| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 4. Розмежування злочинів та інших правопорушень |
||
|
Теорія держави і права пропонує класифікувати правопорушення в залежності від їх характеру і небезпеки для суспільних відносин, а також від характеру застосовуваних санкцій на злочини і проступки. Провини характеризу-ються меншою в порівнянні з злочинами ступенем загально-жавної небезпеки і тягнуть за собою застосування не кримінально-правових санкцій, а заходів адміністративного, дисциплінарного або цивільно-правового воздействія1. Видами проступків є цивільно-правові делікти, адміністративні та дисциплінарні правопорушення. При відмежуванні злочинів від інших правопорушень слід брати до уваги ряд обставин. Так, некото-які злочини посягають на такі суспільні відносини, на які інші правопорушення зазіхати не можуть (наприклад, 1 Див: Загальна теорія держави і права. Академічний курс. В 2 т. Т. 2. М., 1998. С. 584-585. життя людини, державна безпека). Характер загально-жавної небезпеки, який визначається об'єктом посягання-ства, дозволяє віднести такі діяння лише до числа злочинних. Труднощів в розмежуванні злочинів та інших правопорушень ний при цьому не виникає. Необхідність визначити критерії розмежування переступив-лений та інших правопорушень виникає при наявності суміжних (різних, а іноді аналогічних) діянь, що відносяться до різних галузей права, але посягають на один об'єкт. Наприклад, відповідь-ності за порушення правил дорожнього руху передбачені-рена як кримінальним (ст. 264 КК), так і адміністративним (ст. 12.1-12.24, 12.28 КоАП) законодавством. Ступінь суспільної небезпеки у випадках, коли вони є-ються суміжними, служить основним критерієм, який вирізняє пре-ступления від інших видів правопорушень. Злочини, суміжні з адміністративними правонаруше-нями, зазіхають, в основному, на такі суспільні відносини, як порядок управління, громадський порядок та громадська безпека, суспільні відносини у галузі охорони при-рідних багатств. До злочинів, що здійснюються у сфері службових ставлення-ний - посадовим і проти військової служби, примикають дис-ціплінарние проступки. Як цивільно-правові делікти, так і злочини про-тив власності пов'язані з заподіянням майнової шкоди особистості, організаціям і державі. Шкода правильному функціонуванню людського загально-ства, сформованій системі суспільних відносин заподіюють як злочину, так і інші правопорушення. Тому й ті, й інші є суспільно небезпечними. Однак ступінь такого шкідливого впливу може бути разлічной1. Основним показником, який визначає ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння, є заподіяну шкоду. 1 Дане положення є в юридичній літературі спірним. Деякі автори вважають, що суспільна небезпека - властивість лише злочину; інші ж правопорушення не є гро-венно небезпечними (див.: Дурманов Н.Д. Указ. Соч. Та ін.) Величина заподіяної шкоди дозволяє відмежовувати переступив-лення та інші правопорушення. Так, якщо використання посадовою особою своїх службових повноважень всупереч інтересам служби спричинить істотне порушення прав і законних ін-тересов громадян, організацій, суспільства або держави в це-лом, його дії кваліфікуються за ст. 285 КК, а в разі відсутності такої шкоди - є дисциплінарним проступили-ком. Самоуправство, що заподіяло істотну шкоду гражда-нам чи організаціям, кваліфікується за ст. 330 КК, а за відсутності істотної шкоди - по ст. 19.1 КоАП. Суб'єктивними обставинами, що визначають ступінь про-громадської небезпеки, які можуть вплинути на віднесення діяль-ня до числа правопорушень, є форма вини, мотив і мета. Так, заподіяння легкої та середньої тяжкості шкоди здоров'ю є кримінально караним, якщо скоєно навмисно (ст. 112, 115 КК). У разі необережного скоєння такого діяння шкода може бути відшкодована у цивільно-правовому по-рядку (ст. 1085 ЦК). Службове підроблення є кримінально нака-зуемое, якщо здійснений з корисливої або іншої особистої заинтере-женням (ст. 292 КК). Ще однією ознакою, що відрізняє злочину від інших правопорушень, є характер протиправності. Переступив-лення завжди суперечать кримінальному закону. Інші правона-рушення порушують норми інших галузей права. Це можуть бути не тільки закони, а й підзаконні нормативні акти. Наслідком вчинення злочину є застосування найсуворішою заходи державного примусу - уголов-ного покарання з подальшою судимістю. Інші правонару-шення супроводжуються менш жорсткими заходами впливу. Деякі з них, наприклад штраф, арешт як види адміністра-тивних покарань, за своїм змістом схожі з однойменними-ми кримінальними покараннями, проте вони не тягнуть судимості. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 4. Розмежування злочинів та інших правопорушень " |
||
|
||