Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
С.С. Алексєєв. Цивільне право в питаннях і відповідях, 2009 - перейти до змісту підручника

Здійснення цивільних прав


Основне правило, встановлене ст. 9 ГК РФ, полягає в тому, що суб'єкти цивільного права відповідно до принципу диспозитивності здійснюють належні їм цивільні права на свій розсуд. При цьому відмова особи від здійснення належного йому права не тягне за собою його припинення (хоча такого роду випадки і можуть бути передбачені законом, наприклад, з міжнародних цивільних зобов'язаннями).
Реалізуючи принцип диспозитивності при здійсненні цивільних прав, закон разом з тим встановлює відомі межі при такому здійсненні.
Основним інститутом (механізмом), визначальним межі здійснення цивільних прав, є інститут зловживання правом (шикана). По ДК РФ, шикана розуміється вузько, суворо юридично: це дії, здійснюються виключно з наміром заподіяти шкоду іншій особі. Разом з тим у законі передбачається можливість визнання (судом) тих чи інших дій "зловживанням правом в інших формах". Причому - як це випливає із змісту п. 3 ст. 10 ГК РФ - закон може поставити захист цивільних прав в залежність від того, чи здійснювалися ці права розумно і сумлінно (при цьому встановлюється презумпція - розумність і сумлінність дій суб'єктів передбачається).
Під кутом зору зловживання правом закон встановлює в області здійснення цивільних прав певні заборони. Це заборона використання цивільних прав з метою обмеження конкуренції, а також зловживання домінуючим становищем на ринку.
При встановленому судом зловживанні правом (у тому числі при порушенні зазначених вище заборон), суд - загальної юрисдикції, арбітражний, третейський - може відмовити особі в захисті належить йому права.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Здійснення цивільних прав "
  1. § 1. Поняття комерційного права
    здійснення громадянином діяльності, що підпадає під ознаки підприємницької, без державної реєстрації визначені п. 4 ст. 23 ГК. У такому випадку громадянин не має права посилатись відносно укладених ним угод на те, що він не є підприємцем. Суд може застосувати до таких оборудок правила Цивільного кодексу про зобов'язання, пов'язаних із здійсненням підприємницької
  2. § 1. Введення в цивільне (приватне) право
    здійснення та захист права являють особиста справа конкретного зацікавленої особи. Відомо навіть думка, що вітчизняне цивільне право, по суті, взагалі ніколи не втрачало своїх приватноправових почав, просто на сучасному етапі їх роль посилилася, результатом чого став класичний частноправовой варіант цивілістики * (7). Основні початку цивільного (приватного) права. Ідеї ??
  3. § 1. Повне товариство
    здійснення цивільних прав і свободи договору (ст. 1, 9, 421 ЦК), загальних правил про представництво (у тому числі комерційному - ст. 184 ЦК) і довіреності (гл. 10 ГК) не можна виключати можливості представлення товариства особами, які не є його учасниками. Таке - договірне - представництво, враховуючи специфіку товариства, можливо, якщо передбачено установчим договором або
  4. § 2. Результати інтелектуальної діяльності. Інформація
    здійснення професійної діяльності, які мають дійсну або потенційну комерційну цінність в силу невідомості їх третім особам, до яких у третіх осіб немає вільного доступу на законній підставі й у відношенні яких власником таких відомостей введений режим комерційної таємниці . Склад відомостей, що утворюють комерційну таємницю, визначається самими учасниками цивільного
  5. § 5. Умовні угоди
    здійснено після настання умови, оскільки йому тепер протистоїть заперечення згідно з положенням: dolo facit qui petit quod redditurus est (хто вимагає того, що він негайно ж був би зобов'язаний повернути, діє всупереч доброї совісті) * (580). Основними випадками невідкладно обумовленого розпорядження є: в речовому праві - умовна традиція, в зобов'язального права - умовна
  6. § 2. Межі здійснення цивільних прав
    здійснення цивільних прав. Закріплюючи принцип вільної реалізації належних громадянам та юридичним особам суб'єктивних прав, чинне законодавство одночасно пред'являє певні вимоги, які повинні дотримуватися при їх здійсненні. Зміст цих вимог є різним, тому що залежить від характеру і призначення конкретних суб'єктивних прав. Разом з тим закон
  7. § 1. Поняття, числення та види строків
    здійснення порушеного права і т.д. Питання про місце термінів у системі юридичних фактів носить суперечливий характер. Більшість вчених, спираючись на те, що наступ (закінчення) термінів носить об'єктивний характер, відносить терміни до категорії абсолютних або відносних подій * (622). Однак у цьому випадку, як справедливо зазначено в літературі, істотні ознаки терміну підміняються
  8. § 2. Строки здійснення цивільних прав і виконання цивільних обов'язків
    здійснення цивільних прав. Під термінами здійснення цивільних прав розуміються терміни, протягом яких володар суб'єктивного права може реалізувати можливості, закладені в суб'єктивному праві. Найчастіше вони встановлюються законом або іншими нормативними актами, але можуть передбачатися і угодою сторін. Зазначені терміни, в свою чергу, можуть бути поділені на терміни
  9. § 3. Позовна давність
    здійснення або захисту свого права. Оскільки основним засобом захисту порушеного цивільного права є позов, зазначений термін отримав найменування терміну позовної давності. Необхідність регламентації термінів, протягом яких володар порушеного права може домагатися примусового здійснення і захисту свого права, пояснюється рядом обставин. Передусім інститут позовної
  10. § 6. Договір міни
    здійснення цивільних прав і свободи договору (див. ст. 1, 9, 421 ЦК) Непойменовані угода "обміну-міни" хоча прямо і не передбачена, але й не заборонена (пор. з п. 4 ст. 100 ЖК), б) по суті така угода позбавлена ??будь-чого негожого: наймач має право як на обмін житлового приміщення, так і на його приватизацію, тому задуманий обмін-мену наймач та власник можуть здійснити в
© 2014-2020  yport.inf.ua