Головна
ГоловнаАдміністративне, фінансове, інформаційне правоАдміністративне право → 
« Попередня Наступна »
А.Б. Агапов. Постатейний коментар до кодексу російської федерації про адміністративні правопорушення. Розширений, з використанням матеріалів судової практики, 2004 - перейти до змісту підручника

Коментар до статті 21.7


1. Згідно з Положенням про військовому обліку громадянам, котрі перебувають в запасі, видається військовий квиток (тимчасове посвідчення, видане натомість військового квитка), а громадянам, що підлягають призову на військову службу, - посвідчення громадянина, що підлягає призову на військову службу.
Форми бланків військових квитків (тимчасових посвідчень, виданих замість військових квитків), посвідчень громадян, які підлягають призову на військову службу, та інших документів військового обліку розробляються Міноборони Росії і розсилаються військовими комісаріатами органам місцевого самоврядування та організаціям. Форми посвідчень про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час і про зарахування на спеціальний військовий облік встановлюються Міжвідомчою комісією з питань бронювання громадян РФ, перебувають в запасі Збройних Сил РФ, федеральних органів виконавчої влади, що мають запас, і працюючих в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та організаціях.
Військові квитки (тимчасові посвідчення, видані замість військових квитків) та посвідчення громадян, які підлягають призову на військову службу, при вибутті громадян на постійне місце проживання за кордон повинні бути повернуті ними у військові комісаріати.
2. При постановці громадян на військовий облік перевіряються справжність військових квитків (тимчасових посвідчень, виданих замість військових квитків) та посвідчень громадян, які підлягають призову на військову службу, наявність відміток про зняття громадян з військового обліку за попереднім місцем проживання та постановці офіцерів запасу та громадян, які підлягають призову на військову службу, на військовий облік у військовому комісаріаті за новим місцем проживання. При виявленні у військових квитках (тимчасових посвідченнях, виданих взамін військових квитків) і посвідченнях громадян, які підлягають призову на військову службу, необумовлені виправлень, неточностей і підробок, неповного кількості аркушів представник органу місцевого самоврядування повідомляє про це у військовий комісаріат для вжиття відповідних заходів.
3. Відповідно до п. 1 ст. 10 Федерального закону "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни зобов'язані дбайливо зберігати військовий квиток (тимчасове посвідчення, видане натомість військового квитка), а також посвідчення громадянина, що підлягає призову на військову службу. У разі втрати зазначених документів громадяни зобов'язані у двотижневий термін звернутися у військовий комісаріат чи інший орган, здійснює військовий облік, за місцем проживання для вирішення питання про отримання документів замість втрачених.
4. Псування обліково-військових документів з необережності не тягне за собою заходів адміністративної відповідальності, передбачених статтею.
Втрата обліково-військових документів, обумовлена ??обставинами, не залежними від волі їх власника (стихійні лиха, самозахист від протиправного посягання та інші подібні обставини), також не розглядається в якості адміністративного правопорушення, передбаченого цією статтею.
Знищення, пошкодження офіційних документів, скоєні з корисливої ??або іншої особистої зацікавленості, кваліфікуються як злочин (ч. 1 ст. 325 КК).
5. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею коментарів, розглядаються військовими комісарами (див. п. 5 коментарю до ст. 21.1).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Коментар до статті 21.7 "
  1. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    1. AD HOC [ад хок] - для даного випадку, для цієї мети 2. AD REFERENDUM [ад референдум] - до доповіді (відкласти для подальшого розгляду) 3. A FORTIORI [а фортіорі] - тим більше 4. A POSTERIORI [а постеріорі] - на підставі досвіду, з виниклою пізніше точки зору 5. A PRIORI [а пріорі] - заздалегідь, попередньо 6. BONA FIDE [бона ФІДЕ] - чесно, сумлінно 7. CAUSA [кауза] -
  2. Стаття 1. Кримінальне законодавство Російської Федерації Коментар до статті 1
    Кримінальний закон (КК РФ) являє собою нормативний правовий акт, прийнятий вищим законодавчим органом державної влади в порядку, встановленому Конституцією РФ, що містить правові норми, обов'язкові для дотримання і виконання і має вищу юридичну силу по відношенню до іншим нормативним правовим актам. Від інших законів кримінальний закон відрізняється предметом правового
  3. Стаття 2. Завдання Кримінального кодексу Російської Федерації Коментар до статті 2
    Завдання кримінального закону пов'язані в першу чергу з історичним походженням кримінального права. На певному етапі розвитку людського суспільства воно виникло як реакція держави на злочинні посягання, які заподіюють шкоду або створюють загрозу заподіяння шкоди позитивним суспільним відносинам, інтересам соціуму. Ці об'єкти і покликаний захистити кримінальний закон своїми специфічними
  4. Стаття 3. Принцип законності Коментар до статті 3
    Зміст цього принципу говорить про те, що до кримінальної відповідальності особа може бути притягнута лише в тих випадках, коли їм скоєно діяння, безпосередньо передбачене кримінальним законом, та призначено тільки таке покарання , яке знову ж передбачено виключно кримінальним законом. Ніякими іншими нормативними правовими актами не можуть вирішуватися питання кримінальної відповідальності і
  5. Стаття 4. Принцип рівності громадян перед законом Коментар до статті 4
    Основою принципу рівності громадян перед законом є положення ст. 19 Конституції РФ про рівність всіх перед законом і судом. Ці положення не означають абсолютної рівності громадян у всіх відносинах і незалежно ні від яких обставин, але вони гарантують рівне становище громадян перед вимогами закону і рівне ставлення до громадян суду незалежно від статі, раси, національності, мови,
  6. Стаття 5. Принцип провини Коментар до статті 5
    Принцип провини визначає, що особа підлягає кримінальній відповідальності лише за ті суспільно небезпечні дії (бездіяльність) і суспільно небезпечні наслідки, щодо яких встановлено її. Об'єктивне зобов'язання, тобто кримінальна відповідальність за невинне заподіяння шкоди, не допускається. Сказане означає, що для настання кримінальної відповідальності необхідна вина,
  7. Стаття 6. Принцип справедливості Коментар до статті 6
    У ст. 6 КК РФ розкривається зміст принципу справедливості, відповідно до якого покарання та інших заходів кримінально-правового характеру, застосовувані до особи, яка вчинила злочин, повинні бути справедливими, тобто відповідати характеру і ступеня суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення і особи винного. У зміст принципу справедливості включено і
  8. Стаття 7. Принцип гуманізму Коментар до статті 7
    Принцип гуманізму, закріплений у ст. 7 КК РФ, полягає в тому, що кримінальне законодавство Російської Федерації забезпечує безпеку людини, а покарання та інших заходів кримінально-правового характеру, застосовувані до особи, яка вчинила злочин, не можуть мати своєю метою заподіяння фізичних страждань або приниження людської гідності. Гуманізм кримінального законодавства Російської
  9. Стаття 8. Підстава кримінальної відповідальності Коментар до статті 8
    Питання про заснування кримінальної відповідальності має не тільки кримінально-правове, а й політичне, загальногромадянське звучання. Підхід до вирішення цієї проблеми багато в чому визначає рівень правового розвитку держави, гарантованість прав і свобод людини і громадянина. Розглядаючи проблему підстави кримінальної відповідальності, перш за все слід звернути увагу на те, що закон не
  10. Стаття 9. Дія кримінального закону в часі Коментар до статті 9
    У ст. 9 КК РФ закріплено загальне принципове положення, властиве кримінальному праву Росії, а також прийняте кримінально-правовими системами сучасних демократичних правових держав про те, що правова оцінка діяння повинна здійснюватися у відповідності з тим законом, який діяв на момент його вчинення. Такий підхід до вирішення питання про дію кримінального закону в часі