|
Заповіт може бути в будь-який час скасовано або змінено заповідачем без вказівки причин його скасування або зміни. Принцип свободи заповіту проявляється при цьому в тому, що для здійснення зазначених дій не потрібно чиєсь згоду, в тому числі й осіб, призначених у заповіті спадкоємцями.
Скасувати заповіт можна наступними способами:
1) посвідченням нового заповіту з іншим змістом (1). Слід мати на увазі, що заповітом, досконалим в надзвичайних обставинах, може бути скасовано або змінено лише таке ж заповіт (п. 5 ст. 1130 ЦК). Заповідальним же розпорядженням в банку можна скасувати або змінити тільки заповідальне розпорядження правами на грошові кошти у відповідному банку (п. 6 ст. 1130 ЦК);
--- ---
(1) До речі, в Стародавньому Римі заповідач в будь-який момент міг скасувати вже складений заповіт саме шляхом складання нового . Римляни стверджували у зв'язку з цим, що воля заповідача є непостійній аж до останнього моменту життя (див.: Дженнаро Франчоза. Інституційний курс римського права. М., 2004. С. 258).
2) посвідченням нового заповіту, в якому вказується, що попередній заповіт скасовується;
3) за допомогою розпорядження про скасування заповіту, зробленого у формі, встановленій для вчинення заповіту.
Зміна заповіту проводиться шляхом складання нового заповіту, в якому заповідач вказує, які зміни вносяться їм в раніше зроблені заповідальні розпорядження. Якщо ж він цього не зробить, то слід керуватися законодавчо встановленим правилом, згідно з яким заповіт, складений пізніше, скасовує колишнє заповіт в тій частині, в якій воно суперечить подальшому заповітом (абз. 2 п. 2 ст. 1130 ЦК).
|
- § 1. Сутність і правове регулювання спадкування
Сутність успадкування. Громадяни можуть успадковувати і заповідати майно (ст. 18 ЦК). Спадкування - перехід майна (спадщини, спадкового майна) померлої особи (спадкодавця) до іншого вказаною ним у заповіті або визначеному законом особі (спадкоємцю), при якому майно переходить у порядку універсального правонаступництва, тобто за загальним правилом в незмінному вигляді як єдине ціле
- § 1. Загальні положення про заповіті
Поняття заповіту. Право визначати долю майна на випадок смерті є елементом правоздатності фізичної особи (громадянина Російської Федерації, іноземного громадянина, особи без громадянства; далі для стислості - громадянина), що випливає зі ст. 18 ГК. Розпорядитися майном на випадок смерті можна тільки шляхом складання заповіту (п. 1 ст. 1118 ЦК). Заповіт - це одностороння
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
1. AD HOC [ад хок] - для даного випадку, для цієї мети 2. AD REFERENDUM [ад референдум] - до доповіді (відкласти для подальшого розгляду) 3. A FORTIORI [а фортіорі] - тим більше 4. A POSTERIORI [а постеріорі] - на підставі досвіду, з виниклою пізніше точки зору 5. A PRIORI [а пріорі] - заздалегідь, попередньо 6. BONA FIDE [бона ФІДЕ] - чесно, сумлінно 7. CAUSA [кауза] -
- ПРОГРАМА КУРСУ "ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО"
--- --- У текст програми, опублікованій в цьому томі підручника раніше (у 2004, 2005, 2006 рр..), внесено зміни і доповнення, обумовлені зміною і розвитком сучасного законодавства у сфері житлових відносин, а також в галузі електроенергетики, капітального будівництва, транспортної діяльності та деяких інших, які зажадали оновлення та
- § 3. Скасування, зміна та виконання заповіту
§ 3. Скасування, зміна та виконання
- З
Заповіт, см. Заповідальне розпорядження - З. як підстава спадкування V, 25, § 1 (3) - с. 197 - З., прирівняні до нотаріально посвідчених V, 26, § 1 (2) - с. 213 - 214 - закрите З. V, 26, § 1 (2) - с. 214 - 215 - зміна З. V, 26, § 3 (1) - с. 227 - виконання З. V, 26, § 3 (2) - с. 227 - 230 - виконавець З. V, 26, § 2 (4) - с. 225 - недійсність З. V, 26, § 1 (2)
- 1. Договір дарування за російським дореволюційному цивільному праву
Поняття та правова природа дарування До революції 1917 р. правовідносини, пов'язані з даруванням, були предметом жвавих теоретичних дискусій. Цивільне законодавство і цивільно - правова доктрина того часу не давали чітких однозначних відповідей на питання про поняття дарування, його правовою природою, місці цього інституту в системі цивільного права. Досить сказати, що в
- 1.1. Історичні аспекти уніфікації права міжнародних комерційних контрактів
Дослідження методології уніфікації права міжнародних комерційних контрактів неможливе без виявлення особливостей історичного розвитку руху до уніфікації. Історичне дослідження будь-якого явища дозволяє виявити логіку і динаміку його розвитку; осмислення минулого не тільки збагачує сьогодення, а й дає можливість прогнозувати еволюцію майбутнього. Рух часу накладає
- § 1. Колізійні питання спадкування
У міжнародне право навряд чи можна знайти ще таку ж область, яка мала б настільки стійким «міжнародним» характером і тривалою історією, як право спадкування. Про те, наскільки велика роль даного інституту взагалі, свідчать слова Рудольфа Ієрінга, який зазначав, що «право успадкування є умова всього прогресу людського суспільства в аспекті історії
- § 3. Форма заповіту
Форма заповідального розпорядження визначається статтями, застосовним до спадкоємства, - таке загальне правило. Водночас більшість країн світу передбачає і можливість альтернативного рішення колізійного питання в цій сфері. В угорському законі, наприклад це здійснюється таким чином: «До заповідальним розпорядженням застосовується правопорядок, який був останнім особистим законом
|