| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 6.1. Поняття адвокатського статусу |
||
|
Статус адвоката в Росії має право придбати особа, яка має вищу юридичну освіту, отриману в що має державну акредитацію освітній установі вищої професійної освіти, або вчений ступінь з юридичної спеціальності. Зазначена особа також повинна мати стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років або пройти стажування в адвокатському освіту в строки, встановлені Законом про адвокатуру. Чи не має право претендувати на набуття статусу адвоката і здійснення адвокатської діяльності особи: 1) визнані недієздатними або обмежено дієздатними у встановленому законодавством України порядку; 2) мають непогашену чи не зняту судимість за вчинення умисного злочину. Рішення про присвоєння статусу адвоката приймає кваліфікаційна комісія при адвокатської палаті суб'єкта Російської Федерації (після здачі особою, яка претендує на набуття статусу адвоката, кваліфікаційного іспиту. В стаж роботи по юридичною спеціальністю, необхідної для набуття статусу адвоката, включається робота: 1) в якості судді; 2) на вимагають вищої юридичної освіти державних посадах у федеральних органах державної влади , органах державної влади суб'єктів Російської Федерації, інших державних органах; 3) на що вимагали вищої юридичної освіти посадах в існували до прийняття чинної Конституції Російської Федерації державних органах СРСР, РРФСР та Російської Федерації, які перебували на території Російської Федерації; 4) на вимагають вищої юридичної освіти муніципальних посадах; 5) на вимагають вищої юридичної освіти посадах в органах Судового департаменту при Верховному Суді Російської Федерації; 6) на вимагають вищої юридичної освіти посадах в юридичних службах організацій; 7) на вимагають вищої юридичної освіти посадах в науково-дослідних установах; 8) в якості викладача юридичних дисциплін у закладах середньої професійної, вищої професійної та післявузівської професійної освіти; 9) в якості адвоката; 10) в якості помічника адвоката; 11) в якості нотаріуса. Адвокат має право здійснювати адвокатську діяльність на всій території Російської Федерації без будь-якого додаткового дозволу. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які отримали статус адвоката в порядку, встановленому цим Законом, допускаються до здійснення адвокатської діяльності на всій території Російської Федерації у випадку, якщо інше не передбачено федеральним законом. Особа, що відповідає зазначеним вимогам має право звернутися до кваліфікаційної комісії із заявою про присвоєння йому статусу адвоката. Претендент крім заяви представляє в кваліфікаційну комісію копію документа, що засвідчує його особу, анкету, що містить біографічні відомості, копію трудової книжки або інший документ, що підтверджує стаж роботи за юридичною спеціальністю, копію документа, що підтверджує вищу юридичну освіту або наявність вченого ступеня за юридичною спеціальністю, а також інші документи у випадках, передбачених законодавством про адвокатську діяльність і адвокатуру. Надання недостовірних відомостей може служити підставою для відмови в допуску претенденти до кваліфікаційного іспиту. Далі претенденти здають кваліфікаційний іспит. Претендент, який не склав кваліфікаційний іспит, допускається до його повторного складання не раніше ніж через один рік. Кваліфікаційна комісія у тримісячний термін з дня подачі претендентом заяви про присвоєння йому статусу адвоката приймає рішення про присвоєння або про відмову у присвоєнні претенденту статусу адвоката. Рішення кваліфікаційної комісії про присвоєння претенденту статусу адвоката набирає чинності з дня прийняття претендентом присяги адвоката. Кваліфікаційна комісія не має права відмовити претенденту, успішно здав кваліфікаційний іспит, у присвоєнні статусу адвоката, за винятком випадків, коли після складання кваліфікаційного іспиту виявляються обставини, що перешкоджали допуску до кваліфікаційного іспиту. У таких випадках рішення про відмову у присвоєнні статусу адвоката може бути оскаржене до суду. Статус адвоката присвоюється претенденту на невизначений термін і не обмежується певним віком адвоката. Закон про адвокатуру забороняє адвокатам перебувати на службі в установах, організаціях, на підприємствах. Традиційний заборону адвокатам перебувати на службі обумовлений тим, що така служба може спричинити зниження якості юридичної допомоги не тільки через зайнятість іншої роботи, а й у зв'язку з втратою адвокатом своєї незалежності. Ставши службовцям, адвокат повинен буде виконувати вказівки вищестоящих посадових осіб, включаючи ті, що суперечать його переконанням. Таке підпорядкування вкрай небажано, адже адвокатська професія вимагає незалежності від всяких сторонніх впливів і може здійснюватися успішно лише під впливом свого боргу, який дає адвокату можливість вступати з належною твердістю, рішучість, переконаністю. Користуючись своєю незалежністю, адвокат повинен пам'ятати, що мета не може виправдовувати засоби. І високі цілі правосудного огорожі товариств, і захист особистості від несправедливого звинувачення повинні бути достигаемости тільки моральними способами і прийомами. Таким чином, надаючи юридичну допомогу, адвокат керується лише вказівками закону і свого професійного обов'язку, а не думками та оцінками яких органів і посадових осіб, у тому числі органів та посадових осіб колегії адвокатів. Випускники юридичних вузів, що не мають стажу роботи за спеціальністю юриста або при недостатності такого стажу, до 1 липня 2002 р. приймалися в колегію адвокатів лише після проходження стажування, строком не менше шести місяців, час стажування може бути продовжено. З вступом нового закону "Про адвокатську діяльність і адвокатуру в Російській Федерації" термін стажування був збільшений від одного року до двох років. Стажер адвоката здійснює свою діяльність під керівництвом адвоката (адвокат, що має адвокатський стаж не менше п'яти років, має право мати стажистів), виконуючи його окремі доручення. Стажер адвоката не має права самостійно займатися адвокатською діяльністю, зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю. Стажер приймається на роботу на умовах трудового договору, укладеного з адвокатським утворенням, а в разі, якщо адвокат здійснює свою діяльність в адвокатському кабінеті, - з адвокатом, які є по відношенню до даної особи роботодавцями. У деяких адвокатів є помічники. Помічниками адвоката можуть бути особи, які мають вищу, незакінчену вищу або середню юридичну освіту. Помічник адвоката не вправі займатися адвокатською діяльністю, зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю. Соціальне страхування помічника адвоката здійснюється адвокатським утворенням, в якому працює помічник, а в разі, якщо адвокат здійснює свою діяльність в адвокатському кабінеті, - адвокатом, в адвокатському кабінеті якого працює помічник. Статус адвоката (у тому числі здійснення їм адвокатської діяльності) призупиняється з таких підстав: 1) обрання адвоката до органу державної влади або орган місцевого самоврядування на період роботи на постійній основі; 2) нездатність адвоката більше шести місяців виконувати свої професійні обов'язки; 3) призов адвоката на військову службу; 4) визнання адвоката безвісно відсутнім у встановленому федеральним законом порядку. Статус адвоката припиняється з таких підстав: - особиста заява адвоката в письмовій формі про припинення статусу адвоката; - набрання законної сили рішенням суду про визнання адвоката недієздатним або обмежено дієздатним; - відсутність в адвокатській палаті протягом шести місяців з дня настання обставин, передбачених пунктом 6 статті 15 Закону про адвокатуру відомостей про обрання адвокатом форми адвокатського освіти, засновником (членом) якого є адвокат; - смерть адвоката або набрання законної сили рішення суду про оголошення її померлою; - вчинення вчинку, що ганьбить честь і гідність адвоката або применшує авторитет адвокатури; - невиконання або неналежне виконання адвокатом своїх професійних обов'язків перед довірителем, а також невиконання рішень органів адвокатської палати, прийнятих у межах їх компетенції; - набрання законної сили вироком суду про визнання адвоката винним у вчиненні умисного злочину; - встановлення недостовірності відомостей, поданих до кваліфікаційної комісії відповідно до вимог. Рішення про припинення статусу адвоката приймає рада адвокатської палати того суб'єкта Російської Федерації, до регіонального реєстру якого внесено відомості про це адвоката. У випадках, передбачених підпунктами 5 і 6 пункту 1 статті 17 Закону про адвокатуру, рішення приймається радою відповідної адвокатської палати на підставі висновку кваліфікаційної комісії. Рішення про припинення статусу адвоката може бути оскаржена до суду. Територіальний орган юстиції, який володів відомостей про обставини, які є підставами для припинення статусу адвоката, направляє подання про припинення статусу адвоката в адвокатську палату. Якщо рада адвокатської палати в місячний строк з дня надходження відповідного подання не прийняв рішення про припинення статусу адвоката щодо даного адвоката, територіальний орган юстиції в праві звернутися до суду із заявою про припинення статусу адвоката. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 6.1. Поняття адвокатського статусу " |
||
|
||