| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 2. Правове становище сільськогосподарських організацій |
||
|
До сільськогосподарським організаціям в широкому сенсі можуть бути віднесені всі організації, що ведуть виробництво сільськогосподарської продукції в якості основної діяльності, а також некомерційні організації, що діють в аграрному секторі. Виробництво сільськогосподарської продукції ведеться десятками тисяч комерційних організацій, які відносяться до числа сільськогосподарських. Серед них є організації та підприємства практично всіх правових форм, передбачених чинним законодавством. Тут застосовуються різні моделі організації господарської діяльності та управління нею. В аграрному секторі представлені як специфічні тільки для нього форми організації підприємницької діяльності (наприклад, сільськогосподарські кооперативи та селянські господарства), так і аналогічні тим, які широко використовуються практично у всіх галузях народного господарства (наприклад, господарські товариства і суспільства, державних та муніципальні унітарні підприємства). Комерційне право. Ч. II. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1998. С. 321 Усі організації та підприємства, що діють в сільському господарстві, мають своєрідність, обумовлене їх технологічними та соціально-економічними особливостями. Це проявляється в характері та особливостях їх правового статусу, взаємовідносинах з державними органами, у регулюванні внутрішньогосподарських і трудових відносин галузевими та локальними нормами. Найбільш важливою специфічною рисою, спільною для всіх сільськогосподарських організацій і підприємств, всіх сільськогосподарських товаровиробників незалежно від їх виду та форми, є те, що вони ведуть виробництво на базі таких основних засобів, як земля та інші природні ресурси. Якщо для будь-якого іншого підприємства земельну ділянку виступає як територіально-просторовий базис, то для аграрного виробництва земля та інші природні ресурси - це основний засіб виробництва, органічна частина біотехнологічного за своєю природою процесу виробництва. Специфіка сільськогосподарських організацій та їх правового становища знаходить прояв в статутних нормах, наприклад, в спеціальному законодавстві про їх окремі види, зокрема, про сільськогосподарську кооперацію, а також у змісті установчих документів цих організацій. Помітна специфіка відрізняє також правові акти, що регулюють рух їх товарної продукції в господарському обороті, в нормах трудового та кооперативного права, присвячених застосуванню праці в сільському господарстві. Особливості характерні і для норм земельного та екологічного законодавства, в чому визначають правове становище, коло основних прав і обов'язків сільськогосподарських організацій і підприємств у сфері земельних відносин та природокористування. В аграрному секторі представлені не тільки комерційні, а й некомерційні сільськогосподарські організації Найбільш поширеним видом некомерційних організацій є сільськогосподарські споживчі кооперативи в усьому їх різноманітті. Ці сільськогосподарські організації створюються для переробки сільськогосподарської продукції, постачання сільськогосподарських комерційних організацій, їх кредитування, виробничо-технічного обслуговування, а також для задоволення інших матеріальних потреб сільськогосподарських товаровиробників. Комерційне право. Ч. II. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1998. С. 322 Сільськогосподарські некомерційні організації мають право займатися підприємницькою діяльністю, якщо це відповідає цілям їх створення, зазначеним в установчих документах. У цьому параграфі предметом розгляду виступають комерційні сільськогосподарські організації. Сільськогосподарські комерційні організації та підприємства, при всьому своебразие їх правового статусу, - це один з видів комерційних організацій і їм притаманний весь той комплекс ознак, який характерний для кожної комерційної організації як елемента економічної структури і суб'єкта правових відносин. До числа таких ознак слід віднести положення, закріплені законодавством про юридичних осіб, у тому числі про комерційні організації. Це, по-перше, визнання їх самостійними господарюючими суб'єктами, товаровиробниками, тобто учасниками господарського, комерційного обороту. По-друге-отримання прибутку, що виступає і метою їх господарської діяльності, і умовою самого існування будь-якої комерційної організації. Поєднання двох начал - загальних родових ознак комерційних організацій і видової специфіки, що відбиває галузеве своєрідність сільськогосподарського виробництва, і становить основу особливостей правового становища всіх сільськогосподарських організацій. Специфічною особливістю цих організацій і підприємств є і те, що їх трудові колективи, як правило, збігаються з населенням даної місцевості. Тому соціальна діяльність усіх аграрних підприємств традиційно має вельми широке розвиток. Так, будівництво та експлуатація житла, організація побутового, господарського та культурного обслуговування в кожному населеному пункті - це один з важливих напрямів діяльності будь-якої великої сільсько-господарської організації, причому, як показала практика, не менш важливе, ніж власне виробнича діяльність. Крім того, суттєві особливості притаманні окремим видам і формам сільськогосподарських організацій і підприємств, велика різноманітність яких саме по собі також є одним з помітних відмінностей цієї галузі господарства та відповідного законодавства. Названі особливості характеризують природу майнових прав сільськогосподарських організацій і підприємств на викорис- Комерційне право. Ч. II. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1998. С. 323 вуються ними у виробництві фонди, а також ту правову модель, яка лежить в основі даного виду юридичних. На основі таких ознак може бути проведена класифікація сільськогосподарських організацій і підприємств. Основними їх видами є: 1) державні та муніципальні унітарні, в тому числі казенні підприємства; 2) сільськогосподарські виробничі кооперативи (артілі) і коопхозов; 3) сільськогосподарські споживчі кооперативи; 4) селянські (фермерські) господарства; 5) господарські товариства і товариства, створені і функціонують на основі загальногромадянського законодавства; 6) господарські товариства і товариства, створені в результаті приватизації державних сільськогосподарських підприємств і функціонують на основі спеціального про них законодавства. При всій різноманітності сільськогосподарських комерційних організацій (підприємств) в їх правовому статусі багато спільного, відображеного в єдиних, уніфікованих правових нормах, що відносяться в рівній мірі до всіх сільськогосподарських комерційним організаціям і підприємствам, незалежно від їх виду та форми. Ідеться, наприклад, правового регулювання договірних відносин сільськогосподарських організацій, їх прав і обов'язків у земельних відносинах і правового регулювання праці. Свого часу тенденція зближення правового становища радгоспів - державних сільськогосподарських підприємств і колгоспів, тобто кооперативних за своєю правовою природою підприємств, розглядалася як провідна у розвитку законодавства про правовий статус сільськогосподарських підприємств. Проте в ході радикальної економічної реформи кінця 1980-х - початку 1990-х рр.. центральне місце зайняли ідея і принцип різноманітності економічних і правових форм ведення господарської діяльності в економіці країни взагалі і в тому числі в її аграрному секторі. Тому вкажемо на дві одночасно діючі тенденції: з одного боку - це уніфікація правового становища сільськогосподарських організацій і підприємств у їх взаєминах з учасниками комерційного обороту і з органами державного управління , а з іншого - зростаюче розмаїття організаційно- Комерційне право. Ч. II. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1998. С. 324 правових форм самих цих організацій і підприємств. Так, наприклад, Закон про сільськогосподарську кооперацію передбачив створення сільськогосподарських виробничих кооперативів різних видів. Підводячи підсумок, можна таким чином сформулювати поняття сільськогосподарської комерційної організації: сільськогосподарської є всяка комерційна організація, що здійснює виробництво сільськогосподарській продукції як основну виробничу діяльність. Сільськогосподарські організації можуть бути створені в будь-яких організаційно-правових формах, передбачених чинним законодавством. Закон про сільськогосподарську кооперацію містить формальний критерій віднесення комерційної організації до числа сільськогосподарських. Юридичні особи визнаються сільськогосподарськими товаровиробниками, якщо частка виробництва сільськогосподарської продукції становить не менше 50% обсягу всієї виробленої ними продукції. Слід зазначити, що згідно із законодавством про підприємницьку діяльність її здійснення, в тому числі ведення сільськогосподарського виробництва, можливо і без створення юридичної особи. У даному випадку громадянин, провідний таку діяльність, тобто виступаючий в ролі товаровиробника, має правовий статус індивідуального підприємця і відповідні права та обов'язки учасника товарно-грошових і оформляють їх юридичних відносин. Все сільськогосподарські комерційні організації та підприємства виступають носіями комплексної правосуб'єктності, тобто можуть бути учасниками адміністративних, цивільних, трудових, кооперативних, земельних та інших правовідносин. Коло таких правовідносин за участю сільськогосподарських комерційних організацій (підприємств) досить широкий і різноманітний, він визначається для кожного конкретного підприємства насамперед характером його виробничої і комерційної діяльності, галузевою спеціалізацією. Як учасники цивільних правовідносин, в першу чергу договірних, сільськогосподарські організації наділені правами юридичної особи і тому на них повністю поширюють свою дію всі норми цивільного права про юридичних осіб взагалі Комерційне право. Ч. II. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1998. С. 325 як суб'єктів цивільного права, а також норми про комерційні організації, зокрема, правила ст. 49 ГК РФ про загальну правоздатності виробничих кооперативів, господарських товариств і товариств і про спеціальну, статутної правоздатності державних і муніципальних унітарних підприємств. Практично те ж саме можна сказати про земельне право, суб'єктами якого також є всі сільськогосподарські організації та індивідуальні підприємці, причому вони віднесені до категорії суб'єктів права власності або права сільськогосподарського землекористування, можуть бути і орендарями земель, і в цьому сенсі несуть однакові права та обов'язки щодо відведених їм земельних ділянок та інших природних ресурсів, що використовуються як засоби виробництва і як територіально-просторовий грунт. Серед організаційно-правових форм сільськогосподарських організацій є такі, які можуть бути застосовані тільки сільськогосподарськими товаровиробниками. Це сільськогосподарські виробничі кооперативи. Сільськогосподарські виробничі та сільськогосподарські споживчі кооперативи можуть бути названі сільськогосподарськими організаціями у вузькому сенсі. Ці спеціальні, передбачені актами сільськогосподарського законодавства правові форми організації юридичних осіб застосовні тільки в аграрній сфері і не можуть бути використані при створенні юридичних осіб, які ведуть виробництво чи іншу діяльність поза аграрного сектора економіки. Оскільки в попередніх розділах вже розглядалося правове становище комерційних організацій, що діють на підставі загальногромадянського законодавства, зміст подальшого викладу у цьому параграфі буде присвячене тільки сільськогосподарським організаціям у вузькому сенсі. Правове становище сільськогосподарських виробничих кооперативів. Сільськогосподарський виробничий кооператив - одна з широко поширених в світі традиційних форм ведення підприємницької діяльності в сільському господарстві. Російська традиція сільськогосподарського виробничого кооперування бере свій початок в пореформеній період, тобто у другій половині минулого століття. Комерційне право. Ч. II. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1998. С. 326 У роки радянської влади близько половини сільськогосподарської продукції та сировини вироблялося в колгоспах, які формально юридично могли бути віднесені до виробничої кооперації, однак по суті були з самого початку свого створення огосударствлени і, крім того, вели виробництво на державній землі в умовах жорсткого державного регулювання всіх , в тому числі і внутрішньогосподарських сторін їх діяльності. Новий етап розвитку виробничої та споживчої кооперації почався після прийняття в 1988 р. Закону про кооперацію, який був по суті першим нормативним актом, що допустили приватну підприємницьку діяльність в епоху перебудови. У чинному законодавстві - Цивільному кодексі РФ і в Федеральному законі «Про сільськогосподарську кооперацію» сільськогосподарські виробничі кооперативи віднесені до числа комерційних організацій. Вони є юридичними особами із загальною правоздатністю, яка виникає після їх державної реєстрації, діють на основі статутів, які приймаються засновниками на зборах відповідно до норм загальногромадянського і спеціального - кооперативного - законодавства. Метою сільськогосподарського виробничого кооперативу є спільна діяльність з виробництва, переробки і збуту сільськогосподарської продукції та виконання іншої, не забороненої законодавством діяльності. Всі сільськогосподарські виробничі кооперативи - це створені громадянами та засновані на їх трудовій участі комерційні організації. Кооперативне законодавство розрізняє сільськогосподарські виробничі кооперативи трьох видів: сільськогосподарські артілі (колгоспи), риболовецькі артілі (колгоспи) і кооперативні господарства (коопхозов). Можуть бути й інші сільськогосподарські виробничі кооперативи, створені у відповідності з п.1 ст. 3 Закону про сільськогосподарську кооперацію. Сільськогосподарські та риболовецькі артілі - це кооперативи, створювані групою громадян шляхом добровільного об'єднання майнових пайових внесків у вигляді грошових коштів, земельних ділянок, земельних і майнових часток та іншого майна громадян і передачі їх до пайового фонду кооперативу. Комерційне право. Ч. II. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1998. С. 327 Умовою членства в названих кооперативах є особиста трудова участь в їх діяльності, причому члени цих кооперативів визнаються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від виконуваних ними функцій. Фермерські кооперативи - це добровільні об'єднання фермерських господарств на основі членства з метою спільної обробки землі, ведення тваринництва або виконання інших функцій. Переважна більшість сільськогосподарських виробничих кооперативів - це сільськогосподарські артілі, тому вони і будуть основним предметом уваги в подальшому викладі. Господарська діяльність кооперативу повинна бути заснована готівковому трудовій участі його членів та об'єднанні ними майнових пайових внесків. На відміну від товариств з обмеженою відповідальністю та акціонерних товариств кооперативи не можуть бути створені однією особою: для їх організації необхідно не менше п'яти засновників, які повинні створити організаційний комітет. Умовою членства у виробничому кооперативі є особиста трудова участь в його виробничої діяльності. Прийняті у кооператив громадяни повинні бути не молодше 16 років, причому це можуть бути лише громадяни Росії. Громадяни інших держав можуть бути членами тільки споживчих кооперативів (ст. 13 Закону). Крім того, в кооперативному законодавстві передбачена можливість участі в діяльності кооперативу і для юридичних осіб: вони можуть здійснювати таку на основі асоційованого членства, якщо це передбачено статутом даного кооперативу (ст. 14 Закону). Прийом у члени кооперативу проводять органи кооперативу: рішення про прийом приймає правління кооперативу і це рішення має бути затверджене спостережною радою чи загальними зборами кооперативу (ст. 15 Закону) Членство є основою всіх внутрішньокооперативних відносин: саме на основі членства виникають всі правовідносини в цій організації: на членство засноване право на участь в управлінні діяльністю кооперативу, на членстві засноване право отримати роботу в даному господарстві і право на оплату праці за його кількістю та якістю, на членстві засноване право отримувати допомогу і сприяння у підвищенні кваліфікації, навчанні, право на додаткові соціальні пільги і т.д. Комерційне право. Ч. II. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1998. С. 328 Важливо підкреслити, що на відміну від товариства з обмеженою відповідальністю або акціонерного товариства членство у виробничому кооперативі дає право на один голос незалежно від суми паю кожного члена кооперативу. Крім звичайного членства в кооперативі, законодавство передбачає також асоційоване членство. Воно можливо в тих випадках, коли громадянин не може більш своєю працею брати участь у діяльності кооперативу, наприклад, у зв'язку з виходом на пенсію, переходом на виборну посаду поза кооперативу, службою в армії та іншими, зазначеними у статуті обставинами. Асоціативне членство можливе для громадян і для юридичних осіб Воно виникає за умови внесення ними пайового внеску і прийому до кооперативу. Розмір пайового внеску та умови виплати по ньому дивідендів встановлюються відповідно до статуту і визначаються в договорі, який асоційований член кооперативу укладає з кооперативом. Цей договір підлягає затвердженню наглядовою радою кооперативу (ст. 14 Закону). Моментом освіти виробничого кооперативу як юридичної особи є його державна реєстрація. На відміну від правил утворення інших комерційних організацій, кооперативне законодавство детально визначає процедуру підготовки створення сільськогосподарських кооперативів. Особи, що організують сільськогосподарський кооператив, повинні створити оргкомітет, завданням якого є підготовка техніко-економічного обгрунтування виробничо-економічної діяльності кооперативу, включаючи розмір пайового фонду кооперативу та джерела його утворення, підготовка проекту статуту, прийом заяв про прийом до кооперативу, підготовка і проведення загального організаційного зборів членів кооперативу. Загальне організаційні збори кооперативу приймає рішення про прийом в члени кооперативу, затверджує статут кооперативу, обирає органи управління кооперативу Для державної реєстрації подаються такі документи: - Протокол загальних організаційних зборів, в якому мають бути відображені рішення про створення кооперативу та про затвердження статуту, а також про обрання правління кооперативу; - Статут кооперативу, підписаний учасниками загального організаційного зборів. Комерційне право. Ч. II. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1998. С. 329 У тих випадках, коли кооператив організується на базі реорганізованих господарства, наприклад, радгоспу, господарського товариства або колгоспу, діють деякі особливості, передбачені ст. 10 Закону і враховують права працівників і членів сільськогосподарських комерційних організацій, встановлені спеціальними нормативними актами про аграрну реформу, прийнятими до Закону про сільськогосподарську кооперацію. До числа найбільш важливих особливостей такого роду можна віднести права щодо використання земель-них часток і майнових паїв працівників і членів реорганізованих господарств, а також особливості правового режиму інфраструктури реорганізованих господарств. У статуті, яка подається для державної реєстрації, повинні бути зазначені такі відомості: - Фірмове найменування і місцезнаходження кооперативу; - Термін діяльності або вказівка на безстроковість кооперативу; - Предмет і цілі діяльності кооперативу. Проте слід врахувати, що достатньо вказівки лише на основні цілі, оскільки сільськогосподарський кооператив, як і всяка комерційна організація, має право займатися всіма видами діяльності, тобто володіє загальною правоздатністю; - Порядок і умови вступу до кооперативу і виходу з нього, підстави та порядок припинення членства в кооперативі; - Умови про розмір пайових внесків членів кооперативу; - Склад і порядок внесення пайових внесків та відповідальність за порушення зобов'язання щодо їх внесення; - Розміри та умови створення неподільних фондів, якщо вони передбачені статутом; - Умови утворення і використання резервного фонду; - Порядок розподілу прибутку і збитків кооперативу; - Умови субсидіарної відповідальності членів кооперативу; - Склад і компетенція органів управління кооперативом, порядок прийняття ним рішень, у тому числі з питань, потребує одностайного рішення кваліфікованою більшістю голосів; - Права та обов'язки членів кооперативу та асоційованих членів кооперативу; - Характер і порядок особистого трудового участі та відповідальність за порушення цього обов'язку; - Час початку і кінця фінансового року; Комерційне право. Ч. II. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1998. С. 330 - Порядок оцінки земельних ділянок, земельних часток та іншого майна, що вноситься в рахунок пайового внеску; - Порядок публікації відомостей про державну реєстрацію, ліквідації та діяльності кооперативу в офіційному органі; - Порядок і умови реорганізації та ліквідації кооперативу; - Відомості про членів кооперативу, які затвердили статут, і про членів правління кооперативу. Управління у сільськогосподарському виробничому кооперативі розподілено між органами цього кооперативу відповідно до ст. 19 Закону. У кожному господарстві скликаються загальні збори, а якщо це велика організація, що налічує більше 300 членів, то замість загальних зборів відповідні функції можуть бути покладені на збори уповноважених. Загальні збори членів кооперативу - це найвищий орган кооперативу, він має право вирішувати всі питання діяльності кооперативу, в тому числі підтверджувати або скасовувати рішення правління і наглядової ради. У період між зборами управління здійснює наглядова рада, яка створюється, якщо в кооперативі більше 50 членів, і представляє інтереси членів кооперативу, і правління, яке здійснює поточне керівництво всією господарською діяльністю кооперативу. Правління створюється в усіх кооперативах, незалежно від чисельності організації. Законодавство визначає коло питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів: - Затвердження статуту, внесення змін та доповнень до нього; - Вибори правління і наглядової ради, припинення їх повноважень, заслуховування звітів про їх діяльність; - Затвердження програм розвитку кооперативу, річного звіту та бухгалтерського балансу; - Встановлення розміру пайових внесків та інших платежів та порядку їх внесення членами кооперативу; - Порядок розподілу прибутку (доходів) і збитків між членів кооперативу; - Відчуження землі та основних фондів, а також їх придбання; - Визначення видів, розмірів і умов формування фондів кооперативу; Комерційне право. Ч. II. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1998. С. 331 - Входження кооперативу в інші кооперативи, господарські товариства і товариства, спілки, асоціації та вихід з них; - Порядок і розміри надання кредитів членам кооперативу; - Створення та ліквідація філій та представництв кооперативу; - Реорганізація та ліквідація кооперативу; - Прийом і виключення членів кооперативу. З питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів, воно приймає рішення більшістю не менш ніж у 2/3 голосів присутніх на зборах. У кооперативах, що нараховують більше 300 членів, можливо, якщо це передбачено статутом, проведення загальних зборів у формі зборів уповноважених. Уповноважені обираються відкритим або таємним голосуванням. Наглядова рада - це новий орган кооперативного самоврядування, який в колишньому законодавстві не був передбачений. В основному правовий статус наглядової ради визначено ст. 29-30 Закону. Завданням наглядової ради є контроль за діяльністю правління, яке йому підзвітний, як і загальним зборам кооперативу. Якщо інше не передбачено статутом кооперативу, у складі наглядової ради має бути три людини з числа членів кооперативу. Вони мають право вимагати від правління звіту про його діяльність, ознайомитися з документацією кооперативу, перевірити стан каси кооперативу, наявність цінних паперів, торгових документів, провести інвентаризацію, іншими словами, наглядова рада має право входити в усі справи кооперативу. У коло обов'язків спостережної ради входить перевірка бухгалтерського балансу та річного звіту, дача висновків по пропозиціях про розподіл річних доходів кооперативу та про заходи по покриттю річного дефіциту. Про результати перевірок наглядова рада зобов'язана доповісти загальним зборам членів кооперативу до затвердження бухгалтерського балансу. Наглядова рада дає висновки з усіх питань прийому до кооперативу і виходу з нього. Голова наглядової ради головує на зборах кооперативу, якщо статут не передбачає інше. Комерційне право. Ч. II. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1998. С. 332 Компетенція та обов'язки наглядової ради можуть бути детально перераховані як в статуті, так і в спеціальному документі (регламенті, положенні), затверджуваному загальними зборами. На відміну від членів правління, чия діяльність оплачується, члени наглядової ради не можуть отримувати винагороди за свою роботу, хоча і мають право на відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням ними своїх функцій. У разі необхідності, діючи в інтересах членів кооперативу, наглядова рада має право тимчасово, до розгляду питання на загальних зборах, призупинити повноваження членів правління та негайно скликати загальні збори. До цього моменту наглядова рада має право прийняти на себе здійснення повноважень правління відповідно до п.10 ст. 30 Закону. Виконавчим органом кооперативу є правління, яке здійснює поточне керівництво діяльністю кооперативу і представляє його при укладанні договорів, при розгляді справ у юрисдикційних органах, а також у взаємовідносинах з державними органами. Правовий статус правління в основному визначено ст. 26-28 Закону, проте доцільно в статуті кожного кооперативу детально описати його компетенцію. Слід також мати на увазі, що за рішенням загальних зборів такі функції правління, як наймання (прийом і звільнення) працівників і організація їх роботи в кооперативі можуть бути покладені на виконавчу дирекцію. Компетенція такого органу управління повинна бути встановлена статутом кооперативу. Обирається правління загальними зборами на термін не більше двох фінансових років і складається не менше ніж з трьох членів. При цьому члени правління, як і члени наглядової ради, повинні бути членами кооперативу. Крім правління, яке є виконавчим органом кооперативу, управління діяльністю цієї комерційної організації може здійснюватися також прийнятими на контрактній, договірній основі найманими працівниками та фахівцями. Оплата праці членів правління визначається рішенням загальних зборів і вона, як правило, залежить від розмірів кооперативу, масштабів його господарської діяльності. Трудові договори (контракти) з штатними працівниками кооперативу - членами правління укладає від імені кооперативу наглядова рада. Комерційне право. Ч. II. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1998. С. 333 Кооперативне законодавство передбачає, що і члени правління, і члени наглядової ради кооперативу повинні при виконанні своїх обов'язків діяти сумлінно і розумно, а також зберігати конфіденційність всієї інформації, що стала їм відома у зв'язку з роботою в кооперативі і становить службову або комерційну таємницю. Важливим правилом є також норма про майнову відповідальність членів правління і членів наглядової ради за можливі збитки, заподіяні в результаті недобросовісного виконання відповідних обов'язків. Такі збитки відшкодовуються на підставі судового рішення, причому, якщо сопрічінітелей кілька, то вони несуть солідарну відповідальність. Майно кооперативу належить йому на праві власності. Воно формується за рахунок пайових внесків членів кооперативу, позикових коштів, доходів від власної виробничої діяльності, а також за рахунок розміщення коштів у вкладах та цінних паперах і за рахунок інших джерел. Закон встановив важливе обмеження: позикові кошти відповідно до п. 1 ст. 34 Закону не можуть становити більше 60% від загального обсягу коштів кооперативу. У складі майна кооперативу утворюються різні фонди, правовий режим яких визначається загальними зборами кооперативу відповідно до його статуту. Може бути створений неподільний фонд, в який спрямовуються кошти, призначені для розвитку виробництва як єдиного цілого. Частина майна, зарахована до неподільного фонду, не підлягає виділу при виході члена кооперативу з його складу, а крім того, на ці кошти не може бути звернено стягнення за особистими боргами члена кооперативу (п. 5 ст. 111 ГК РФ). Кожен кооператив повинен мати неподільний фонд, що складає не менше 10% від пайового фонду кооперативу. Все майно кооперативу, за винятком неподільного фонду, ділиться у вартісному вираженні на паї членів кооперативу відповідно до статуту Нормативні акти розрізняють обов'язкові та додаткові пайові внески. Обов'язковий пайовий внесок, розмір якого визначається організаційним зборами даного кооперативу, має бути внесений кожним членом кооперативу, при цьому його розмір в виробництв- Комерційне право. Ч. II. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1998. С. 334 Віяння кооперативі встановлений рівним для всіх членів. На момент державної реєстрації кооперативу всі його члени повинні внести не менше 1 0% суми обов'язкового пайового внеску, а решту - протягом року після реєстрації кооперативу. Однак крім обов'язкових, можуть бути і додаткові пайові внески, якщо це передбачено статутом даного кооперативу. В якості пайових внесків можуть бути внесені гроші, цінні папери, земельні ділянки, майно у вигляді будівель, споруд, обладнання. Крім того, пайовими внесками можуть бути майнові права. Якщо в якості пайового внеску виступають земельні та майнові частки реорганізованих сільськогосподарських підприємств, земельні ділянки та інше майно, то оцінка цих паїв (оскільки облік пайових внесків ведеться тільки в грошовому вираженні) проводиться правлінням і затверджується загальними зборами. Однак загальні збори вправі затвердити спеціальну оцінну методику і доручити правлінню проводити оцінку з наступним затвердженням спостерігаючи-тельним радою. Збільшення пайового фонду повинне знайти вираження у статуті та здійснюється або внесенням додаткових паїв, або шляхом збільшення пайових внесків за рахунок кооперативних виплат (п. 9,10 ст. 35 Закону). Прибуток, отриманий кооперативом в результаті господарської діяльності, підлягає розподілу відповідно до порядку, який має бути затверджений загальними зборами протягом трьох місяців після закінчення фінансового року. Згідно ст. 36 Закону прибуток кооперативу повинна бути розподілена таким чином: - Виробляються відрахування в резервний і неподільний фонди, якщо вони створені в даному кооперативі; - Вносяться обов'язкові платежі до бюджету; - На виплату належних за додатковими паях членів і паях асоційованих членів кооперативу дивідендів, причому їх загальна сума не повинна перевищувати 30% від прибутку кооперативу, що підлягає розподілу; - Решта розподіляється між членами кооперативу у вигляді кооперативних виплат. Кооперативні виплати, як передбачено п.4 ст. 36 Закону, розподіляються в певному порядку. На поповнення пайових внесків членів кооперативу за рішенням загальних зборів членів коопе- Комерційне право. Ч. II. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1998. С. 335 ратива може бути направлено до 80% суми кооперативних виплат, що залишилися після виплат нечленам кооперативу. Ці суми можуть використовуватися на збільшення пайового фонду кооперативу і на погашення пайових внесків членів кооперативу, якщо підійшли терміни погашення. Майнова відповідальність сільськогосподарського виробничого кооперативу обмежена розмірами його власного майна та за боргами членів кооперативу ця комерційна організація не відповідає. Що ж до відповідальності членів кооперативу за боргами, кооперативу, то вони несуть субсидіарну відповідальність за боргами кооперативу у розмірах, передбачених статутом кожного кооперативу, але не менш ніж 0,5% обов'язкового паю. Якщо звертається стягнення на майно члена кооперативу по його особистих боргах, то пайовий внесок може бути об'єктом стягнення лише в тих випадках, коли іншого майна громадянина недостатньо для задоволення вимог кредиторів. Що ж до неподільного фонду, то на ці кошти кооперативу взагалі не можуть бути звернені стягнення за боргами членів кооперативу. Якщо кооперативу завдано збитків з вини члена кооперативу, то вони відшкодовуються, згідно п. 5 ст. 37 Закону, за рахунок зменшення розміру пайового внеску цього члена або в іншому порядку, якщо він передбачений законом. Трудові відносини в кооперативі представлені двома групами: по-перше, це трудові відносини членів кооперативу, що працюють у своїй організації на основі членства, а по-друге, - це трудові відносини робітників і службовців, які залучаються до діяльності кооперативу на основі трудових договорів (контрактів). Трудові відносини членів кооперативу регулюються нормами кооперативного законодавства і внутрішньокооперативних нормативними актами. До цих відносин норми трудового права можуть бути застосовані лише в субсидіарної порядку. Трудові відносини найманих працівників виробничих кооперативів регулюються нормами трудового права. Особливістю трудових відносин членів кооперативу є те, що це один з видів членських відносин, що відбивається на характері прав і обов'язків членів кооперативу в даній сфері. Так, кооператив самостійно визначає форму і систему оплати праці, причому оплата може бути як в грошовій, так і в натуральній формі. Комерційне право. Ч. II. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1998. С. 336 Розмір заробітку кожного члена кооперативу залежить не тільки від його трудового внеску, а й від прибутковості діяльності кооперативу в цілому. Важливою особливістю є поєднання поточної оплати праці з правом на одержання кооперативних виплат, наприклад, дивідендів на додаткові пайові внески. На відміну від найманих працівників, які можуть бути звільнені за скороченням чисельності або штату, члени кооперативу мають переважне право на отримання роботи в кооперативі згідно своєї спеціальності та кваліфікації. Одна з гарантій цього права - можливість працевлаштування поза кооперативу без втрати членства в тих випадках, коли тимчасово неможливо забезпечити члена кооперативу роботою в самому кооперативі. Переважне право на отримання роботи в кооперативі визнається не тільки за членами кооперативу, але і за їх спадкоємцями, як зазначено в п. 6 ст. 40 Закону. Ліквідація кооперативу можлива в наступних випадках: - За рішенням загальних зборів (зборів уповноважених); - За рішенням суду: у випадках здійснення кооперативом забороненої законодавством діяльності або ведення будь-якої господарської діяльності без належного дозволу, наприклад, без отримання необхідної ліцензії, у разі неодноразових або грубих порушень законодавства, а також у разі визнання судом недійсними установчих документів кооперативу; - При оголошенні кооперативу банкрутом у встановленому законом порядку. Важливою особливістю є спеціальне правило п.4 ст. 42 Закону, згідно з якою підстави для визнання судом кооперативу банкрутом або для оголошення кооперативом про своє банкрутство і порядок ліквідації кооперативу в цих випадках встановлюються не общегражданским законодавством про банкрутство, а спеціальними нормами закону про неспроможність (банкрутство) сільськогосподарських організацій. На відміну від ліквідації, при якій кооператив як суб'єкт правових відносин припиняє своє існування, реорганізація передбачає продовження діяльності, розпочатої реорганізованим юридичною особою, його правонаступниками. При реорганізації кооперативу його права та обов'язки переходять до правонаступників згідно з передавальним актом або розділовим балансом. Комерційне право. Ч. II. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1998. С. 337 Затверджений загальними зборами кооперативу передавальний акт або розподільчий баланс подається разом з установчими документами нової юридичної особи - правонаступника кооперативу до органу, який здійснює державну реєстрацію юридичних осіб. У результаті реорганізації виробничого сільськогосподарського кооперативу можуть бути утворені кілька самостійних кооперативів або селянських господарств, але можуть бути і виділені окремі підрозділи кооперативу в якості самостійних юридичних осіб. У всіх цих випадках здійснюється розділ балансів, капіталу і землі. Нові кооперативи і селянські господарства солідарно відповідають за боргами реорганізованого кооперативу. Члени реорганізованого кооперативу стають членами нових кооперативів. Перетворення також є однією з форм реорганізації. Сільськогосподарські виробничі кооперативи можуть бути перетворені у господарські товариства і товариства, а останні, в свою чергу, можуть бути перетворені в сільськогосподарські виробничі кооперативи. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 2. Правове становище сільськогосподарських організацій" |
||
|
||