|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
Коментар до статті 31.10
|
|
1. Суддя, орган, посадова особа, які винесли постанову про призначення адміністративного покарання, звертають його до виконання безпосередньо або направляють дану постанову судді, органу, посадової особи, уповноваженим звертати його до виконання у відповідності зі ст. 32.1 - 32.11 КоАП (про виконання судових актів арбітражних судів див. п. 1 коментаря до ст. 31.3).
2. Закінчення виконавчого провадження у випадках виконання постанови про призначення адміністративного покарання судовим приставом-виконавцем (див. ч. 5 ст. 32.2, ст. 32.4 КоАП) визначається відповідно до ст. 27 Федерального закону від 21 липня 1997 р. N 119-ФЗ "Про виконавче провадження", згідно з якою виконавче провадження закінчується:
- фактичним виконанням виконавчого документа;
- поверненням виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу, що видав документ, або стягувача;
- поверненням виконавчого документа з підстав, зазначених у ст. 26 вищеназваного Закону;
- направленням виконавчого документа в організацію для одноразової або періодичного утримання із заробітку (доходу) боржника;
- направленням виконавчого документа з однієї служби судових приставів або одного підрозділу в інші;
- припиненням виконавчого провадження (підстави припинення виконавчого провадження визначені ст. 23 Федерального закону "Про виконавче провадження").
3. При тлумаченні п. 2 ч. 2 даної статті слід мати на увазі, що згідно з п. 4 ст. 23 Федерального закону "Про виконавче провадження" недостатність майна ліквідованої організації для задоволення вимог стягувача є підставою припинення виконавчого провадження. Відповідно до ст. 25, 26 зазначеного Закону після вступу ухвали суду про припинення виконавчого провадження законної сили судовий пристав-виконавець скасовує всі призначені ним заходи по виконанню. Зазначене визначення та виконавчий документ, в якому судовий пристав-виконавець повинен провести відповідні позначки, повертаються до суду або інший орган, який видав цей документ.
Виконавчий документ, за яким стягнення не провадилося або вироблено частково, повертається стягувачу:
- за заявою стягувача;
- якщо порушений строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
- якщо неможливо встановити адресу боржника-організації або місце проживання боржника-громадянина, місце знаходження майна боржника або отримати відомості про наявність належних йому грошових коштів та інших цінностей, що знаходяться на рахунках і у вкладах чи на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях (за винятком випадків, коли зазначеним Федеральним законом передбачений розшук боржника або його майна);
- якщо у боржника відсутнє майно або доходи, на які може бути звернено стягнення, і прийняті судовим приставом-виконавцем всі допустимі законом заходи з відшукання його майна або доходів виявилися безрезультатними;
- якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не продане при виконанні виконавчого документа;
- якщо стягувач своїми діями (бездіяльністю) перешкоджає виконанню виконавчого документа.
Сповнений виконавчий документ відповідно до п. 2 ст. 26 Федерального закону "Про виконавче провадження" повертається до суду або іншого органу, що видав документ.
4. За змістом ч. 3 коментованої статті КпАП до посадових осіб, на виконанні у яких знаходиться постанова про призначення адміністративного покарання, відносяться судовий пристав-виконавець у випадках, передбачених ч. 5 ст. 32.2, ст. 32.4 КоАП, в інших випадках примусового виконання зазначеної постанови - також посадові особи органів, уповноважених звертати постанову про призначення адміністративного покарання до виконання у відповідності зі ст. 32.1 - 32.11 КоАП. Згідно ст. 26 Федерального закону "Про виконавче провадження" у разі неможливості стягнення судовий пристав-виконавець складає про це відповідний акт, який затверджується старшим судовим приставом (підстави складання зазначеного акта визначені подп. 3 - 6 ст. 26 Федерального закону "Про виконавче провадження").
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна " Коментар до статті 31.10 " |
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
1. AD HOC [ад хок] - для даного випадку, для цієї мети 2. AD REFERENDUM [ад референдум] - до доповіді (відкласти для подальшого розгляду) 3. A FORTIORI [а фортіорі] - тим більше 4. A POSTERIORI [а постеріорі] - на підставі досвіду, з виниклою пізніше точки зору 5. A PRIORI [а пріорі] - заздалегідь, попередньо 6. BONA FIDE [бона ФІДЕ] - чесно, сумлінно 7. CAUSA [кауза] -
- Стаття 1. Кримінальне законодавство Російської Федерації Коментар до статті 1
Кримінальний закон (КК РФ) являє собою нормативний правовий акт, прийнятий вищим законодавчим органом державної влади в порядку, встановленому Конституцією РФ, що містить правові норми, обов'язкові для дотримання і виконання і має вищу юридичну силу по відношенню до іншим нормативним правовим актам. Від інших законів кримінальний закон відрізняється предметом правового
- Стаття 2. Завдання Кримінального кодексу Російської Федерації Коментар до статті 2
Завдання кримінального закону пов'язані в першу чергу з історичним походженням кримінального права. На певному етапі розвитку людського суспільства воно виникло як реакція держави на злочинні посягання, які заподіюють шкоду або створюють загрозу заподіяння шкоди позитивним суспільним відносинам, інтересам соціуму. Ці об'єкти і покликаний захистити кримінальний закон своїми специфічними
- Стаття 3. Принцип законності Коментар до статті 3
Зміст цього принципу говорить про те, що до кримінальної відповідальності особа може бути притягнута лише в тих випадках, коли їм скоєно діяння, безпосередньо передбачене кримінальним законом, та призначено тільки таке покарання , яке знову ж передбачено виключно кримінальним законом. Ніякими іншими нормативними правовими актами не можуть вирішуватися питання кримінальної відповідальності і
- Стаття 4. Принцип рівності громадян перед законом Коментар до статті 4
Основою принципу рівності громадян перед законом є положення ст. 19 Конституції РФ про рівність всіх перед законом і судом. Ці положення не означають абсолютної рівності громадян у всіх відносинах і незалежно ні від яких обставин, але вони гарантують рівне становище громадян перед вимогами закону і рівне ставлення до громадян суду незалежно від статі, раси, національності, мови,
- Стаття 5. Принцип провини Коментар до статті 5
Принцип провини визначає, що особа підлягає кримінальній відповідальності лише за ті суспільно небезпечні дії (бездіяльність) і суспільно небезпечні наслідки, щодо яких встановлено її. Об'єктивне зобов'язання, тобто кримінальна відповідальність за невинне заподіяння шкоди, не допускається. Сказане означає, що для настання кримінальної відповідальності необхідна вина,
- Стаття 6. Принцип справедливості Коментар до статті 6
У ст. 6 КК РФ розкривається зміст принципу справедливості, відповідно до якого покарання та інших заходів кримінально-правового характеру, застосовувані до особи, яка вчинила злочин, повинні бути справедливими, тобто відповідати характеру і ступеня суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення і особи винного. У зміст принципу справедливості включено і
- Стаття 7. Принцип гуманізму Коментар до статті 7
Принцип гуманізму, закріплений у ст. 7 КК РФ, полягає в тому, що кримінальне законодавство Російської Федерації забезпечує безпеку людини, а покарання та інших заходів кримінально-правового характеру, застосовувані до особи, яка вчинила злочин, не можуть мати своєю метою заподіяння фізичних страждань або приниження людської гідності. Гуманізм кримінального законодавства Російської
- Стаття 8. Підстава кримінальної відповідальності Коментар до статті 8
Питання про заснування кримінальної відповідальності має не тільки кримінально-правове, а й політичне, загальногромадянське звучання. Підхід до вирішення цієї проблеми багато в чому визначає рівень правового розвитку держави, гарантованість прав і свобод людини і громадянина. Розглядаючи проблему підстави кримінальної відповідальності, перш за все слід звернути увагу на те, що закон не
- Стаття 9. Дія кримінального закону в часі Коментар до статті 9
У ст. 9 КК РФ закріплено загальне принципове положення, властиве кримінальному праву Росії, а також прийняте кримінально-правовими системами сучасних демократичних правових держав про те, що правова оцінка діяння повинна здійснюватися у відповідності з тим законом, який діяв на момент його вчинення. Такий підхід до вирішення питання про дію кримінального закону в часі
|