Головна
Головна → Адміністративне, фінансове , інформаційне право → Адміністративне право → 
« Попередня Наступна »
А.Б. Агапов. Постатейний коментар до кодексу російської федерації про адміністративні правопорушення. Розширений, з використанням матеріалів судової практики, 2004 - перейти до змісту підручника

Коментар до статті 12.37

1. Стаття, що введена Федеральним законом від 25 квітня 2002 р. N 41-ФЗ "Про внесення змін і доповнень до законодавчих актів Російської Федерації у зв'язку з прийняттям Федерального закону" Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів ".
2. Вимоги з обов'язкового страхування цивільної відповідальності обумовлені зобов'язаннями договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів (далі в тексті коментаря до даної статті - договір обов'язкового страхування), який за змістом ст. 1 Федерального закону від 25 квітня 2002 р. N 40 -ФЗ "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" є публічним договором. Відповідно до п. 1 ст. 426 ЦК публічним договором є договір, укладений комерційною організацією і встановлює її обов'язки з продажу товарів, виконання робіт або надання послуг, що така організація повинна здійснювати стосовно кожного, хто до неї звернеться.
3. Стосовно до Федерального закону "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів":
під транспортним засобом розуміється пристрій, призначений для перевезення по дорогах людей, вантажів чи устаткування, встановленого на ньому;
під використанням транспортного засобу мається на увазі експлуатація транспортного засобу, пов'язана з його рухом у межах доріг (дорожній рух), а також на прилеглих до них і призначених для руху транспортних засобів територіях (у дворах, в житлових масивах, на стоянках транспортних засобів, заправних станціях та інших територіях). Експлуатація обладнання, встановленого на транспортному засобі і безпосередньо не пов'язаного з участю транспортного засобу у дорожньому русі, не є використанням транспортного засобу;
власником транспортного засобу є власник транспортного засобу, а також особа, що володіє транспортним засобом на праві господарського відання чи праві оперативного управління або на іншій законній підставі (право оренди, доручення на право керування транспортним засобом, розпорядження відповідного органу про передачу цій особі транспортного засобу тощо). Чи не є власником транспортного засобу особа, яка керує транспортним засобом в силу виконання своїх службових або трудових обов'язків, у тому числі на підставі трудового або цивільно-правового договору з власником або іншим власником транспортного засобу;
під водієм розуміється особа, яка керує транспортним засобом. При навчанні управлінню транспортним засобом водієм вважається навчальне обличчя.
Вичерпний перелік обов'язків власників транспортних коштів по страхуванню цивільної відповідальності визначено ст. 4 Федерального закону "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів".
4. Згідно п. 3 ст. 15 зазначеного Закону страховий поліс вручається страхувальнику при укладенні договору обов'язкового страхування.
Стосовно до ч. 1 коментованої статті мається на увазі порушення водієм умов обов'язкового страхування при обмеженому використанні транспортних засобів; згідно п. 1 ст. 16 розглянутого Федерального закону громадяни мають право укладати договори обов'язкового страхування з урахуванням обмеженого використання належних їм транспортних засобів. Обмеженим використанням транспортного засобу визнається управління ним тільки зазначеними страхувальником водіями і (або) сезонне використання транспортного засобу (протягом шести або більше визначених зазначеними договорами місяців у календарному році).
Про зазначені обставин власник транспортного засобу має право в письмовій формі заявити страховику при укладанні договору обов'язкового страхування. У цьому випадку страхова премія за договором обов'язкового страхування, якими обліковується обмежене використання транспортного засобу, визначається із застосуванням коефіцієнтів, передбачених страховими тарифами і які враховують водійський стаж, вік та інші персональні дані водіїв, допущених до керування транспортним засобом, та (або) передбачений договором обов'язкового страхування період його використання.
За змістом п. 2 ст. 9 Федерального закону "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів "для випадків обов'язкового страхування відповідальності громадян, які використовують належні їм транспортні засоби, страховими тарифами встановлюються також коефіцієнти, що враховують:
- чи передбачено договором обов'язкового страхування умова про те, що до управління транспортним засобом допущені тільки зазначені страхувальником водії, і, якщо така умова передбачена, - їх водійський стаж, вік та інші персональні дані;
- сезонне використання транспортного засобу.
Відповідно до п . 2, 3 ст. 16 зазначеного Закону при здійсненні обов'язкового страхування з урахуванням обмеженого використання транспортного засобу в страховому полісі вказуються водії, допущені до керування транспортним засобом, у тому числі на підставі відповідної довіреності, та (або) передбачений договором обов'язкового страхування період його використання.
У період дії договору обов'язкового страхування, що враховує обмежене використання транспортного засобу, страхувальник зобов'язаний негайно в письмовій формі повідомляти страховику про передачу керування транспортним засобом водіям, не зазначених у страховому полісі в якості допущених до управління транспортним засобом, і (або) про збільшення періоду його використання понад період, зазначеного в договорі обов'язкового страхування. При отриманні такого повідомлення страховик вносить відповідні зміни в страховий поліс.
За змістом ч. 1 коментованої статті є у увазі порушення страхувальником - власником транспортного засобу умов договору обов'язкового страхування, передбачених п. 1 - 3 ст. 16 Федерального закону "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів". Відповідно до п. 1 ст. 4 зазначеного Закону власник транспортного засобу приймає на себе зобов'язання обов'язкового страхування в якості страхувальника.
5. Адміністративна відповідальність, встановлена ч. 2 коментованої статті, настає внаслідок невиконання (неналежного виконання) власником транспортного засобу обов'язків, визначених Федеральним законом "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів ". Згідно п. 1, 2 ст. 4 зазначеного Закону власники транспортних засобів зобов'язані за свій рахунок страхувати як страхувальників ризик своєї цивільної відповідальності, яка може виникнути внаслідок нанесення шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.
При виникненні права володіння транспортним засобом (придбанні його у власність, одержанні в господарське відання або оперативне управління тощо) власник транспортного засобу зобов'язаний застрахувати свою цивільну відповідальність до реєстрації транспортного засобу, але не пізніше ніж через п'ять днів після виникнення права володіння ним.
Власники транспортних засобів, на яких не поширюються обов'язки по страхуванню цивільної відповідальності, визначені п. 3, 4 ст. 4 Федерального закону "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів ".
Згідно п. 6 ст. 4 зазначеного Закону власники транспортних засобів, ризик відповідальності яких не застрахований у формі обов'язкового і (або) добровільного страхування, відшкодовують шкоду, заподіяну життю , здоров'ю або майну потерпілих, відповідно до цивільного законодавства.
Про особливості відшкодування майнової шкоди та компенсації моральної шкоди, завданих адміністративним правопорушенням, див. коментар до ст. 4.7.
Добровільна форма страхування цивільної відповідальності за змістом п. 5 ст. 4 розглянутого Федерального закону є факультативною і в усякому разі не замінює обов'язків власників транспортних засобів з обов'язкового страхування.
6. Див примітка до п . 5 коментарю до ст. 5.1.
Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею коментарів, розглядаються начальником Державтоінспекції, його заступником, командиром полку (батальйону, роти) дорожньо-патрульної служби, його заступником - відповідно з п. 5 ч. 2 ст. 23.3 КоАП, а стосовно до ч. 1 коментованої статті - співробітниками Державтоінспекції, які мають спеціальне звання (див. п. 6 ч. 2 ст. 23.3 КпАП).
Відповідно до ч. 2 ст. 23.2 КоАП зазначені посадові особи мають право передавати справи про коментованих правопорушення, вчинені неповнолітніми, на розгляд комісіям у справах неповнолітніх і захисту їх прав.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна" Коментар до статті 12.37 "
  1. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    1. AD HOC [ад хок] - для даного випадку, для цієї мети 2. AD REFERENDUM [ад референдум] - до доповіді (відкласти для подальшого розгляду) 3. A FORTIORI [а фортіорі] - тим більше 4. A POSTERIORI [а постеріорі] - на підставі досвіду, з виниклою пізніше точки зору 5. A PRIORI [а пріорі] - заздалегідь, попередньо 6. BONA FIDE [бона ФІДЕ] - чесно, сумлінно 7. CAUSA [кауза] -
  2. Стаття 1. Кримінальне законодавство Російської Федерації Коментар до статті 1
    Кримінальний закон (КК РФ) являє собою нормативний правовий акт , прийнятий вищим законодавчим органом державної влади в порядку, встановленому Конституцією РФ, що містить правові норми, обов'язкові для дотримання і виконання і має вищу юридичну силу по відношенню до іншим нормативним правовим актам. Від інших законів кримінальний закон відрізняється предметом правового
  3. Стаття 2. Завдання Кримінального кодексу Російської Федерації Коментар до статті 2
    Завдання кримінального закону пов'язані в першу чергу з історичним походженням кримінального права. На певному етапі розвитку людського суспільства воно виникло як реакція держави на злочинні посягання, які заподіюють шкоду або створюють загрозу заподіяння шкоди позитивним суспільним відносинам, інтересам соціуму. Ці об'єкти і покликаний захистити кримінальний закон своїми специфічними
  4. Стаття 3. Принцип законності Коментар до статті 3
    Зміст цього принципу говорить про те, що до кримінальної відповідальності особа може бути притягнута лише в тих випадках, коли їм скоєно діяння, безпосередньо передбачене кримінальним законом, та призначено тільки таке покарання, яке знову ж передбачено виключно кримінальним законом. Ніякими іншими нормативними правовими актами не можуть вирішуватися питання кримінальної відповідальності і
  5. Стаття 4. Принцип рівності громадян перед законом Коментар до статті 4
    Основою принципу рівності громадян перед законом є положення ст. 19 Конституції РФ про рівність всіх перед законом і судом. Ці положення не означають абсолютної рівності громадян у всіх відносинах і незалежно ні від яких обставин, але вони гарантують рівне становище громадян перед вимогами закону і рівне ставлення до громадян суду незалежно від статі, раси, національності, мови ,
  6. Стаття 5. Принцип провини Коментар до статті 5
    Принцип провини визначає, що особа підлягає кримінальній відповідальності лише за ті суспільно небезпечні дії (бездіяльність) і суспільно небезпечні наслідки, щодо яких встановлено її. Об'єктивне зобов'язання, тобто кримінальна відповідальність за невинне заподіяння шкоди, не допускається. Сказане означає, що для настання кримінальної відповідальності необхідна вина,
  7. Стаття 6. Принцип справедливості Коментар до статті 6
    У ст. 6 КК РФ розкривається зміст принципу справедливості, відповідно до якого покарання та інших заходів кримінально-правового характеру, застосовувані до особи, яка вчинила злочин, повинні бути справедливими, т . е. відповідати характеру і ступеня суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення і особи винного. У зміст принципу справедливості включено і
  8. Стаття 7. Принцип гуманізму Коментар до статті 7
    Принцип гуманізму, закріплений у ст. 7 КК РФ, полягає в тому, що кримінальне законодавство Російської Федерації забезпечує безпеку людини, а покарання та інших заходів кримінально-правового характеру, застосовувані до особи, яка вчинила злочин, не можуть мати своєю метою заподіяння фізичних страждань або приниження людської гідності. Гуманізм кримінального законодавства Російської
  9. Стаття 8. Підстава кримінальної відповідальності Коментар до статті 8
    Питання про заснування кримінальної відповідальності має не тільки кримінально-правове, але і політичне, загальногромадянське звучання. Підхід до вирішення цієї проблеми багато в чому визначає рівень правового розвитку держави, гарантованість прав і свобод людини і громадянина. Розглядаючи проблему підстави кримінальної відповідальності, перш за все слід звернути увагу на те, що закон не
  10. Стаття 9. Дія кримінального закону в часі Коментар до статті 9
      У ст. 9 КК РФ закріплено загальне принципове положення, властиве кримінальному праву Росії, а також прийняте кримінально-правовими системами сучасних демократичних правових держав про те, що правова оцінка діяння повинна здійснюватися у відповідності з тим законом, який діяв на момент його вчинення. Такий підхід до вирішення питання про дію кримінального закону в часі
© 2014-2022  yport.inf.ua