Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Є. Н. Абрамова, Н. Н. Аверченко, Ю. В. Байгушева. Цивільне право: підручник: у 3-х томах
Том 2. Частина 2., 2010 - перейти до змісту підручника

§ 1. Поняття, ознаки та види договору простого товариства

Поняття та ознаки договору простого товариства. Як правовий інститут договір простого товариства відомий з часів римського права. Так, конструкція товариства (societas), в силу якої кілька осіб об'єднували своє майно і зусилля заради досягнення спільної господарської мети, входила до числа консенсуальних контрактів і дозволяла оформляти найрізноманітніші відносини * (920).
Історія розвитку національного законодавства показує, що при збереженні загального підходу до договору простого товариства як інструменту, що опосередковують спільну діяльність, його регулювання зазнавало певні зміни, пов'язані зі сферою застосування, змістом і ставленням до правової природі. Наприклад, згідно зі ст. 434 ЦК РРФСР 1964 р. подібний договір не міг укладатися між громадянами та юридичними особами. Крім того, поперемінно законодавчі норми були присвячені то безпосередньо договором простого товариства (ст. 276 ЦК РРФСР 1922 р.), то договором про спільну діяльність без згадки простого товариства (ст. 434 ЦК РРФСР 1964 р.). Навпаки, у ст. 122 Основ цивільного законодавства 1991 р. і в ст. 1041 ЦК зазначені поняття (договір про спільну діяльність та договір простого товариства) були використані одночасно.
Існуюче правове регулювання простого товариства найбільш повно, у порівнянні з попередніми кодифікаціями, відображає сутність цього договору як інституту, яка оформилася ще в римському праві. Це дозволяє вважати договір простого товариства одним з найбільш універсальних правових інструментів, спрямованим на упорядкування спільної діяльності на основі об'єднання вкладів.
Згідно п. 1 ст. 1041 ЦК за договором простого товариства (договору про спільну діяльність) двоє або кілька осіб (товаришів) зобов'язуються з'єднати свої внески і спільно діяти без утворення юридичної особи для отримання прибутку або досягнення іншої не суперечить закону мети.
Серед фахівців немає єдності думок щодо числа відмінних ознак договору простого товариства та їх утримання * (921). Однак, якщо не вдаватися в подробиці, можна виділити наступні особливості, що дозволяють відмежувати договір простого товариства від інших юридичних конструкцій.
По-перше, наявність спільної мети. На відміну від інших договорів, в яких інтереси контрагентів протилежні і взаімонаправлени (наприклад, в купівлі-продажу продавець зацікавлений в отриманні купівельної ціни, а покупець - у придбанні товару), інтереси сторін договору простого товариства завжди збігаються і задовольняються за допомогою спільних дій на основі об'єднаної майнової бази. Єдність інтересів всіх учасників договору обумовлено спільністю мети, досягнення якої однаково важливо для всіх товаришів. Інакше кажучи, задоволення інтересів будь-якого учасника договору відбувається не за рахунок, а поряд із задоволенням інтересів всіх інших товаришів. Наявність будь-якого зустрічного надання в сенсі задоволення інтересів однієї сторони тільки за умови задоволення інших, нетотожних інтересів іншої сторони (незалежно, опосередковується Чи це єдиним угодою або декількома самостійними, але взаємопов'язаними договорами), свідчить про відсутність відносин, регульованих договором простого товариства, і, в ряді випадків, про удаваному характері угоди. Тому спільність мети є конститутивним ознакою аналізованого договору, що обумовлює всі його інші особливості.
По-друге, опосередкування спільної діяльності. Досягнення спільної мети неможливо інакше, ніж шляхом узгоджених дій, єдиних за своїми правовими наслідками для всіх товаришів. Тому в реалізації договору простого товариства всі сторони приймають особисту участь (інша справа, що воно може бути неочевидно зважаючи обраної форми ведення спільних справ). У свою чергу, необхідність спільного особистої участі для досягнення спільної мети надає регульованим договором відносинам довірчий (фідуціарні) характер, що позначається, наприклад, на особливостях припинення договору простого товариства * (922).
По-третє, переважно багатосторонній характер. Єдність інтересів і наявність спільної мети, що досягається в результаті спільної діяльності, дозволяє врегулювати в договорі простого товариства взаємини необмеженого числа учасників цивільного обороту, кожен з яких стає самостійною стороною за договором. В даний час договір простого товариства є єдиною багатосторонній угодою, прямо врегульованою Цивільним кодексом * (923). Той факт, що в договорі простого товариства може бути всього два учасники, не коливає загального висновку про багатосторонній характер договору, оскільки це не скасовує принципової можливості збільшення числа товаришів шляхом прийняття нових осіб як самостійних сторін. Тим більше, незалежно від числа учасників у договорі простого товариства завжди зберігається ознака наявності спільної мети.
По-четверте, відсутність правосуб'єктності у створеного на основі договору колективного утворення. Здійснення спільної діяльності обумовлює виникнення своєрідного колективу товаришів, об'єднаного спільною метою. Однак таке колективне освіта сама по собі не стає самостійним учасником цивільного обороту і тому не набуває властивостей правосуб'єктності, тобто не здійснює від власного імені права і не несе обов'язки * (924). Це відрізняє утворений на основі договору колектив товаришів від юридичної особи. Тому кожен товариш несе не тільки витрати і збитки відповідно до розміру власного внеску на встановлених договором умовах, а й тягар відповідальності. Крім цього, наслідком неправосуб'ектние колективу товаришів є відсутність в законі заборони (подібного тому, який встановлений п. 2 ст. 69 ЦК щодо повного товариства) на участь особи одночасно в декількох договорах простого товариства * (925).
По-п'яте, триває характер відносин. З істоти спільної діяльності випливає, що договір простого товариства опосередковує вчинення цілого комплексу різних операцій (угод, інших юридичних і фактичних дій). Число і види таких операцій залежать від істоти мети, заради досягнення якої укладено договір. Облік цієї обставини дозволяє вважати одним з непрямих ознак удаваного характеру угоди ті випадки, коли зміст договору простого товариства обмежується будь-яким разовим дією.
По-шосте, внесення вкладів та створення загальної майнової бази. Спільний характер діяльності та колективний виступ у цивільному обороті неможливі без формування спільного майна, на основі якого будуються майнові відносини товаришів з третіми особами (наприклад, належне виконання зобов'язань, укладених з третіми особами) і між собою (несення витрат і збитків, участь у прибутках, т.п.). Це спільне майно формується за рахунок вкладів (гроші, майнові права, тощо * (926)), в обов'язковому порядку вносяться кожною стороною договору. Відповідно, здійснення спільної діяльності без об'єднання вкладів не може охоплюватися договором простого товариства.
По-сьоме, регулювання не тільки майнових, а й організаційних відносин. Спільна діяльність по досягненню спільної мети повинна бути взаимосогласованной. Тому у зміст договору простого товариства обов'язково входять питання управління * (927) загальними справами товариства як колективного утворення, позбавленого правосуб'єктності.
Перераховані вище особливості договору простого товариства вносять певну специфіку і в такі ознаки, як возмездность і взаємність договору. Так, незважаючи на відсутність зустрічного надання у відносинах сторін і, відповідно, відсутність фігур кредитора і боржника в їх традиційному розумінні, договір є оплатним. БЕЗОПЛАТНО характер договору проявляється в тому, що кожен товариш зобов'язаний внести внесок для формування спільного майна. Тому договір простого товариства є оплатним навіть у тому випадку, якщо їм опосередковується спільна діяльність, що не спрямована на отримання прибутку. У свою чергу, специфіка взаємного характеру договору простого товариства виявляється в тому, що кожен товариш здійснює права і несе обов'язки одночасно у відношенні всіх і кожного з учасників договору простого товариства * (928).
Співвідношення договору простого товариства з іншими договорами про спільну діяльність і відмінність від інших правових конструкцій.
На сторінках сучасної наукової літератури ведеться суперечка про співвідношення договору простого товариства з так званим договором про спільну діяльність * (929). Обмежений обсяг підручника не дозволяє детально зупинитися на цій дискусії, проте звернемо увагу на наступне. Поняття "договір про спільну діяльність" використовується для характеристики роду договорів, а не виду. Тому не випадково в законодавстві відсутнє спеціальне регулювання саме договору про спільну діяльність. Спільна діяльність і, як наслідок, загальна мета є тими єдиними ознаками, які об'єднують самостійні договори в одну групу. Зокрема, поряд з договором простого товариства до договорів про спільну діяльність відносять договори про заснування юридичних осіб (ст. 52 ЦК), різні угоди акціонерів, присвячені питанням узгодженого голосування, порядку відчуження акцій тощо, договори про спільну діяльність без внесення вкладів, які прямо законодавством не передбачені, але йому не суперечать і т.д.
Разом з тим необхідно враховувати, що в даний час законодавчо врегульовано лише зміст договору простого товариства (гл. 55 ЦК). До того ж через універсальність договору простого товариства, який може бути направлений на досягнення будь-який не суперечить закону мети (п. 1 ст. 1041 ЦК), найчастіше досить важко виявити принципові розбіжності між, наприклад, договором простого товариства та установчим договором про створення акціонерного товариства, який, на відміну від установчого договору про створення товариства з обмеженою відповідальністю (п. 1 ст. 89 ЦК), до числа установчих документів юридичної особи не відноситься (п. 3 ст. 98 ГК) * (930). Тому з практичної точки зору кваліфікація договору про спільну діяльність саме як договору простого товариства або іншого різновиду договору про спільну діяльність має значення переважно для вирішення питання про те, чи підлягають норми гл. 55 ГК безпосередньому застосуванню (у разі, якщо договір відповідає всім перерахованим вище ознаками договору простого товариства) або повинні застосовуватися за аналогією закону. Інакше кажучи, грань між договором простого товариства та іншими різновидами договорів про спільну діяльність досить тонка. Тому, наприклад, деякі установчі договори або поширені на практиці інвестиційні договори за своїм змістом цілком можуть виявитися ні чим іншим, як простим товариством.
Зазначені вище особливості договору простого товариства в сукупності дозволяють відрізняти його від всіх інших договорів та інших правових конструкцій, передбачених цивільним законодавством. Так, тільки договір простого товариства опосередковує спільну діяльність, спрямовану на досягнення спільної мети за рахунок створення єдиної майнової бази і колективного виступу в цивільному обороті без утворення нового обличчя на основі співпадаючих прав та обов'язків усіх товаришів.
Разом з тим особливості участі в цивільному обороті юридичних осіб та порядок реалізації деяких договорів можуть створити видимість схожості з договором простого товариства. Тому необхідно звернути увагу на наступне.
Юридичні особи, зокрема господарські товариства, є так званими колективними суб'єктами, що формально ріднить їх з колективним утворенням, створеним на основі договору простого товариства. Однак принципова відмінність полягає в тому, що на відміну від юридичної особи колектив товаришів позбавлений правосуб'єктності і тому сам по собі не є самостійним учасником цивільного обороту.
У договорі дольової участі в будівництві в тому вигляді, в якому він передбачений п. 1 ст. 4 Федерального закону від 30 грудня 2004 р. "Про участь у пайовому будівництві багатоквартирних будинків і інших об'єктів нерухомості та про внесення змін до деяких законодавчих актів Російської Федерації" * (931), можна угледіти такий ознака договору простого товариства, як об'єднання вкладів. Однак відсутність спільної діяльності по досягненню загальної мети і, як наслідок, зустрічний характер прав і обов'язків сторін зважаючи протилежності інтересів не дозволяють кваліфікувати вказаний договір як простого товариства. Разом з тим ця обставина не виключає можливість існування договору простого товариства, спрямованого на спільне будівництво нерухомості.
У найзагальнішому вигляді посередницькі договори (доручення, комісія, агентування) і договір довірчого управління майна характеризуються тим, що одна сторона діє в рамках повноважень і в інтересах іншої сторони. Ця ознака в чомусь ріднить зазначені договори з встановленим для договору простого товариства порядком ведення спільних справ (ст. 1044 ЦК), можливим варіантом якого є виступ одного товариша у цивільному обороті від імені всіх інших товаришів у рамках наданих ними повноважень. Тим не менше, відсутність спільної діяльності сторін щодо досягнення спільної мети, протилежна спрямованість інтересів сторін і неспівпадаючі зміст прав та обов'язків не дозволяють ототожнювати посередницькі договори і договір довірчого управління майном з договором простого товариства.
  Види договорів простого товариства. З точки зору відмінностей у правовому режимі норми гл. 55 ГК дозволяють класифікувати договори простого товариства з урахуванням мети укладення договору і популярності про нього третім особам таким чином.
  Залежно від того, чи спрямована спільна діяльність на отримання прибутку або досягнення іншої не суперечить закону мети * (932), відповідно виділяють 1) комерційні та 2) некомерційні * (933) прості товариства. Будь-яка державна реєстрація договору комерційного простого товариства або створеного колективу товаришів не потрібно, оскільки всі товариші зберігають статус самостійних учасників цивільних правовідносин, а сам колектив позбавлений правосуб'єктності. Однак спільна діяльність на основі такого договору здійснюється товаришами на засадах ризику (п. 3 ст. 401 ЦК) * (934), що узгоджується з поняттям підприємницької діяльності (абз. 3 п. 1 ст. 2 ЦК). Навпаки, в рамках некомерційного простого товариства сторони виступають у цивільному обороті на засадах провини (п. 1 ст. 401 ЦК).
  Спрямованість діяльності простого товариства одночасно як на досягнення підприємницьких, так і інших цілей не суперечить змісту чинного законодавства (за умови дотримання загальних вимог, що пред'являються до того чи іншого виду діяльності). У таких ситуаціях участь сторін у цивільних правовідносинах має у відповідних випадках підкорятися правовому режиму і комерційного, і некомерційного договору простого товариства.
  З точки зору популярності третім особам про існування договору всі прості товариства поділяються на: 1) голосні і 2) негласні (п. 1 ст. 1054 ЦК). За змістом законодавства статус негласного просте товариство набуває в тому випадку, якщо в договорі прямо зазначено, що його існування не розкривається для третіх осіб. Отже, за відсутності подібного положення будь просте товариство має вважатися гласним.
  Визначення природи простого товариства (гласне чи негласне) принципово, оскільки в негласному товаристві кожен товариш веде спільні справи і несе відповідальність тільки від власного імені та за рахунок власного майна, хоча у відносинах між товаришами будь-які зобов'язання, що виникли в процесі їх спільної діяльності, є загальними (п. 2, 3 ст. 1054 ЦК). Тому до договору негласного простого товариства правила гл. 55 ЦК застосовуються за умови, що інше не передбачено законом або не випливає із суті такого товариства. Зокрема, будь-які треті особи (кредитори) в виняток із загальних правил про порядок несення товаришами відповідальності (ст. 1047 ЦК) вправі пред'являти свої вимоги лише до тих товаришам, з якими вони безпосередньо складаються в правовідносинах.
  Наведені вище класифікації є самостійними, тому гласним або негласним може бути як комерційне, так і некомерційне просте товариство. 
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "§ 1. Поняття, ознаки та види договору простого товариства"
  1.  § 1. Поняття комерційного права
      поняттю підприємницької діяльності, це юридичний (формальний, зовнішній) ознака, вимога, що пред'являється до підприємництва з боку законодавця. Розглянемо докладніше кожен із зазначених ознак підприємницької діяльності. По-перше, підприємницька діяльність - це діяльність самостійна. Ця ознака вказує на вольовий джерело підприємницької
  2.  § 4. Акціонерні товариства
      поняття, основні риси і встановлюючи основні гарантії прав акціонерів і кредиторів товариства. Більш детальна регламентація статусу акціонерних товариств є предметом спеціального законодавства, де центральне місце займає Закон РФ від 26 грудня 1995 р. № 208-ФЗ «Про акціонерні товариства» [1]. Цей закон визначає правове становище всіх акціонерних товариств, як створених, так і
  3.  § 1. Загальні положення
      поняття підприємницької діяльності, законодавець у ч. 3 п. 1 ст. 2 ГК підкреслив, що підприємницька діяльність здійснюється на свій ризик. [1] У контексті визначення підприємницької діяльності, закріпленому в Законі, ризик підприємця - це не тільки можливість настання несприятливих наслідків внаслідок стихійних лих, випадкового Комерційне право. Ч. I.
  4.  § 1. Банківська система. Правове становище кредитних організацій
      поняття кредитної організації дається у ч. 1ст. 1 Федерального закону «Про банки і банківську діяльність»: «кредитна організація - юридична особа, яка для отримання прибутку як основну мету своєї діяльності на підставі спеціального дозволу (ліцензії) Центрального банку Російської Федерації (Банку Росії) має право здійснювати банківські операції, передбачені цим
  5.  § 1. Економічна основа місцевого самоврядування
      поняття "асоціація власників житла" (тотожне російському - "товариство власників житла"). Асоціація створюється для управління кондоминиумом ("кондомініум" від лат. "Співволодіння", "спільне користування"). Кожен домовласник в кондомініумі є також власником земельної ділянки, що входить до складу кондомініуму. На Заході, в США особливо, велика частина житлового
  6.  § 2. Результати інтелектуальної діяльності. Інформація
      поняття, яке використовується в ряді міжнародних конвенцій і в законодавстві багатьох країн для позначення сукупності виключних прав на результати інтелектуальної, і перш за все творчої, діяльності, а також прирівняні до них за правовим режимом засоби індивідуалізації юридичних осіб, продукції, робіт і послуг (фірмове найменування , товарний знак, знак обслуговування тощо).
  7.  § 3. Умови дійсності і види недійсних угод
      поняття рівноцінними. У зв'язку з цим у літературі іноді відзначається, що "єдиною підставою недійсності угод є невідповідність закону або іншим правовим актам (ст. 168 ГК РФ)" * (533). Це зайвий раз підкреслює умовність поділу недійсних угод на зазначені групи, зокрема виділення серед них угод з вадами змісту, які іноді називають незаконними
  8.  § 1. Поняття і види права спільної власності
      ознакою спільної власності є множинність суб'єктів права власності на один і той же об'єкт, що належить їм разом як єдине ціле. При цьому кожен з співвласників не володіє всією повнотою права на річ, а обмежений у своєму праві правами інших учасників * (977). У юридичній літературі зазначається, що при загальній власності "крім зовнішніх відносин її учасників зі
  9.  Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      поняття суто економічне, її формальний показник - суспільно необхідні витрати праці. Вони формують суспільну вартість товару, яка, в свою чергу, впливає на його ринкову ціну. Відплатність - поняття економічне за змістом і юридичне за функціями, її формальний показник - ціна (ст. 424 ЦК). Еквівалентність обміну припускає тільки таке зустрічне надання,
  10.  § 1. Загальна характеристика договору оренди
      понять "види договору оренди" і "договори оренди окремих видів майна" * (141). Дійсно, ст. 625 ГК оперує обома зазначеними поняттями. У той же час вона не конкретизує, які з договорів, врегульованих § 2-6 гл. 34 ГК, є видом договору оренди, а які - договором оренди окремого виду майна. Виходячи з назви логічно припустити, що якщо в основу виділення