| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Коментар до статті 7.27 |
||
|
1. Див п. 1 коментаря до ст. 7.17. Під розкраданням розуміються скоєні з корисливої метою протиправне безплатне вилучення і (або) звернення чужого майна на користь винного або інших осіб, які заподіяли збитки власнику чи іншому власникові цього майна. Крадіжка являє собою таємне викрадення чужого майна, шахрайство - розкрадання чужого майна або придбання права на вказане майно шляхом обману або зловживання довірою. Привласнення чи розтрата - розкрадання чужого майна, довіреного винному (див. ст. 158 - 160 КК). Обман споживачів в організаціях, що здійснюють реалізацію товарів, які виконують роботи чи надають послуги населенню, а також обман споживачів індивідуальними підприємцями розглядаються як адміністративне правопорушення, передбачене ст. 14.7 КоАП (див. коментар до даної статті); дрібне розкрадання чужого майна у формі шахрайства в інших випадках кваліфікується відповідно до коментарів статтею. При кваліфікації адміністративно караного дрібного розкрадання слід враховувати наступні ознаки, що відмежовують даний проступок від кримінально караною крадіжки (ст. 158 КК в ред. Федерального закону від 31 жовтня 2002 р. N 133-ФЗ): а) первинне викрадення чужого майна, вартість якого не перевищує один МРОТ, кваліфікується відповідно до коментарів статтею; б) таємне викрадення чужого майна, вчинене порушником, що знаходяться в житловому чи іншому приміщенні на законних підставах (наприклад, вчинене особою, що надає послуги, виконує роботи), вартість якого не перевищує один МРОТ, також розглядається в якості адміністративно караного дрібного розкрадання. Стосовно до ст. 158 КК необхідно брати до уваги співвідношення понять "житло" (ч. 3 ст. 158 КК) і "приміщення" (п. "б" ч. 2 ст. 158), при цьому КК визначені тільки ознаки останнього: згідно п. 3 примітки до ст. 158 КК під приміщенням у статтях гол. 21 КК розуміються будівлі та споруди незалежно від форм власності, призначені для тимчасового перебування людей або розміщення матеріальних цінностей у виробничих чи інших службових цілях. Таким чином, житло слід розрізняти з приміщенням в кримінально-правовому тлумаченні цих понять: приміщення, на відміну від житла, не призначене для постійного знаходження (тобто проживання) у ньому людей, однак для кваліфікації аналізованого адміністративного проступку не має значення місце знаходження порушника в приміщенні або в житло, важливо встановити мету його перебування там - протиправну або на законних підставах (про ознаки житлового приміщення, встановлених законодавством, та громадського приміщення див. п. 2 коментарю до ст. 6.4 , а також п. 3 коментарю до ст. 7.21). 2. Одним з критеріїв розмежування дрібного розкрадання та кримінально караного розкрадання є певний приміткою до коментарів статті розмір майнової шкоди, завданої власникові чи іншому власникові викраденого майна. Відповідно до п. "в" ч. 2 ст. 158 КК заподіяння значної шкоди громадянинові завжди кваліфікується як злочинне діяння. Згідно п. 2 примітки до ст. 158 КК при кваліфікації зазначеного злочину поряд з об'єктивним критерієм - вартість викраденого майна - враховується і суб'єктивний критерій - майновий стан потерпілого, при цьому визначається тільки мінімальний розмір вартості викраденого майна: згідно п. 2 примітки до ст. 158 КК він не може становити менше 2500 руб. Таким чином, перевищення вартості викраденого майна в розмірі, визначеному приміткою до коментарів статті, виключає встановлення ознак дрібного розкрадання, і правопорушення підлягає кваліфікації відповідно до ст. 158 КК, однак, у всякому разі, при заподіянні майнової шкоди в межах від одного МРОТ до 2500 руб. і за відсутності обтяжуючих обставин крадіжки, передбачених ч. 2 - 4 ст. 158 КК, повинен братися до уваги зазначений суб'єктивний критерій, а при призначенні кримінального покарання - також і наявність пом'якшуючих обставин, передбачених, стосовно до ч. 1 ст. 158 КК, до злочину невеликої тяжкості (див. п. "а" ч. 1 ст. 61 КК). 3. Наявність обтяжуючих ознак крадіжки, передбачених п. "а", "б", "г" ч. 2, ч. 3, п. "б" ч. 4 ст. 158 КК, виключає кваліфікацію адміністративно караного дрібного розкрадання незалежно від майнової шкоди, заподіяної потерпілому, тобто навіть у тих випадках, якщо вартість викраденого майна не перевищує одного МРОТ. До зазначених ознак належать: скоєння крадіжки групою осіб за попередньою змовою (п. "а" ч. 2 ст. 158 КК); скоєння крадіжки з незаконним проникненням у приміщення чи інше сховище (п. "б" ч. 2 ст. 158 КК; поняття приміщення і сховища визначаються приміткою до зазначеної статті КК); вчинення крадіжки з одягу, сумки чи іншої ручної поклажі, що знаходилися при потерпілому (п. "г" ч. 2 ст. 158 КК); крадіжка, вчинена з незаконним проникненням у житло (ч. 3 ст . 158 КК); крадіжка, вчинена: - організованою групою (п. "а" ч. 4 ст. 158 КК). 4. Наявність обтяжуючих ознак шахрайства, передбачених ч. 2, 3 ст. 159 КК, а також наявність обтяжуючих ознак привласнення чи розтрати, передбачених ч. 2, 3 і 4 ст. 160 КК, виключає кваліфікацію адміністративно караного дрібного розкрадання незалежно від майнової шкоди, заподіяної потерпілому, тобто і в тих випадках, якщо вартість викраденого майна не перевищує одного МРОТ. До обтяжуючою ознаками шахрайства належать: шахрайство, вчинене групою осіб за попередньою змовою (ч. 2 ст. 159 КК); шахрайство, вчинене: - групою осіб за попередньою змовою (ч. 2 ст. 159 КК); - особою з використанням свого службового становища (ч. 3 ст. 159 КК); - організованою групою (ч. 4 ст. 159 КК). 5. Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 25 квітня 1995 р. N 5 "Про деякі питання застосування судами законодавства про відповідальність за злочини проти власності" при визначенні вартості майна, що став об'єктом злочину, слід виходити в залежності від обставин придбання його власником з державних роздрібних, ринкових чи комісійних цін на момент вчинення злочину. При відсутності ціни вартість майна визначається на підставі висновку експертів. Розкрадання може розглядатися в якості адміністративного проступку, якщо воно вчинене шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення (розтрати); інші різновиди посягань на чуже майно кваліфікуються як злочини, серед них відкрите розкрадання чужого майна (грабіж), а також розбій, тобто напад з метою розкрадання чужого майна, вчинене із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, або з погрозою застосування такого насильства (див. ст. 161, 162 КК). Від шахрайства слід відрізняти кримінально каране діяння - заподіяння майнової шкоди власнику чи іншому власникові майна шляхом обману або зловживання довірою за відсутності ознак розкрадання (ч. 1 ст. 165 КК). Таким чином, дрібне розкрадання чужого майна як проступок відрізняється від кримінально караних різновидів розкрадання не тільки за ознаками розміру заподіяної шкоди, але й на основі зазначених відмінностей об'єктивної сторони діяння. 6. Оскільки для розкрадання характерна наявність вини у формі прямого умислу, суб'єктом даного адміністративного правопорушення може бути тільки фізична особа (див. п. 4 коментарю до ст. 7.17). 7. Див. примітку до п. 5 коментарю до ст. 5.1. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею коментарів, провадження в яких здійснюється у формі адміністративного розслідування, розглядаються суддями районних судів. У випадках, що не вимагають проведення адміністративного розслідування, справи про зазначені правопорушення розглядаються світовими суддями (СР ч. 1, абз. 2 і 4 ч. 3 ст. 23.1 КоАП; див. також коментар до ст. 28.7). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Коментар до статті 7.27 " |
||
|
||