| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 1. Поняття договору комісії |
||
|
Договір комісії - це договір, за яким одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за виногороду (за плату) вчинити одну або кілька угод (правочинів) від свого імені за рахунок комітента (ст. 395 ЦК УРСР, ст. 1030 ЦК України). З визначення договору комісії випливає, що даний договір є консенсуальним, оскільки для його укладення достатньо згоди сторін, двостороннім, оскільки права та обов'язки виникають у обох сторін, та завжди сплатним. Договір комісії належить до договорів з надання нематеріальних посередницьких послуг, головним чином у сфері торгівлі. У країнах з розвинутою економікою договори комісії зустрічаються також у транспортних відносинах, у сфері обігу цінних паперів, у діяльності банків з обслуговування клієнтів тощо. В нашій країні в радянський період комісійні договори особливо поширилися у відносинах за участю громадян, які здавали майно на комісію у спеціалізовані магазини, що займалися його реалізацією за винагороду. З середини 50-х років XX ст. широко поширився комісійний продаж сільськогосподарської продукції через систему споживчої кооперації, а також продаж позанормативних та залишкових цінностей державних підприємств, що, зокрема, відображено у ЦК УРСР 1963 р. (ст. 395). На сьогодні, крім комісійного договору у сфері роздрібної торгівлі, практиці господарювання відомі різні види комісійних договорів. Найбільш поширеними серед них є агентські, дилерські, брокерські та консигнаційні угоди. Згадки про агентські, дилерські та брокерські угоди містяться у страховому, біржовому законодавстві, законодавстві про цінні папери тощо. Консигнація - це операція з реалізації товарів, згідно з якою одна сторона (консигнатор) зобов'язується за дорученням другої сторони (консигнанта) протягом певного часу за обумовлену винагороду продати з консигнаційного складу від свого імені товари, що належать консигнанту. Цивільне законодавство України не знає визначення договору консигнації. Проте на цей договір, як на різновид торгово-посередницького договору, вказано у Декреті Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю". Консигнант (продавець) передає товар на склад посередника (консигнатора). Консигнатор зобов'язаний реалізувати товар від свого імені за рахунок консигнанта. Такий договір найчастіше за все зустрічається у зовнішньоекономічній діяльності, зокрема при низькому освоєнні ринку збуту або при поставці таких товарів, які мало відомі місцевим покупцям. Така схема дає змогу розширити мережу продажу і проводити, наприклад, сплату мита вже у момент, коли знайдений покупець. Поставлений на консигнацію товар є нібито пробною поставкою. Укладаючи договір консигнації, сторони перш за все визначають у ньому обов'язки, пов'язані з маркетинговим дослідженням ринку збуту. У договорі консигнації передбачається обов'язок консигнатора не тільки здійснювати рекламу товару, а й надавати можливість потенційним покупцям безпосередньо оглядати товар, перевіряти його в роботі тощо. Додатковою умовою консигнації може бути придбання частини або всього нереалізованого товару консигнатором. Однак частіше застосовується правило про те, що товар, нереалізований протягом певного строку, повертається консигнанту. Договір комісії має багато спільного з договором доручення. Комісіонер діє в інтересах та за рахунок комітента, як і в договорі доручення; завдання обох договорів, як правило, полягає у вчиненні угод для іншої особи. Але на цьому зовнішня подібність цих договорів вичерпується. Відмінність між договорами комісії та доручення полягає перш за все в тому, що договір доручення є договором про представництво, тобто повірений діє від імені довірителя. В свою чергу договір комісії відносин представництва не породжує, оскільки у відносинах з третіми особами комісіонер діє від власного імені. Повірений у разі вступу у відносини з третіми особами, не стає стороною у правовідносинах між довірителем та третьою особою; комісіонер навпаки стає стороною за угодою, укладеною з третьою особою, набуває за нею прав та обов'язків. Договір комісії, на відміну від договору доручення, завжди є сплатним. Крім того, дії комісіонера завжди мають бути спрямовані на укладення угод. В договорі комісії, як і в договорі доручення, виділяють внутрішню та зовнішню сторону взаємовідносин учасників. Внутрішні відносини складаються між комітентом і комісіонером. Багато правил, що регулюють відносини комітента та комісіонера є аналогічними правилам, що застосовуються у договорі доручення. Так комісіонер повинен діяти відповідно до вказівок комітента, після виконання укладеної угоди передати йому все отримане; комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера коштами для виконання доручення тощо. Зовнішні відносини - це відносини між комісіонером та третьою особою. В цьому простежується відмінність між договорами комісії та доручення, оскільки за договором доручення зовнішні відносини складаються між довірителем та третьою особою. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "§ 1. Поняття договору комісії" |
||
|
||