| Головна |
| « Попередня | ||
8. Комерційна субконцесія |
||
|
Економічний сенс комерційної субконцесії полягає в тому, що її використання у багато разів збільшує можливості правовласника з розширення своєї товаропровідної мережі. Г.Є. Авілов підкреслює, що "право або навіть обов'язок користувача видати певну кількість субконцесії на відповідній території ... вельми важливо для правовласників з точки зору створення збутових або торгових мереж і подальшого ефективного управління ними. При використанні системи субконцесії первинний користувач бере на себе додаткові організаційні та управлінські функції, які нерідко стають для нього основними. Таким чином він ще більш тісно інтегрується з правовласником "" * ". --- "*" Авілов Г.Є. Указ. соч. С. 555. Аналогічним чином оцінює економічне значення договору комерційної концесії та Е.А. Суханов (див.: Суханов Е.А. Указ. Соч. С. 630). Передбачені ст. 1029 ЦК підстави укладення користувачем договору комерційної субконцесії: право чи обов'язок користувача надати іншим особам право на використання виключних прав правовласника, передбачені безпосередньо в тексті договору комерційної концесії, - разюче відрізняються від підстав укладення субдоговоров, що відносяться до інших типів договірних зобов'язань. Наприклад, орендар має право здавати орендоване майно в суборенду за згодою орендаря (п. 2 ст. 615 ЦК), а підрядник має право залучити до виконання своїх зобов'язань за договором підряду інших осіб (субпідрядників) в тому випадку, якщо із закону або договору підряду не випливає обов'язки підрядника виконати передбачену в договорі роботу особисто (п. 1 ст. 706 ЦК). Можливість для правовласника встановлення у договорі комерційної концесії обов'язки користувача з надання певному числу осіб протягом певного терміну права на використання виключних прав, що належать правовласнику, на умовах субконцесії пояснюється цілями правовласника, переслідуваними ним при укладенні договорів комерційної концесії (створенням або розширенням своєї виробничої або торгово-збутової мережі). Однак з цієї точки зору незрозуміло, чому і право користувача дозволяти іншим особам використання наданого йому комплексу виключних прав або його частини на умовах субконцесії також має бути передбачено безпосередньо в тексті договору комерційної концесії. Більш оптимальним рішенням у цьому випадку було б просте згоду правовласника на укладення договору комерційної субконцесії на узгоджених з ним умовах. Інша відмінність полягає в порядку визначення змісту договору комерційної субконцесії. Орендар повинен погоджувати з орендодавцем лише принципову можливість здачі орендованого майна в суборенду, а підрядник самостійно укладає договір субпідряду, якщо договором підряду не встановлено його обов'язок особистого виконання зобов'язань. В обох випадках зміст цих договорів визначається безпосередньо сторонами договорів суборенди або субпідряду. Що стосується договору комерційної субконцесії, то його умови мають бути узгоджені з правовласником або визначені безпосередньо в тексті договору комерційної концесії. Необхідність жорсткого контролю правовласника за змістом договорів субконцесії диктується тим, що об'єктами таких договорів є фірмове найменування та інші виключні права, що належать правовласнику. Крім того, субкористувач за договором комерційної субконцесії, так само як і користувачі за основним договором, стають ланками товаропровідної мережі правовласника, яка повинна функціонувати як єдине ціле під вивіскою правовласника. Договір комерційної субконцесії похідний від договору комерційної концесії (основного договору), і його доля нерозривно пов'язана з долею основного договору. Дана обставина знайшло відображення в нормах, що регулюють правовідносини, пов'язані з комерційної субконцесії. Зокрема, договір комерційної субконцесії не може бути укладений на більш тривалий термін, ніж договір комерційної концесії, на підставі якого він укладається. Недійсність договору комерційної концесії тягне за собою недійсність всіх укладених на її підставі договорів комерційної субконцесії (п. 1 і 2 ст. 1029 ЦК). Особливим чином вирішується доля договору комерційної субконцесії при достроковому припиненні договору комерційної концесії, укладеного на визначений строк. У цьому випадку права і обов'язки вторинного правовласника за договором комерційної концесії (користувача за основним договором) переходять до правовласнику, якщо він не відмовиться від прийняття на себе прав та обов'язків за цим договором. Такий же підхід і до випадків розірвання договору комерційної концесії, укладеного без зазначення строку (п. 3 ст. 1029 ЦК). І тут ми бачимо серйозна відмінність від інших субдоговоров. Так, дострокове припинення договору оренди тягне припинення укладеного відповідно до нього договору суборенди. Однак суборендар отримує право вимагати укладення з ним договору оренди на майно, що знаходилося в його користуванні відповідно до договору суборенди, в межах строку, що суборенди на умовах, що відповідають умовам припиненого договору суборенди (п. 1 ст. 618 ЦК). Ця особливість правового регулювання договору комерційної концесії, коли при припиненні основного договору комерційної концесії допускається збереження договору субконцесії із заміною вторинного правовласника основним правовласником, пояснюється зацікавленістю правовласника у збереженні своєї товаропровідної мережі, заснованої на концесійних відносинах. Значною своєрідністю відрізняється також правове регулювання відповідальності за шкоду, заподіяну вторинними користувачами за договором комерційної субконцесії. Згідно п. 4 ст. 1029 ЦК користувач несе субсидіарну відповідальність за шкоду, заподіяну правовласнику діями вторинних користувачів. Дане правило носить диспозитивний характер, отже, така відповідальність користувача може бути виключена договором комерційної концесії, зокрема у випадках, коли договором передбачено обов'язок користувача надати протягом певного строку певній кількості осіб право користування винятковими правами правовласника на умовах субконцесії. Стосовно до іншим субдоговорів (суборенда, субпідряд і т.п.) подібні правила про відповідальність вторинного боржника за заподіяну шкоду безпосередньо перед основним кредитором не передбачені. А регулювання відповідальності обмежується положеннями про відповідальність за порушення договірних зобов'язань. Наприклад, за договором підряду генеральний підрядчик несе перед замовником відповідальність за наслідки невиконання або неналежного виконання зобов'язань субпідрядником, а перед субпідрядником - відповідальність за невиконання або неналежне виконання замовником зобов'язань за договором підряду. Більш того, за загальним правилом замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником (п. 3 ст. 706 ЦК). Можливість безпосередньої відповідальності вторинного користувача за договором субконцесії перед правоволодільцем за завдану йому шкоду Е.А. Суханов пояснює тим, що "предметом концесійних договорів є виключні права, що містять у собі як майнові, так і немайнові правомочності. Їх неналежне здійснення в багатьох випадках заподіює шкоду безпосередньо первісному правовласнику, що залишається незмінним суб'єктом цих прав. Йдеться, зокрема, йде про ситуації , коли в результаті діяльності зазначених користувачів заподіюється шкода діловій репутації правовласника, скорочується попит на його товари або послуги і т.п. " "*". --- "*" Суханов Е.А. Указ. соч. С. 631. Такі основні спеціальні правила, що регулюють договір комерційної субконцесії. В іншому до цього договору застосовуються положення про договір комерційної концесії, якщо інше не випливає з особливостей субконцесії (п. 5 ст. 1029 ЦК). |
||
| « Попередня | ||
|
|
||
Інформація, релевантна" 8. Комерційна субконцесія " |
||
|
||