Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
О. В. Дзера. Цивільне право України. Книга 2, 2002 - перейти к содержанию учебника

§ 1. Поняття договору комісії


Договір комісії - це договір, за яким одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за виногороду (за плату) вчинити одну або кілька угод (правочинів) від свого імені за рахунок комітента (ст. 395 ЦК УРСР, ст. 1030 ЦК України). З визначення договору комісії випливає, що даний договір є консенсуальним, оскільки для його укладення достатньо згоди сторін, двостороннім, оскільки права та обов'язки виникають у обох сторін, та завжди сплатним.
Договір комісії належить до договорів з надання нематеріальних посередницьких послуг, головним чином у сфері торгівлі. У країнах з розвинутою економікою договори комісії зустрічаються також у транспортних відносинах, у сфері обігу цінних паперів, у діяльності банків з обслуговування клієнтів тощо. В нашій країні в радянський період комісійні договори особливо поширилися у відносинах за участю громадян, які здавали майно на комісію у спеціалізовані магазини, що займалися його реалізацією за винагороду. З середини 50-х років XX ст. широко поширився комісійний продаж сільськогосподарської продукції через систему споживчої кооперації, а також продаж позанормативних та залишкових цінностей державних підприємств, що, зокрема, відображено у ЦК УРСР 1963 р. (ст. 395).
На сьогодні, крім комісійного договору у сфері роздрібної торгівлі, практиці господарювання відомі різні види комісійних договорів. Найбільш поширеними серед них є агентські, дилерські, брокерські та консигнаційні угоди. Згадки про агентські, дилерські та брокерські угоди містяться у страховому, біржовому законодавстві, законодавстві про цінні папери тощо.
Консигнація - це операція з реалізації товарів, згідно з якою одна сторона (консигнатор) зобов'язується за дорученням другої сторони (консигнанта) протягом певного часу за обумовлену винагороду продати з консигнаційного складу від свого імені товари, що належать консигнанту. Цивільне законодавство України не знає визначення договору консигнації. Проте на цей договір, як на різновид торгово-посередницького договору, вказано у Декреті Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю".
Консигнант (продавець) передає товар на склад посередника (консигнатора). Консигнатор зобов'язаний реалізувати товар від свого імені за рахунок консигнанта. Такий договір найчастіше за все зустрічається у зовнішньоекономічній діяльності, зокрема при низькому освоєнні ринку збуту або при поставці таких товарів, які мало відомі місцевим покупцям. Така схема дає змогу розширити
мережу продажу і проводити, наприклад, сплату мита вже у момент, коли знайдений покупець. Поставлений на консигнацію товар є нібито пробною поставкою. Укладаючи договір консигнації, сторони перш за все визначають у ньому обов'язки, пов'язані з маркетинговим дослідженням ринку збуту. У договорі консигнації передбачається обов'язок консигнатора не тільки здійснювати рекламу товару, а й надавати можливість потенційним покупцям безпосередньо оглядати товар, перевіряти його в роботі тощо. Додатковою умовою консигнації може бути придбання частини або всього нереалізованого товару консигнатором. Однак частіше застосовується правило про те, що товар, нереалізований протягом певного строку, повертається консигнанту.
Договір комісії має багато спільного з договором доручення. Комісіонер діє в інтересах та за рахунок комітента, як і в договорі доручення; завдання обох договорів, як правило, полягає у вчиненні угод для іншої особи. Але на цьому зовнішня подібність цих договорів вичерпується.
Відмінність між договорами комісії та доручення полягає перш за все в тому, що договір доручення є договором про представництво, тобто повірений діє від імені довірителя. В свою чергу договір комісії відносин представництва не породжує, оскільки у відносинах з третіми особами комісіонер діє від власного імені. Повірений у разі вступу у відносини з третіми особами, не стає стороною у правовідносинах між довірителем та третьою особою; комісіонер навпаки стає стороною за угодою, укладеною з третьою особою, набуває за нею прав та обов'язків. Договір комісії, на відміну від договору доручення, завжди є сплатним. Крім того, дії комісіонера завжди мають бути спрямовані на укладення угод.
В договорі комісії, як і в договорі доручення, виділяють внутрішню та зовнішню сторону взаємовідносин учасників. Внутрішні відносини складаються між комітентом і комісіонером. Багато правил, що регулюють відносини комітента та комісіонера є аналогічними правилам, що застосовуються у договорі доручення. Так комісіонер повинен діяти відповідно до вказівок комітента, після виконання укладеної угоди передати йому все отримане; комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера коштами для виконання доручення тощо. Зовнішні відносини - це відносини між комісіонером та третьою особою. В цьому простежується відмінність між договорами комісії та доручення, оскільки за договором доручення зовнішні відносини складаються між довірителем та третьою особою.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "§ 1. Поняття договору комісії"
  1. § 8. Договір комісії
    Регулювання відносин комісії здійснюється на підставі положень ЦК, у якому їм присвячено гл. 69. Інститут комісії не знайшов відображення в ГК; лише у ст. 350 Кодекс вказує на те, що факторинг є банківською операцією, що здійснюється на комісійних засадах на договірній основі. Поняття договору комісії. Згідно зі ст. 1011 ЦК за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за
  2. § 5. Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу
    Договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу (договору енергопостачання) присвячено § 5 гл. 54 ЦК, § 3 гл. ЗО ГК, закони України від 16 жовтня 1997 р. "Про електроенергетику", від 12 липня 2001 р. "Про нафту і газ", від 10 лютого 2002 р. "Про питну воду та питне водопостачання", від 24 червня 2004 р. "Про житлово-комунальні послуги", від 2 червня 2005 р. "Про
  3. § 2. Договори перевезення вантажів, пасажирів і багажу
    Договори перевезення на загальному рівні регулюються гл. 64 ЦК. Глава 32 ГК регулює перевезення вантажів; ч. 6 ст. 306 цього Кодексу вказує, шо відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються ЦК та іншими нормативно-правовими актами. Спеціальне правове регулювання відносин перевезення вантажів, пасажирів і багажу залежить від виду транспорту, яким здійснюється таке
  4. § 5. Договір страхування
    Законодавчі норми щодо страхування та договорів, що оформлюють відповідні відносини, містяться у гл. 67 ЦК, § 2 гл. 35 ГК; базовим нормативним актом у сфері страхової діяльності є Закон України від 7 березня 1996 р. "Про страхування" (в редакції Закону від 4 жовтня 2001 p.). Оскільки страхування є видом фінансових послуг, на нього поширюються вимоги Закону "Про фінансові послуги та державне
  5. § 9. Договір консигнації
    Поняття консигнації. Консигнаційні операції є різновидом комісійних операцій, тому до них застосовуються загальні положення гл. 69 ЦК. Насправді, незважаючи на велику кількість спільних ознак у консигнаційних і комісійних операцій, беззаперечно ототожнювати ці правові інститути не можна. Ані ЦК, ані ГК не містять визначення договору консигнації. Проте згадку про нього можна знайти в інших
  6. § 10. Договір управління майном
    Безпосередньо договору управління майном присвячена гл. 70 ЦК. Також відносини управління майном, залежно від того, яке майно є предметом договору управління, регулюють ряд спеціальних нормативних актів, зокрема, Закон "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю". Процедура та особливості нотаріального посвідчення договорів управління
  7. § 1. Договір позики
    Інститут договору позики врегульований, насамперед, положеннями гл. 71 ЦК, зокрема, § 1. Іншими правовими актами, що регулюють означений вид договорів, є ГК (ст.ст. 345-349), Закон України від 7 грудня 2000 р. "Про банки і банківську діяльність", Закон "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та ін. Питання забезпечення виконання відповідних зобов'язань додатково
  8. § 2. Кредитний договір
    Кредитний договір є різновидом договору позики. На це, зокрема, вказує норма ч. 2 сг. 1054 ЦК, яка поширює на відносини за кредитним договором положення § 1 гл. 71 ЦК, що регулює позику, зі специфічними ознаками, притаманними суто інституту кредитування, встановленими § 2 зазначеної глави ЦК, а також іншими нормативними актами. Поняття кредитного договору. Згідно зі ст. 1054 ЦК за кредитним
  9. § 3. Фінансування заходів державної підтримки підприємництва
    Державна підтримка підприємництва в Україні здійснюється також у вигляді: фінансової підтримки (фінансової допомоги); кредитної підтримки; податкових пільг; реалізації комплексної програми розвитку підприємництва. Фінансова і кредитна підтримка підприємництва здійснюється на загальнодержавному рівні через Український фонд підтримки підприємництва, на регіональному - регіональними фондами
  10. § 3. Поняття та види організаційно - правових форм підприємства
    Домінуюче місце серед суб'єктів господарювання належить підприємствам. Це зумовлено особливими економічними і соціальними функціями підприємства в економічній системі, а саме функціями товаровиробника, який задовольняє суспільні потреби у продукції, роботах, послугах. Тому законодавчий інститут підприємства як суб'єкта господарювання є центральною частиною системи господарського права України,