Головна
ГоловнаАдміністративне, фінансове, інформаційне правоАдміністративне право → 
« Попередня Наступна »
А.Б. Агапов. Постатейний коментар до кодексу російської федерації про адміністративні правопорушення. Розширений, з використанням матеріалів судової практики, 2004 - перейти до змісту підручника

Коментар до статті 31.9


1. Про терміни вступу постанови (рішення) про призначення адміністративного покарання законної сили і про приведення у виконання зазначеної постанови (рішення) див. коментарі до ст. 31.1, 31.4 КоАП.
Під ухиленням особи від виконання постанови (рішення) про призначення адміністративного покарання мається на увазі невиконання особою обов'язків, приписаних винесеною постановою, або їх неналежне виконання, в тому числі прострочення передбачених КпАП строків добровільного виконання постанови (рішення) особою , залученими до адміністративної відповідальності. Про терміни добровільного виконання постанови (рішення) про накладення адміністративного штрафу див. ч. 1 ст. 32.2 КоАП. Про правові наслідки ухилення особи, позбавленої спеціального права, від виконання постанови (рішення) про призначення зазначеного адміністративного покарання див. ч. 2 ст. 32.7 КоАП.
2. Обчислення строків давності виконання постанови (рішення) про призначення адміністративного покарання і визначення термінів обмеження прав і свобод особи, залученого до адміністративної відповідальності, визначених постановою (рішенням), здійснюються на основі різних правових критеріїв. Зазначені терміни обчислюються в днях (адміністративний арешт) або в місцях або роках (позбавлення спеціального права і дискваліфікація) у межах, передбачених КпАП.
Строки давності виконання постанови про призначення адміністративного покарання слід відрізняти від строків давності притягнення особи до адміністративної відповідальності, після закінчення яких провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате провадження підлягає припиненню (см. коментар до ст. 4.5).
Стосовно до рішення про призначення адміністративного покарання, винесеним суддею арбітражного суду, ст. 321 АПК встановлено такі строки пред'явлення виконавчого листа до виконання:
1) протягом трьох років з дня набрання судового акта в законну силу, або з наступного дня після дня прийняття судового акта, що підлягає негайному виконанню, або з дня закінчення строку, встановленого при відстрочку або розстрочку виконання судового акта;
2) протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у відповідності зі ст. 322 АПК.
У випадку, якщо виконання судового акту було припинено, час, на який виконання призупинялося, не зараховується в строк, встановлений для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Строк пред'явлення виконавчого листа до виконання переривається пред'явленням його до виконання, якщо федеральним законом не встановлено інше, частковим виконанням судового акта.
У разі повернення виконавчого листа стягувачу у зв'язку з неможливістю його виконання новий термін для пред'явлення виконавчого листа до виконання обчислюється з дня його повернення.
Про кореляції процесуального законодавства при розгляді справ про адміністративні правопорушення див. п. 1 коментаря до ст. 29.1.
3. При ухиленні особи від добровільного виконання постанови про накладення адміністративного штрафу зазначена постанова підлягає примусовому виконанню відповідно до ч. 5 ст. 32.2, ч. 3 ст. 32.3 КоАП.
4. Статтею 31.5 КоАП передбачена відстрочка виконання постанови про призначення адміністративного покарання у вигляді адміністративного арешту, позбавлення спеціального права або постанови (рішення) про призначення адміністративного покарання у вигляді адміністративного штрафу (за винятком стягнення адміністративного штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) на термін до одного місяця, а стосовно до адміністративного штрафу у виняткових випадках - на строк до трьох місяців. Призупинення виконання вступило в законну силу постанови про призначення адміністративного покарання у разі приношення протесту на зазначену постанову передбачено ст. 31.6 КоАП. Термін давності виконання постанови, на яке був принесений протест, зупиняється до розгляду протесту (див. коментар до зазначеної статті).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Коментар до статті 31.9 "
  1. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    коментар / під ред. Т.Є. Абова, О.Ю. Кабалкіна, В.П. Мозоліна. М., 1996. С. 13; Науково-практичний коментар до Цивільного кодексу Російської Федерації, частини першої / під ред. В.П. Мозоліна, М.Н. Малєїн. М., 2004. С. 6 (автор коментаря в тому і іншому джерелі - В.П. Мозолин). * (25) СЗ РФ. 1996. N 1. Ст. 1. * (26) Див: Давидова Г.Н. Юридична процедура в цивільному праві. Загальна
  2. Стаття 1. Кримінальне законодавство Російської Федерації Коментар до статті 1
    статтею встановлено, що нові закони, що передбачають кримінальну відповідальність, підлягають включенню до КК РФ. Тому при прийнятті нових законів, що регулюють питання кримінальної відповідальності (в будь-якому аспекті), вони включаються до КК РФ. Жоден подібний закон не діє самостійно. Правова регламентація питань кримінальної відповідальності тільки на рівні КК РФ має прогресивне
  3. Стаття 2. Завдання Кримінального кодексу Російської Федерації Коментар до статті 2
    Завдання кримінального закону пов'язані в першу чергу з історичним походженням кримінального права. На певному етапі розвитку людського суспільства воно виникло як реакція держави на злочинні посягання, які заподіюють шкоду або створюють загрозу заподіяння шкоди позитивним суспільним відносинам, інтересам соціуму. Ці об'єкти і покликаний захистити кримінальний закон своїми специфічними
  4. Стаття 3. Принцип законності Коментар до статті 3
    статті 10 КК Російської Федерації та пункті 13 статті 397 КПК Російської Федерації, узгоджується як з вимогою Конституції Російської Федерації про необхідність надання зворотної сили будь-якого закону, що усувають або пом'якшують відповідальність (частина 2 статті 54), так і з проголошуваними нею принципами справедливості та пропорційності обмежень прав і свобод конституційно значимим цілям
  5. Стаття 4. Принцип рівності громадян перед законом Коментар до статті 4
    статті 285 Кримінального кодексу Російської Федерації "зазначив наступне: як випливає з примітки 1 до ст. 285 КК РФ, їм встановлюється єдиний правовий статус громадян, які здійснюють певні види діяльності у відповідних органах та установах, і не передбачається яких би то не було обмежень чи переваг у зв'язку з підлогою, расою, національністю, мовою, походженням та іншими
  6. Стаття 5. Принцип провини Коментар до статті 5
    Принцип провини визначає, що особа підлягає кримінальній відповідальності лише за ті суспільно небезпечні дії (бездіяльність) і суспільно небезпечні наслідки, щодо яких встановлено її. Об'єктивне зобов'язання, тобто кримінальна відповідальність за невинне заподіяння шкоди, не допускається. Сказане означає, що для настання кримінальної відповідальності необхідна вина,
  7. Стаття 6. Принцип справедливості Коментар до статті 6
    У ст. 6 КК РФ розкривається зміст принципу справедливості, відповідно до якого покарання та інших заходів кримінально-правового характеру, застосовувані до особи, яка вчинила злочин, повинні бути справедливими, тобто відповідати характеру і ступеня суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення і особи винного. В зміст принципу справедливості включено і
  8. Стаття 7. Принцип гуманізму Коментар до статті 7
    Принцип гуманізму, закріплений у ст. 7 КК РФ, полягає в тому, що кримінальне законодавство Російської Федерації забезпечує безпеку людини, а покарання та інших заходів кримінально-правового характеру, застосовувані до особи, яка вчинила злочин, не можуть мати своєю метою заподіяння фізичних страждань або приниження людської гідності. Гуманізм кримінального законодавства Російської
  9. Стаття 8. Підстава кримінальної відповідальності Коментар до статті 8
    Питання про заснування кримінальної відповідальності має не тільки кримінально-правове, а й політичне, загальногромадянське звучання. Підхід до вирішення цієї проблеми багато в чому визначає рівень правового розвитку держави, гарантованість прав і свобод людини і громадянина. Розглядаючи проблему підстави кримінальної відповідальності, перш за все слід звернути увагу на те, що закон не
  10. Стаття 9. Дія кримінального закону в часі Коментар до статті 9
    У ст. 9 КК РФ закріплено загальне принципове положення, властиве кримінальному праву Росії, а також прийняте кримінально-правовими системами сучасних демократичних правових держав про те, що правова оцінка діяння повинна здійснюватися у відповідності з тим законом, який діяв на момент його вчинення. Такий підхід до вирішення питання про дію кримінального закону в часі