Головна
ГоловнаПриродоресурсове, аграрне, екологічне правоАграрне право → 
« Попередня Наступна »
Боголюбов С.А., Бринчук М.М., Ведишева Н.О.. Аграрне право. Підручник, 2011 - перейти до змісту підручника

§ 8. Особливості банкрутства селянських (фермерських) господарств


Однією з підстав припинення селянського (фермерського) господарства є його неспроможність (банкрутство) (ст. 21 Закону про СФГ). Банкрутство селянського (фермерського) господарства має свої особливості, закріплені у Федеральному законі від 26 жовтня 2002 р.1 № 127-ФЗ «Про неспроможність (банкрутство)» і спрямовані на досягнення максимальної можливості збереження господарства як суб'єкта аграрного підприємництва.
Підставою для визнання селянського (фермерського) господарства банкрутом є його нездатність задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та (або) виконати обов'язок по сплаті обов'язкових платежів.
При банкрутстві селянського (фермерського) господарства діє особливий порядок визнання індивідуального підприємця - голови селянського (фермерського) господарства банкрутом. Так, заяву про визнання індивідуального підприємця - голови селянського (фермерського) господарства банкрутом подається до арбітражного суду главою господарства за наявності згоди у письмовій формі всіх членів селянського (фермерського) господарства. До заяви мають бути додані необхідні документи, у тому числі про склад і вартість майна селянського (фермерського) господарства, про розмір доходів, які можуть бути одержані селянським (фермерським) господарством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.
Мають свої особливості визначені Законом про неспроможність процедури, застосовувані в справі про банкрутство селянського (фермерського) господарства. Відповідно до ст. 219 Закону про неспроможність протягом двох місяців з моменту винесення арбітражним судом ухвали про введення щодо селянського (фермерського) господарства спостереження глава селянського (фермерського) господарства може представити до арбітражного суду план фінансового оздоровлення і графік погашення заборгованості.
У разі якщо здійснення заходів, передбачених планом фінансового оздоровлення, дозволить селянському (фермерському) господарству, зокрема за рахунок доходів, які можуть бути одержані селянським (фермерським) господарством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт, погасити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та про сплату обов'язкових платежів відповідно до графіка погашення заборгованості, арбітражним судом вводиться фінансове оздоровлення селянського (фермерського) господарства до закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт з урахуванням часу, необхідного для реалізації виробленої або виробленої та переробленої сільськогосподарської продукції.
Більше того, термін фінансового оздоровлення може бути продовжений на рік у разі, якщо протягом фінансового оздоровлення мали місце спад і погіршення фінансового стану селянського (фермерського) господарства у зв'язку зі стихійними лихами, епізоотіями або іншими обставинами , що носять надзвичайний характер.
У разі наявності можливості відновлення платоспроможності селянського (фермерського) господарства арбітражним судом на підставі рішення зборів кредиторів вводиться зовнішнє управління до закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт з урахуванням часу, необхідного для реалізації виробленої або виробленої та переробленої сільськогосподарської продукції .
У разі якщо в ході зовнішнього управління мали місце спад і погіршення фінансового стану селянського (фермерського) господарства у зв'язку зі стихійними лихами, з епізоотіями та іншими обставинами, що носять надзвичайний характер, термін зовнішнього управління може бути продовжений на рік.
Іншою особливістю є встановлене Законом право здійснення повноважень зовнішнього керуючого самим главою селянського (фермерського) господарства.
У разі визнання арбітражним судом селянського (фермерського) господарства банкрутом і відкриття конкурсного виробництва в конкурсну масу селянського (фермерського) господарства включаються перебуває у спільній власності членів селянського (фермерського) господарства нерухоме майно, в тому числі насадження , господарські та інші будівлі, меліоративні та інші споруди, племінна, молочна і робоча худоба, птиця, сільськогосподарські й інші техніка та обладнання, транспортні засоби, інвентар та інше придбане для селянського (фермерського) господарства на загальні кошти його членів майно, а також право оренди належить селянському (фермерському) господарству земельної ділянки й інші належать селянському (фермерському) господарству і мають грошову оцінку майнові права.
У конкурсну масу не включається майно, що належить голові селянського (фермерського) господарства та членам селянського (фермерського) господарства на праві власності, а також інше майно, стосовно якого доведено, що воно придбане на доходи, які не є спільними коштами селянського (фермерського) господарства.
Закон про неспроможність закріплює переважне право придбання майна селянського (фермерського) господарства за особами, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції і володіють земельними ділянками, безпосередньо прилеглими до належить селянському (фермерському) господарству земельній ділянці.
У разі якщо зазначені особи протягом місяця з дати одержання пропозиції про придбання майна та майнових прав не заявили про своє бажання придбати майно та права вимоги, арбітражний керуючий або голова селянського (фермерського) господарства здійснює реалізацію майна і майнових прав у передбаченому законом порядку.
Починаючи з 1999 р. відзначається тенденція до скорочення кількості селянських (фермерських) господарств. Згідно з даними Всеросійського сільськогосподарського перепису, за 1990-2006 рр.. припинили займатися сільськогосподарською діяльністю 40,1% господарств.
Причини цього різні. З одного боку, за останні роки прийнято кілька законодавчих актів, що стосуються державного регулювання агропромислового комплексу. Це і національні проекти, і Державна програма розвитку сільського господарства та регулювання ринків сільськогосподарської продукції сировини і продовольства на 2008-2012 рр.., Якими передбачено розвиток малих форм господарювання на селі.
Підтримка державою даного сектора економіки в основному полягає у створенні умов, що дозволяють господарюючим на селі суб'єктам, в тому числі селянським (фермерським) господарствам, отримувати кредити. На практиці, однак, такі умови неефективні. Для ряду селянських (фермерських) господарств недоступні кредити через відсутність заставного майна; відсутність про-твуют кошти для придбання сільськогосподарської техніки на умовах лізингу.
Чи не вирішено багато правові питання, пов'язані з оформленням прав членів селянських (фермерських) господарств на земельні ділянки. За даними Всеросійського сільськогосподарського перепису, кожне шосте зареєстроване селянське (фермерське) господарство не має землі. Це пов'язано в тому числі і з тим, що землевпорядні роботи, проведення яких обов'язково для державної реєстрації прав на земельні ділянки, вимагає великих матеріальних витрат.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 8. Особливості банкрутства селянських (фермерських) господарств "
  1. 6. Особливості банкрутства селянського (фермерського) господарства
    банкрутство підставою для визнання селянського (фермерського) господарства банкрутом є його нездатність задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями або виконати обов'язок по сплаті обов'язкових платежів. Це означає, що, як і для індивідуального підприємця, для СФГ діє принцип неплатоспроможності. Крім того, й інші критерії аналогічні встановленим
  2. § 1. Індивідуальні підприємці
    особливість полягає в тому, що відповідно до п. 3 ст. 2 Закону про підприємства підприємець такого роду не міг використовувати у своїй діяльності найману працю, в іншому випадку він був змушений утворити юридичну особу і перереєструватися. Новий ЦК не містить будь-яких обмежень на цей рахунок. Крім того, сучасний індивідуальний підприємець відрізняється характером своєї
  3. § 2. Правове становище сільськогосподарських організацій
    особливостями. Це проявляється в характері та особливостях їх правового статусу, взаємовідносинах з державними органами, у регулюванні внутрішньогосподарських і трудових відносин галузевими та локальними нормами. Найбільш важливою специфічною рисою, спільною для всіх сільськогосподарських організацій і підприємств, всіх сільськогосподарських товаровиробників незалежно від їх виду та форми,
  4. § 5. Підприємницька діяльність громадянина
    особливості в проведенні як антикризових заходів - фінансового оздоровлення та зовнішнього управління селянського (фермерського) господарства, спрямованих на запобігання його банкрутства, так і самого конкурсного виробництва. Конкурсну масу господарства утворює тільки те майно, яке знаходиться у спільній власності членів господарства, відповідно, сюди не може входити приватне майно
  5. § 2. Право приватної власності громадян на окремі об'єкти
    особливість предмета і методу цивільного права, можна прийти до висновку, що сукупність майнових відносин, заснованих на юридичній рівності сторін, предметом яких виступають земельні ділянки, є цивільно-правовий. Інші види відносин, що виникають у зв'язку із земельними ділянками, підпадають під правове регулювання норм права іншої галузевої приналежності. У даному випадку
  6. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    особливостей потерпілого (див. ст. 151 ЦК). Така можливість (якої було у радянському законодавстві) дозволяє зробити принциповий висновок про те, що сьогодні всі особисті немайнові відносини в тій чи іншій мірі (одні в більшій, інші в меншій) пов'язані з майновими, а сам майновий ознака в предметі цивільного права не тільки і не просто домінує, але й об'єднує
  7. ПРОГРАМА КУРСУ "ГРОМАДЯНСЬКЕ ПРАВО"
    особливості приватноправового регулювання. Приватне право як ядро ??правопорядку, заснованого на ринковій організації економіки. Приватне право в Росії. Система російського приватного права. Приватне право в зарубіжних правопорядках. Дуалізм приватного права в континентальних правових системах. Торгівельне (комерційне) право. Критика концепції підприємницького (господарського) права. Тема 2.
  8. 5. Особливості банкрутства індивідуального підприємця
    особливості зазначених видів банкрутства громадян, що враховують специфіку відповідних відносин. Загальні положення про неспроможність (банкрутство) індивідуального підприємця містяться в ст. 25 ГК. Відповідно до п. п. 1 і 5 ст. 25 ГК, а також ст. ст. 214, 215 Закону про банкрутство ознакою його банкрутства є нездатність задовольнити вимоги кредиторів за грошовими
  9. 5. Основні процедури банкрутства
    особливостями, передбаченими законодавством. Так, при банкрутстві містоутворюючих організацій допускається введення зовнішнього управління під поручительство публічно-правової освіти за зобов'язаннями боржника (ст. 171 Закону про банкрутство); при банкрутстві сільськогосподарських організацій інші сільськогосподарські організації та селянські (фермерські) господарства можуть отримувати
  10. Б
    особливості Б. індивідуального підприємця II, 6, § 6 (5) - с. 178 - 180 - особливості Б. селянського (фермерського) господарства II, 6, § 6 (6) - с. 180 - 183 - черговість задоволення вимог кредиторів при Б. II, 7, § 3 (5) - с. 267 - 268 - наслідки Б. громадянина II, 6, § 6 (4) - с. 176 - 177 - попереджувальні заходи при Б. II, 7, § 3 (4) - с. 261 - 262 - припинення