| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 15. Компенсація моральної шкоди |
||
|
Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, особиста недоторканність і свобода та безпека довкілля визнаються найвищою соціальною цінністю і особистими немайновими благами фізичної особи. Поняття "нематеріальне благо" є збірним, воно стосується як самого "блага", так і особистих немайнових прав. Отже, зазначені особисті немайнові блага є об'єктами відповідних особистих немайнових прав. До останнього часу цивільно-правовий захист порушених особистих немайнових прав здійснювався шляхом відновлення права, припинення дій, які порушують право відшкодування збитків (ст. 6 ЦК УРСР). Законом України від 6 травня 1993 р. № 3188-12 передбачено новий спосіб захисту цивільних особистих прав - це компенсація моральної шкоди, який включено до статей 6, 7 та 440і ЦК УРСР. Новий ЦК України не лише зберіг зазначений спосіб захисту цивільних особистих прав, а й збагатив інститут компенсації моральної шкоди новими нормами, про що йдеться далі. Як бачимо, категорія моральної шкоди з'явилася в українському законодавстві порівняно нещодавно. Тривалий час вважалося, що моральна шкода в соціалістичному суспільстві компенсації взагалі не підлягає. На обгрунтування цього висновку наводилися лицемірні, святенницькі аргументи нібито особистість радянської людини перебуває на такій недосяжній висоті, що приниження її честі, гідності, ділової репутації не може бути оцінено у грошах. Разом з тим уже з 20-х років у колишньому СРСР у юридичній літературі, у суспільній свідомості стверджувалися погляди на допустимість компенсації моральної шкоди. Необхідно підкреслити, що найвагоміший внесок у справу узаконення інституту компенсації моральної шкоди внесли своїми творами М. С. Малеїн1 і Г. М. Бєлякова2. Мамин Н.С. Возмещение вреда, причиненного личности. - М., 1965; Его же. Общие вопросьі гражданско-правового положення личности / Гражданско-правовое положение личности в СССР. - М., 1975. - С. 37-46; Его же. Охрана личннх прав граждан // Социалистическое право й научно-техническая революция / Отв. ред. Р. О. Халфина. - М., 1979. - С. 274-298, Его же. Гражданский закон й права личности в СССР. - М., 1981; Его же. Охрана личннх (неимущест-вешшх) прав граждан // Развитие советского гражданского права на современном зтапе. - М., 1986. - С. 203-223. Бєлякова А. М. Возмещение причиненного вреда (Отдельньїе вопросн). - М., 1972; Ее же Гражданско-правовая ответственность за причинение вреда. - М , 1986. Зобов'язання Із заподіяння шкоди Судова практика також чимало зробила для становлення категорії моральної шкоди. Відомі справи з відшкодування позадоговірної шкоди у зв'язку із загибеллю годувальника, при розгляді яких суд присуджував, наприклад, дитині, що втратила батька, суму більшу за ту, яка відповідає вартості втрачених засобів до існування. Різниця між зазначеними сумами - це присудження компенсації моральної шкоди в прихованій формі дитині за смерть батька, внаслідок чого дитина позбавлена спілкування з батьком, батьківських пестощів, батьківської любові. Дитина втратила чимало радощів свого дитинства. Всі ці обставини не могли не вплинути на позитивний підхід законодавця до формування норм про компенсацію моральної шкоди в цивільному законодавстві України'. Найзагальнішою нормою, яка вперше передбачила відшкодування моральної шкоди, була ст. 131 Основ цивільного законодавства 1991 р.1. В українській юридичній літературі правило ст. 131 Основ про компенсацію моральної шкоди було сприйнято цілком позитивно2, застосування якої було можливим і в Україні до введення в дію Закону України від 6 травня 1993 p. № 3188-123. У цій нормі зроблено спробу визначити поняття моральної шкоди, а також закріпити умови й засоби її компенсації. Моральна шкода в ст. 131 Основ була визначена як заподіяння фізичних або моральних страждань. Умовами компенсації моральної шкоди були протиправність дій, що заподіяли шкоду, і вина заподіювача. Також встановлено, що моральна шкода компенсується у грошовій або іншій матеріальній формі. Розмір компенсації моральної шкоди визначає суд і при цьому незалежно від відшкодування майнової шкоди. За ст. 131 Основ компенсація моральної шкоди як форма цивільно-правової відповідальності застосовується як за порушення особистих немайнових прав, так і за порушення майнових прав. З моменту введення в дію на території України Закону України від 6 травня 1993 р. № 3188-12 правила ст. 131 Основ не застосовуються. Замість них слід застосовувати статті 7 і 440і (в редакції Закону України від 6 травня 1993 р. № 3188-12) ЦК УРСР та статті інших кодексів і законів України. Серед названих законів перш за все привертає увагу ст. 440і ЦК УРСР (в редакції Закону України від 6 травня 1993 р. № 3188-12) про відшкодування моральної шкоди. Виходячи із систематичного тлумачення ст. 440і і враховуючи ступінь її обов'язковості, можна дійти висновку, що норма ст. 440і є загальною та імперативною. Отже, вона застосовується у всіх випадках незалежно від галузевої належності порушених правовідносин. Порушеними можуть бути цивільно-правові, трудо-правові, адміністративно-правові та інші відносини, внаслідок порушення яких потерпілому була заподіяна моральна шкода. У всіх цих випадках моральна шкода має компенсуватися за ст. 440і ЦК УРСР. Відомості З'їзду народних депутатів СРСР і Верховної Ради СРСР. - 1991. - № 26. - Ст. 733-734. Боброва Д. В. Цивільне законодавство / Загальна теорія цивільного права: Підручник / За ред. О. А. Підопригори і Д. В. Бобрової. - К., 1992. - С. 20-21. Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 24. - Ст. 259. Щодо спеціальних норм, то вони, на наш погляд, мають право на існування, якщо заповнюють прогалини загальної норми ст. 440і у розумінні встановлення інших юридичних наслідків порушення особистих і майнових відносин абсолютного характеру. Так, наприклад, ст. 7 ЦК УРСР (у редакції Закону України від 6 травня 1993 р. № 3188-12) передбачає право потерпілого вимагати від суду спростування відомостей, що не відповідають дійсності і принижують його честь, гідність чи ділову репутацію. Наведені висновки є логічним наслідком незаперечного факту, що відносини з компенсації моральної шкоди є цивільно-правовими, недоговірними відносними, які виникають із порушення абсолютних прав: права на життя, права на здоров'я і його охорону, права власності та ін. Саме тому зазначені відносини не можуть регулюватися адміністративним, трудовим, фінансовим та іншими галузями права. Непереконливою є позиція постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 р. згідно з якою статті 7 і 440і ЦК УРСР є спеціальними1. Судова практика виходить з того, що в кожному конкретному випадку розмір компенсації моральної шкоди визначається з урахуванням характеру і тривалості страждань, стану здоров'я потерпілого, тяжкості завданої травми, істотності вимушених змін у його життєвих стосунках. Як видно, суди враховують ступінь фізичних і моральних страждань, пов'язаних з індивідуальними особливостями особи, якій заподіяно шкоду. Насправді, одна людина дуже гостро переживає неправомірне втручання іншої особи у сферу її особистих і майнових прав. А іншій особі все як з гуся вода. Він спокійно реагує на дії, які спричиняють йому будь-яку шкоду. За наявності таких критеріїв визначення розміру компенсації моральної шкоди встановлення в ЦК УРСР, як і в інших цивільних законах, мінімального2 і максимального розмірів компенсації моральної шкоди є невиправданим3. Висловлено й протилежну думку4. Від таких правил відмовився новий ЦК України і це правильно. За змістом ст. 440і ЦК УРСР збігається із ст. 131 Основ цивільного законодавства, за винятком моментів, зазначених вище, а також певних редакційних відмінностей. При розгляді справ про компенсацію моральної шкоди в судах виникли запитання, які потребують роз'яснення: 1) чи може настати цивільно-правова відповідальність за заподіяння моральної шкоди незалежно від вини заподіювача шкоди? Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. - К., 1995. - Ч. 1. - С. 31. Стаття 440 ЦК України передбачає мінімальний розмір компенсації моральної шкоди у вигляді п'яти мінімальних розмірів заробітних плат. Загорулько А.И. Обязательства по возмещению вреда, причиненного субьєктами граждан-ского права. - Харьков, 1996. - С. 109. Шимон С.І. До питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди / Вдосконалення законодавства України в сучасних умовах: 36. наукових статей. - К, 1996. - Вип. І. - С. 128-135; її ж. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди як спосіб захисту суб'єктивних цивільних прав: Автореф. дис... канд. юрид. наук. - К., 1998. 2) чи можна присудити суму компенсації моральної шкоди за межами компенсації моральної шкоди, встановленими ст. 440і ЦК УРСР, п. 11 Правил відшкодування від 23 червня 1993 р. та ст. 13 Закону України від 1 грудня 1994 p.? 3) чи може впливати ступінь вини заподіювана шкоди на розмір компенсації моральної шкоди? 4) чи можна присуджувати компенсацію моральної шкоди у вигляді періодичних виплат або одноразової виплати? 5) чи допускається компенсація моральної шкоди, заподіяної смертю близької людини? Деякі із зазначених питань були так чи інакше розв'язані в судовій практиці. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "§ 15. Компенсація моральної шкоди" |
||
|
||