийнято вважати санк-цію. Розмір покарання, передбачений в санкції статті, відображаючи-ет ступінь суспільної небезпеки злочину і дозволяє срав-нить ступінь суспільної небезпеки різних злочинів. У той же час розмір покарання завжди чітко визначений у санкціях статей. Дана обставина не залишає можливо-сти для суддівського розсуду при віднесенні злочину до тієї чи іншої категорії. Додатковим показником, що його більш точної класифікації злочинів, є форма вини. Так, Престо-полон невеликої та середньої тяжкості можуть бути як умиш-лені, так і необережні діяння. Тяжкі та особливо тяжкі пре-ступления можуть відбуватися лише зумисне. Таким чином, формалізованими критеріями поділу пре-ступленій на категорії виступають максимум санкції статті Особливої частини КК і форма провини. Законодавцем виділені чотири категорія умисних злочинів і два - здійснювали-мих з необережності. 1 Наведена класифікація відображає сучасні уявлення ня науки кримінального права з даного питання (див.: Клас-сификация злочинів і її значення для органів внутрішніх справ / Під ред. Н.І: Загородникова. М. , 1983; Кривоченко Л.М. Класифіка-ція злочинів. Харків, 1979). Виходячи з даної класифікації, до злочинів невеликої тяжкості слід віднести такі злочини, як побої (ст. 116 КК), залишення в небезпеці (ст. 125 КК) , невиконання зобов'язаний-ностей по вихованню неповнолітнього (ст. 156 КК), непра-вомерний доступ до комп'ютерної інформації (ч. 1 ст. 272 КК). Злочинами середньої тяжкості є, наприклад, вимиємо-гательства (ч. 1 ст. 163 КК), втягнення неповнолітнього у вчинення антигромадських дій (ч. 1, 2 ст. 151 КК), що не-законне заняття приватною медичною практикою або приватної фармацевтичною діяльністю (ст. 235 КК). Тяжкі злочини - це масові заворушення (ч. 1, 2 ст. 212 КК), умисне заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю (ст. 111 КК), захоплення заручника (ч. 1 ст. 206 КК) , винесення заве-домо неправосудного вироку суду до позбавлення волі або спричинило інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 305 КК) та ін До особливо тяжких злочинів слід віднести вбивство (ст. 105 КК) , державну зраду (ст. 275 КК), посягання на життя державного чи громадського діяча (ст. 277 КК), диверсію (ст. 281 КК) та ін Значення категоризації злочинів полягає в тому, що вона звернена до законодавця і зобов'язує враховувати її при конст-руірованіі кримінально-правових інститутів і норм1. У зв'язку з цим категоризацію злочинів слід визнати важливим прийомом законодавчої техніки. Розподіл злочинів на категорії залежно від ступеня їх суспільної небезпеки має не тільки теоретичне, а й практичне значення. Віднесення діяння до тієї чи іншої катего-рії може мати такі правові наслідки, як визначення виду рецидиву (ст. 18 КК), караність готування до Престо-полон (ч. 2 ст. 30 КК), визначення режиму відбування покарання у вигляді позбавлення волі (ст. 58 КК); впливає на визначення по-рядка призначення покарання за сукупністю злочинів (ст. 69 КК), на правила скасування умовного засудження (ст. 74 КК), на звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дея-них каяттям (ст. 75 КК), примиренням з потерпілим 1 Див: Курс кримінального права. Т. 1 / За ред. Н.Ф. Кузнєцової, І.М. Тяж- кової. М., 2002. С. 154. (Ст. 76 КК) або із закінченням терміну давності (ст. 78 КК); впливає на правила умовно-дострокового звільнення від відбування на-казания (ст. 79 КК), заміни невідбутої частини покарання більш м'яким (ст. 80 КК), звільняючи від покарання у зв'язку із змінами-ем обстановки (ст. 801 КК), відстрочки відбування покарання бере-менним жінкам і жінкам, які мають малолітніх дітей (ст. 82 КК), звільнення від відбування покарання у зв'язку з исте-чением строків давності обвинувального вироку суду (ст. 83 КК), погашення судимості (ст. 86 КК), призначення покарання неповнолітнім (ст. 88 КК), а також на застосування прин-дітельних заходів виховного впливу (ст. 90 КК), освобо-ждение від покарання неповнолітніх (ст. 92 КК), застосований-ня до них умовно-дострокового звільнення від відбування нака-зания (ст. 93 КК), визначення строків давності (ст. 94 КК) і строків погашення судимості (ст. 95 КК). Санкції, які обираються законодавцем за конкретні переступив-лення, не можуть визначатися незалежно від віднесення пре-ступления до певної категорії. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 3. Категорії злочинів " |
||
|
||