| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Коментар до статті 20.5 |
||
|
1. Надзвичайний стан означає введення на всій території РФ або в її окремих місцевостях особливого правового режиму діяльності органів державної влади, муніципальних органів, організацій приватного і публічного права, їх посадових осіб, громадських об'єднань, що допускає встановлені Федеральним конституційним законом від 30 травня 2001 р. N 3 -ФКЗ "Про надзвичайний стан" обмеження прав і свобод громадян РФ, іноземних фізичних осіб, а також покладання на них додаткових обов'язків. Зазначені заходи і обмеження обумовлені обставинами введення надзвичайного стану. До таких обставин належать: а) насильницькі протиправні дії, що посягають на основи конституційного ладу РФ, інші насильницькі дії, що створюють безпосередню загрозу життю і безпеці громадян, що перешкоджають діяльності органів державної влади та муніципальних органів (див. п. "а" ст. 3 Федерального конституційного закону "Про надзвичайний стан"). Дані обставини завжди виникають внаслідок навмисних дій особи, групи осіб, метою яких є заподіяння шкоди загальнодержавним інтересам або охоронюваним законом правам громадян РФ; б) надзвичайні ситуації природного і техногенного характеру, виникнення яких не пов'язане з протиправними діями фізичних осіб. Дані обставини обумовлені не зловмисними діями - їх виникнення зумовлене не залежними від волі людей стихійними та іншими лихами (див. ст. 3 Федерального конституційного закону "Про надзвичайний стан"). Необхідною правовою передумовою встановлення особливого правового режиму надзвичайного стану є прийняття Президентом РФ указу про введення надзвичайного стану на всій території РФ або в її окремих місцевостях, що підлягає негайному оприлюдненню. Про прийняття даного указу Президента РФ повинна бути негайно повідомлена Державна Дума, текст указу Президента РФ підлягає передачі на затвердження Ради Федерації в строк, що не перевищує 72 години з моменту оприлюднення, незалежно від його офіційного опублікування. 2. Заходи адміністративного примусу, обмеження прав, свобод громадян та повноважень державних та інших органів, організацій, суб'єктів приватного права в умовах надзвичайного стану обумовлені причинами, явившимися передумовою для їх застосування. У випадках насильницьких протиправних дій введення режиму надзвичайного стану пов'язане з особливими методами впливу, наслідком застосування яких є обмеження не тільки повноважень органів державної влади суб'єктів РФ, але і повноважень територіальних органів міністерств та відомств. Заходи адміністративного примусу, застосовані в умовах надзвичайного стану, включають адміністративні санкції до порушників даного правового режиму і заходи адміністративного припинення, застосування яких пов'язане з необхідністю захисту прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб. Заходи адміністративного припинення, на відміну від адміністративних санкцій, застосовуються також і до осіб, що дотримують правовий режим надзвичайного стану. 3. Тимчасове вилучення майна як міра адміністративного припинення передбачає зупинення права власності вилученого майна або обмеження окремих правомочностей - володіння, користування, розпорядження. Дана міра, як правило, застосовується щодо рухомого майна: у громадян можуть бути вилучені зброя і боєприпаси, отруйні речовини, а у організацій, поряд із зазначеним майном, - також бойова і навчальна військова техніка (див. п. "д" ст. 12 Федерального конституційного закону "Про надзвичайний стан"). При необхідності забезпечення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у громадян можуть бути тимчасово вилучені також транспортні засоби. За змістом п. "е" ст. 13 даного Федерального конституційного закону вилучення транспортних засобів громадян допускається у виняткових випадках, обумовлених введенням надзвичайного стану за наявності обставин, зазначених у п. "б" ст. 3 цього Закону. Тимчасовому вилученню підлягають матеріальні і культурні цінності в разі евакуації даного майна за наявності обставин, передбачених п. "до" ст. 11 даного Федерального конституційного закону. Федеральний конституційний закон "Про надзвичайний стан" не завжди деталізує сутнісні особливості тимчасово вилученої речі; за змістом п. "в" ст. 13 "мобілізація ресурсів організації" може бути витлумачена і як захід адміністративного припинення, що передбачає тимчасове вилучення майна (законодавство не визначає зміст поняття "мобілізація", вказане значення даного терміну можливо при лінгвістичному тлумаченні). Тимчасове вилучення майна не передбачає припинення права власності вилученої речі у разі її реквізиції. Хоча дана міра адміністративного примусу прямо не передбачена Федеральним конституційним законом "Про надзвичайний стан", застосування реквізиції в умовах надзвичайного стану допускається з підстав, визначених п. 1 ст. 242 ЦК, згідно з яким застосування реквізиції можливо за наявності обставин, "які мають надзвичайний характер ... в порядку і на умовах, встановлених федеральним законом". Пункт "в" ст. 13 Федерального конституційного закону "Про надзвичайний стан" не виключає реквізицію майна у разі мобілізації ресурсів організації за наявності обставин, зазначених у п. "б" ст. 3 цього Закону. 4. Адміністративний огляд може бути застосований як до сумлінних громадянам, так і до порушників режиму надзвичайного стану. Адміністративний огляд "речей, житла і транспортних засобів громадян" передбачений п. "г" ст. 12 Федерального конституційного закону "Про надзвичайний стан" тільки у разі насильницьких протиправних дій (тобто за наявності обставин, зазначених у п. "а" ст. 3 цього Закону). Адміністративний огляд осіб, що знаходяться при них речей і транспортних засобів передбачений при порушенні правил комендантської години - у зазначених випадках огляд передує застосуванню інших примусових дій, наприклад адміністративного арешту, або здійснюється незалежно від них (див. п . 1 ст. 31 Федерального конституційного закону "Про надзвичайний стан"). 5. Адміністративний арешт являє собою санкцію, що застосовується до порушників правил комендантської години при припиненні насильницьких протиправних дій, зазначених у п. "а" ст. 3 Федерального конституційного закону "Про надзвичайний стан". За змістом п. "а", "е" ст. 12, п. 1 ст. 31 та п. 2 ст. 33 вищевказаного Федерального конституційного закону застосуванню даної міри завжди передує доставляння особи або його адміністративне затримання при недотриманні правил комендантської години або при інших порушеннях режиму надзвичайного стану. Строк адміністративного затримання осіб, які порушили правила комендантської години, обумовлений закінченням терміну комендантської години; громадяни, що не мають при собі документів, що засвідчують особу, затримуються до з'ясування їх особи, але не більше ніж на три доби, за рішенням начальника ОВС або його заступника. На відміну від адміністративного арешту, затримання можуть бути піддані не тільки порушники, а й добросовісні громадяни. Адміністративне затримання відноситься до превентивних дій, який попереджає заподіяння майнової шкоди або тілесного (фізичного) шкоди, зумовленої надзвичайними ситуаціями природного та техногенного характеру, в тому числі епідеміями та епізоотіями. В останніх двох зазначених випадках затримання являє собою міру адміністративного припинення, що передує видворенню громадян за межі території, на якій введено карантин (відповідно до п. 3 ст. 31 Федерального конституційного закону "Про надзвичайний стан"). Таким чином, порушення правил комендантської години кваліфікується відповідно до Федеральним конституційним законом "Про надзвичайний стан", порушення інших вимог режиму надзвичайного стану - відповідно до коментарів статтею КпАП. 6. Адміністративне видворення застосовується щодо осіб, які не проживають на території, на якій введено надзвичайний стан. Адміністративне видворення, що застосовується як вимушеної, превентивної заходи щодо осіб, тимчасово відселяються з території стихійних і інших лих, завжди пов'язане з правоохоронними діями: наданням евакуйованим (відселяти) особам стаціонарних або тимчасових житлових приміщень, наданням сприяння в їх працевлаштуванні, відшкодуванням заподіяної матеріальної збитку (див. п. "а" ст. 13, п. 2 ст. 29 Федерального конституційного закону "Про надзвичайний стан"). У зазначених випадках на осіб, які підлягають адміністративному видворенню, поширюється статус осіб, які постраждали внаслідок превентивних правоохоронних дій, з наданням їм відповідної майнової та соціальної підтримки. Названі заходи адміністративного примусу застосовуються відповідно до Федеральним конституційним законом "Про надзвичайний стан" і являють собою самостійні процесуальні дії державних органів та їх посадових осіб щодо забезпечення правового режиму надзвичайного стану - порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачений КпАП, в даних випадках не застосовується. Таким чином, вищою посадовою особою на зазначеній території є комендант або керівник відповідного органу особливого управління. Процедура застосування адміністративних санкцій і заходів адміністративного припинення визначається наказами та розпорядженнями коменданта території, на якій введено надзвичайний стан, а в разі створення на зазначеній території спеціальних органів особливого управління також наказами та розпорядженнями даних органів (див. п. 2 ст. 18, п. 1 ст. 26 Федерального конституційного закону "Про надзвичайний стан"). 7. Див. примітку до п. 5 коментарю до ст. 5.1. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею коментарів, розглядаються світовими суддями (СР ч. 1 ст. 23.1 КоАП і абз. 4 ч. 3 даної статті). 8. Юридичні особи не відносяться до суб'єктів даного адміністративного правопорушення (див. також ч. 3 ст. 2.1 КоАП); про адміністративну відповідальність фізичних осіб у випадках, встановлених розглянутої статтею, см. п. 8 коментарю до ст. 19.21. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Коментар до статті 20.5 " |
||
|
||