Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
О. В. Дзера. Цивільне право України. Книга 2, 2002 - перейти к содержанию учебника

Обмеження прав сторін за договором комерційної концесії.

Обмеження прав сторін за договором комерційної концесії по суті також є їх додатковими обов'язками. Однак специфіка цих обов'язків міститься не стільки в їх диспозитивній природі, скільки в тому, що вони спрямовані на обмеження конкуренції, а отже, можуть вступити у суперечність з антимонопольним законодавством. Адже розширення збуту певних товарів (робіт, послуг) не завжди сприяє розширенню конкуренції. Щоб запобігти порушенню антимонопольних правил, ЦК розділяє обов'язки (або обмеження прав - що одне й те саме) сторін договору комерційної концесії на дві групи:
1) обмеження, встановлення яких у договорі можливе, але вони можуть бути визнані недійсними за вимогою антимонопольного органу або іншої зацікавленої особи, якщо ці умови з урахуванням стану відповідного ринку та економічного стану сторін суперечать антимонопольному законодавству (заперечні обмеження), а саме:
а) обов'язок правоволодільця не надавати іншим особам аналогічні комплекси прав для їх використання на закріпленій за користувачем території або ж утримуватись від власної аналогічної діяльності на цій території. Головну роль у застосуванні цього правила відіграє тлумачення слова "аналогічні", яке використовується стосовно комплексу виключних прав або діяльності правоволодільця. Якщо "аналогічні" означає повністю тотожні, то діяльність або комплекс прав буде іншим при зміні будь-якого, навіть незначного компонента. Проте законодавець під словом "аналогічні" все ж мав на увазі інший зміст - "в основних (істотних) частинах такі ж (подібні)". Тільки за такого тлумачення може йтися про реальний обов'язок, який покладається на правоволодільця. Правда, тоді цей термін перетворюється тільки на оціночну категорію, про наявність або відсутність якої висновок, головним чином, може зробити суд. Тому договір комерційної концесії, що містить такий обов'язок правоволодільця, повинен мати і його тлумачення. В іншому разі можуть виникнути ускладнення.
Проте ситуація має ще один аспект, а саме, чи можна включити в договір обов'язок правоволодільця не надавати іншим особам жодного права, які надані цьому користувачеві, або забороняти вести діяльність, яка не аналогічна діяльності користувача, але стосується використання виключних прав? На це питання можна дати позитивну відповідь. Адже комплекс виключних прав, що надається користувачеві, може бути наскільки завгодно широким або вузьким (як і його аналог) і тому правоволоділець, відмовляючи собі у можливості надати кому-не-будь аналогічні права, тим самим може заборонити передавати будь-які права. Такі міркування можна використовувати і для обрунтування можливості правоволодільця прийняття на себе обов'язок не вести будь-якої діяльності на певній території;
б) обов'язок користувача не конкурувати з правоволодільцем на території, на яку поширюється чинність договору комерційної концесії щодо підприємницької діяльності, яку здійснює користувач з використанням наданих правоволодільцем прав. Заборона конкуренції, яка становить зміст цього обов'язку, може виявлятися в обмеженні кількості, асортименту, ціни товарів (робіт, послуг), що продаються (виконуються, надаються) на цій території, в необхідності узгоджувати порядок ведення підприємницької діяльності і т. ін. Оскільки наявність або відсутність конкуренції - теж оціночне поняття, бажано в договорі досить детально описувати, які саме дії користувачеві не дозволені;
в) обов'язок користувача не одержувати аналогічні права від конкурентів (потенційних конкурентів) правоволодільця. Тлумачення цього обмеження подібно тому, що надане вище в підпункті "а";
г) обов'язок користувача погоджувати з правоволодільцем місце розташування приміщень для продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), передбачених договором, а також внутрішнє і зовнішнє оформлення. Правоволоділець буде особливо зацікавлений у включенні в договір такого обов'язку, якщо і він, і користувач діятимуть на одній території. Це дасть можливість правоволодільцю уникнути несприятливого сусідства і тим самим сприяти своєму комерційному успіху. В інших випадках включення в договір такого обов'язку має на меті, як правило, забезпечити однакове розташування і оформлення приміщень, де продаються товари (виконуються роботи, надаються послуги) за допомогою одних і тих самих засобів індивідуалізації.
Заперечні обмеження, що внесені в договір комерційної концесії, суд може визнати недійсними. Це не випадково. Адже головною ознакою монополістичної дії (правопорушення) є факт обмеження конкуренції, яка залежить від стану ринку в тій чи іншій сфері діяльності, що заздалегідь нікому невідома. Тому багато заперечних обмежень цілком можуть бути визнані недійсними із зворотною силою.
Перелік заперечних обмежень є відкритим, тобто таким, що суперечить ан-тимонопольному законодавству і, отже, недійсними можуть бути визнані інші обмеження, встановленні договором комерційної концесії;
2) обмеження, включенні в договір комерційної концесії прямо заборонені законом (нікчемні обмеження), а саме:
а) право правоволодільця визначати ціну товарів (робіт, послуг), які виконуються (надаються) користувачем, або встановлювати максимальну і мінімальну межу цієї ціни. В цьому разі має йтися тільки про такі ціни (межі цін), які виражені у твердій валюті. Орієнтовні ціни, так само як мінімальна і максимальна норма рентабельності при встановленні цін, можуть бути встановлені договором;
б) обов'язок користувача продавати товар (виконувати роботу, надавати послуги) виключно певній категорії покупців (замовників) або виключно покупцям (замовникам), які мають місцеперебування (місце проживання) на території, визначеній у договорі. В той же час допустимо включити в договір обов'язок користувача діяти тільки на території, яка за ним закріплена. Таким чином, це обмеження стосується лише випадків надання переваги (або дискримінації) якої-небудь категорії споживачів на цій території, що прямо заборонено антимо-нопольним законодавством.
Якщо такі обмеження включені в договір, то щодо них починаються наслідки недійсності нікчемної угоди. Ці обмеження прав сторін визнаються неіснуючими
і тому не повинні виконуватись. Однак угоди, які укладені користувачем з його споживачами задля виконання нікчемних обмежень (наприклад, з вказаною пра-воволодільцем ціною), тільки за наведених обставин назвати недійсними неможливо.
Перелік нікчемних обмежень, на відміну від тих, що оспорюються, є закритим.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Обмеження прав сторін за договором комерційної концесії."
  1. Обмеження прав сторін за договором комерційної концесії
    обмежень прав та обов'язків сторін за договором комерційної концесії (так звані положення про "виключність"), які спрямовані на обмеження конкуренції правоволодільця і користувача з третіми особами або між собою. Обмеження прав сторін за договором комерційної концесії умовно можна поділити на дві групи: 1. Встановлені в договорі обмеження, які можуть бути визнані недійсними на вимогу
  2. § 6. Загальна характеристика особливостей концесійних договорів, угод про розподіл продукції, договорів лізингу, франчайзингу та консалтингу
    обмеження прав сторін за договором комерційної концесії, щодо зміни і припинення договору, наслідків припинення виключного права, користування яким надано за договором комерційної концесії та деякі інші положення. Останнім часом, зокрема у зв'язку з приватизацією, поширюється консалтингова діяльність спеціальних фірм, компаній з проведення оціночних робіт, надання консультацій, рекомендацій,
  3. СЛОВНИК ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ТЕРМІНІВ, Т-Ю
    обмеженою відповідальністю, несуть субсидіарну відповідальність за його зобов'язаннями своїм майном в однаковому для всіх розмірі, кратному вартості внесених ними вкладів, який визначається статутом. До товариства з додатковою відповідальністю застосовують правила Цивільного кодексу України про товариства з обмеженою відповідальністю - якщо інше не передбачено установчими документами товариства.
  4. Стаття 153. Оподаткування операцій особливого виду
    обмежень, зумовлених встановленими в Цивільному кодексі (ч. 3 ст. 155) та Законі «Про акціонерні товариства» (ч. 3 ст. 14) вимогами щодо підтримання активів акціонерного товариства не нижче визначеного рівня. Тому наявність від'ємного значення об'єкта оподаткування, розрахованого за правилами ст. 150 ПКУ, не є підставою для невиплати дивідендів. Окрім того, згідно з нормами Закону «Про
  5. Поняття та загальна характеристика договору комерційної концесії. Комерційна концесія (франчайзинг) - інститут цивільного права України, метою якого є сприяння
    обмеження не мають; 2) як правило, за договором комерційної концесії, на відміну від ліцензійного та інших договорів цієї сфери, передається комплекс виключних прав на об'єкт інтелектуальної власності (франшиза, концесійна система); 3) законом встановлений особливий порядок реєстрації договору комерційної концесії - органом, який здійснив реєстрацію правоволодільця або користувача; 4)
  6. Відмінності комерційної концесії від суміжних з нею інститутів
    обмеження не мають; б) договір комерційної концесії реєструється у спеціальному порядку, тоді як авторські договори взагалі не повинні реєструватись, ліцензійні ж реєструються патентним відомством; в) комерційна концесія передбачає передачу саме комплексу виключних прав, хоч можливо передати і якесь одне право. Враховуючи вищевикладене, можна зробити такий однозначний висновок: договір
  7. § 6. Інформація як об'єкт цивільних прав
    обмежений колом виконавців певних службових обов'язків, котрим розголошення цих відомостей заборонене. Збереження таємниці службової інформації не зумовлене її комерційною цінністю (хоча сама ця інформація може мати комерційний характер). Заборона на розголошення ґрунтується на нормах законодавства, що регламентує окремі сфери діяльності. Професійна таємниця - не відомості про особу,
  8. § 8. Договір комісії
    обмеження можливості особи мати цивільні права та обов'язки (ст. 27 ЦК), проте таким, що передбачене законом і в силу чого не вважається нікчемним. 8. ЦК передбачає можливість сторін відмовитись від договору комісії. Так, згідно зі ст. 1025 ЦК комітент має право відмовитися від договору комісії. Якщо договір комісії укладено без визначення строку, комітент повинен повідомити комісіонера про
  9. § 3. Поняття та види організаційно - правових форм підприємства
    обмежень стосовно політичних партій). Таким чином, підприємства, що засновані об'єднаннями громадян, не тільки матеріально підтримують своїх засновників, а і значною мірою заощаджують бюджетні кошти, беручи на себе виконання низки робіт та надаючи послуги, яких потребує суспільство. Правовий статус підприємств, заснованих на власності релігійних організацій, визначається ст. 112 ГК, а також
  10. Що означає термін "комерційна концесія"?
    правової бази його функціонування. У ринковій економіці є три головні шляхи заснування власної справи: - заснування власного бізнесу; - придбання існуючого бізнесу; - здійснення комерційної концесії. Якщо нормативна база для реалізації в Україні перших двох шляхів тією чи іншою мірою сформувалася, то поняття комерційної концесії вперше розкрито і запроваджено в Цивільному кодексі України.