| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 5. Договір комерційної субконцесії |
||
|
Згода правовласника на те, щоб користувач мав право дозволяти іншим особам використання наданого йому комплексу виключних прав або його частини, має бути оформлене письмово і може або представлятися в кожному конкретному випадку (ad hoc vice), або закріплюватися в основному договорі як рамкову згоду на укладення договорів субконцесії на певних умовах. Слід підкреслити, що, на відміну, наприклад, від згоди власника на передачу майна в суборенду (п. 2 ст. 615 ЦК), закон передбачає, що правовласник повинен не просто висловити принципове схвалення на укладення таких договорів, а й визначити їх істотні умови (п. 1 ст. 1028 ЦК). Як правило, відносини користувача з третьою особою оформляються договором комерційної субконцесії. Надання протягом відповідного строку певної кількості субконцесії може бути не тільки правом, але й обов'язком користувача. Включаючи в договір концесії подібні умови, правовласник реалізує свій інтерес у розширенні мережі. Особливості договору комерційної субконцесії. У договорі субконцесії користувач виступає в ролі вторинного правовласника, а його контрагент - в ролі вторинного користувача. До договору комерційної субконцесії застосовуються передбачені гл. 54 ГК правила про договір комерційної концесії, якщо інше не випливає з особливостей субконцесії. Виникає питання, які аспекти відносин сторін "припускають інше"? Логічно припустити, що давати інструкції та вказівки про характер використання комплексу виключних прав вторинного користувачеві і здійснювати контроль за його діяльністю може безпосередньо правовласник. Він же зобов'язаний забезпечити надання вторинного користувачеві технічної допомоги, сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників - адже компетенція первинного користувача в цих питаннях дуже обмежена. Надані на основі субконцесії права похідні від прав, отриманих користувачем за основним договором. Їх обсяг не може виходити за межі прав, наданих користувачеві за основним договором комерційної концесії (див. п. 2 ст. 1027 ЦК). В іншому випадку вторинний правовласник спочатку не зможе виконати обов'язок по наданню вторинному користувачеві прав на використання об'єктів інтелектуальної власності (п. 1 ст. 1031 ЦК). З цієї обставини логічно випливає і правило, що договір комерційної субконцесії не може бути укладений на більш тривалий термін, ніж договір комерційної концесії. Якщо договір комерційної концесії є недійсним, то недійсні і укладені на підставі його договори комерційної субконцесії. У літературі зазначається, що договір комерційної субконцесії породжує не тільки прямі відносини між сторонами договору, а й опосередковані відносини між вторинним користувачем і основним правовласником * (918). Такі опосередковані відносини проявляються, зокрема, в положеннях про долю договору комерційної субконцесії при припиненні основного договору (за винятком припинення договору у зв'язку із закінченням його терміну). Права та обов'язки вторинного правовласника за договором комерційної субконцесії (користувача за договором комерційної концесії) у разі розірвання договору, укладеного без зазначення строку, або передчасного розірвання строкового договору переходять до правовласнику, якщо він не відмовиться від прийняття на себе прав та обов'язків за цим договором (п. 3. ст. 1029 ЦК). Тоді за згодою правовласника договір субконцесії трансформується в прямий договір між правовласником і колишнім субконцессіонером, тобто відбувається заміна осіб у зобов'язанні: правовласник заступає на місце вибулого "проміжної ланки" - користувача (ст. 1029 ЦК). Це правило захищає насамперед економічні інтереси правовласника, якому надається можливість зберегти відносини з субконцессіонерамі при вибутті проміжної ланки. Дане правило повинне застосовуватися з певними застереженнями. Зокрема, якщо ініціатором розірвання основного договору комерційної концесії виступив користувач, і підставами для такого розірвання стали зміна фірмового найменування або комерційного позначення правовласника (ст. 1039 ЦК) або допущені правовласником порушення зобов'язань за договором комерційної концесії, які зачіпають інтереси субконцессіонера, то субконцессіонер вправі відмовитися від трансформації договору субконцесії в основний договір. На відміну від загальних правил про відповідальність боржника перед кредитором за дії третіх осіб (див. ст. 403, п. 3 ст. 706 ЦК) за договором субконцесії вторинний користувач за заподіяну його діями шкоду відповідає безпосередньо перед основним правовласником, хоча і не складається з ним у прямих договірних відносинах * (919). Ця норма буде, зокрема, застосовуватися, якщо дії вторинного користувача тягнуть розкриття конфіденційної інформації, порушують виключні права правовласника, підривають його ділову репутацію, ведуть до зниження попиту на його продукти. Користувач несе субсидіарну відповідальність за дії вторинних користувачів (субконцессіонеров), які заподіюють шкоду правовласнику, хоча і не можуть бути кваліфіковані, як порушення обов'язків користувача за договором комерційної концесії (п. 4 ст. 1029 ЦК) . Зокрема, шкода може бути заподіяна розкриттям субконцессіонером відомостей, що становлять комерційну таємницю правовласника, а також діями, що тягнуть зниження привабливості бренду правовласника, що завдають шкоди його діловій репутації та вартості або охороноздатності його товарних знаків. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 5. Договір комерційної субконцесії " |
||
|
||