|
. Інститут подназначения спадкоємців склався ще в римському приватному праві * (645). Його суть виражається в тому, що заповідач може вказати у заповіті будь-яка особа в якості іншого спадкоємця (подназначить спадкоємця) на випадок, якщо призначений ним у заповіті спадкоємець або спадкоємець заповідача за законом помре до відкриття спадщини, або одночасно з заповідачем, або після відкриття спадщини , не встигнувши її прийняти, або не прийме спадщину з інших причин чи відмовиться від нього, або не буде мати право успадковувати чи буде усунений від наслідування як недостойний (п. 2 ст. 1121 ЦК) * (646). Зазвичай подназначение спадкоємця здійснюється в ситуації, коли заповідач не цілком впевнений, що вказаний ним у заповіті спадкоємець переживе його і прийме спадщину; при цьому є друга особа, якому заповідач бажає залишити майно, але не наважується зробити це у пріоритетному порядку.
Відповідно до принципу свободи заповіту можливість здійснити подназначение спадкоємця (субституцию) в сучасному цивільному законодавстві істотно розширена * (647). Тепер подназначить можна спадкоємця як за заповітом, так і за законом, як одного спадкоємця, так і декількох (причому як сукупно, так і у вигляді послідовного ланцюжка одного після іншого) і, нарешті, як по одному з передбачених законом підстав, так і за декількох з них або за всіма з них * (648). Водночас перелік зазначених у законі підстав для субституції є вичерпним, що дозволяє усунути можливу невизначеність у процесі застосування п. 2 ст. 1121 ЦК.
Розпорядження про подназначение спадкоємця усуває дію правил про перехід спадщини до спадкоємців за законом наступних черг (ст. 1141 ЦК), про спадкування за правом представлення (ст. 1146 ЦК), про спадкування в порядку спадкової трансмісії (ст. 1156 ЦК), про порядок збільшення частки відпалого спадкоємця (ст. 1161 ЦК), про спадкування у разі смерті комморіентов (ст. 1114 ЦК).
У той же час не допускається подназначение спадкоємця до спадкоємця, який пережив спадкодавця та прийняв спадщину (так звана фідеікоміссарная субституция). Так, заповіт, складений на користь громадянина із зазначенням, що після його смерті майно перейде до іншого громадянина, дефектно за змістом, оскільки обмежує право власності спадкоємця і не узгоджується з проголошеною сучасним законодавством принципом свободи заповіту (перша із згаданих громадян). Як цілком справедливо вказували дореволюційні цивілісти, "за законами нашим право власності в суті своїй жодним обмеженням не підлягає. У силу всіх цих положень і забороняється встановлювати подальший послідовний перехід маєтки після того особи, кому цей маєток заповідано у повну власність" * (649). Цей же висновок зроблений і в судовій практиці, причому ще в радянський період * (650).
Поряд з можливістю подназначить спадкоємця, заповідач може вказати у заповіті іншого отказополучателя (подназначить отказополучателя), якщо основний відказоодержувач помер до відкриття спадщини або одночасно з заповідачем, або відмовився від отримання заповідального відмови або не скористався своїм правом на отримання заповідального відмови протягом трьох років з дня відкриття спадщини, або позбувся права на отримання заповідального відмови як недостойний отказополучатель. В іншому випадку при настанні зазначених обставин спадкоємець, зобов'язаний виконати заповідальний відмова, звільняється від цього обов'язку, що повною мірою відповідає особовому характером права, що виникає з заповідального відмови (п. 4 ст. 1137 ЦК).
|
- § 2. Зміст заповіту
подназначеніе спадкоємців і відказоодержувачів (ст. 1121 ЦК), заповідальне розпорядження правами на грошові кошти в банку (ст. 1128 ЦК), призначення виконавця заповіту (ст. 1134 ЦК), призначення особи, на яке буде покладено охорону авторства, імені автора (виконавця) і недоторканності твору (виконання) (ст. 1267, 1316 ЦК). Таким чином, свобода заповіту обмежена не тільки
- Загальні положення про заповідальних розпорядженнях
подназначеніе спадкоємців і відказоодержувачів (ст. 1121 ЦК), заповідальне розпорядження правами на грошові кошти в банку (ст. 1128 ЦК), призначення виконавця заповіту (ст. 1134 ЦК), призначення особи, на яку буде покладено охорону авторства, імені автора (виконавця) і недоторканності твору (виконання) (ст. 1267, 1316 ЦК). Таким чином, свобода заповіту обмежена не тільки
- § 1. Сутність і правове регулювання спадкування
підпризначеним спадкоємцем або субститутом (при спадкуванні за заповітом - п. 2 ст. 1121 ЦК); b) спадкування за правом представлення або представляють спадкоємцем (при спадкуванні за законом - ст. 1146 ЦК); c) спадкову трансмісію (transmissio hereditatis) або спадкування трансміссар (при спадкуванні за заповітом або за законом - ст. 1156 ЦК). До речі, останні два випадки закон прямо
- § 4. Виконання і оспорювання заповіту
Підпризначення спадкоємців або неприйняття ними спадщини, відмова від нього, відсторонення від спадкування тощо (П. 2 ст. 1121 ЦК). Принципи спадкування за законом, що визначають зміст і тлумачення відповідних норм, виводяться на основі логічного і систематичного аналізу положень глави 63 ЦК. Існують деякі різночитання у визначенні назв і кількості цих принципів * (701).
- § 1. Здійснення спадкових прав
подназначение спадкоємця при відмові спадкоємця за заповітом) або в разі відсторонення від спадщини; шість місяців з дня рішення суду про оголошення померлим, якщо відкриття спадщини відбулося в день передбачуваної загибелі спадкодавця; три місяці - після закінчення шестимісячного строку, якщо спадкування відбувається тільки у зв'язку з неприйняттям спадщини іншим спадкоємцем (застосовується,
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
подназначение спадкоємця неприпустимо на випадок, якщо спадкоємець помре вже після відкриття спадщини, не встигнувши прийняти його у встановлені терміни (Смоленський М.Б., Акопян С.Ю. Указ. соч. С. 35). Принаймні, ця точка зору суперечить п. 2 ст . 1121 ЦК. * (647) Водночас помилково вважати, що інститут подназначения спадкоємця - новий в цивільному законодавстві (Смоленський М.Б.
- Н
подназначеніе Н. V, 26, § 2 (5) - с. 226 - поняття Н. V, 25, § 3 (2) - с. 207 - 208 - здійснення Н. захисту особистих немайнових прав автора VI, 30, § 4 (1) - с. 297 Спадкування - Н. виморочного майна V, 27, § 2 (4) - с. 240 - 241 - Н. за заповітом, см. Заповіт - Н. за законом V, 27, § 1 (1) - с. 231 - Н. за правом представлення V, 27, § 1 (1) - с. 231 - підстави Н. V,
- П
спадкоємця V, 26, § 2 (5) - с. 226 - П. отказополучателя V, 26, § 2 (3) - с. 223 - 224 Показ твору - поняття П. п. VI, 30, § 2 (1) - с. 283 - право на публічний П. п. VI, 30, § 4 (2) - с. 299 Корисна модель - заявка на П. м. VI, 31, § 2 (5) - с. 345 - 346 - поняття П. м. VI, 31, § 1 (3) - с. 330 - пріоритет П. м. VI, 31, § 1 (2) - с. 328; VI, 31, § 2 (7) - с. 348 - 349 -
- Що таке заповідальний відмову?
спадкоємці, так як з моменту відкриття спадщини вони стають власниками успадкованого майна. У цьому випадку повноваження виконавця заповіту пов'язані тільки із здійсненням контролю належного виконання спадкоємцями дії, передбачених у відмові, наприклад він має право вимагати виконання заповідального відмови, у тому числі і в судовому порядку. Якщо на спадкоємця покладається
- Заповідальний відмова
подназначения отказополучателя. Спадкоємець, на якого заповідачем покладено заповідальний відмова, повинен виконати його в межах вартості перейшов до нього спадщини за вирахуванням що припадають на нього боргів заповідача. Таким чином, якщо вартість заповідального відмови вище, ніж вартість спадкової частки за вирахуванням боргів заповідача, то заповідальний відмова виповнюється частково - в
|