|
Виділяють дві підстави спадкування: за законом і за заповітом.
Спадкування здійснюється за законом за таких умов:
1) заповіт відсутній (не складалось зовсім або скасовано за допомогою розпорядження заповідача про його скасування);
2) заповіт стосується тільки частини спадкового майна, внаслідок чого інша його частина, не охоплена заповітом, спадкується за законом;
3) заповіт є недійсним;
4) спадкоємець реалізує своє право на обов'язкову частку у спадщині;
5) заповіт нездійсненно у зв'язку з тим, що ніхто із спадкоємців за заповітом спадщину не прийняв або не має права успадковувати, або всі спадкоємці за заповітом померли до відкриття спадщини або одночасно з заповідачем, або всі спадкоємці за заповітом відмовилися від спадщини, а інший спадкоємець на такий випадок не призначено;
6) зміст заповіту полягає у позбавленні спадщини одного, кількох або всіх спадкоємців за законом або обмежується заповідальним відмовою.
Основними рисами спадкування за законом є:
1) законом, а не спадкодавцем встановлено коло спадкоємців;
2) законом встановлено порядок покликання спадкоємців до спадкування (8 черг).
Громадянин може бути спадкоємцем за законом при наявності однієї з таких юридичних фактів:
1) споріднення з спадкодавцем передбаченої законом ступеня;
2) усиновлення спадкодавця;
3) усиновлення дитини спадкодавцем або родичем спадкодавця;
4) шлюбу з спадкодавцем;
5) передбаченого законом властивості між спадкодавцем та спадкоємцем;
6) перебування на утриманні спадкодавця при дотриманні визначених законом умов.
Розпорядитися майном на випадок смерті можна тільки шляхом вчинення заповіту. Заповіт - це одностороння угода, яка створює права і обов'язки після відкриття спадщини.
Ознаки заповіту:
1) це єдиний, винятковий спосіб розпорядження майном на випадок смерті;
2) заповіт як дія за розпорядженням майном, спрямоване на виникнення у названих у заповіті осіб прав і обов'язків у зв'язку зі смертю заповідача, є угодою;
3) в заповіті можуть міститися розпорядження тільки однієї особи, вчинення заповіту двома і більше громадянами не допускається ;
4) це особиста угода, тільки сам громадянин може скласти заповіт;
5) це строго формальна угода.
Заповіт має бути власноручно підписана заповідачем, за винятком випадків, коли заповідач через фізичні вади, важкої хвороби або неписьменності не може сам підписати заповіт, такий заповіт на прохання заповідача може бути підписано неодмінно у присутності нотаріуса іншим особою (рукоприкладчиком). У самому заповіті повинні бути вказані причини, з яких заповідач не зміг сам підписати заповіт.
|
- § 2. Особливості спадкування за законом окремими спадкоємцями
спадкуванні за правом представлення частка спадкоємця за законом, який помер до відкриття спадщини або одночасно з спадкодавцем, переходить по праву представлення до його нащадкам, прямо зазначених у законі (п. 1 ст . 1146 ЦК). Інакше кажучи, спадкоємець за правом представлення як би заступає на місце свого померлого предка, який успадковував би в рамках відповідної черги, якби був живий * (740).
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
спадкування, але і в якості заохочення його за особливі успіхи у трудовій, наукової, громадської чи іншої діяльності (див. : Рясенцев В.А. Указ. соч. С. 91). * (315) У разі відсутності доказів того, що дарувальник при укладанні договору дарування направляв свою волю на збагачення майна тільки одного чоловіка, обдаровуваними слід вважати обох подружжя, а отримане в порядку такого дарування
- 3. Підстави спадкування
спадкування: закон і заповіт. У ДК РРФСР 1964 р. вони були названі саме в такому порядку, що цілком відповідало прагненню радянської держави регулювати спадкові відносини переважно волею законодавця. Природно, і весь масив норм, присвячених спадкоємства за законом, передував в ГК РРФСР 1964 р. тим, що регулювали спадкування за заповітом. Чинний ЦК РФ
- 1. Поняття і склад спадщини
спадкування не допускається ГК або іншими законами. Зокрема, договір доручення припиняється смертю будь-який з його сторін, а стало бути права і обов'язки, що виникли в такому договорі, не переходять у спадок. Аналогічні наслідки настають у разі смерті громадянина-ссудополучателя в договорі безоплатного користування, комісіонера в договорі комісії та ін І нарешті, не входять до
- 1. Заповіт як одностороння угода
успадкування та легата). У першу чергу це donatio mortis causa - дарування, яке набирає чинності після смерті дарувальника. Крім того, можна було встановити в угоді про дарування умова (condicio), в силу якого обдарований набуває майно після смерті дарувальника тільки в тому випадку, якщо сам надасть будь-яку вигоду третій особі. Така правова конструкція отримала назву condicionis
- 2. Виконання заповіту
спадкуванні, так само як і інші особи, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені (наприклад, комерційні посередники чи конкурсні керуючі при банкрутстві), представниками не є (п. 2 ст. 182). Слід погодитися з авторами, які оцінюють діяльність виконавця заповіту як особливу різновид представництва. Особливість його полягає насамперед у
- 4. Спадкування виморочність майна
спадкування за законом у власність Російської Федерації (п. 2 ст. 1151 ЦК). Вичерпний перелік таких випадків наведений в п. 1 ст. 1151 ЦК: 1) спадкоємці як за законом, так і за заповітом відсутні; 2) ніхто із спадкоємців не має права успадковувати; 3) всі спадкоємці усунені від спадкування; 4) ніхто із спадкоємців не прийняв спадщини; 5) всі спадкоємці відмовилися від
- 3. Відшкодування витрат, викликаних смертю спадкодавця, і витрат на охорону спадщини та управління ним
законодавець встановив чітку черговість їх відшкодування: в першу чергу відшкодовуються витрати, викликані хворобою і похоронами спадкодавця, у другу - витрати на охорону спадщини і управління ним і в третю - витрати, пов'язані з виконанням заповіту (абз. 2 п. 2 ст. 1174 ЦК). ЦК закріплює правило, в силу якого для здійснення видатків на гідні похорони спадкодавця можуть бути
- § 1. Колізійні питання спадкування
успадкування. Про те, наскільки велика роль даного інституту взагалі, свідчать слова Рудольфа Ієрінга, який зазначав, що «право успадкування є умова всього прогресу людського суспільства в аспекті історії цивілізації». У найбільш ранніх що дійшли до нас пам'ятниках правової культури, що відносяться до МПП, отримали закріплення саме правила, що регулюють спадкові відносини. Так,
- § 4. Конвенційне регулювання відносин з спадкоємства
спадкування багатостороннього характеру є Гаазька конвенція про колізії законів, які стосуються форми заповідального розпорядження, від 5 жовтня 1961 р. Вона, крім зазначеної вище асоціації колізійних норм, містить нетрадиційне положення про спільне завещательном розпорядженні двох або більше осіб (ст 4), форма якого підкоряється тим же колізійним правилам, що і в звичайних випадках
|