|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
Неможливість виконання зобов'язання
|
|
. Закон не визначає поняття "неможливість виконання зобов'язання". Під цим слід розуміти неможливість для боржника через різні причини здійснити передбачені зобов'язанням дії, спрямовані на його виконання.
Розрізняють випадкову і винну неможливість виконання.
За випадкової неможливості виконання зобов'язання припиняється, і боржник не несе відповідальності за його невиконання.
Випадкова неможливість може бути зумовлена як непереборною силою, так і будь-якою іншою обставиною, настання якої боржник не міг і не повинен був передбачити. Якщо жодна зі сторін до виникнення неможливості виконання ще не встигла здійснити дії, пов'язані із зобов'язанням, воно припиняється.
Вже здійснене виконання у взаємному зобов'язанні зберігає силу за умови, що сторона, яка його виконала, отримала від іншого контрагента зустрічне задоволення, а те виконання, за яке вона зустрічного задоволення не отримала, їй повертається.
Кодифікація приватного (цивільного) прав України / За ред. проф. А. Довгерта. - К.: Уцзаїн-ський центр правничих студій, 2000. - Ст. 228.
7
За винної неможливості виконання зобов'язання не припиняється, а лише змінюється, оскільки для винної сторони обов'язок виконання трансформується в обов'язок відшкодувати завдані контрагентові збитки, сплатити неустойку і т. ін. Коли предмет зобов'язання визначений індивідуальними ознаками, його знищення спричинює неможливість виконання, і зобов'язання припиняється. Родові речі є речами замінними і доти, доки їх заміна для боржника неможлива, зобов'язання продовжує існувати.
Неможливість виконання може поширюватися на все зобов'язання або на окрему його частину. Вона може бути як постійною, так і тимчасовою. За постійної неможливості виконання зобов'язання припиняється, оскільки мета його недосяжна. За тимчасової неможливості виконання зобов'язання не припиняється, тільки виконання переноситься до усунення перешкод. Неможливість виконання зумовлена певними об'єктивними обставинами, через які боржник не може здійснити виконання.
Але у всіх випадках неможливість виконання зобов'язання може бути підставою його припинення.
Згідно зі ст. 222 ЦК УРСР зобов'язання припиняється неможливістю виконання, якщо вона спричинена обставинами, за які боржник не відповідає. За ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ст. 609).
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Информация, релевантная "Неможливість виконання зобов'язання" |
- § 6. Припинення зобов'язань
Припиненням зобов'язання називається ліквідація з передбачених законом або договором підстав існування суб'єктивних прав і обов'язків, які складають його зміст. Внаслідок цього учасників зобов'язання більше не пов'язують ті права і обов'язки, які раніше з нього випливали. Припинення зобов'язань настає внаслідок дії так званих право- припиняючих юридичних фактів, які можуть бути як подіями
- § 5. Підстави звільнення від відповідальності
Як зазначалося вище, цивільно-правова відповідальність настає іа наявності підстав (умов), передбачених чинним законодавством. Отже, відсутність цих умов означає, що немає і відповідальності. Однак можливі ситуації, коли за наявності формальних підстав (фактичного складу) для виникнення правовідносин відповідальності законодавець не вважає доцільним настання таких наслідків. У таких випадках
- § 4. Поняття і підстави припинення господарських зобов'язань
Припинення зобов'язання - погашення прав та обов'язків сторін, що складають його зміст. Основною підставою припинення зобов'язання є його виконання. Виконання зобов'язання - це вчинення боржником саме тих дій, які встановлені договором, чи законом, тобто передати річ, виконати роботу, надати послуги, відшкодувати шкоду тощо. Господарське зобов'язання припиняється за таких підстав:
- § 2. Окремі способи припинення зобов'язань. Виконання зобов'язань
Серед способів припинення зобов'язань з волі сторін належне місце займає виконання зобов'язань (ст. 216 ЦК). Виконання зобов'язання є нормальним способом припинення зобов'язання, досягненням мети, заради якої воно створювалося. Але припинення зобов'язання може бути обумовлено не будь-яким, а належним його виконанням. Вимоги, що визначають належне виконання зобов'язань, містяться в законах,
- § 4. Припинення права власності
Підставами припинення права власності є юридичні факти (певні обставини), з якими закон пов'язує ліквідацію права власності взагалі або перехід його до іншої особи. При цьому одні й ті ж самі юридичні факти можуть одночасно бути підставами припинення права власності у однієї особи й підставами виникнення права власності у іншої. Наприклад, договір купівлі-продажу є підставою припинення права
- § 3. Цивільно-правова відповідальність за невиконання зобов'язань
Наведене вище визначення цивільно-правової відповідальності може бути використане як базове для визначення окремих її видів. Зокрема, слід звернути увагу на існування договірної і недоговірної відповідальності. Перша з них має місце у разі неналежного виконання або невиконання договору. Друга - настає у випадках завдання шкоди незалежно від існування договору між тим, хто заподіяв шкоду, і
- § 2. Договір ренти
Поняття договору ренти. Згідно зі ст. 73 і ЦК за договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов'язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі. Характеристика договору ренти. 1. Сторонами договору ренти є одержувач ренти і платник ренти, якими
- § 4. Зміна і припинення спадкового договору
Зміна і припинення спадкового договору можливі із загальних або спеціальних підстав. За загальним правилом, це допускається лише за згодою сторін. При цьому правочин, спрямований на зміну або припинення договору, вчиняється в такій самій формі, в якій був вчинений договір. Проте угодою сторін може бути передбачений спрощений порядок зміни або припинення спадкового договору за погодженням
- § 2. Поняття, суб'єкти і підстави банкрутства
Однією з юридичних підстав ліквідації суб'єкта господарювання є банкрутство, яке як явище має економіко - правовий характер. Підстави і порядок визнання суб'єкта господарювання банкрутом встановлені ГК (ст. ст. 209 - 215). Законом України від 30.06.1999 р. «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі - Закон). Згідно з ч. 2 ст. 209 ГК банкрутством вважається
- § 1. Загальні положення про право власності та інші речові права суб'єктів господарювання
Власність як науковий термін вживається у двох аспектах: в економічному і юридичному. В економічному - це, уречевлена праця, яка функціонує в процесі виробництва, розподілу і присвоєння матеріальних благ, суть якого полягає в належності наявних засобів виробництва і одержуваних продуктів праці державі, окремим колективам чи індивідам. Належність (присвоєння) у цьому випадку означає відношення
|