Головна
Головна → Адміністративне, фінансове, інформаційне право → Адміністративне право → 
« Попередня Наступна »
А.Б. Агапов. Постатейний коментар до кодексу російської федерації про адміністративні правопорушення. Розширений, з використанням матеріалів судової практики, 2004 - перейти до змісту підручника

Коментар до статті 14.21

1. Про поняття кредитора див. п. 1 коментаря до ст. 14.11. Кредиторами за грошовими зобов'язаннями, обумовленим неспроможністю (банкрутством) боржника, є російські та іноземні фізичні та юридичні особи, а також Російська Федерація, суб'єкти Російської Федерації, муніципальні освіти. Згідно з Федеральним законом від 26 жовтня 2002 р. N 127-ФЗ "Про неспроможність (банкрутство)" під грошовим зобов'язанням розуміється обов'язок боржника сплатити кредитору певну грошову суму за цивільно-правової угоди і (або) по іншому передбаченому ГК основи.
2. Відповідно до п. 3 ст. 53 ЦК особа, яка в силу федерального закону або установчих документів юридичної особи виступає від його імені, має діяти в інтересах представленого ним юридичної особи добросовісно і розумно. Воно зобов'язане на вимогу засновників (учасників) юридичної особи, якщо інше не передбачено федеральним законом або договором, відшкодувати збитки, завдані їм юридичній особі.
За змістом цієї статті маються на увазі юридичні особи - комерційні і некомерційні організації.
Повноваження з управління юридичною особою визначаються його установчими документами (див. п. 2 ст. 52 ЦК).
3. Стосовно до даної статті як адміністративного правопорушення кваліфікуються наступні діяння фізичної або юридичної особи:
- дії (бездіяльність) органу юридичної особи - особи, що виступає від його імені, що призвели до заподіяння майнової шкоди потерпілому;
- дії (бездіяльність) особи, наділеного повноваженнями з управління юридичною особою при введенні процедури зовнішнього управління, застосовуваної до юридичної особи-боржника відповідно до гл. VI Федерального закону від 26 жовтня 2002 р. N 127-ФЗ "Про неспроможність (банкрутство)", що призвели до заподіяння майнової шкоди потерпілому;
- дії (бездіяльності) керівника тимчасової адміністрації - спеціального органу управління кредитною організацією ;
- дії (бездіяльність) керівника унітарного підприємства всупереч законним інтересам даного підприємства, що призвели до заподіяння збитків унітарному підприємству.
Згідно п. 1 ст. 21 Федерального закону від 14 листопада 2002 р. N 161-ФЗ "Про державні та муніципальних унітарних підприємствах" керівник унітарного підприємства (директор, генеральний директор) є одноосібним виконавчим органом унітарного підприємства.
Керівник унітарного підприємства діє від імені унітарного підприємства без довіреності, у тому числі представляє його інтереси, укладає в установленому порядку угоди від імені унітарного підприємства, затверджує структуру і штати унітарного підприємства, здійснює прийом на роботу працівників такого підприємства, укладає з ними, змінює і припиняє трудові договори, видає накази, видає доручення в порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до п. 1, 2 ст. 25 зазначеного Закону керівник унітарного підприємства при здійсненні своїх прав і виконанні обов'язків повинен діяти в інтересах унітарного підприємства сумлінно і розумно.
Керівник унітарного підприємства несе в установленому законом порядку відповідальність за збитки, завдані унітарному підприємству його винними діями (бездіяльністю), в тому числі у разі втрати майна унітарного підприємства.
Невиконання керівником унітарного підприємства рішень власника майна унітарного підприємства (їх неналежне виконання), що заподіяло збитки даному підприємству, кваліфікується відповідно до коментарів статтею (СР зі ст. 14.22 КоАП: правопорушенням, передбаченим цією статтею, є вчинення керівником унітарного підприємства дій, що виходять за межі його повноважень; див. також п. 1 коментаря до зазначеної статті).
4. Фізична особа як суб'єкт даного адміністративного правопорушення завжди наділене правомочностями посадової особи. До таких осіб належать, зокрема, члени виконавчого органу управління юридичної особи та арбітражні керуючі, до яких можуть бути застосовані дискваліфікація або адміністративний штраф.
5. Наслідки невиконання або неналежного виконання обов'язків керівником тимчасової адміністрації - спеціального органу управління кредитною організацією, що призначається Центральним банком РФ в порядку, встановленому Федеральним законом від 25 лютого 1999 р. N 40-ФЗ "Про неспроможність (банкрутство) кредитних організацій", визначені ст. 20 зазначеного Закону.
6. Завідомо неправдиве оголошення керівником чи власником комерційної організації про свою неспроможність з метою введення в оману кредиторів для отримання відстрочки або розстрочки належних кредиторам платежів, якщо це діяння заподіяло великий збиток, кваліфікується як злочин (ст. 197 КК; див. також коментар до ст. 14.12 КпАП).
7. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею коментарів, розглядаються суддями (див. п. 8 коментарю до ст. 14.1).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Коментар до статті 14.21 "
  1. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    1. AD HOC [ад хок] - для даного випадку, для цієї мети 2. AD REFERENDUM [ад референдум] - до доповіді (відкласти для подальшого розгляду) 3. A FORTIORI [а фортіорі] - тим більше 4. A POSTERIORI [а постеріорі] - на підставі досвіду, з виниклою пізніше точки зору 5. A PRIORI [а пріорі] - заздалегідь, попередньо 6. BONA FIDE [бона ФІДЕ] - чесно, сумлінно 7. CAUSA [кауза] -
  2. Стаття 1. Кримінальне законодавство Російської Федерації Коментар до статті 1
    Кримінальний закон (КК РФ) являє собою нормативний правовий акт, прийнятий вищим законодавчим органом державної влади в порядку, встановленому Конституцією РФ, що містить правові норми, обов'язкові для дотримання і виконання і має вищу юридичну силу по відношенню до іншим нормативним правовим актам. Від інших законів кримінальний закон відрізняється предметом правового
  3. Стаття 2. Завдання Кримінального кодексу Російської Федерації Коментар до статті 2
    Завдання кримінального закону пов'язані в першу чергу з історичним походженням кримінального права. На певному етапі розвитку людського суспільства воно виникло як реакція держави на злочинні посягання, які заподіюють шкоду або створюють загрозу заподіяння шкоди позитивним суспільним відносинам, інтересам соціуму. Ці об'єкти і покликаний захистити кримінальний закон своїми специфічними
  4. Стаття 3. Принцип законності Коментар до статті 3
    Зміст цього принципу говорить про те, що до кримінальної відповідальності особа може бути притягнута лише в тих випадках, коли їм скоєно діяння, безпосередньо передбачене кримінальним законом, та призначено тільки таке покарання , яке знову ж передбачено виключно кримінальним законом. Ніякими іншими нормативними правовими актами не можуть вирішуватися питання кримінальної відповідальності і
  5. Стаття 4. Принцип рівності громадян перед законом Коментар до статті 4
    Основою принципу рівності громадян перед законом є положення ст. 19 Конституції РФ про рівність всіх перед законом і судом. Ці положення не означають абсолютної рівності громадян у всіх відносинах і незалежно ні від яких обставин, але вони гарантують рівне становище громадян перед вимогами закону і рівне ставлення до громадян суду незалежно від статі, раси, національності, мови,
  6. Стаття 5. Принцип провини Коментар до статті 5
    Принцип провини визначає, що особа підлягає кримінальній відповідальності лише за ті суспільно небезпечні дії (бездіяльність) і суспільно небезпечні наслідки, щодо яких встановлено її. Об'єктивне зобов'язання, тобто кримінальна відповідальність за невинне заподіяння шкоди, не допускається. Сказане означає, що для настання кримінальної відповідальності необхідна вина,
  7. Стаття 6. Принцип справедливості Коментар до статті 6
    У ст. 6 КК РФ розкривається зміст принципу справедливості, відповідно до якого покарання та інших заходів кримінально-правового характеру, застосовувані до особи, яка вчинила злочин, повинні бути справедливими, тобто відповідати характеру і ступеня суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення і особи винного. У зміст принципу справедливості включено і
  8. Стаття 7. Принцип гуманізму Коментар до статті 7
    Принцип гуманізму, закріплений у ст. 7 КК РФ, полягає в тому, що кримінальне законодавство Російської Федерації забезпечує безпеку людини, а покарання та інших заходів кримінально-правового характеру, застосовувані до особи, яка вчинила злочин, не можуть мати своєю метою заподіяння фізичних страждань або приниження людської гідності. Гуманізм кримінального законодавства Російської
  9. Стаття 8. Підстава кримінальної відповідальності Коментар до статті 8
    Питання про заснування кримінальної відповідальності має не тільки кримінально-правове, а й політичне, загальногромадянське звучання. Підхід до вирішення цієї проблеми багато в чому визначає рівень правового розвитку держави, гарантованість прав і свобод людини і громадянина. Розглядаючи проблему підстави кримінальної відповідальності, перш за все слід звернути увагу на те, що закон не
  10. Стаття 9. Дія кримінального закону в часі Коментар до статті 9
    У ст. 9 КК РФ закріплено загальне принципове положення, властиве кримінальному праву Росії, а також прийняте кримінально-правовими системами сучасних демократичних правових держав про те, що правова оцінка діяння повинна здійснюватися у відповідності з тим законом, який діяв на момент його вчинення. Такий підхід до вирішення питання про дію кримінального закону в часі
© 2014-2022  yport.inf.ua