| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 2. Елементи договору простого товариства |
||
|
Разом з тим окремі особливості участі в договорі простого товариства можуть бути обумовлені специфікою правового статусу суб'єктів цивільного обороту. Так, згідно з п. 4 ст. 18 Федерального закону від 14 листопада 2002 р. "Про державні та муніципальних унітарних підприємствах" * (935) унітарне підприємство має право укладати договори простого товариства тільки за згодою власника. Крім того, в комерційному договорі простого товариства допускається участь лише тих осіб, які мають право займатися підприємницькою діяльністю. При цьому п. 2 ст. 1041 ЦК, що містить вказівку лише на комерційних юридичних осіб і індивідуальних підприємців, підлягає розширеному тлумаченню в тому сенсі, що стороною комерційного договору простого товариства може бути і некомерційне юридична особа, якщо здійснювана діяльність відповідає і служить досягненню мети його створення (абз. 2 п. 3 ст. 50 ЦК). Якщо ж той чи інший вид діяльності підлягає ліцензуванню, учасниками договору простого товариства можуть бути не мають відповідного дозволу особи, якщо товариш, уповноважений на ведення спільних справ, таку ліцензію має * (936). Пояснюється це тим, що уповноважений товариш виступає в цивільному обороті від імені всього неправосуб'ектние колективу товаришів. Предмет та інші істотні умови договору простого товариства. Предметом договору визнається спільна діяльність товаришів, спрямована на досягнення спільної мети. Істота такої діяльності має бути визначено в угоді сторін шляхом вказівки на конкретні дії, що здійснюються в рамках такої діяльності, щоб уникнути ризику визнання договору неукладеним * (937). З визначення договору простого товариства слід, що до числа істотних відноситься і умова про з'єднання вкладів. Внеском, який і є своєрідним вираженням ціни договору простого товариства, можуть бути гроші, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, ділова репутація та ділові зв'язки, а також всі ті інші блага, що вносяться товаришем у загальну справу (п. 1 ст. 1041 ЦК). Іншими словами, внеском може бути будь-який об'єкт цивільного обороту (з урахуванням, зрозуміло, його оборотоздатності), але за умови, що його "корисні" властивості реально використовуються в рамках спільної діяльності (наприклад, навички і знання товариша важливі не самі по собі, а у зв'язку із застосуванням їх в процесі ведення спільних справ та / або управління товариством). З зіставлення п. 1 ст. 1041 та п. 2 ст. 1042 ЦК, як видається, випливає, що зазначена умова вважається узгодженим, якщо в договорі визначено зміст (т. е. найменування і склад) і порядок (тобто умови передачі) внесення вкладів. При цьому коли в якості внеску вносяться інші блага, ніж майно у вузькому сенсі, порядок їх внесення можна вважати встановленим лише в тому випадку, якщо в договорі конкретно визначені ті види дій, які повинен здійснювати учасник в рамках договірних відносин і в яких будуть виявлятися "корисні" властивості вкладу. У літературі поширена думка, що узгодження умови про з'єднання вкладів увазі і визначення строків їх внесення * (938). Разом з тим з буквального і логічного тлумачення подібний висновок з необхідністю не слід. Тому при всій спірність питання цілком припустимо вважати, що у разі відсутності в договорі вказівки на строки (хоча щоб уникнути спору їх, зрозуміло, краще обумовити) , внесення вкладів має здійснюватися в розумний строк, тривалість якого залежить, в тому числі від істоти і характеру спільної діяльності. Інша справа, що відсутність конкретної вказівки на термін внесення вкладів не повинно розумітися як звільняюче товариша від виконання даного обов'язку. Що ж до розміру внесеного вкладу, то його узгодження хоч і бажано, але не є обов'язковим. Тому якщо інше не випливає із договору або фактичних обставин, вклади товаришів передбачаються рівними за вартістю (п. 2 ст. 1042 ЦК). Ціна договору простого товариства. Специфіка возмездности договору простого товариства породжує питання про те, що розуміти під його ціною. У літературі зазначена проблема не отримала докладного висвітлення і зазвичай побічно зачіпається в рамках питання про вибір усній або письмовій форми договору простого товариства. Незважаючи на це, якщо узагальнити всі позиції, можна вказати на наступне. Суперечка ведеться з приводу того, чи слід вважати самостійною ціною договору вартість кожного вкладу * (939), або лише сукупну вартість всіх вкладів * (940), або ж в неї необхідно поряд з вартістю всіх вкладів включати вартість об'єкта, одержуваного в результаті спільної діяльності * (941). Крім того, в літературі висловлено думку про те, що сукупна вартість всіх вкладів повинна вважатися ціною тільки тоді, коли договір простого товариства не передбачає досягнення результату, здатного бути вираженим у деньгах.В іншому ж випадку, відповідно до даної позиції, ціною договору повинна визнаватися лише вартість результату спільної діяльності * (942). На наш погляд, при всій складності питання найбільш правильним видається думка про те, що ціною договору простого товариства є сукупна вартість всіх вкладів. Зроблений висновок грунтується на таких ознаках договору простого товариства, як, по-перше, обов'язкова наявність спільного майна, яке на момент укладення договору формується за рахунок виконання імперативною для всіх товаришів обов'язку по внесенню вкладів, і, по-друге, взаємний характер, особливість якого проявляється в тому, що права і обов'язки сторін є співпадаючими, тобто кожен товариш здійснює права і несе обов'язки щодо всіх і кожного з учасників договору. Інші думки про ціну договору простого товариства в чому не витримують критики. Зокрема, визначення ціни за вартістю одного вкладу суперечить зазначеним вище ознаками договору простого товариства і, крім цього, не узгоджується з оплатним характером цього договору, який проявляється саме в тому, що кожен товариш зобов'язаний внести внесок у загальну справу. Якщо ж врахувати ще те, що оцінка вартості вкладів проводиться за угодою товаришів і, отже, така оцінка може розходитися з фактичною вартістю конкретного внеску, допустимо припустити, що прийняття зазначеної точки зору означало б надання питання про ціну договору зайвої суб'єктивності. Подібна суб'єктивність притаманна і позиції, згідно з якою ціною договору простого товариства є вартість об'єкта спільної діяльності. Крім того, визнання ціною договору простого товариства вартості результату спільної діяльності не враховує того, що договір простого товариства опосередковує що тривають відносини і часто носить безстроковий характер. А це саме по собі виключає можливість визначення вартості кінцевого результату на момент укладення договору (очевидно, що питання про належну форму договору має бути вирішене при оформленні угоди сторін і не може залежати від ще не відомої вартості кінцевого результату, яку неможливо заздалегідь точно визначити). Інше питання, що виникає щодо ціни договору простого товариства, полягає в тому, чи вважати її істотною умовою зазначеного договору. Згідно п. 2 ст. 1042 ЦК вклади товаришів передбачаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору або фактичних обставин. Формально це означає, що ціна не є істотною умовою і, відповідно, якщо її розмір неможливо визначити на основі положень договору, підлягають застосуванню правила про ринкову ціну (п. 3 ст. 424 ЦК). Враховуючи, однак, специфіку ціни (сукупна вартість вкладів) і, відповідно, різноманітність тих благ, які можуть бути внесені в якості внеску, зроблений висновок не є явним, хоча і випливає з буквального тексту ГК. Як би то не було, слід визнати, що на практиці в договорах простого товариства зазвичай вказуються розміри вкладів, що відповідає інтересам сторін і багато в чому знімає проблему того, чи є ціна договору істотною умовою. Термін договору простого товариства. Строк не є істотною умовою договору простого товариства. Тому можливе існування як термінових, так і безстрокових договорів простого товариства. Закон не обмежує товаришів у виборі способу узгодження строку дії договору, який може бути визначений, наприклад, шляхом вказівки на конкретну календарну дату або за допомогою вказівки на мету як скасувальними умова, досягнення якої (або об'єктивна неможливість досягнення) припиняє договір. У разі ж відсутності в договорі положень про термін, він вважається укладеним на невизначений термін. При цьому безстрокові договори простого товариства більш поширені, оскільки триває характер відносин з приводу спільної діяльності найчастіше об'єктивно не дозволяє встановити конкретний період дії договору. Форма договору простого товариства . Глава 55 ЦК не містить спеціальних вимог щодо форми договору простого товариства. Тому підлягають застосуванню загальні положення цивільного законодавства (ст. 158-163 ЦК). Водночас із суті договору простого товариства (триває характер, наявність спільного майна і т.п.) випливає, що на практиці використання усної форми зустрічається вкрай рідко, навіть якщо формально для цього є підстави (наприклад, коли договір простого товариства укладено між громадянами і його ціна не перевищує 10 МРОТ - подп. 2 п. 1 ст. 161 ЦК). Однак у кожному разі вирішення питання про вибір форми правочину має вирішуватися з урахуванням того, що ціною договору простого товариства є сукупна вартість всіх вкладів. Крім того, законом не встановлено вимогу про державну реєстрацію договору простого товариства (яку потрібно відрізняти від форми угоди і від реєстрації прав на нерухоме майно, що передається у спільну власність товаришів) * (943). Тому договір простого товариства вважається укладеним з моменту досягнення згоди сторін з усіх істотних умов у відповідній формі. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 2. Елементи договору простого товариства " |
||
|
||